ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
03.10.2023Справа № 910/862/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення у справі від 11.09.2023 №26/23/ІНС.ЛОУ
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Моторно (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 7 083, 14 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 7 083, 14 грн.
Відповідач звернувся із клопотанням про зупинення провадження у справі з підстав п. 7 ч.1 ст.228 ГПК України, зокрема до закінчення касаційного перегляду судових рішень у справі №910/16820/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 провадження у справі №910/862/23 зупинено до розгляду Великою палатою Верховного Суду справи №910/16820/21 за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022.
31.07.2023 від Моторно (транспортного) страхового бюро України надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та залишення позову без розгляду.
В обґрунтування вищезазначеного клопотання позивач посилається на те, що 19.07.2023 Великою Палатою Верховного Суду винесено Постанову щодо касаційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 910/16820/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 клопотання Моторно (транспортного) страхового бюро України про поновлення провадження у справі та залишення позову без розгляду - задоволено, поновлено провадження у справі №910/862/23 та позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення 7 083, 14 грн. - залишено без розгляду.
14.09.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли дві аналогічні заяви від 11.09.2023 №26/23/ІНС.ЛОУ про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати на правову допомогу у розмірі 1 500, 00 грн.
Розглянувши заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.
Так, в обгрунтування поданих заяв про ухвалення додаткового рішення відповідач зазначає, що внаслідок подання позивачем більше ніж 900 необґрунтованих позовних заяв відповідач був змушений залучити Адвокатське об'єднання для надання професійної правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. (ч.3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
В силу приписів частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду.
Так, відповідно до частин 5 та 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17.
У разі залишення позову в справі без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, що і зумовили відповідні витрати відповідача під час розгляду справи та пов'язані з цим розглядом.
Водночас Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Разом із тим, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17, від 14.03.2023 у справі №911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Так, обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.
При цьому, суд зазначає, що не можна виходити лише з буквального розуміння терміну "необґрунтовані", тобто такі, для яких не має достатньо фактів чи доказів. Необґрунтованими можуть бути визнані такі дії, які свідомо спрямовані на перешкоджання нормальному перебігу судового провадження та явно свідчать про зловживання правами.
Дослідивши заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України, суд встановив, що заявником не зазначено, у чому саме полягає необґрунтованість дій позивача, у той час як саме лише подання позову (у даній справі чи в інших справах) не може бути розцінене судом як таке, що свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній має право на звернення до суду та реалізував таке право на свій розсуд. Водночас право позивача подати заяву про залишення позову без розгляду (до початку розгляду справи по суті) є абсолютним, тобто не залежить від мотивів позивача чи волі сторін у справі.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та диспозитивність.
При цьому, суд наголошує, що в силу положень статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, відповідачем всупереч нормам процесуального законодавства та не доведено належними доказами обставин необґрунтованості дій позивача під час розгляду даної справи, в свою чергу, судом не встановлено підстав для висновку про необґрунтованість дій позивача, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат в порядку ст. 130 ГПК України, відтак, відмовляє у задоволенні заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення.
За таких обставин, заява Моторного (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 130, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяв Моторного (транспортного) страхового бюро України від 11.09.2023 №26/23/ІНС.ЛОУ про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню.
Суддя І.В. Алєєва