ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року
м. Рівне
Справа № 569/13638/22
Провадження № 22-ц/4815/977/23
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Бучко Т.М.
Рішення суду першої інстанції проголошено
(вступна і резолютивна частини)
о 15 год. 38 хв. 14 червня 2023 року у м. Рівне
Рівненської області
Повний текст рішення складено: 23 червня 2023 року
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Мороз А.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: Регіональний офіс водних ресурсів у Рівненській області Державного агентства водних ресурсів України;
за участі: представників сторін - ОСОБА_2 та адвоката Мініча Григорія Григоровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області Державного агентства водних ресурсів України на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області Державного агентства водних ресурсів України про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2022 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області Державного агентства водних ресурсів України (далі - Регіональний офіс водних ресурсів, РОВР у Рівненській областіабо Офіс) про визнання незаконним і скасування наказу Регіонального офісу водних ресурсів від 15 березня 2022 року № 21-Ос "Про оголошення догани"; визнання незаконним і скасування наказу Офісу від 20 квітня 2022 року № 35-Ос "Про оголошення догани"; визнання незаконним і скасування наказу Регіонального офісу водних ресурсів від 05 травня 2022 року № 39-Ос "Про оголошення догани"; визнання незаконним і скасування наказу РОВР у Рівненській області від 14 червня 2022 року № 55-К "Про звільнення ОСОБА_1 "; визнання незаконним і скасування наказу Регіонального офісу водних ресурсів від 15 червня 2022 року № 57-К "Про внесення змін до наказу РОВР у Рівненській області від 14.06.2022 № 55-К"; визнання незаконним і скасування наказу Регіонального офісу водних ресурсів від 27 червня 2022 року № 59-К "Про внесення змін до наказу РОВР у Рівненській області від 14.06.2022 № 55-К"; поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального офісу водних ресурсів з 27 червня 2022 року; зобов'язання відповідача здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 14 червня 2022 року начальником Регіонального офісу водних ресурсів було видано наказ № 55-К «Про звільнення ОСОБА_1 », яким було вирішено, зокрема звільнити його з посади заступника начальника Офісу з 15 червня 2022 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно з п.3 ст.40 КЗпП України. 15 червня 2022 року роботодавцем видано наказ № 57-К «Про внесення змін до наказу РОВР у Рівненській області від 14.06.2022 № 55-к», яким було визнано днем звільнення позивача перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність. 27 червня 2022 року Регіональним офісом водних ресурсів видано наказ № 59-К «Про внесення змін до наказу РОВР у Рівненській області від 14.06.2022 № 55-К», яким звільнено ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно з п.3 ст.40 КЗпП України, визнано днем звільнення - 27 червня 2022 року.
З огляду на те, що позивач вважав припинення трудових відносин здійсненим відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України, тому звернувся в суд з відповідним позовом до Регіонального офісу водних ресурсів за захистом своїх прав на працю.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2023 року позов задоволено.
Визнано незаконним і скасовано наказ Регіонального офісу водних ресурсів від 15 березня 2022 року №21-Ос "Про оголошення догани".
Визнано незаконним і скасовано наказ Регіонального офісу водних ресурсів від 20 квітня 2022 року №35-Ос "Про оголошення догани".
Визнано незаконним і скасовано наказ Регіонального офісу водних ресурсів від 05 травня 2022 року №39-Ос "Про оголошення догани".
Визнано незаконним і скасовано наказ Регіонального офісу водних ресурсів від 14 червня 2022 року №55-К "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Визнано незаконним і скасовано наказ Регіонального офісу водних ресурсів від 15 червня 2022 року №57-К "Про внесення змін до наказу РОВР у Рівненській області від 14.06.2022 №55-К".
Визнано незаконним і скасовано наказ Регіонального офісу водних ресурсів від 27 червня 2022 року №59-К "Про внесення змін до наказу РОВР у Рівненській області від 14.06.2022 №55-К".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального офісу водних ресурсів з 27 червня 2022 року.
Зобов'язано Регіональний офіс водних ресурсів нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Стягнуто з Регіонального офісу водних ресурсів в дохід держави 2 147, 20 гривень судового збору.
Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 липня 2023 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Мініча Г.Г. і стягнуто із Регіонального офісу водних ресурсів на користь ОСОБА_1 14 000 гривень у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та 812, 40 гривень у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.
У поданій апеляційній скарзі Регіональний офіс водних ресурсів, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у порушенні норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про те, що висновки суду спрямовані і зводяться до того, що саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Працівник не зобов'язаний і не може доводити відповідними доказами правомірності своїх дій та вчинків, може не надавати доказів причин своєї відсутності на роботі, відмови і причин невиконання покладених на нього посадових обов'язків, доручень та розпоряджень безпосереднього керівника, якому він підпорядковується. Між тим, заявник не погоджувався із такими твердженнями, оскільки їх зроблено з недодержанням вимог процесуального і матеріального права.
Не погоджуючись із висновками про незаконність наказу від 15 березня 2022 року №21-Ос "Про оголошення догани", вказувалося про те, що суд висловився про відсутність надання позивачем доказів причин відсутності на роботі протягом 28 лютого - 04 березня 2022 року. Разом з тим в порушення правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 17 червня 2020 року у справі №341/1751/17, суд ствердив, що роботодавець не зажадав письмових пояснень від порушника трудової дисципліни, що є дефектом відповідної процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності. Більше того, з акту №6 про відсутність працівника на робочому місці від 13 квітня 2022 року вбачається, що пояснення у ОСОБА_1 відібрані, про що свідчить відповідний запис.
