ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року
м. Рівне
Справа № 557/174/23
Провадження № 22-ц/4815/992/23
Головуючий у Гощанському районному суді
Рівненської області: суддя Тишкун П.В.
Рішення суду першої інстанції проголошено
(вступна і резолютивна частини)
о 12 год. 46 хв. 07 червня 2023 року у смт. Гоща
Рівненської області
Повний текст рішення складено: 23.06.2023
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Мороз А.В.
учасники справи:
позивач: Гощанська селищна рада Рівненського району Рівненської області;
відповідач: ОСОБА_1 ;
за участі: ОСОБА_1 та її представника - адвоката Щербяк Юлії Василівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Гощанської селищної ради Рівненського району Рівненської області на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 07 червня 2023 року у цивільній справі за позовом Гощанської селищної ради Рівненської області до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною та спростування інформації, відшкодування шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року в суд звернулася Гощанська селищна рада Рівненського району Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною та спростування інформації, відшкодування 50 000 гривень моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації, яка зафіксована у соціальній мережі "Facebook", а саме в публічній групі "ІНФОРМАЦІЯ_5", яка належить відповідачу. Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що ІНФОРМАЦІЯ_6 невідомий учасник публічної групи "ІНФОРМАЦІЯ_5" опублікував текст такого змісту.
"Подивилася відео ОСОБА_2 про питання, які виносилися на позачергову сесію, і просто душу розриває: СКІЛЬКИ ЦЯ ГОЩАНСЬКА СВОЛОТА ЩЕ БУДЕ НАС ПОЗОРИТИ ТА ПРИНИЖУВАТИ?
Ось посилання на саме відео та про саму суть: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тепер все по-порядку.
ІНФОРМАЦІЯ_7 на своїй сторінці ОСОБА_3 публікує допис про те, як в ході надскладних перемовин йому вдалося за "п'ять місяців плідної роботи та перемовин з Донецьким департаментом освіти…" і в Гощу переїжджає Донецький навчальний заклад "Бахмутський центр професійно-технічної освіти". Відверто скажу, що тоді дуже зраділа такій новині, бо в Гощі немає жодного закладу для здобуття середньої освіти. Відразу в голові промайнуло кілька думок про те, де ж цей заклад краще було б розмістити та створити належні умови.
І як ви думаєте: куди наша влада прилаштувала заклад, в якому нараховується 475 дітей? А вона розпхала їх по підвалах. Іншого слова як "розпхала" то і підібрати важко. Одним словом, частина закладу буде в підвалі поліклініки, частина в підвалі колишньої районної ради та адміністрації (де зараз ОСОБА_3 сидить), а ще частину відправили в Садове. Ну, а що: в бахматі сиділи по підвалах, то і в Гощі можуть посидіти?!!! Видно, той очільник ще не знав, хто такий ОСОБА_3 , або просто погодився від безвихідності, щоб хоч десь прилаштуватися.
Гнів просто розпирає зсередини!!! Тварино, якщо ти читаєш це (а я знаю, що читаєш) НЕ ПОЗОР нас всіх! Ти поробило собі кабінетів і всій своїй бл…й сворі в будівлях по всій Гощі , а людей, які тікають від війни, втративши все, ти відправляєш, сволото, знову по підвалах…
Кабінет для прийому громадян в ЦНАПі (видно, щоб люди не бачили, що в тій адміністрації твориться), кабінет у вже колишній селищній раді, два чи три кабінети в колишній районній раді… понасаджував в кабінетах половину кодла, яке тільки те і роблять, що п'ють і ї…ся одне з одним по тих кабінетах…
А що депутати на сесії? А депутати як стадо баранів: що ОСОБА_3 скаже, те і голосують, бо ж майже всі сидять на прикормлених місцях біля корита. як один сказав: у них там дистанційне навчання, то можуть і в підвалах проводити…
Єдиний, хто дійсно вносив конструктивну пропозицію, щоб віддати приміщення колишньої районної ради для ПТУ, це ОСОБА_2 . Інші, як води в рот понабирали, ще й рот затикали.
