ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/821/432/23 Справа № 695/3590/22 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Бойко Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2023 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисниці Демиденко М.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 червня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 536 грн. 80 коп.
ВСТАНОВИВ
З постанови судді вбачається, що водій ОСОБА_1 10 грудня 2022 року о 18 годині 00 хвилин на 121 км а/д Бориспіль-Запоріжжя керував автомобілем CKC INQR90-62УК, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду в установленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння відмовився при свідках. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
В апеляційній скарзі захисниця просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог приводить положення законодавства про адміністративні правопорушення, ст. 62 Конституції України, а також правові позиції Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" від 06 грудня 1998 року, «Гурепка проти України» тощо та, як це зазначено апелянтом, Касаційного адміністративного суду України, що висвітлена у постанові від 08 липня 2020 року (справа №177/525/17) та від 15 квітня 2020 року (справа №489/4827/16-а).
Стверджує, що судом першої інстанції безпідставно відхилені доводи сторони захисту про здійснення працівниками поліції підбурювання ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Приводить версію подій, за якою ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння виключно на прохання працівників поліції, оскільки останні не бажали витрачати час на здійснення його огляду у встановленому законом порядку. Тобто, на думку апелянта, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, а зробив таку відмову вимушено, внаслідок незаконного впливу на нього з боку працівників поліції. З цього слідує, що без таких протиправних дій поліції інкриміноване особі правопорушення не було би вчинено, тобто у даному випадку мала місце провокація ОСОБА_1 до вчинення саме відмови від проходження медичного огляду.
З цього приводу вказує на фактичні дані відеозапису, долученого органом Національної поліції до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, котрий має загальну тривалість 01 хв. 01 сек. та фіксує лише момент надання ОСОБА_1 , у невідомому приміщенні в присутності озброєних осіб, «визнавальних» показань та висловлення ним відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. На підтвердження цієї версії вказує, що той відповідає на питання поліцейського вимушено, що викликає у нього іронічну посмішку. Також ОСОБА_1 не роз'яснені юридичні наслідки відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, а також передбачені ст. 268 КУпАП права.
Апелянт відзначає неповноту (фрагментарність) відеофіксацїі процесу оформлення матеріалів про дане адміністративне правопорушення, що як вважає апелянт, є беззаперечним доказом умисного приховування працівниками поліції незаконності своїх дій в частині схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, а також вказує на очевидну недопустимість такого доказу, оскільки він отриманий поліцією з порушенням установленого законом порядку, а саме з порушенням вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП та п. 5 розділу II «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026.
Також сторона захисту звертала увагу суду на те, що письмові пояснення свідків щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння не відповідають вимогам допустимості доказів, оскільки виконані на бланках із заздалегідь підготовленим текстом пояснень свідків.
На переконання захисника, окремим доказом прояву упередженості суду першої інстанції у даній спірній ситуації є покладення ним в основу свого рішення показань працівника поліції, який здійснював оформлення матеріалів про дане адміністративне правопорушення, а відтак є прямо зацікавленою особою у вирішенні справи на свою користь.
Окрім того, захисник відзначає, що посилання суду першої інстанції у своєму рішенні на початкові показання ОСОБА_1 , в яких він визнавав свою вину у відмові від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, як на аргумент для відхилення доводів захисту та доказ його винуватості, є незаконним, оскільки сам лише факт визнання особою вини не позбавляв суд необхідності під час розгляду справи дотримуватись вимог ст.ст. 7, 9 та 245 КУпАП.
У даному випадку ОСОБА_1 дійсно визнавав вину у відмові від проходження медичного огляду, оскільки на початковому етапі судового розгляду справи передбачав для себе швидке отримання бажаного рішення: накладення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, яке йому вкрай необхідне для забезпечення нормального існування членів своєї родини. Однак, оскільки процес судового розгляду почав вказувати на прояв упередженості судді на користь обвинувачення (затягування розгляду; немотивований виклик та допит поліцейського, який оформлював матеріали про адміністративне правопорушення; ігнорування судом факту провокації з боку поліції), тому у ОСОБА_1 виникло непереборне бажання досягти справедливого для себе рішення шляхом доведення неправомірності дій поліції.
Також, як на підставу для задоволення апеляційної скарги, приводить правові позиції апеляційних судів у тотожних справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На думку апелянта, внаслідок неналежної оцінки наданих органом Національної поліції доказів суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений у встановленому законом порядку.
Оспорює наявність у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння - запаху з порожнини рота. У той же час з відеозапису чітко вбачається, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 поводить себе адекватно, відповідає на їх запитання та виконує їхні вимоги, рухи його тіла теж адекватні, тобто в цілому його поведінка відповідала обстановці.
Ще, наданим органом Національної поліції відеозаписом не зафіксовано будь-яких обставин, які б вказували на те, що автомобіль СКС INQR 90-02УК д.н.з НОМЕР_1 рухався і що ним, на момент зупинки поліцією, керував саме ОСОБА_1 . В той же час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були свідками керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки були запрошені працівниками поліції лише на період фіксації його усної відмови від проходження медичного огляду.
Отже, за відсутності доказів керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом при обставинах, вказаних у протоколі, така особа у розумінні диспозиції ст. 130 КУпАП не є суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення, навіть якщо вона відмовилась від проходження медичного огляду, а тому не може нести відповідальність.