Заявник звертає увагу, що судом попередньої інстанції не досліджено "Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату Регіонального офісу водних ресурсів". В порушення вимог пунктів 1.2 посадової інструкції заступника начальника позивач підпорядкований безпосередньо начальнику Офісу, а відповідно до п. 3.1.9 "Правил внутрішнього трудового розпорядку" він зобов'язаний повідомляти керівництво Офісу про причини відсутності на робочому місці. При цьому, бувши відсутнім протягом п'яти днів на робочому місці, ОСОБА_1 своїх трудових функціональних обов'язків не виконував, а іншого ним не доведено і не надано допустимих доказів щодо поважності причин відсутності на роботі чи виконання роботи за цей період часу. Будь-яких доказів про те, що він повідомляв роботодавця про мотиви своєї відсутності на роботі письмово чи через засоби телекомунікаційного зв'язку (електронна пошта, WatsApp, Telegram, Viber тощо) представлено не було.
Щодо наказу від 20 квітня 2022 року №35-Ос "Про оголошення догани", то зазначалося про хибність висновків суду стосовно його незаконності, адже визначення кола трудових обов'язків не обмежується лише посадовою інструкцією позивача. Натомість поняття трудових обов'язків значно ширше, охоплює й інші права та зобов'язання працівника, передбачені внутрішніми нормативними актами підприємства, яких добросовісний і відповідальний працівник повинен дотримуватися. Відповідно до Розділу 4 посадової інструкції заступник начальника РОВР у Рівненській області несе відповідальність в т.ч. за неналежне виконання або невиконання посадових обов'язків; за невиконання доручень та розпоряджень керівника; за повноту і достовірність звітів, матеріалів та інформації, яка готується; за планування, підготовку і проведення евакуаційних заходів; за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності; за недотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку. Між тим, ОСОБА_1 доручення роботодавця з приводу надання опису робіт, які уже виконані та які плануються виконуватися в наступному місяці, виконано не було, що призвело до накладення на нього відповідного дисциплінарного стягнення.
Вважає помилковим і висновок суду про визнання незаконним і скасування наказу від 14 червня 2022 року №55-К "Про звільнення ОСОБА_1 ". Так, у зв'язку з військовою агресією проти України 12 квітня 2022 року роботодавцем було видано доручення №261/11-11 заступнику начальника Регіонального офісу водних ресурсів з чітким переліком завдань, обов'язкових до виконання у термін до 25 квітня 2022 року, що передбачало виконання 6 обов'язкових пунктів (розроблення плану чітких дій та заходів на період воєнного стану; доведення плану і проведення інструктажу евакуаційних заходів працівникам Офісу та водогосподарським організаціям області; огляд та складення переліку найбільш потенційно небезпечних водогосподарських об'єктів критичної інфраструктури; розроблення порядку дій Офісу у разі захоплення населеного пункту або державного органу (органу місцевого самоврядування) чи безпосередньо загрози її захоплення; забезпечення контролю отримання працівниками Офісу достовірної інформації щодо стану ліній зв'язку зі службами першої необхідності, контактів волонтерських центрів, корисні мапи щодо бомбосховищ, укриттів, забезпечення їжею/водою/ліками в регіоні; складення письмового звіту у термін до 10 год. 00 хв. 25 квітня 2022 року з наданням для ознайомлення начальнику Офісу). Натомість надана ОСОБА_1 на виконання вказаного доручення письмова інформація від 12 квітня 2022 року №261/11-11 (датована 04 травня 2022 року) не містить конкретних і вичерпних відповідей на поставлені завдання. Тобто позивач з огляду на військову агресію фактично усунувся від реального виконання доручення №261/11-11 від 12 квітня 2022 року. Більше того, пункти 3-6 цього доручення залишилися взагалі невиконаними. В зв'язку з цим 06 травня 2022 року ОСОБА_1 продовжено строк виконання доручення до 16 травня 2022 року, звіт про що у наведений термін не надійшов. Тому 16 травня 2022 року за вказівкою керівника Регіонального офісу водних ресурсів було складено відповідний акт про засвідчення факту відсутності письмового звіту щодо виконання доручення. В подальшому, 14 червня 2022 року, з підстав систематичного порушення трудової дисципліни позивача було звільнено з займаної посади.
Заявником зауважувалося, що наказ від 15 червня 2022 року №57-К "Про внесення змін до наказу РОВР у Рівненській області від 14.06.2022 №55-К" та наказ від 27 червня 2022 року №59-К "Про внесення змін до наказу РОВР у Рівненській області від 14.06.2022 №55-К" було видано на підставі положень ст. 5 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Також не погоджувався з оскаржуваним рішенням в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, адже, переклавши обов'язок нарахування зазначених сум на роботодавця, суд вийшов за межі своїх процесуальних повноважень. Вважає, що саме орган, який приймає рішення про поновлення на роботі працівника, повинен чітко визначити суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь поновленого працівника. Тому відсутність вказівки про стягнення конкретної суми середнього заробітку унеможливлює здійснення її списання через систему казначейського обслуговування. При цьому ця вимога позивача є похідною від основної - про поновлення на роботі, що свідчить про відмову у її задоволенні у разі залишення без задоволення попередньої.
Крім того, стягнення судового збору у розмірі 2 147, 20 гривень суперечить процесуальному законодавству та ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".
Зазначалося і про пропуск ОСОБА_1 строку для звернення до суду за вирішенням трудового спору, позаяк щодо наказу від 15 березня 2022 року №21-Ос "Про оголошення догани" цей сплив 16 червня 2022 року, щодо наказу від 20 квітня 2022 року №35-Ос "Про оголошення догани" - 16 липня 2022 року, щодо наказу від 05 травня 2022 року №39-Ос "Про оголошення догани" - 06 серпня 2022 року. При цьому строк звернення за оскарженням наказу від 14 червня 2022 року №55-К "Про звільнення ОСОБА_1 " закінчився 28 липня 2022 року, тоді як позовну заяву подано лише 19 вересня 2022 року.
У поданому відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Мініч Г.Г., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що наказом № 24-Ос від 01 квітня 2008 року Рівненського обласного управління меліорації і водного господарства ОСОБА_1, головного економіста з праці відділу економіки, з 01 квітня 2008 року переведено на посаду виконуючого обов'язки заступника начальника з оплатою праці згідно зі штатним розписом на підставі заяви-згоди ОСОБА_1 від 01 квітня 2008 року.
Наказом № 130-Ос від 26 серпня 2008 року Державного комітету України по водному господарству ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Рівненського обласного управління меліорації і водного господарства (правонаступник - Регіональний офіс водних ресурсів) з 01 вересня 2008 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.
28 травня 2020 року на загальних зборах трудового колективу РОВР у Рівненській області схвалено Колективний договір між адміністрацією і профспілковим комітетом роботодавця на 2020-2022 роки (далі - колективний договір).
Відповідно до акта про відсутність працівника на робочому місці від 28 лютого 2022 року № 1 того ж дня з 8 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці. Головному бухгалтеру - начальнику відділу Величку О.М. в телефонному режимі повідомив, що буде відсутній на робочому місці без повідомлення свого місцезнаходження.
З акту про відсутність працівника на робочому місці від 01 березня 2022 року № 2 видно, що того ж дня з 8 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці. Причини відсутності не встановлені.
Відповідно до акта про відсутність працівника на робочому місці від 02 березня 2022 року № 3, що того ж дня з 8 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці. Причини відсутності не встановлені.
Згідно з актом про відсутність працівника на робочому місці від 03 березня 2022 року № 4, що того ж дня з 8 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці. Причини відсутності не встановлені.
Актом про відсутність працівника на робочому місці від 04 березня 2022 року № 5 стверджується, що того ж дня з 8 год. 00 хв. до 15 год. 45 хв. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці. Причини відсутності не встановлені.
У всіх зазначених актах містяться записи про відмову ОСОБА_1 поставити підпис про ознайомлення з ними, що засвідчено підписами відповідальних осіб, якими складені ці акти.
09 березня 2022 року комісія в складі головного бухгалтера - начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності, економіки та фінансів О.Величка, заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності, економіки та фінансів А.Федорчука, провідного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності, економіки та фінансів І.Середи склали акт про те, що 09 березня 2022 року о 15 год. 55 хв. начальником РОВР у Рівненській області І.Мосійчуком в присутності комісії заступнику начальника РОВР у Рівненській області ОСОБА_1 було надано вказівку надати пояснення про причини його відсутності на робочому місці з 28 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року включно. Станом на 17 год. 00 хв. 09 березня 2022 року ОСОБА_1 жодних письмових пояснень чи офіційних документів, які свідчили б про поважність причин його відсутності на робочому місці за вказаний період не надав, про що свідчить акт № 6 про відмову надати пояснення причини відсутності на робочому місці.
Наказом Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області № 21-Ос від 15 березня 2022 року ОСОБА_1 оголошено догану за грубе порушення трудової дисципліни, а саме невиконання покладених на нього функціональних обов'язків у зв'язку із його відсутністю на робочому місці без поважних причин за період з 28 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року включно.
Підставою оголошення догани вказано: акт про відсутність працівника на робочому місці від 28 лютого 2022 року № 1; акт про відсутність працівника на робочому місці від 01 березня 2022 року № 2; акт про відсутність працівника на робочому місці від 02 березня 2022 року № 3; акт про відсутність працівника на робочому місці від 03 березня 2022 року № 4; акт про відсутність працівника на робочому місці від 04 березня 2022 року № 5; акт про відмову надати пояснення причини відсутності на робочому місці від 09 березня 2022 року № 6.
ОСОБА_1 відмовився поставити підпис про ознайомлення з наказом РОВР у Рівненській області від 15 березня 2022 року № 21-Ос «Про оголошення догани», що підтверджується відповідним актом № 7 від того ж дня.
Згодом, 06 квітня 2022 року, начальник Регіонального офісу водних ресурсів дорученням № 237/11-11 зобов'язав ОСОБА_1 надати розгорнутий письмовий звіт про проведену роботу за січень-березень 2022 року та план робіт на квітень 2022 року до 13 год. 00 хв. 06 квітня 2022 року, а також забезпечити щотижневе письмове інформування про виконання даного плану.
З дорученням № 237/11-11 від 06 квітня 2022 року позивач ознайомився того ж дня.
06 квітня 2022 року о 10 год. 53 хв. ОСОБА_1 надав пояснення на доручення від 06 квітня 2022 року № 237/11-11, де вказував, що посадовою інструкцією заступника начальника РОВР у Рівненській області не передбачено збір інформації про проведену роботу за попередні періоди та подальше складання звітів про проведену роботу за будь-який період, план роботи на квітень 2022 року (не) передбачений посадовою інструкцією заступника начальника РОВР, іншими нормативними документами за попередні роки.
Наказом Регіонального офісу водних ресурсів № 35-Ос від 20 квітня 2022 року ОСОБА_1 оголошено догану за грубе порушення трудової дисципліни, а саме за невиконання доручень і розпоряджень начальника РОВР у Рівненській області.
Підставою оголошення догани вказано: доручення від 06 квітня 2022 року № 237/11-11, пояснення на доручення 06 квітня 2022 року № 237/11-1 за вхід. № 245 від 06 квітня 2022 року.
