Справа № 344/3078/23
Провадження № 22-ц/4808/941/23
Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.
Суддя-доповідач Фединяк В.Д.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)
суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.
секретаря Возняк В.Д.
з участю представників: ОСОБА_1 адвоката Тарнавського Г.М.;
АТ КБ «Приват банк» Рокетської С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» адвоката Білоуса Андрія Володимировича на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 червня 2023 року, ухвалене в складі судді Кіндратишин Л.Р. в м. Івано-Франківську у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 27.04.2019 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 підписано анкету - заяву, згідно якої відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кредитним лімітом 800 000 грн. При підписанні анкети-заяви позивач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Згідно умов договору відповідач зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування. Проте відповідач взятих на себе зобов'язань не виконала, а тому у неї виникла станом на 04 січня 2023 року заборговансть у розмірі 1004124, 03 грн, яке складається з : 836 332,70 грн - заборгованість за кредитом, 0,00 грн - зборгованість за нарахованими відсотками, 167791, 33 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн- нарахована пеня, 0,00 грн - комісії. На виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» боржнику направлялось лист-вимогу щодо усунення порушення. Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 27.04.2019 у розмірі 836 332,70 грн та 167 791,33 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 червня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 836 332 (вісімсот тридцять шість тисяч триста тридцять дві) гривні 70 копійок заборгованості за кредитним договором №б/н від 27.04.2019 станом на 04.01.2023 та 12 544 грн. ( дванадцять тисяч п'ятсот сорок чотири гривень) 99 копійок судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 836 332, 70 грн з ухваленням нового про відмову позову в цій частині, посилаючись на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішенні порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору, АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N° 1023-XI про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. 27.04.2019 року ОСОБА_1 підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк». При цьому зазначена Анкета-заява не містить жодних даних щодо розмірів процентної ставки за кредитом. Такі дані зазначені в Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах обслуговування кредитної картки, які розміщені на сайті: www://privatbank.ua. Однак, останні не були підписані Відповідачем, що підтверджуються наявними в матеріалах справи витягах з них. Банком на підтвердження розміру заборгованості надано неналежні розрахунки, які ґрунтуються на непідписаних відповідачем Умовах та правилах надання банківських послуг та виходять за межі домовленостей за укладеним між Банком та відповідачем письмовим договором. Сума коштів витрачена клієнтом за рахунок кредит перевищує суму коштів внесену клієнтом на погашення заборгованості на 228 191 (2 118 583,76-1 890 391,91=228 191,85). Так, згідно наданого банком розрахунку, зафіксовані у графі № 3 загальна сума фактично отриманого кредиту: 2 118 грн. 76 коп та згідно графи №30 відображено всі суми коштів які були внесені ОСОБА_1 на погашення заборгованості становить 1890 391 грн. 91 коп. Фактично банком до тіла кредиту безпідставно протягом строку користування карткою включено пеню та відсотки за користування кредитним лімітом, при цьому Банк самостійно в односторонньому порядку здійснював списання коштів з рахунку відповідача на погашення відсотків в непогодженому сторонами розмірі та необумовлених платежів, та, таким чином, збільшував заборгованість за простроченим тілом кредиту Вказує, що просторочене тіло кредиту утворилось за рахунок несплачених відсотків.
Не погоджуючись з рішенням суду представник Акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» адвоката Білоус А. В. подав апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків з ухваленням нового про задоволення позову в цій частині, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує, що боржник ознайомилась з умовами кредитування щодо сплати відсотків до укладення договору шляхом підписання паспорта споживчого кредиту, в якому чітко вказано умови кредитування зокрема процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту. Паспорт споживчого кредиту відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджує достовірно той факт, що Відповідач був повідомлений про умови кредитування з використанням кредитної картки, що діяли в Банку на момент укладення договору. Відповідач не спростував, що ним отримано кредитну картку і не надав будь-яких доказів про те, що розрахунок заборгованості Банку за відсотками не відповідає умовам кредитування, з якими він був ознайомлений, та з якими він фактично погодився, прийнявши оферту Банку, користуючись кредитними коштами та частково погашаючи заборгованість. ОСОБА_1 не зверталась до Банку задля розірвання договору, а навпаки погодилась з його умовами, адже користувалась кредитною карткою, про що свідчать особисто вчинені ним операції по кредитній картці (в т.ч. щодо часткового погашення заборгованості).
02 серпня представник ОСОБА_1 адвокат Тарнавський Г.М. подав відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «Приват банк» в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вказує, що підписання анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не свідчить про обізнаність позичальниками з умовами кредитування та в даній заяві не містяться умови про відсоткову ставку.
У судовому засіданні представник Акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» адвоката Білоус А. В. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу, ОСОБА_1 підтримала доводи своєї апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу, заперечує доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк».
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» і стягуючи з ОСОБА_1 заборгованість, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяги з Тарифів та з Умов не можуть розцінюватися як складова частина кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем. Таким чином банк не надав належних доказів на підтвердження правомірності нарахування відповідачу процентів за користування позиченими коштами. Судом встановлено, що фактично отримані позичальником кошти за кредитом в сумі 836 332,70 грн.в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» повернуті не були, а відтак їх слід стягнути на користь позивача.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що 24 квітня 2019 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.35).