Депутати, хіба вам самим не соромно??? Де ваша совість? Де гідність? Чи ви заради комфорту однієї людини позорите всю громаду та нехтуєте долями 475 дітей??? Ви люди чи тварини???
Побачите , що зараз знайдеться громада, де голова на своєму місці (не тварина), і дуже швидко перетягне цей заклад до себе, створивши належні та комфортні умови для існування та розвитку закладу. От згадаєте мої слова.
Хотіла ще знайти відео цієї ганебної сесії, щоб всі могли подивитися дискусію вельми тепер не шановних депутатів, але відео вже ніхто не викладає, бо прес-служба зайнята дописами та розкруткою персональної сторінки ОСОБА_3 та його само піаром, за зарплату з бюджету громади, а зробити онлайн-трансляцію сесії це ж зараз надто складно.
Просто КРИК ДУШІ!"
Вважає, що інформація, що поширена невідомою особою, є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності і порушує честь, гідність та ділову репутацію Гощанської селищної ради та її посадових осіб. Зокрема, в публікації недостовірною є інформація про те, що ДНЗ " Бахмутський центр професійно-технічної освіти " розміщено в підвальних приміщеннях. Також у зв'язку з воєнним станом навчальний процес здійснюється в дистанційному режимі, тому учні взагалі не перебуватимуть на території Гощанської територіальної громади.
Зверталася увага на те, що дописувач виловлюється в непристойній формі, зокрема, ображає різкою, лайливою лексикою Гощанського селищного голову та посадових осіб Гощанської селищної ради, застосовує непристойні слова на адресу цих осіб.
Крім іншого, ІНФОРМАЦІЯ_3 в соціальній мережі "Facebook" публічної групи "ІНФОРМАЦІЯ_5" було опубліковано коментар ОСОБА_1 , де вона виловилася таким чином: " ОСОБА_4 до моєї групи не має жодного відношення. Ця група створена мною. Всі дописи інших людей я погоджую самостійно. Розглядала варіант додати модераторами групи депутатів нашої ТГ - але їм, на жаль, не довіряю". Цей коментар свідчить про те, що належним відповідачем за поширення інформації в соціальній мережі "Facebook" публічної групи "ІНФОРМАЦІЯ_5" є ОСОБА_1 .
Тому з огляду на поширення недостовірної інформації позивачу завдано моральну шкоду, яку внаслідок зниження престижу, ділової репутації, необхідністю часу та зусиль для відновлення втраченого попереднього стану діяльності Гощанської селищної ради та її посадових осіб оцінено у 50 000 гривень.
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 07 червня 2023 року Гощанській селищній раді Рівненського району Рівненської області відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною та спростування інформації, відшкодування шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації.
У поданій апеляційній скарзі Гощанська селищна рада Рівненського району Рівненської області, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати і ухвалити нове - про задоволення позову повністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про помилковість тверджень суду про те, що в позовній заяві вказувалося не про розміщення ДНЗ "Бахмутський центр професійно-технічної освіти", а розміщення цього закладу в підвальних приміщеннях Комунального некомерційного підприємства "Гощанська багатопрофільна лікарня" Гощанської селищної ради та в підвалі колишньої Гощанської районної ради, що не відповідає дійсності. Так, у кожному з цих приміщень відповідно до Кодексу цивільного захисту України наявність протирадіаційних укриттів є необхідністю, тим паче у період воєнного стану в Україні.
Залишено поза увагою те, що в приміщенні колишньої Гощанської районної ради (зараз - приміщення Гощанської селищної ради) для ДНЗ "Бахмутський центр професійно-технічної освіти" надано в оренду не підвальне приміщення, а один із кабінетів, розташованих на першому поверсі по АДРЕСА_1 .
При цьому судом неправильно застосовано правову позицію, висловлену Верховним Судом у своїй постанові від 21 березня 2019 року у справі №368/655/17, оскільки пункт 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дає можливість захищати репутацію інших осіб, тобто усіх людей, і цей захист поширюється також і на політиків навіть, коли вони не виступають як приватні особи. Проте в цьому разі вимоги такого захисту мають розглядатися у зв'язку з інтересами відкритого обговорення політичних питань.
Крім іншого, суд знехтував змінами до Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 01 грудня 2022 року (набуто чинності 01 січня 2023 року). Так, власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею. Тобто модератором групи, де було поширено оспорювану інформацію, є саме відповідач, а тому ніхто інший, крім неї, не вправі вносити зміни до цієї групи.
Вважає, що суд не врахував пункт 5 ч. 1, підпункт 3 п. 1 ст. 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права", що призвело до неправильного вирішення справи.
Щодо порушення норм процесуального права, то воно полягає у недодержанні строку надсилання судом копії оскаржуваного рішення в особистий кабінет заявника у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи лише 27 червня 2023 року.
ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, який залишено без розгляду, виходячи з такого. Як зазначає сам відповідач, її матір як член сім'ї отримала копію ухвали Рівненського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, якою роз'яснено в т.ч. і право подати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, ще 22 серпня 2023 року. Ця обставина підтверджена і відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, що вважається фактом отримання копії ухвали самим відповідачем. Між тим, відзив нею подано 12 вересня 2023 року, тобто через 21 день після вручення копії відповідної ухвали апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 360, ст. 126 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, строк для подання відзиву є присічним (преклюзивним) і поновленню не підлягає, що призводить до необхідності застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 126 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як з'ясовано судом, ІНФОРМАЦІЯ_6 невстановлений учасник публічної групи «ІНФОРМАЦІЯ_5» опублікував допис за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 такого змісту:
«Подивилася відео ОСОБА_2 про питання, які виносилися на позачергову сесію і просто душу розриває: СКІЛЬКИ ЦЯ ГОЩАНСЬКА СВОЛОТА ЩЕ БУДЕ НАС ПОЗОРИТИ ТА ПРИНИЖУВАТИ?
Ось посилання на саме відео та про саму суть:
ІНФОРМАЦІЯ_9 Тепер про все по-порядку.
ІНФОРМАЦІЯ_7 на своїй сторінці ОСОБА_3 публікує допис про те, як в ході надскладних перемовин йому вдалося за "п'ять місяців плідної роботи та перемовин з Донецьким департаментом освіти…" і в Гощу переїжджає Державний навчальний заклад «Бахмутський центр професійно-технічної освіти». Відверто скажу, що тоді дуже зраділа такій новині, бо в Гощі не має жодного закладу для здобуття середньої освіти. Відразу в голові промайнуло кілька думок, про те, де ж цей заклад краще було б розмістити та створити належні умови.
І як ви думаєте: куди наша влада прилаштувала заклад в якому нараховується 475 дітей? А вона розпхала їх по підвалах. Іншого слова як "розпхала" то і підібрати важко. Одним словом, частина закладу буде в підвалі поліклінніки, частина в підвалі колишньої районної ради та адміністрації (де зараз ОСОБА_3 сидить), а ще частину відправили в Садове. Ну, а що: в Бахмуті сиділи по підвалах, то і в Гощі можуть посидіти?!!! Видно той очільник ще не знав хто такий ОСОБА_3 , або просто погодився від безвихідності, щоб хоч десь прилаштуватися.
Гнів просто розпирає зсередини!!! Тварино, якщо ти читаєш це (а знаю, що читаєш) НЕ ПОЗОР нас всіх! Ти поробило собі кабінетів і всій своїй бля…й сворі в будівлях по всій Гощі , а людей, які тікають від війни, втративши все, ти відправляєш, сволото, знову по підвалах…
Кабінет для прийому громадян в ЦНАПі (видно щоб люди не бачили, що в тій адміністрації твориться), кабінет у вже колишній селищній раді, два чи три кабінети в колишній районній районній раді… понасаджував по кабінетах половину кодла, яке тільки те і роблять що п'ють і ї…ся одне з одним по тих кабінетах…
А що депутати на сесії? А депутати як стадо баранів: що ОСОБА_3 скаже те і голосують, бо ж майже всі сидять на прикормлених місцях біля корита. Як один сказав: у них там дистанційне навчання, то можуть і в підвалах проводити…
Єдиний, хто дійсно вносив конструктивну пропозицію, щоб віддати приміщення колишньої районної ради для ПТУ, це ОСОБА_2 . Інші, як води в рот понабирали, ще й рот затикали.
