ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 638/3767/23 Головуючий суддя І інстанції Смирнов В.А.
Апеляційне провадження № 33/818/851/23 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2023 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисника - Санжаревського І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Санжаревського І.А. на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2023 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ч.1 ст.122-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення, з урахуванням ст.36 КУпАП, у виді штрафу в у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп.
Постановою встановлено, що 22.04.2023 року о 00 год. 22 хв в м. Харкові Клочківський узвіз, поблизу вулиці Данилевського, 41 водій не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору, увімкнення спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п.2.4 та 8.9 Б Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також, 22.04.2023 року о 00 год. 22 хв в м. Харкові Клочківський узвіз, поблизу вулиці Данилевського, 41, ОСОБА_1 керував автомобілем Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В своїй апеляційній скарзі захисник Санжаревський І.А. просить постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.06.2023 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП .
Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, працівниками поліції не було запропоновано його підзахисному пройти огляд в медичному закладі, водію не було надано направлення на проходження огляду на стан алкогольного спяніння у медичному закладі, акт огляду на стан сп'яніння є недопустимим та неналежним доказом, час складання направлення на огляд ОСОБА_1 не узгоджується з фактичними обставинами, зафіксованими на відеозаписі.
Крім того, захисник Санжаревський І.А. просить поновити йому процесуальний строк апеляційного оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.06.2023 року стосовно ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржувана постанова була оприлюднена лише 17.07.2023 року, у зв'язку з чим не мав можливості своєчасно скласти апеляційну скаргу, а тому вважає, що процесуальний строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Санжаревського І.А.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, доводи захисника Санжаревського І.А. та ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, які безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні, а саме відомостям, що містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 224985 від 22.04.2023 року, в якому зазначено факт керування 22.04.2023 року о 00 год. 22 хв., за адресою: в м. Харкові, Клочківський узвіз, поблизу вулиці Данилевського, 41, ОСОБА_1 транспортним засобом «Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , та порушення ним вимог пункту 2.5 ПДР України, а саме відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі у встановленому законом порядку (а.с. 1).
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 224985 від 22.04.2023 року, ОСОБА_1 в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» власноручно зазначив, що поліцейські віднеслися до нього упереджено та не дали скористатися правом на захист (а.с.1);
- відеозапису, долученого до матеріалів справи, з якого вбачається, що поліцейськими зупинено автомобіль «Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції виявив у водія ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» та в медичному закладі, але на неодноразові пропозиції поліцейського ОСОБА_1 фактично відмовився від такого огляду.
Крім того, з цього відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував, що він керував транспортним засобом у комендантську годину, працівником поліції на протязі тривалого часу (більше години) неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп'янінні на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я, на що той відповідав про необхідність повернення йому посвідчення водія і незаконність дій працівників поліції. На чергову та останню пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , перебуваючи в салоні свого автомобіля, зазначив поліцейському, що він пройде огляд за умови, що останній поверне йому посвідчення водія, тим самим фактичного відмовився від проходження такого огляду. Також працівником поліції роз'яснено ОСОБА_1 процедуру проходження огляду та наслідки його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с.3);
- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 22.04.2023 року, з якого вбачається, що у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної поліції, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини роту; поведінка, що не відповідає обстановці; порушення координації рухів (а.с. 5);
- акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого, огляд проведено у звязку з виявленням у ОСОБА_1 наступних ознак спяніння: запах алкоголю з порожнини роту; поведінка, що не відповідає обстановці; порушення координації рухів (а.с. 4);
- рапорту інспектора роти №1 батальйону №1 УПП в Харківській області Могилки В.О. від 22.04.2023 року, згідно якого, окрім іншого, 22.04.2023 року після зупинки транспортного під керуванням ОСОБА_1 , у останнього були виявленні ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я, але ОСОБА_1 відмовився проходження відповідно огляду (а.с.6).
Апеляційний суд враховує, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника УПП в Харківській області про законність своїх дій.
Разом з тим, відомості вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими доказами у справі в частині послідовного дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколів про адміністративні правопорушення.
Крім того, належить також зазначити, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не оспорював факту зупинки працівниками поліції 22.04.2023 року о 00 год. 22 хв., за адресою: в м. Харкові, Клочківський узвіз, поблизу вулиці Данилевського, 41, транспортного засобу «Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , під його керування та лише зазначав, що не відмовлявся від продження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а тому, в даному конкретному випадку, бере до уваги відомості рапорту інспектора Могилки В.О. від 26.03.2023 року.
Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, належить врахувати, що згідно відомостей відеозапису, долученого до матеріалів справи (а.с. 3), вбачається, що ОСОБА_1 декілька разів пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» та в медичному закладі, роз'яснювалися його права та обов'язки, а також наслідки відмови у проходженні огляду на стан сп'яніння.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та його захисник скористалися своїм процесуальним правом та подавали заяви до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у порядку, передбаченому КПК України.
Також, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що їх складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 та його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівника поліції до його безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Також стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАСУ.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв сторони захисту щодо дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі апеляційні доводи сторони захисту є необґрунтованими, а тому відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що копія направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складається працівником поліції та одночасно вручається особі, яка має проходити такий огляд, є також безпідставними та субєктивними, з огляду на наступне.
Так, огляд особи на стан сп'яніння проводиться відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09.11.2015 року, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України № 1103 від 17.12.2008 року (зі змінами), згідно яких, якщо водій погодився на проведення огляду він направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (п. 8 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 розділу ІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року та п. 7 Порядку від 17.12.2008 року).
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку, перший примірник якого видається під підпис поліцейському (п.п. 17, 20 розділу ІІІ Інструкції від 09.11.2015 року, п. 13 Порядку від 17.12.2008 року).
Отже, за змістом вищенаведених норм, направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння складається не для вручення водію і йому не передається, як помилково вважає апелянт, а складається працівником поліції для лікаря, як підстава проведення цим лікарем огляду особи, і відповідно таке направлення залишається у лікаря. Вся процедура огляду водія у медичному закладі проводиться виключно за участю працівників поліції, які і доставляють водія до лікарні, а не водій сам прибуває туди із направленням.
Крім того, з відомостей письмових доказів та долученого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager 6820», так і в медичному закладі.
Будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту свідків, ОСОБА_1 та його захисник до початку апеляційного розгляду не подавали.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Позиція захисника, яку він зазначив в апеляційній скарзі, щодо невизнання ОСОБА_1 своєї вини, розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, в матеріалах судового провадження наявна довідка про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 від 14.05.2021 року (арк.2), а тому ОСОБА_1 повинен був знати вимоги пункту 2.5 ПДР України.
Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 умисно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто свідомо проігнорував вимоги ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника Санжаревського І.А. задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника Санжаревського І.А. залишити без задоволення.
Постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков