Справа № 348/2956/21
Провадження № 22-ц/4808/1137/23
Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П.
Суддя-доповідач Фединяк В.Д.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)
суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.
секретаря Працун В.В.
розглянувш у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Устінського Андрія Вікторовича на рішення Надвірнянського районного суду від 07 липня 2023 року, ухвалене у складі судді Грещука Р.П. в м. Калуші, повний текст складено 12 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року представник ОСОБА_2 адвокат Романишин Дмитро Михайлович звернувся в суд з позовом, який у подальшому було уточнено, до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Позовна заява обґрунтована тим, що сторони з 19 вересня 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі виконавчим комітетом Ланчинської селищної ради Надвірнянського району , актовий запис №38, який розірвано рішенням Надвірнянського районного суду від 26 травня 2017 року. В шлюбі народилось двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час проживають з матір'ю. Рішенням Надвірнянського районного суду від 01 березня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1100 грн щомісячно на кожну дитину, до досягнення ними повноліття. Вказує, що її доходи не є стабільними та достатніми для забезпечення належного рівня дітям. Разом з тим, їхній батько має стабільний високий дохід, оскільки їздить на заробітки в Королівство Белігія. Таким чином, з дня прийняття рішення про стягнення аліментів, його майновий стан покращився, що є підставою для збільшення розміру аліментів. Крім того, вказує, що з квітня 2021 року відповідач не сплачує аліменти внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 8 649 грн. Згідно розрахунку за перірод з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року сума неустойки (пені) становить 30 622,66 грн, проте не може бути стягнута у більшому розмірі як заборгованость. Просила змінити розмір аліментів, які присуджені рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.03.2017 року у розмірі по 1100грн на кожну дитину та стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця смт. Ланчин, Надвірнянського району аліменти на її користь на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ланчин, Надвірнянського району, Івано-Франківської області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Ланчин, Надвірнянського району, Івано-Франківської області у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця смт. Ланчин, Надвірнянського району на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 8649 грн.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 07 липня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено. Змінено розмір аліментів, визначений рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.03.2017 року (справа №348/113/17). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ланчин, Надвірнянського району, Івано-Франківської області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя смт. Ланчин, Надвірнянського району, Івано-Франківської області у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття. Стягнення аліментів розпочато з часу вступу рішення в законну силу і проводити до повноліття дітей.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8649 (вісім тисяч шістсот сорок дев'ять) гривень пені за прострочення сплати аліментів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 (двадцять) копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Устінський А. В. подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує, що відсутні відомості про покращення його матеріального стану, що є підставою для збільшення розміру аліментів. Крім того, він регулярно зустрічається з дітьми, підтримує їх матеріально та бере участь у вихованні та утриманню. По факту, з нього щомісячно стягують 50 % прожиткового мінімуму на дитини відповідного віку, а не по 1100 грн як встановлено в рішенні Надвірнянського районного суду від 01 березня 2017 року. Щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів, то вказує, що ним не сплачувались аліменти у повному розмірі у зв'язку з перебуванням закордоном, проте на даний час, заборгованість по сплаті аліментів відсутня, тому стягнення пені є необґрунтованим. Щодо сплати витрат на праву допомогу, то в матеріалах справи відсутній договір про правничу допомогу, акт виконаних робі, що є підставою для відмови у стягненні витрат на правову допомогу.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Разом з тим, ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року справу призначено до розгляду з повідомленням учасників процесу про час та місце розгляду справи.
Строни у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак не з'явились у судове засідання, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт виїзду платника аліментів ОСОБА_3 за кордон дозволяє суду сирверджувати про наявність у платника аліментів коштів та свідчить про його задовільний майновий стан. Зіславшись на те, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою як батька та матері, суд вважав, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття.
Стягуючи з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 649 (вісім тисяч шістсот сорок дев'ять) гривень пені за прострочення сплати аліментів, суд зіслався на те, що платник аліментів з квітня по грудень 2021 року не сплачував аліменти внаслідок чого утворилась заборгованість по аліментах у розмірі 8 649 (вісім тисяч шістсот сорок дев'ять) гривень. Пеня за прострочення сплати аліментів сатановить 30 622,66 грн, що є більшою за заборгованість по аліментах, тому підлягає стягненню у розмірі 8 649 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн згідно квитанції про їх оплату.