Депутати, хіба вам самим не соромно??? Де ваша совість? Де гідність? Чи ви заради комфорту однієї людини позорите всю громаду та нехтуєте долями 475 дітей??? Ви люди чи тварини???
Побачите , що зараз знайдеться громада, де голова на своєму місці (не тварина), і дуже швидко перетягне цей заклад до себе, створивши належні та комфортні умови для існування та розвитку закладу. От згадаєте мої слова.
Хотіла ще знайти відео цієї ганебної сесії, щоб всі могли подивитися дискусію вельми тепер не шановних депутатів, але відео вже ніхто не викладає бо прес-служба занята дописами та розкруткою персональної сторінки ОСОБА_3 та його самопіаром, за зарплату з бюджету громади, а зробити онлайн-трансляцію сесії це ж зараз надто складно.
Просто КРИК ДУШІ!»
Вважаючи, що поширена невстановленою особою у мережі "Facebook" інформація порушує її та її посадових осіб особисті немайнові права, а саме честь, гідність та ділову репутацію, у лютому 2023 року в суд звернулася Гощанська селищна рада Рівненського району Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 як адміністратора і власника публічної групи "ІНФОРМАЦІЯ_5", де розміщено оспорювану інформацію, про захист честі, гідності, ділової репутації позивача та її посадових осіб, визнання цієї інформації недостовірною і її спростування, а також відшкодування 50 000 гривень моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки висловлювання автора поширеної інформації щодо Гощанської селищної ради Рівненського району Рівненської області та її посадових осіб є політичною критикою, оспорювана інформація стосувалася публічної діяльності та носила суспільний інтерес, її стилістика та застосовані мовні звороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти щодо позивача. Отже, межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації є значно ширшими порівняно з пересічними громадянами.
При цьому оспорювана інформація є суб'єктивною думкою автора, висловленою в образливій формі для селищного голови і депутатів селищної ради. Разом з тим позивач не надав відповідних доказів на підтвердження тих обставин, що саме відповідач її поширив, а також, що поширеною інформацією завдано шкоди честі, гідності та носило інші негативні наслідки.
Крім того, Гощанською селищною радою не представлено доказів і про те, що адміністратором та власником публічної групи "ІНФОРМАЦІЯ_5" у соціальній мережі "Facebook", де поширено дану інформацію невідомою особою, є саме ОСОБА_1 , а також, що цією особою є вона ж. Тому судом визнано, що належним відповідачем повинен бути власник веб-сайту facebook. com, на якому розміщено оспорювані висловлювання. Отже, власником доменного імені (веб-сайту) facebook. com є корпорація " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", тоді як клопотань про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача позивачем не подавалося.
Щодо моральної шкоди, то ця вимога також залишена без задоволення з огляду на відмову в попередніх вимогах, з якими перебуває у причинному зв'язку, та через те, що орган місцевого самоврядування є суб'єктом владних повноважень і тому він не наділений правом вимагати таке відшкодування.
Проте з такими висновками можна погодитися частково.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Таке конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, Європейської комісії з прав людини, як джерело права.
В розумінні ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (конвенції) кожен має право на свободу вираження поглядів, яка передбачає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Також й за змістом ч.1 ст. 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
За роз'ясненнями пунктів 15, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Між тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Отже, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобах масової інформації, принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Рішенням від 21 лютого 2012 року в справі "Тушалп проти Туреччини" Європейський суд з прав людини встановив, що, навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли бути визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому суд підкреслив, що використання навіть вульгарних фраз саме по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто стилістичним цілям, оскільки стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий, що захищений разом зі змістом вираження.
Відповідну правову позицію наведено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії", де зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10 Конвенції прав людини і основоположних свобод, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей, які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій; такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе.
Отже, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
При цьому судження - це те ж саме, що й думка чи висловлювання. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
При цьому враховується і правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі №465/881/19, де зазначалося, що тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі №905/902/20, видно, що здійснення свобод, передбачених статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположених свобод, (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів), пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Тобто з правом на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань кореспондується й обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Отже, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
Публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у т.ч. у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної заінтересованості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар'єру публічної особи, погодились на таку увагу.