На виконання умов договору ОСОБА_1 видано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 03/21 та замінено на картку № НОМЕР_2 з терміном дії 03/24 (а.с. 34).
Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 800 000грн, який 27 грудня 2022 року зменшено до 0,00 гривень (а.с.33).
До кредитного договору Банк надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, копію анкети-заяви позичальника, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/.
За розрахунком Банку станом на 04 січня 2023 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 1004124, 03 грн, яке складається з : 836 332,70 грн - заборгованість за кредитом, 0,00 грн - зборгованість за нарахованими відсотками, 167791, 33 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн- нарахована пеня, 0,00 грн- комісії (а.с.6-13).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, тіло кредиту (сума, яку фактично отримала у борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами, яка утворилась станом на станом на 04 січня 2023 року.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті (https://privatbank.ua), як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.
Колегія суддів вважає, що в цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (27 квітня 2019 року року (момент підписання паспорту споживчого кредитування)) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23 лютого 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від її відступу колегія суддів не вбачає.
Крім того, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).
Отже, не заслуговують на увагу доводи банку про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. Крім цього паспорт вказаного споживчого кредиту зберігає чинність з 27.04.2019 по 12.05.2019 (а.с.39).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку задовольнивши частково позов та стягнув з відповідача тільки тіло кредиту, оскільки 27.04.2019 ОСОБА_1 підписана анкета - заява, згідно якої відповідач отримала в АТ КБ «Приватбанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в якій не передбачено сплату відсотків за користування кредитом.
Разом з тим, установлено, що зідно наданої АТ КБ «Приватбанк» виписки за договором №б/н за період з 05.06.2018 по 09.01.2023 з карткового рахунку ОСОБА_1 банком списано 68 000 грн комісії за користування кредитом (а.с.14-32).
Оскільки 27.04.2019 ОСОБА_1 підписана анкета - заява, згідно якої відповідач отримала в АТ КБ «Приватбанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в якій не передбачено сплату комісії за користування кредитом, до необхідно зарахувати 68 000 грн комісії як сплату тіла кредиту зменшивши заборгованість за кредитним договором з 836 332,70 грн до 768 332,70 грн (836 332,70 -68 0000.
Згідно ч.3 ст.22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Стягуючи з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 12 544 грн ( дванадцять тисяч п'ятсот сорок чотири гривень) 99 копійок судового збору, суд першої інстанції зазначених вимога закону не врахував та дійшов помилкового висновку про стягнення судового збору з споживача. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду у цій частині необхідно скасувати Компенсувати Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» 12 544 грн ( дванадцять тисяч п'ятсот сорок чотири гривень) 99 копійок судового збору за рахунок Державного бюджету України у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що сума коштів витрачена клієнтом за рахунок кредиту перевищує суму коштів внесену клієнтом на погашення заборгованості на 228 191 (2 118 583,76-1 890 391,91=228 191,85), так як спростовуються розрахунком заборгованості наданим банком та випискою про рух коштів за договором №б/н за період з 05.06.2018 по 09.01.2023 за картковим рахунком ОСОБА_1 , яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Також не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги представника АТ КБ «Приватбанк», що боржник ознайомилась з умовами кредитування щодо сплати відсотків до укладення договору шляхом підписання паспорта споживчого кредиту, в якому чітко вказано умови кредитування зокрема процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, так як його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, тому оскаржуване рішення частині стягнення заборгованості з у розмірі 836 332 (вісімсот тридцять шість тисяч триста тридцять дві) гривні 70 копійок за кредитним договором №б/н від 27.04.2019 станом на 04.01.2023 змінити та зменшити стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором до 768 332,70 грн (сімсот шістдесят вісім триста тридцять дві гривні 70 коп.), а в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 12 544 грн. ( дванадцять тисяч п'ятсот сорок чотири гривень) 99 копійок судового збору скасувати.
За змістом ст.382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий судовий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, яка звільнена від сплати судового збору, то Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» слід компенсувати 12 544 грн ( дванадцять тисяч п'ятсот сорок чотири гривень) 99 копійок судового збору за рахунок Державного бюджету України у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» адвоката Білоуса Андрія Володимировича залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 червня 2023 року в частині стягнення заборгованості з у розмірі 836 332 (вісімсот тридцять шість тисяч триста тридцять дві) гривні 70 копійок за кредитним договором №б/н від 27.04.2019 станом на 04.01.2023 змінити та зменшити стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором до 768 332,70 грн (сімсот шістдесят вісім триста тридцять дві гривні 70 коп.)
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 червня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 12 544 грн. ( дванадцять тисяч п'ятсот сорок чотири гривень) 99 копійок судового збору скасувати.
Компенсувати Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» 12 544 грн ( дванадцять тисяч п'ятсот сорок чотири гривень) 99 копійок судового збору за рахунок Державного бюджету України у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.
В решті оскаржуване рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 03 жовтня 2023 року.
Судді: В.Д.Фединяк
Л.В.Василишин
І.О.Максюта