Ухвалене судом першої інстанції рішення в частині збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1 1000 грн на кожного та визначенні таких аліментів у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття та стягнення 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу не відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з 19 вересня 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі виконавчим комітетом Ланчинської селищної ради Надвірнянського району , актовий запис №38, який розірвано рішенням Надвірнянського районного суду від 26 травня 2017 року .В шлюбі народилось двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на адний час проживають з матір'ю.
Згідно рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.03.2017 року присуджено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_1 , аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі по 1100 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття (а.с. 8-9).
Позивач 10.07.2018 року змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а.с.10).
Як вбачається з витягу №677 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виданого 14.12.2021 року відділом ЦНАП Ланчинської селищної ради неповнолітні діти сторін по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з позивачем ОСОБА_8 (а.с.11).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, складеного депутатом Ланчинської селищної ради зі слів батька, який без дати складання, позивач ОСОБА_2 не працює, трудової книжки не має. Проживає разом з дітьми в будинку батьків за адресою: АДРЕСА_2 . Батько дітей участі у вихованні та матеріальному забезпеченні не бере (а.с.12).
З наказу №39 Ланчинського ліцею імені Юрія Шкрумелюка Ланчинської селищної ради об'єднаної територіальної громади від 28 жовтня 2019 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відраховано зі складу учнів 4-б классу у зв'язку з переїздом в Бельгію (а.с. 79).
Заяви про зарахування ОСОБА_4 03.07.2013 року на навчання до 1 класу Ланчинського ліцею імені Юрія Шкрумелюка Ланчинської селищної ради об'єднаної територіальної громади на батьки не подавали (а.с.69).
З наданого розрахунку сплати аліментів державним виконавцем заборгованість ОСОБА_1 по аліментах на утримання неповнолітніх дітей за період з квітня по грудень 2021 року становить у розмірі 8 649 грн (а.с.29).
Згідно наданого представником позивачки розрахунку за період з квітня по грудень 2021 року розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів становить 30 622,66 грн (а.с.28).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також роз'яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд відхиляє доводи представника позивачки про те, що відповідач має стабільний високий дохід, так як їздить на заробітки в Королівство Белігія внаслідок чого його майновий стан покращився, що є підставою для збільшення розміру аліментів, оскільки з приводу покращення майнового стану платника аліментів представником позивачки не подано жодного доказу.Разом із цим, кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог (частина перша статті 81 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зміну розміру присуджених аліментів на утримання неповнолітніх дітей, оскільки представник позивачки ОСОБА_2 , адвокат Романишин Д. М. не довів належними, допустимими та достатніми доказами наявності зміни матеріального становища платника аліментів ОСОБА_1 , про погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін та інших випадків, передбачених статтею 192 СК України, що обумовлюють можливість зміни визначеного судом розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітніх дітей, а тому незаконно задовольнив її позов.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з рішенням суд щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 649 (вісім тисяч шістсот сорок дев'ять) гривень пені за прострочення сплати аліментів, так як відповідач з квітня по грудень 2021 року не сплачував аліменти внаслідок чого утворилась заборгованість по аліментах у розмірі 8 649 (вісім тисяч шістсот сорок дев'ять) гривень. Пеня за прострочення сплати аліментів становить 30 622,66 грн, що є більшою за заборгованість по аліментах, тому суд правильно стягнув пеню у розмірі 8 649 грн.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у виникненні заборгованості по алімента відсутня вина відповідача, оскільки не підтверджені доказами.
Щодо рішення суду про стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн згідно квитанції про їх оплату суд виходить з наступного.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Задовольняючи заяву представника ОСОБА_2 , адвоката Романишина Д.М. про розподіл судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував та не звернув уваги, що представником позивача не надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, зокрема надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, не надано розрахунок таких витрат понесених за надання правничої допомоги, тому у суду не було підстав для стягнення цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення частково.
Крім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, колегія суддів вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Устінського Андрія Вікторовича на рішення Надвірнянського районного суду від 07 липня 2023 року задовольнити частково.
Рішення Надвірнянського районного суду від 07 липня 2023 року в частині стягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця та зареєстрованого: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ланчин, Надвірнянського району, Івано-Франківської області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя смт. Ланчин, Надвірнянського району, Івано-Франківської області у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття та 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу скасувати й відмовити ОСОБА_2 у задоволенні в цій частині позову.
В решті оскаржуване рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її підписання і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст складено 03 жовтня 2023 року.
Судді: В.Д.Фединяк
І.В.Бойчук
О.О.Томин