ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 638/8693/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/1487/23 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023221070001434 від 06.06.2023 за частиною 1 статті 121 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 20.11.2023 включно, без визначення розміру застави.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.09.2023 скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник вказує на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення проявив упередженість та порушив принцип змагальності кримінального процесу. Суддею, після виступів учасників судового розгляду та дослідження матеріалів справи, допущено повне ігнорування доводів сторони захисту, що свідчить про очевидну упередженість на користь сторони обвинувачення.
Апелянт посилається на відсутність обґрунтованої та доведенної підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки вона ґрунтується виключно на припущеннях, а надані суду докази не підтверджують причетність обвинуваченого до тих обставин, які описані в клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Також захисник вказує на те, що ризики, на які посилається прокурор є необґрунтованими та не підтвердженими доказами, оскільки ОСОБА_6 не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, бо ним уже надано покази на стадії досудового слідста, що свідчить про активну позицію обвинуваченого. Крім того, ОСОБА_6 був затриманий у службовому приміщенні Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, куди прийшов самостійно, за власним бажанням та волевиявленням, одразу після спричинення тілесного ушкодження ОСОБА_8 , після чого добровільно вказав працівникам поліції, де знаходиться розкладний ніж, за допомогою якого він був вимушений захищати своє життя та здоров'я в ході спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , оскільки він не мав іншої можливості себе захистити, та в подальшому був вимушений нанести ОСОБА_8 один удар даним ножем, щоб зупинити спричинення йому останнім тілесних ушкоджень, враховуючи, що ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп'яніння, вів себе дуже агресивно та ніяким чином не реагував на вимоги ОСОБА_6 припинити свої дії. Вказане свідчить про відсутність намірів у підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Щодо ризику впливу обвинуваченим на потерпілого та свідків, захисник зазначає, що ОСОБА_6 не має потреби, та підстав та можливості незаконно впливати на них, оскільки свідок ОСОБА_10 є його товаришем, з яким вони підтримують дружні стосунки та влив на нього є недоцільним, місцезнаходження потерпілого ОСОБА_8 та ОСОБА_11 не встановлено. ОСОБА_6 взагалі не має жодного наміру та мотивів впливати на потерпілого та свідка, оскільки якщо б його життю та здоров'ю не загрожувала небезпека з боку ОСОБА_8 , він взагалі б не спричинив останньому ніяких тілесних ушкоджень.
Вважає, що на обвинуваченого можливо покласти обов'язки передбачені пунктом 4 частини 5 статті 194 КПК України.
Також апелянт зазначає, що немає підстав вважати, що ОСОБА_6 вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення в якому обвинувачується, оскільки раніше він не був судимим та не підозрюється чи обвинувачується у вчиненні будь-яких інших кримінальних правопорушень.
Захисник звертає увагу, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано особу обвинуваченого, що має суттєве значення для обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, а саме, що ОСОБА_6 має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_12 , 2017 року народження, його дружина ОСОБА_13 не працює, він є єдиним годувальником своєї родини. Крім того, за місцем його мешкання, окрім дружини та малолітньої дитини, разом з ним проживають його тітка та дядько, які є особами похилого віку, та перебувають на його утриманні.
Також апелянт зазначає, що до затримання та обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він працював на протязі тривалого часу авто-електриком на СТО, є досвідченим спеціалістом у своїй галузі, раніше не був судимий, веде нормальний спосіб життя, наркотичні засоби не вживає, спиртними напоями не зловживає, має міцні соціальні зв'язки в місці його постійного проживання, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, та ніяким чином не перешкоджав кримінальному провадженню, інших кримінальних правопорушень не вчиняв та не продовжував кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, а напроти одразу добровільно з'явився до працівників поліції та повідомив про скоєне.
Апеляційна скарга захисника не містить клопотання про особисту участь обвинуваченого ОСОБА_6 при розгляді апеляційної скарги.
Прокурор та захисник будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання, до суду апеляційної інстанції не прибули.
Прокурор надав до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд апеляційної скарги у його відсутність, захисник причини неприбуття не повідомив.
Відповідно до статтей 405, 422-1 КПК України неявка прокурора та захисника не є перешкодою для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував тяжкість скоєного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим кримінальному правопорушенні - злочину, особу обвинуваченого, який одружений, не працює, в силу статті 89 КК України раніше судимим не був, дійшов висновку, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України не зменшилися, продовжують існувати, та вважав, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання вказаних ризиків.
Відповідно до положень пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України судом першої інстанції не визначено розміру застави, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
З таким висновком суду погоджується й суд апеляційної інстанції, вважає його обґрунтованим та вмотивованим, вважає мотиви прийнятого рішення такими, що відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 частини 1 статті 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи, на думку суду апеляційної інстанції у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до неналежного дотримання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків.
Суд апеляційної інстанції також бере до уваги, що відповідно до наявних в матеріалах провадження відомостей, обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, його дружина та малолітня дитина перебувають за кордоном, що додатково свідчить про існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності або недоведеності ризиків, які існували на час застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на недоведеність існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки існування ризиків, в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду, об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні та на час апеляційного розгляду вони не зникли та не зменшилися.
Отже, на час проведення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, ризики, що існували на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, а саме, можливість переховуватися від суду, чинити вплив на потерпілого та свідків, або вчинити інше кримінальне правопорушення не втратили свою актуальність, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об'єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.
Належить також врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, здійснити незаконний вплив на свідків та потерпілих, враховуючи встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги ті обставини, що потерпілий та свідки у кримінальному провадженні, які ще судом не допитані, мешкають в одній територіальній громаді, де мешкає ОСОБА_6 .. За вказаних обставин, обвинувачений може здійснювати вплив на свідків та потерпілого з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань.
Враховуючи вищенаведені відомості, колегія суддів вважає обґрунтованими та доведеними ризики, якими прокурор обґрунтовує необхідність продовження строку тримання під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час застосування такого запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
Поміж з цим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції у даному кримінальному провадженні, відповідно до положень пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України обґрунтовано не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи із застосуванням насильства, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого, висновки суду щодо не визначення розміру застави є цілком законними та обґрунтованими.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
Доводи апеляційної скарги захисника про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Щодо посилань захисника в апеляційній скарзі на наявність у обвинуваченого малолітньої доньки, непрацюючої дружини, рідних, які потребують його догляду, суд апеляційної інстанції приймає їх до уваги, проте зазначені обставини не зменшують існування ризиків, оскільки ці обставини існували і на час вчинення кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють вчинення дій обвинуваченим, пов'язаних з вищенаведеними ризиками при обранні ним певної моделі поведінки, а відтак не здатні перешкодити вчиненню дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частиною 1 статті 177 КК України
У зв'язку із наведеним, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, а застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, пунктом 1 частини 1 статті 407, 418, 419, 422-1 КПК України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2023 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: