ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 643/6317/17 Номер провадження 22-ц/814/1663/23Головуючий у 1-й інстанції Яцина В.Б. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Чумак О.В.
суддів: Пилипчук Л.І., Триголова В.М.
за участю секретаря Галушко А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Назаренко Мар'яни Володимирівни
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Горбунової Я.М.,
по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,
встановила:
17 травня 2017 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач вказує, що 24.07.2007 р. між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11187658000, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_2 кредитні кошти у формі поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті з лімітом у розмірі 50 000,00 доларів США, а останній зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 24.07.2017 р. згідно з графіком погашення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13,5% річних.
У забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 (далі - Відповідач 2) 24.07.2007 р. було укладено договір поруки, відповідно до якого остання зобов'язувалась відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.
Зазначив, що всупереч умовам кредитного договору відповідач не здійснював платежі для погашення кредиту, у зв'язку із чим станом на 11.05.2017 р. сума заборгованості становить 14 020,97 доларів США, з яких: прострочена заборгованість з повернення кредиту - 9 884,38 доларів США, заборгованість зі сплати процентів - 4 136,59 доларів США, а також заборгованість відповідача по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасне погашення процентів станом на 11.05.2017 р. становить 65 914,24 грн, з яких 45 021,79 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 20 892,45 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
На підставі викладеного просив позов задовольнити та стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму боргу, процентів, нарахованих за договором кредиту в розмірі 14020,97 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 65914,24 грн.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01.02.2018 р., ухваленим в заочному порядку, позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
ОСОБА_2 подано до суду заяву про перегляд заочного рішення від 01.02.2018. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05.06.2018 заочне рішення від 01.02.2018 р. скасоване, справу призначено до розгляду по суті.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2019 року, з урахуванням ухвали суду від 09 грудня 2019 року про виправлення описки, позовні вимоги А'Г «УкрСиббанк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 020 доларів США 97 центів та 65 914 грн. 24 коп. та понесені судові витрати в загальному розмірі 6552,77 грн., в рівних частках з кожного.
З рішенням суду першої інстанції не погодилася відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Назаренко М.В. подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне та необґрунтоване, ухвалити нове судове рішення, яким в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала, що кредитор без згоди поручителя не має права змінювати умови основного договору, а банк з 31.08.2015 року нараховував процентну ставку у розмірі 27%, на що вона своєї згоди не надавала.
Зазначає, що відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припинилася, та у зв'язку з цим виключається можливість солідарної відповідальності обох відповідачів за порушення умов виконання зобов'язань за кредитним договором.
Посилається на те, що справу було розглянуто за її відсутності, вона не повідомлялася належним чином про час та місце слухання справи.
Від представника АТ «УкрСиббанк надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що ОСОБА_3 пропустила строк звернення з апеляційною скаргою до суду. З 24.07.2007 та до цього часу адреса місця проживання поручителя лишається незмінною, на яку направлялися судові виклики. Оскаржуване рішення вже було предметом апеляційного перегляду, що є підставою відповідно до закону для закриття апеляційного провадження. Посилається на правові позиції у постанові Верховного суду при розгляді справи №646/12447/16, а також у постановах від 20.02.2013 у справі №6-172цс12, від 05.06.2019 у справі №523/3082/14-ц. Зазначає, що відповідно до умов кредитного договору п.1.3.2,5.2 передбачено зміну розміру процентної ставки. Вказує, що банк, звернувшись у серпні 2015 року із вимогами до позичальника та поручителя про усунення порушення кредитного договору, дотримався шестимісячного строку, передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України на момент виникнення спірних правовідносин і строк дії поруки ОСОБА_3 на момент звернення банку із такою вимогою не сплив. Посилається на постанови Великої Палати Верховного суду від 22.08.2018 у справі №2- 1169/11, від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 . Покласти на неї судові витрати понесені в апеляційному суді (том 2 а.с. 222-232)
22.09.2021 від представника апелянта до апеляційного суду надійшла відповідь на відзив (том 3 а.с. 2-49).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.09.2021 за клопотанням апелянта витребувано в позивача докази (том 3 а.с. 66-67) та на виконання її вимог надійшли документи (том 3 а.с. 93).
Крім того 16.11.2021 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення (том 3 а.с.103-126).
Справа перебувала на розгляді в Харківському апеляційному суді та розпорядженням Верховного Суду від 25 березня 2022 року №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
05.08.2022 ця справа надійшла до Полтавського апеляційного суду та прийнята до провадження відповідно до ухвали від 19.01.2023.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22.05.2023 справу прийнято до провадження; задоволено заяву представника ТОВ "АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" Гринишина Євгенія Васильовича; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 40935281) як правонаступника позивача Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до участі у розгляді справи за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Закінчено підготовчі дії у цій справі та призначено її до розгляду в приміщенні Полтавського апеляційного суду в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою власних технічних засобів за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Назаренко Мар'яни Володимирівни.
До суду апеляційної інстанції з'явився представник ТОВ "АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" та в режимі відеоконференції власними технічними засобами поза межами приміщення суду - адвокат Назаренко М.В., яка представляє відповідача Болховську Ю.І.
Відповідач ОСОБА_2 до апеляційного суду не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Назаренко М.В. представника ТОВ "АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП", перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За приписами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, що 24.07.2007 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 11187658000, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у формі поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті з лімітом в розмірі 50 000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит в повному обсязі не пізніше 24.07.2017 р. згідно з графіком погашення кредиту та сплачувати протягом перших 30 календарних днів відсотки за користування кредитом в розмірі 13,5% річних. Після закінчення цього строку процентна ставку підлягала перегляду відповідно до умов договору, якщо Банк не повідомив позичальника про зміну процентної ставки, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці ( п. 1,3.1 кредитного договору) ( т. 1 а.с. 6).
Відповідно до п.1.1. кредитного договору позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного траншу або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати суму кредиту, для чого надає Банку заяву, в якій зазначає суму траншу та бажану дату отримання.
Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань за кредитним договором, зокрема строків повернення кредиту ( всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплати пені в наступному порядку: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого ( еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості визначена у іноземній валюті, пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи дату погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування. При цьому Банк може використати таке право на застосування пені, починаючи з 32 календарного дня, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобов'язання за цим договором.
24.07.2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 (Поручитель) в забезпечення виконання умов кредитного договору № 11187658000 від 24.07.2007 укладено договір поруки, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язувалася відповідати у повному обсязі за виконання Позичальником всіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору (т.І.а.с.14).
Згідно виписок за особовим рахунком за період з 24.07.2007 по 22.08.2007 на підставі заяв ОСОБА_2 видано чотирма траншами кредитні кошти загалом на суму 50 000,00 дол. США, а саме 24.07.2007 - 20000,00 дол. США, 01.08.2007 - 10000,00 дол. США; 16.08.2007 - 10000,00 дол. США; 22.08.2007- 10000,00 дол. США (т. 1 а.с. 27-29).
Також на підставі заяв ОСОБА_5 надано кредитні кошти 24.07.2008 в сумі 1000,00 дол. США та 09.10.2008 в сумі 25000,00 дол. США, що підтверджується меморіальними ордерами (т. 2 а.с. 34,35 ) та випискою по особовому рахунку ( т.2.а.с. 36)
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, станом на 11.05.2017 р. сума його заборгованості перед позивачем становить 14020,97 доларів США з яких: прострочена заборгованість з повернення кредиту - 9 884,38 доларів США, заборгованість зі сплати процентів - 4 136,59 доларів США.
Заборгованість відповідача по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 11.05.2017 р. становить 65 914,24 грн, з яких 45 021,79 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 20 892,45 грн - пеня за прострочення сплати процентів, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 16-26).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не виконав належним чином зобов'язання за укладеним з позивачем кредитним договором, за ним утворилась заборгованість, розмір якої доведено належними і допустимими доказами, тому стягнуто з боржника і поручителя на користь позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи таке.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, що відповідно до статті 1050 ЦК України надало банку право вимагати від позичальника дострокового погашення позики і сплати процентів.
Згідно з частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Матеріалами справи підтверджено, що позичальник ОСОБА_2 не виконував належним чином умови кредитного договору №11187658000 від 24.07.2007 р., укладеного з позивачем, та за ним утворилась заборгованість у сумі 14 020,97 доларів США, з яких: прострочена заборгованість з повернення кредиту - 9 884,38 доларів США, заборгованість зі сплати процентів - 4 136,59 доларів США, заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 65 914,24 грн, яка в свою чергу складається з 45 021,79 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 20 892,45 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Заборгованість у вказаному розмірі підтверджується матеріалами справи та наданим банком розрахунком, який під час розгляду справи відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення вказаної суми боргу з боржника та поручителя на користь позивача.
Що стосується доводів скарги про припинення поруки, з огляду на збільшення розміру його відповідальності, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 553, частини першої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно частини другої статті 555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
З огляду на викладене поручитель хоч і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, але є самостійним суб'єктом у відносинах з кредитором.