В подальшому, 12 квітня 2022 року, начальник Регіонального офісу водних ресурсів надав заступнику начальника РОВР у Рівненській області позивачу доручення № 261/11-11 розробити чіткий план евакуаційних дій та заходів РОВР у Рівненській області в цілому, на період воєнного стану, терміном до 10 год. 00 хв. 14 квітня 2022 року; довести план та провести повний інструктаж евакуаційних заходів працівникам РОВР у Рівненській області та водогосподарським організаціям області: Південному МУВГ та Північному МУВГ терміном до 17 год. 00 хв. 19 квітня 2022 року; здійснити огляд та скласти перелік найбільш потенційно-небезпечних водогосподарських об'єктів критичної інфраструктури управлінь водного господарства області; розробити порядок дії Офісу у разі захоплення населеного пункту або державного органу (органів місцевої влади) чи безпосередньо загрози її захоплення; забезпечити контроль, щоб працівники Офісу отримували лише достовірну інформацію щодо: необхідних в період воєнного стану ліній зв'язку зі службами першої необхідності, контактів волонтерських центрів, корисні мапи щодо місцезнаходження бомбосховищ, укриттів та щодо забезпечення їжі/води/ліків в регіоні їх перебування. Про проведену роботу скласти письмовий звіт терміном до 12 год. 00 хв. 25 квітня 2022 року та надати його для ознайомлення начальнику РОВР у Рівненській області.
З цим дорученням ОСОБА_1 ознайомився того ж дня.
04 травня 2022 року позивач надав інформацію про виконання доручення від 12 квітня 2022 року № 261/11-11, де повідомив, що план цивільного захисту РОВР у Рівненській області затверджений начальником Офісу 01 березня 2022 року, інструктаж евакуаційних заходів працівникам апарату РОВР у Рівненській області було проведено 19 квітня 2022 року, за інструктаж щодо дій при евакуації працівників Південного та Північного МУВГ відповідальні їх керівники, інші пункти доручення не входять до його посадових обов'язків або сформульовані нечітко та незрозуміло, відповідальність за евакуацію працівників організації несе її керівник.
06 травня 2022 року начальник Регіонального офісу водних ресурсів листом № 340/11-11 «Щодо виконання доручення» повідомив ОСОБА_1 про продовження терміну виконання доручення від 12 квітня 2022 року № 261/11-11, враховуючи, що доручення ним не виконане, а також його перебування на лікарняному, - до 10 год. 00 хв. 16 травня 2022 року.
16 травня 2022 року комісія в складі інженера з підготовки кадрів І категорії Ю.Скасків, фахівця із зв'язків з громадськістю та пресою І категорії А.Червань, провідного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності, економіки та фінансів І.Середи склали акт про те, що станом на 17 год. 00 хв. 16 травня 2022 року заступником начальника РОВР у Рівненській області ОСОБА_1 не надано жодних письмових документів про проведену роботу відповідно до доручення начальника Офісу № 261/11-11 від 12 квітня 2022 року (зі змінами від 06 травня 2022 року № 340/11-11) та пояснень з цього приводу.
Відповідно до акту про відсутність працівника на робочому місці від 13 квітня 2022 року № 6 того ж дня ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 11 год. 45 хв. до 15 год. 08 хв. В телефонному режимі інженеру з підготовки кадрів І категорії Скасків Ю.В. він повідомив, що відвідував аптеку.
З цим актом позивач ознайомився 14 квітня 2022 року та власноручно зазначив у акті, що був у аптеці з 11 год. 10 хв. до 11 год. 45 хв.; в 11 год. 45 хв. повернувся у кабінет.
14 квітня 2022 року особами, які склали акт № 6 - О.Величко, І.Середа та Ю.Скасків, засвідчено, що ОСОБА_1 в присутності працівників РОВР у Рівненській області ознайомився з актом та з метою ухилення від відповідальності здійснив виправлення часу у акті із "11 год. 05 хв." на "11 год. 45 хв.".
Наказом Регіонального офісу водних ресурсів № 39-Ос від 05 травня 2022 року позивачу оголошено догану за систематичне порушення трудової дисципліни, а саме невиконання покладених на нього функціональних обов'язків у зв'язку із його відсутністю на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня 13 квітня 2022 року з 11 год. 05 хв. до 15 год. 08 хв.
Підставою оголошення догани вказано: акт про відсутність працівника на робочому місці від 13 квітня 2022 року № 6.
Наказом Регіонального офісу водних ресурсів № 55-К від 14 червня 2022 року звільнено ОСОБА_1 з 15 червня 2022 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно з п.3 ст.40 КЗпП України.
Підставою у наказі про звільнення зазначено: доручення від 12 квітня 2022 року № 261/11-11; лист РОВР у Рівненській області від 06 травня 2022 року № 340/11-11 «Щодо виконання доручення»; акт про засвідчення факту відсутності письмового звіту щодо виконання доручення № 261/11-11 від 12 квітня 2022 року (зі змінами) від 16 травня 2022 року; наказ РОВР у Рівненській області від 15 березня 2022 року № 21-Ос «Про оголошення догани»; наказ РОВР у Рівненській області від 20 квітня 2022 року № 35-Ос «Про оголошення догани»; наказ РОВР у Рівненській області від 05 травня 2022 року № 39-Ос «Про оголошення догани»; лист Держводагенства від 06 червня 2022 року № 1870/7/11-22 «Щодо погодження звільнення ОСОБА_1 »; лист первинної профспілкової організації РОВР у Рівненській області від 14 червня 2022 року № 3 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 .
При цьому листом № 1870/7/11-22 від 06 червня 2022 року Державне агентство водних ресурсів України (Держводагенство) погодило звільнення позивача з посади заступника начальника Регіонального офісу водних ресурсів за умови дотримання вимог законодавства України.
Листом № 3 від 14 червня 2022 року Первинна профспілкова організація Регіонального офісу водних ресурсів повідомила начальника Регіонального офісу водних ресурсів І.Мосійчука про прийняття на засіданні профкому первинної профспілкової організації Офісу рішення про надання згоди щодо звільнення ОСОБА_1 .
Наказом Регіонального офісу водних ресурсів № 57-К від 15 червня 2022 року на підставі доповідної записки інженера з підготовки кадрів І категорії Скасків Ю.В. від 14 червня 2022 року та листка непрацездатності ОСОБА_1 № 4489392 внесено зміни до наказу Регіонального офісу водних ресурсів від 14 червня 2022 року № 55-К та вирішено вважати днем звільнення ОСОБА_1 перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність.
Наказом Офісу № 59-К від 27 червня 2022 року звільнено ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно з п.3 ст.40 КЗпП України з 27 червня 2022 року, що є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.
Вважаючи, що його суб'єктивні права на працю є порушеними відповідачем, а тому підлягають судовому захисту, у вересні 2022 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Регіонального офісу водних ресурсів про визнання трьох наказів про оголошення догани, наказу про звільнення і двох наказів про внесенння змін до наказу щодо звільнення незаконними та їх скасування, поновлення його на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обгрунтованості вимог позивача, оскільки щодо ОСОБА_1 колективним договором було визначено особливий режим робочого часу, а саме ненормований робочий день. Хоча режим ненормованого робочого дня не звільняє працівника від необхідності дотримуватися "Правил внутрішнього трудового розпорядку", якими визначено час початку та закінчення роботи, перерви протягом робочого дня, порядок обліку робочого часу, однак з огляду на зміст наказів № № 21-Ос від 15 березня 2022 року та № 39-Ос від 05 травня 2022 року позивачу оголошено догану за невиконання покладених на нього функціональних обов'язків у зв'язку з його відсутністю на робочому місці без поважних причин. При цьому жодних доказів невиконання ОСОБА_1 своїх трудових функцій, безпосередньо передбачених посадовою інструкцією, не надано, а в оспорюваних наказах не зазначено, які саме визначені "Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату Регіонального офісу водних ресурсів" трудові обов'язки були порушені позивачем.
Щодо вимоги про визнання незаконним і скасування наказу № 35-Ос від 20 квітня 2022 року, то суд звернув увагу на те, що роботодавець відповідно до ст.31 КЗпП України не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. При цьому саме на відповідачу лежить обов'язок складання посадових інструкцій, в т.ч. посадової інструкції заступника начальника Регіонального офісу водних ресурсів, а тому в зв'язку із притягненням ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за невиконання функціональних обов'язків, не передбачених нормативними актами, оспорюваний наказ визнано незаконним і скасовано.
Задовольняючи вимогу щодо оспорювання наказу про звільнення з роботи, суд урахував те, що роботодавцем 04 травня 2022 року отримано подану позивачем інформацію про виконання доручення, хоча в акті від 16 травня 2022 року вказувалося, що ОСОБА_1 не надано жодних письмових документів про проведену роботу. Тому доводи Регіонального офісу водних ресурсів про невиконання доручення не відповідають дійсності, що також не може бути доказом відмови ОСОБА_1 від виконання доручення. З огляду на те, що роботодавець не надав суду доказів систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, позов у цій частині задоволено.
В зв'язку із задоволенням основної позовної вимоги суд зробив висновок і про визнання незаконними зі скасуванням наказу № 57-К від 16 червня 2022 року "Про внесення змін до наказу РОВР у Рівненській області від 14.06.2022 № 55-К" та наказу № 59-К від 27 червня 2022 року «Про внесення змін до наказу РОВР у Рівненській області від 14.06.2022 № 55-К».
З приводу позову у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було взято до уваги відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження розміру нарахованих позивачу виплат за останні два календарних місяці роботи до звільнення, що позбавило суд можливості самостійно визначити належний до виплати позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу. Тому з метою захисту трудових прав позивача зобов'язано роботодавця нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, визначений за правилами передбаченими постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Норми статей 1, 2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" вказують, що воєнний стан - це особливий правовий режим, який вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому на підставі відповідних Указів Президента України продовжувався та продовжуєтьсяі на час вирішення спірних правовідносин.
Відповідно до ст.ст. 1, 5 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, цей Закон визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій України незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
У період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Згідно із ст. ст. 51, 21, пунктом 3 ч. 1 ст. 40, ст.ст. 139, 140, 147, 148, 149, 235 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення
Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.
У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана;
2) звільнення.
Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до п.6.7 розділу VІ Колективного договору адміністрація зобов'язується надавати працівникам щорічні додаткові оплачувані відпустки за особливий характер праці (стаття 8, п.1 Закону України «Про відпустки» та додаток № 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290) та ненормований робочий день (додаток № 6 до колективного договору на 2020-2022 роки).
Згідно з п.1 Списку професій і посад працівників Регіонального офісу водних ресурсів, яким надається додаткова відпустка, затвердженого як додаток № 6 до Колективного договору на 2020-2022 роки, додаткова відпустка тривалістю 7 календарних днів надається, серед інших, керівнику та його заступнику.
"Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату Регіонального офісу водних ресурсів" затверджені наказом роботодавця від 05 січня 2022 року № 01-В (далі - Правила).
Відповідно до п.1.4 Правил вимоги є обов'язковими для виконання всіма учасниками трудових відносин.
