ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
03.10.2023Справа № 910/15356/23
Суддя Картавцева Ю.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» про забезпечення позову, що подана до відкриття провадження у справі
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про визнання банківської гарантії №30037 від 01.12.2022 такою, що не підлягає виконанню.
Разом з позовом ТОВ «ТК «Спецзапчасть» подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Комерційний банк Глобус» здійснювати будь-які виплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» за банківською гарантією № 30037 від 01.12.2022 (забезпечення виконання договору), за якою надано гарантію на суму 1 080 807,71 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відтак, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Спецзапчасть» про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частини четверта та одинадцята статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Предметом поданого у справі № 910/15356/23 позову є вимога про визнання такою, що не підлягає виконанню, банківської гарантії №30037 від 01.12.2022, виданої Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус».
З огляду на те, що заявлена вимога є немайновою, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічний висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ТОВ «ТК «Спецзапчасть» зазначає, що ТОВ «Оператор ГТС України» звернулось до AT «Комерційний банк «Глобус» з письмовою вимогою платежу від 27.09.2023 № T0VVKh-23-13568 по банківській гарантії від 01.12.2022 № 30037 у зв'язку з неналежним виконання договірних зобов'язань ТОВ «ТК «Спецзапчасть».
Разом з тим, заявник з такою вимогою не згоден, оскільки, зобов'язання за договором були виконані ним належним чином, відтак, підстави для перерахування банком коштів відсутні.
ТОВ «ТК «Спецзапчасть» стверджує, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, гарант може у безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара (ТОВ «Оператор ГТС України») суму банківської гарантії, яка є предметом позовних вимог у даній справі, а відтак, ефективний захист у даному судовому процесі втрачає свій зміст. У такому випадку для ефективного захисту своїх прав та законних інтересів заявнику необхідно буде ініціювати новий спір про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів.
Так, суд зазначає, що гарантія є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до частини першої статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Отже, підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
При цьому, наявність факту порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією, встановлюється гарантом при настанні так званого гарантійного випадку та розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми, в якій останній повинен вказати, у чому полягає порушення принципалом основного зобов'язання, і, відповідно, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов'язання, що забезпечене.
Натомість відсутність такого порушення основного зобов'язання, забезпеченого гарантією, може бути, зокрема, підставою для відмови у задоволенні вимог бенефіціара (кредитора) гарантом при розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми за гарантією.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.01.2023 у справі №910/3334/22.
За приписами частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Так, заборона здійснювати оплату на виконання банківської гарантії до моменту набрання законної сили рішенням у справі є підставою не виконувати зобов'язання щодо банківської гарантії.
Суд звертає увагу, що враховуючи те, що обставини відсутності чи наявності порушення боржником основного зобов'язання підлягають дослідженню і встановленню під час розгляду справи по суті, суд не може забезпечувати позов у спосіб, який буде сприяти невиконанню зобов'язання, зокрема шляхом заборони гаранту вчиняти дії щодо виконання банківської гарантії.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06 червня 2023 року у cправі №910/6924/22.
Відтак, здійснивши оцінку доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості викладених у заяві вимог, суд зазначає, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову. Більше того, запропоновані позивачем заходи забезпечення суперечать приписам ч. 11 ст. 137 ГПК України, з огляду на що, суд прийшов до висновку про відмову у забезпеченні позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» про забезпечення позову, що подана до відкриття провадження у справі відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ю.В. Картавцева