За положеннями частини першої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов'язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов'язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов'язання.
Такі правові висновки щодо застосування статті 559 ЦК України наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19).
За умови пред'явлення банком до боржника та поручителя вимог про дострокове виконання зобов'язання повернути кредит змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання, і порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання (див. також висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-190цс14, від 27 січня 2016 року у справі № 6- 990цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14).
Відповідно до умов кредитного договору, ОСОБА_2 зобов'язався повернути наданий кредит в повному обсязі не пізніше 24.07.2017 р. згідно з графіком погашення кредиту та сплачувати протягом перших 30 календарних днів відсотки за користування кредитом в розмірі 13,5% річних. Після закінчення цього строку процентна ставку підлягала перегляду відповідно до умов договору. У забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачем та ОСОБА_3 24.07.2007 р. укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов'язувалася відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 всіх зобов'язань, що виникли .з кредитного договору.
Умовами договору про надання споживчого кредиту № 11187658000 від 24 липня 2007 року, зокрема п. 1.3.2,5.2, передбачено встановлення нового розміру процентної ставки в разі порушення строків погашення кредиту (а.с.6-10 т.1).
Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року по справі №761/17457/17, зміна основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну призводить до припинення договору поруки виключно за умови, якщо така зміна призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зміна без згоди поручителя умов основного договору, не пов'язаних зі збільшенням обсягу його відповідальності, призводить до припинення таких правовідносин.
Збільшення процентної ставки за кредитом у порядку, передбаченому кредитним договором, за порушення фінансової, договірної дисципліни не свідчить про збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором без згоди поручителя.
Згідно із частиною першою статті 559 ЦК України підставою для припинення поруки є сукупність двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час розгляду судами спору) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Аналіз викладених положень законодавства дає підстави для висновку, що зміна основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну призводить до припинення договору поруки виключно за умови, якщо така зміна призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зміна без згоди поручителя умов основного договору, не пов'язаних зі збільшенням обсягу його відповідальності, не призводить до припинення таких правовідносин.
Збільшення процентної ставки за кредитом у порядку, передбаченому кредитним договором, за порушення фінансової, договірної дисципліни не свідчить про збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором без згоди поручителя.
Враховуючи, що ОСОБА_3 як поручитель під час підписання договору поруки підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами кредитного договору, у тому числі і щодо збільшення відсоткової ставки внаслідок порушення позичальником договірної дисципліни, то відсутні правові підстави вважати, що у зв'язку з настанням обставин, передбачених кредитним договором, за яких збільшується відсоткова ставка, порука припиняється відповідно до частини першої статті 559 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Щодо доводів апеляційної скарги про припинення договору внаслідок не пред'явлення вимоги до поручителя.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не здійснював погашення процентів за кредитним договором з січня 2015 року, а платежів для погашення основного боргу з вересня 2015 року. У зв'язку з чим ПАТ «Укрсиббанк» звернувся з вимогою до боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 20.08.2015 року про погашення суми заборгованості, а 29.10.2015 року з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 111-114 том 3). Таким чином колегія суддів вважає, що банк не пропустив шестимісячний строк звернення з вимогою до поручителя. Отже доводи апеляційної скарги про припинення договору внаслідок не пред'явлення вимоги до поручителя не заслуговують на увагу.
Щодо доводів скарги про неналежне повідомлення про розгляд справи.
Відповідно до п. З ч. З ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно статті 128 ЦПК України виклики в судове засідання здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка, у випадках встановлених цим кодексом, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси, або разом із розпискою - рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Матеріалами справи підтверджено, що судові повістки про дату, час та місце розгляду справи направлялися судом першої інстанції відповідачці на адресу: АДРЕСА_1 (а. с. 15, 26), яка була зазначена у позовній заяві, як адреса для листування, та яку самостійно зазначив відповідач в апеляційній скарзі.
Судові повістки про виклик до суду на судові засідання 10.07.2019, 11.09.2019, 30.10.2019 повернуто у зв'язку з відсутністю відповідача ОСОБА_3 за місцем свого проживання. Отже з огляду на наведені положення закону вважаються врученими вказаній особі.
Апеляційна скарга фактично містить заперечення проти позовних вимог, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку, а її доводи правильних висновків місцевого суду не спростовують.
Рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених у скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.
За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Назаренко Мар'яни Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м.Харкова від 30 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 02.10.2023.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді Л.І.Пилипчук
В.М.Триголов