Згідно з п.3.1 Правил працівники офісу зобов'язані, зокрема, вчасно прибути на робоче місце і підготуватися до виконання своїх трудових обов'язків; починати роботу та залишати робоче місце відповідно до режиму роботи, зазначеного в розділі 5, п.5.1; сумлінно, своєчасно і в повному обсязі виконувати робочі завдання (функціональні обов'язки), відповідно до посадової інструкції забезпечувати необхідну якість виконання робіт; виконувати накази та розпорядження керівництва офісу, безпосередніх керівників, внутрішні положення, інструкції та інші локальні нормативні акти; повідомляти керівництво офісу, або особу, якій підпорядковуються, про причини відсутності на робочому місці.
Пунктом 5.1 розділу V Правил для працівників встановлено такий режим роботи: початок роботи - 8:00 (протягом тижня); перерва на обід - 13:00-13:45 (протягом тижня); закінчення роботи - 17:00 (понеділок, вівторок, середа, четвер), 15:45 (п'ятниця).
За положеннями пункту 5.6 розділу V Правил працівникам апарату офісу надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю 07 календарних днів та 04 календарні дні відповідно до Списку професій і посад працівників РОВР у Рівненській області (додаток № 6 Колективного договору).
Відповідно до п.7.1 розділу VІІ Правил працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни у випадках, зокрема систематичного невиконання або неналежного виконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього посадовою інструкцією, трудовим договором та цими правилами; прогул (у т.ч. відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України).
З "Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату Регіонального офісу водних ресурсів" ОСОБА_1 ознайомлений під підпис 13 січня 2022 року.
03 серпня 2020 року начальником Регіонального офісу водних ресурсів затверджено відповідну посадову інструкцію заступника начальника, з якою позивач ознайомлений під підпис 14 серпня 2020 року.
Згідно з п.1.3 посадової інструкції заступник начальника РОВР у Рівненській області безпосередньо підпорядковується начальнику Офіса.
Відповідно до п.4.1 розділу 4 посадової інструкції заступник начальника РОВР у Рівненській області несе відповідальність також за неналежне виконання або невиконання посадових обов'язків, передбачених цією посадовою інструкцією; за невиконання доручень і розпоряджень начальника РОВР у Рівненській області; за планування, підготовку та проведення евакуаційних заходів; за недотримання "Правил внутрішнього трудового розпорядку РОВР у Рівненській області".
Наказом начальника Регіонального офісу водних ресурсів № 39-В від 31 травня 2021 року затверджено "Розподіл функціональних повноважень між начальником Офісу та його заступниками".
В розділі ІІІ "Розподілу функціональних повноважень між начальником Регіонального офісу водних ресурсів на його заступниками" передбачені функціональні повноваження заступника начальника Офісу ОСОБА_1, а саме: він є відповідальним за планування, підготовку та проведення евакуаційних заходів; забезпечує відкритість діяльності РОВР у Рівненській області шляхом взаємодії з засобами масової інформації та використання сучасних засобів поширення інформації; здійснює підготовку матеріалів та організацію заходів, що забезпечують співробітництво з міжнародними організаціями та іноземними державними установами у галузі водного господарства; відповідає за господарське забезпечення РОВР у Рівненській області.
31 травня 2021 року наказ № 39-В від 31 травня 2021 року доведено до відома позивача, який, ознайомившись з затвердженим розподілом функціональних повноважень, що додається до розпорядчого документа, відмовився поставити підпис на підтвердження факту ознайомлення з наказом, про що свідчить доповідна записка інженера з підготовки кадрів І категорії Служби з управління персоналом Ю.Скасків від того ж дня.
З правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18) зазначено, що дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин або з необережності (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №572/1644/17-ц).
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Приходячи до переконання про залишення позову без задоволення, колегія суддів бере до уваги те, що обставини вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків є доведеними Регіональним офісом водних ресурсів і ґрунтуються на обставинах справи.
Так, за правилами трудового законодавства, працівник вважається невинуватим доти, доки роботодавець не доведе, що він винен у невиконанні чи неналежному виконанні прийнятих на себе обов'язків. Презумпція невинуватості викликана тим, що працівник виконує свою роботу за договором з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов'язаний забезпечувати йому умови праці, необхідні для виконання, тоді як останній зобов'язаний своєчасно і точно їх виконувати.
Щоби поставити працівнику у вину невиконання чи неналежне виконання взятих на себе обов'язків і притягнути його до відповідальності, роботодавець повинен довести, що воно мало місце не внаслідок його неналежного керівництва і забезпечення необхідних умов праці, а через вину працівника. Презумпція невинуватості є заходом захисту трудового правовідношення, прав працівника від суб'єктивної оцінки його дій, поведінки з боку роботодавця і безпідставного притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ст. 9 Конвенції міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою України 04 лютого 1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.
Разом з тим згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Щодо наказу від 15 березня 2022 року №21-Ос "Про оголошення догани", то, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 протягом часу з 28 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року включно був відсутній на роботі без поважних причин та без повідомлення керівника про свою неявку. Ці факти підтверджуються складеними відповідальними працівниками роботодавця актами від 28 лютого №1, від 01 березня 2022 року №2, від 02 березня 2022 року №3, від 03 березня 2022 року №4, від 04 березня 2022 року №5, якими зафіксовано відсутність позивача на робочому місці протягом робочого часу - з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. з 28 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року. 09 березня 2022 року ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися з цими документами, що також засвідчено підписами цих працівників. Крім того, актом №6 від 09 березня 2022 року, який складений відповідальними працівниками Регіонального офісу водних ресурсів, стверджується про пропозицію позивачу надати пояснення з приводу своєї відсутності на робочому місці впродовж 28 лютого 2022 року - 04 березня 2022 року, проте він відмовився зробити це. Також зі складеного комісійно акту №7 від 15 березня 2022 року вбачається факт відмови ОСОБА_1 підписатися щодо ознайомлення з наказом від 15 березня 2022 року №21-Ос "Про оголошення догани ". При цьому він після ознайомлення розірвав аркуш, на якому було складено текст наказу, в присутності членів комісії.
Колегією суддів враховується, що будь-яких обставин, які давали б підстави сумніватися у правильності та об'єктивності представлених доказів, матеріали справи не містять. Стосовно усних пояснень позивача в судовому засіданні про те, що прогул було вчинено з поважних причини, а саме з метою безпеки власної сім'ї, то вони не ґрунтуються на жодних засобах доказування.
Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 , з якими погодився суд першої інстанції, про те, що 13 квітня 2022 року протягом часу з 11 год. 05 хв. до 15 год. 08 хв. він був відсутній на робочому місці з огляду на поважні причини, а саме в зв'язку з відвідуванням аптеки. Так, факт відсутності позивача підтверджено відповідним актом від 13 квітня 2022 року, складеним комісією у складі трьох працівників Регіонального офісу водних ресурсів, де у тексті акту позивач власноручно зробив рукописне виправлення з "11 год. 05 хв." на "11 год. 45 хв.", а також дописав те, що перебував у аптеці з 11 год. 10 хв. до 11 год. 45 хв.; об 11 год. 45 хв. зайшов у кабінет. Інших пояснень ним надано не було.
Правильним є заперечення відповідача про відсутність будь-яких доказів щодо відвідування ОСОБА_1 аптеки, а саме медичних рецептів, квитанцій, інших платіжних документів тощо, які засвідчували би поважність причин прогулу. При цьому роботодавця про свою відсутність він не повідомляв.
Отже, оспорюваний наказ від 05 травня 2022 року №39-Ос "Про оголошення догани", яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у виді догани, є правильним та відповідає обставинам справи.
З приводу визнання незаконним і скасування судом наказу від 20 квітня 2022 року №35-Ос "Про оголошення догани", то колегія суддів з цим погодитися не може.
Так, дорученням начальника РОВР у Рівненській області № 237/11-11 від 06 квітня 2022 року зобов'язано ОСОБА_1 надати розгорнутий письмовий звіт про проведену роботу за січень-березень 2022 року та плану робіт на квітень 2022 року.
На а.с. 51, т. 1 міститься рукописний запис, складений 06 квітня 2022 року трьома відповідальними працівниками роботодавця, про ознайомлення позивача з цим дорученням. Того ж дня ОСОБА_1 надано письмове пояснення з приводу виконання даного доручення, де вказується про відсутність у посадовій інструкції заступника начальника Офісу повноважень на збір інформації про проведену роботу за попередні періоди та подальше складання звітів про це. План роботи на квітень 2022 року передбачений посадовою інструкцією заступника начальника Регіонального офісу водних ресурсів, іншими нормативними актами за попередні роки.
Хоча сам по собі оспорюваний наказ і не містить чітких покликань на обставини недодержання трудової дисципліни, однак факт невиконання функціональних обов'язків, про що зазначено в наказі, підтверджується сукупністю перевірених та досліджених доказів у справі.
Так, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю (ст.ст. 139, 140 КЗпП України).
Абзацом чотирнадцятим Розділу І "Розподілу функціональних повноважень між начальником Офісу та його заступниками" передбачено надання доручень начальником у межах повноважень, визначених законом, обов'язкових для виконання працівниками РОВР у Рівненській області та його підпорядкованих організацій.
Пунктом 3.1.4 "Правил внутрішнього трудового розпорядку" встановлено, що для працівників апарату Офісу до основних обов'язків працівників належить в т.ч. виконувати накази та розпорядження керівництва Регіонального офісу водних ресурсів, безпосередніх керівників, внутрішні положення, інструкції та інші локальні нормативні акти.
Відповідно до пунктів 11.1, 1.6 Розділу ХІ Колективного договору відповідальність сторін, вирішення спорів колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом, на 2020-2022 роки у випадку невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених цим договором, "Правилами внутрішнього трудового розпорядку", сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Дія договору поширюється на всіх працівників організації незалежно від строку і форми трудового договору.
Згідно з пунктом 1.2 посадової інструкції заступника начальника РОВР у Рівненській області заступник начальника Офісу безпосередньо підпорядковується начальнику Регіонального офісу водних ресурсів.
Тому безпідставна та необґрунтована відмова позивача виконати доручення безпосереднього керівника суперечить вимогам законодавства і свідчить про очевидне грубе порушення трудової дисципліни.
Хибним вважає колегія суддів і задоволення судом вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу №55-К від 14 червня 2022 року "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Як з'ясовано, підставою для винесення даного наказу, яким позивача звільнено з займаної посади, крім зазначених наказів про оголошення догани, зазначалося і доручення від 12 квітня 2022 року № 261/11-11, лист РОВР у Рівненській області від 06 травня 2022 року № 340/11-11 «Щодо виконання доручення» та акт про засвідчення факту відсутності письмового звіту щодо виконання доручення № 261/11-11 від 12 квітня 2022 року (зі змінами) від 16 травня 2022 року.
Термін виконання доручення № 261/11-11 від 12 квітня 2022 року визначений ОСОБА_1 до 25 квітня 2022 року. З 21 квітня 2022 року до 03 травня 2022 року позивач хворів, про що свідчить відповідний листок непрацездатності. 04 травня 2022 року він надав інформацію про виконання доручення від 12 квітня 2022 року № 267/11-11, що роботодавцем не заперечується. Разом з тим листом № 340/11-11 від 06 травня 2022 року Регіональний офіс водних ресурсів продовжив строк виконання доручення до 10 год. 00 хв. 16 травня 2022 року, взявши до уваги час хвороби позивача та невиконання ним доручення.
Між тим, звіт про виконання доручення до роботодавця у визначений термін не надійшов. В зв'язку з цим відповідальними працівниками Офісу 16 травня 2022 року було складено акт, яким засвідчено факт відсутності виконання позивачем доручення. При цьому також указано, що ним не надано жодних письмових документів про проведену роботу відповідно до доручення начальника РОВР у Рівненській області №261/11-11 від 12 квітня 2022 року (зі змінами від 06 травня 2022 року №340/11-11) та не надано пояснень з цього приводу.
Звертається увага на те, що для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків, яке повинно бути протиправним та винним і носило систематичний характер. Також слід обов'язково враховувати, що за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних результатів і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Тобто систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, та порушив її знову.
Отже, звільнення ОСОБА_1 з займаної посади відповідає характеру вчиненого дисциплінарного правопорушення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, і попередньої роботи працівника.
Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Оскільки у всіх чотирьох правопорушеннях, за вчинення яких позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності, встановлено склад дисциплінарного проступку, тому оспорювані накази узгоджуються з обставинами справи та вимогами закону.
При цьому береться до уваги і те, що зазначені дисциплінарні проступки, за скоєння яких наказами від 15 березня 2022 року №21-Ос, від 20 квітня 2022 року №35-Ос та від 05 травня 2022 року №39-Ос оголошено догани, а наказом від 14 червня 2022 року №55-К - звільнено з роботи, ОСОБА_1 зухвало та з грубим порушенням законодавства вчинено під час дії воєнного стану, який передбачає надання на цей час відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також у зв'язку з цим тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Поготів, нормою ст. 1 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" на період дії воєнного стану введено навіть обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
Оскільки підстав для задоволення вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу № 55-К від 14 червня 2022 року "Про звільнення ОСОБА_1 " встановлено не було, тому не можуть бути задоволені і вимоги про визнання незаконними та скасування наказу № 57-К від 16 червня 2022 року "Про внесення змін до наказу РОВР у Рівненській області від 14 червня 2022 року № 55-К" і наказу № 59-К від 27 червня 2022 року "Про внесення змін до наказу РОВР у Рівненській області від 14 червня 2022 року № 55-К".
Тому не підлягає до задоволення і вимога ОСОБА_1 про поновлення його на посаді заступника начальника Регіонального офісу водних ресурсів.
Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то усупереч вимог законодавства про працю вона залишилася оскаржуваним рішенням без відповідного вирішення.
Так, згідно із ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З роз'яснень абз. третього п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного суду України №4 (v0004700-94) від 01.04.94, №18 (v0018700-95) від 26.10.95, №15 (v0015700) від 25.05.98) вбачається, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього розрахунку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (100-95-п) (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348 (абзац третій пункту 32 із змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду України №18 (v0018700-95) від 26.10.95).
При цьому колегія суддів ураховує і норми ч. 1 ст. 4, ч. ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 12 ЦПК України.
Так, відповідно до цих вимог процесуального закону кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість,: 1.) керує ходом судового процесу; 2.) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3.) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4.) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5.) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Беручи до уваги наведене, щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд попередньої інстанції, визнавши встановленою обставину незаконності звільнення працівника, фактично самоусунувся від подальшого захисту прав ОСОБА_1 , зобов'язавши відповідача самостійно нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток, не зважаючи на те, що такий спосіб захисту права не передбачений трудовим законодавством. Тому з метою з'ясування обставин нарахування заробітної плати, що давало би можливість встановити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суду слід було роз'яснити ОСОБА_1 і його представнику відповідне процесуальне право та з огляду на відсутність клопотання учасників справи самостійно витребувати у роботодавця необхідні фактичні дані з приводу величин заробітної плати за останні два місяці, що передували звільненню позивача, відповідно до правил Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
Не можна погодитися з твердженнями суду про невиконання роботодавцем положень законодавства стосовно відібрання письмових пояснень від правопорушника при вчиненні ним проступку, що має ознаки дисциплінарного.
Так, Регіональним офісом водних ресурсів пропонувалося ОСОБА_1 у кожному випадку вчинення правопорушення надати письмові пояснення, відмова від чого чітко зафіксована у відповідних актах.
Поготів, висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 17 червня 2020 року у справі №341/1751/17, стверджується, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та недодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Тому відсутність письмових пояснень працівника сама по собі не є підставою для скасування оспорюваного наказу про накладення дисциплінарного стягнення.
Разом з тим не заслуговують на увагу аргументи заявника про сплив строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, адже цій обставині суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Так, пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З урахуванням того, що карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, скасовано постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 лише з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року, а на час виникнення та вирішення спірних відносин відповідні карантинні заходи продовжували діяти, тому підстав стверджувати про пропуск позивачем строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України, не вбачається.
З приводу додаткового рішення Рівненського міського суду від 17 липня 2023 року, то його слід також скасувати, а в задоволенні заяви представника позивача - відмовити, виходячи з такого.
З правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21, видно, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у cправі № 922/3289/21.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до пункту 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Підставою для скасування оскаржуваного рішення згідно із пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області Державного агентства водних ресурсів України задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2023 року скасувати.
ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області Державного агентства водних ресурсів України про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 липня 2023 року скасувати, а в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Мініча Григорія Григоровича про стягнення судових витрат відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 03.10.2023
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М.Ковальчук
С.С.Шимків