Публічний статус позивача та суспільний інтерес щодо його особи при виконанні ним посадових обов'язків свідчить про більш ширші межі допустимої критики стосовно нього, що узгоджується зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідною практикою Європейського суду з прав людини, Декларацією про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, яка схвалена 12 лютого 2004 року на 872 засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендаціями, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872 засіданні Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи (далі - Резолюція). Зокрема, у Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
Згідно зі статтями 3, 4, 6 Декларації політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, які вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 398/3086/19).
Верховним Судом у постанові від 22 травня 2019 року у справі №757/22307/17-ц вказувалося, що, застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод у рішеннях "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 липня 2010 року, "Нікула проти Фінляндії" від 21 березня 2002 року, "Яновський проти Польщі" від 21 січня 1999 року, Європейський суд з прав людини підкреслив, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.
Зокрема, в пункті 42 зазначено, що свобода вираження поглядів становить одну з найважливіших основ демократичного суспільства й одну з основних умов для його прогресу та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і осноположених свобод вона може бути застосована не тільки до "інформації" або "ідей", які сприймаються зі схваленням або розцінюються як необразливі чи незначні, але і до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без яких немає "демократичного суспільства". Як вказано у статті 10 даної Конвенції, ця свобода може підлягати обмеженням, які проте мають бути чітко розтлумачені, а потреба в обмеженнях встановлена переконливо.
З приводу твердження суду про те, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, то з ними погодитися не можна. Так, на а.с. 12 міститься витяг із електронного допису публічної групи "ІНФОРМАЦІЯ_5", де ОСОБА_1 визнає те, що саме вона створила цю групу; вона усі дописи інших учасників погоджує самостійно.
Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 червня 2022 року у справі №713/1710/19 (провадження №61-901св20) зазначав, що питання залучення до участі у справі власника веб-сайту залежить від того, чи відомий автор поширеної інформації, якщо автор невідомий або неможливо встановити його особу, а також коли інформація є анонімною і доступ до веб-сайту вільним, то належним відповідачем є власник веб-сайту.
З огляду на вказану правову позицію, що висловлена у цій же постанові Верховного Суду, колегія суддів не погоджується і з висновками суду про необхідність заміни відповідача чи залучення до участі у справі як співвідповідача власника веб-сайту facebook.com. Так, автором публікацій і дописів на персональній веб-сторінці у соціальній мережі « Facebook » є власник веб-сторінки, який незалежно від власника веб-сайту розміщує інформацію на веб-сторінці та управляє нею. Власник соціальної мережі «Facebook» не бере безпосередньої участі у розміщенні інформації власником веб-сайту, недостовірність якої доводить позивач. Верховний Суд у подібних справах у випадку поширення інформації через соціальні мережі не вказує на необхідність залучення власника вебсайту як співвідповідача.
Тобто висновок про неналежність відповідача як однієї із підстав для відмови в позові теж є хибним.
Отже, у задоволенні позову слід відмовити внаслідок суб'єктивного бачення особою, яка поширила допис в публічній групі "ІНФОРМАЦІЯ_5", становища, що склалося у середовищі Гощанської селищної ради Рівненського району Рівненської області, тобто з тих міркувань, що оспорювана інформація носить характер оціночних суджень, а також з того, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. При цьому слід зауважити, що публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Щодо доводів апеляційної скарги про помилкове незастосування норм матеріального права, то вони не заслуговують на увагу і спростовуються висновками суду.
Необгрунтованими є і посилання автора скарги на недодержання судом норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи в цілому.
Так, відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове розв'язання цивільно-правового спору, заявник не надав, а апеляційним судом здобуто не було.
При цьому колегія суддів погоджується із аргументами Гощанської селищної ради Рівненського району Рівненської області про належність відповідача, висновки про що викладені вище.
Решта доводів апеляційної скарги є безпідставними і тому апеляційним судом відхиляються.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Підставою для зміни оскаржуваного рішення відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи та часткове порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Гощанської селищної ради Рівненського району Рівненської області задовольнити частково.
Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 07 червня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М.Ковальчук
С.С.Шимків