Також, на переконання захисника, органом Національної поліції порушено порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, а також право на захист ОСОБА_1 , оскільки працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 будь-які його права, не оголосили та не довели до його відома зміст протоколу про адміністративне правопорушення, а не вручили йому копію протоколу серії ДПР18 №492976 від 10 грудня 2022 року. Разом з тим, наявність підписів ОСОБА_1 у цьому протоколі та письмовому поясненні, жодним чином не вказує на добровільність вчинення ним таких дій та усвідомлення ним їх наслідків.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисниці Демиденко М.В., які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на її доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя суду першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 492976 від 10 грудня 2022 року, в якому викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд визнає, що ці протоколи відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Водночас ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП був присутній, копію даного протоколу отримав. Зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі не вказав.
У відповідності до національного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені у протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 грудня 2022 року, згідно з якими поліцейським ОСОБА_4 встановлено ознаки алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 (різкий запах алкоголю з порожнини рота) та даний водій відмовився від проходження огляду в присутності свідків.
Письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких 10 грудня 2022 року вони були свідками відмови водія автомобіля СКС, д.н.з. НОМЕР_1 , від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкостестеру AKKOTEST 6810 чи медичного огляду в закладі охорони здоров'я.
Крім того, в матеріалах справи маються письмові пояснення ОСОБА_1 від 10 грудня 2022 року, з яких випливає, що він не заперечив, що вжив один літр слабоалкогольного напою, після чого керував автомобілем. На блокпосту м. Золотоноша його зупинили працівники поліції. Від проходження медичного огляду в лікувальному закладі та на місці зупинки транспортного засобу він відмовився.
Також суддя районного суду надав детальний аналіз відеозапису з нагрудної камери (бодікамери) поліцейського, з якої випливає, що ОСОБА_1 на питання поліцейського повідомляє, що вживав один літр слабоалкогольного напою та керував автомобілем. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу чи в лікарні, ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, в результаті чого був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд визнає, що ці відеозаписи не містять даних про зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Разом з цим, відсутність таких даних самі по собі не слугують підставою для твердження про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував, зокрема й на час апеляційного перегляду, що керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції.
Апеляційний суд відзначає, що ці відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки згідно з приписами п.1 ч.1 ст. 40 Закону, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.
Також додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Нетривалість відеозапису, що була долучена до справи особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не свідчить про недопустимість цього доказу, оскільки він отриманий у порядку передбаченому законом. Разом з тим, апеляційний суд виходить з того, що цей відеозапис відображає відомості про вчинення правопорушення, зокрема зафіксовану відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Будь-яких об'єктивних даних про провакативність дій працівників патрульної поліції, внаслідок чого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, матеріали справи не містять.
Всупереч доводам апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доводи апеляційної скарги є тотожними з доводами, що були заявлені в суді першої інстанції під час розгляду справи, яким надана належна оцінка у постанові, що оскаржується.
Як убачається з тексту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції правильно встановив, що з боку працівників поліції відсутні будь-які ознаки впливу на ОСОБА_1 та упередженості до нього з боку зазначених осіб. Дії працівника поліції в частині правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку. Заперечень до адміністративного матеріалу по складеному протоколу про адміністративне правопорушення не подав. Додатково суд зважив й на відсутність в матеріалах справи даних про оскарження ОСОБА_1 та його захисником дій працівників поліції.
Також судом першої інстанції відзначено, що у даному випадку, підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння у інспектора поліції Носенка В.В. були в наявності, з огляду на встановлення останнім, що у водія ОСОБА_1 відчувається різкий запах алкоголю з порожнини рота.
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що нормативно-правовими актами, що регулюють процедуру направлення водія на огляд на стан алкогольного сп'яніння та порядок проведення такого огляду, не передбачає можливість оспорювання водієм встановлених у нього ознак алкогольного сп'яніння, а отже правомірного не виконання водієм п. 2.5 ПДР.
Доводи захисника про порушення процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу є надуманими, через те що ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився, тому й не проходив його.
У цій справі виконані вимог п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1103, оскільки при відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський були застосовані технічні засоби відеозапису. Додаткова, утім необов'язкова присутність двох свідків при складані протоколу про адміністративне правопорушення відповідає положенням наведеного Порядку та ст. 266 КУпАП.
У матеріалах справи не має даних про відсторонення водія ОСОБА_1 від керування автомобілем. Утім це не впливають на висновок суду про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судом першої інстанції слушно відкинуті ідентичні доводи апелянта про порушення права на захист ОСОБА_1 , через не роз'яснення процесуальних прав останньому. З цього приводу суддею міськрайонного суду вказано, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДРП18 № 492976 від 10грудня 2022 року ОСОБА_1 проставлені підписи особисто у відповідних графах, що підтверджує його ознайомлення з даним протоколом та погодження з відомостями, зазначеними в ньому.
ОСОБА_1 та його захисниця Демиденко М.В. приймали участь, як в суді першої, так й апеляційної інстанції, надавали відповідні доводи, котрі були належним чином розглянуті судами.
За таких обставин апеляційній суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_1 , яке могло бути підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у справі.
Доводи захисника про упередженість суду першої інстанції не знайшло свого підтвердження. Прийняття рішення судом першої інстанції про виклик у судове засіданні свідків, серед інших працівника поліції ОСОБА_4 , не може свідчити про заінтересованість чи упередженість суду, адже виклик та допит свідків в суді насамперед спрямований на повне та об'єктивне з'ясування обставин цієї справи.
Заразом показання свідка ОСОБА_4 не є єдиними та вирішальними доказами, котрі підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Слід відзначити, що захисник в апеляційній скарзі приводить нерелевантну практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, оскільки в ній йде мова про розгляду справи посадовою особи уповноваженого підрозділу Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів.
Також є хибним посилання апелянтом на правові позиції суддів апеляційних судів щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, як на підставу для задоволення апеляційної скарги, адже висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові суду апеляційної інстанції, не повинні враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу захисниці Демиденко М.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2023 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук