Справа № 338/505/22
Провадження № 22-ц/4808/1053/23
Головуючий у 1 інстанції Решетов В. В.
Суддя-доповідач Луганська
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Баркова В.М., Девляшевського В.А.,
за участю секретаря - Гудяк Х.М.
учасники справи
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - Богородчанська селищна рада Івано-Франківського району, ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу
за апеляційними скаргами ОСОБА_1
на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2023 року, ухвалене судом у складі судді Решетова В.В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району, ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування рішення, встановлення опіки та призначення опікуна, відібрання дитини,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району, ОСОБА_2 з вищезазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказала, що 15 червня 2022 року виконавчим комітетом Богородчанської селищної ради прийнято рішення №566-28/2022, яким малолітнього ОСОБА_3 (дитину-сироту) влаштовано під опіку ОСОБА_2 . Вважає дане рішення таким, що прийняте без всебічного з'ясування фактичних обставин, необхідних для його прийняття, без врахування наявності кількох потенційних опікунів, не спрямованим на забезпечення якнайкращих інтересів дитини та, відповідно, незаконним з огляду на наступне.
23 лютого 2022 року малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживав у с. Урзуф Маріупольського району Донецької області, був вивезений за проханням його батька ОСОБА_5 - дідусем ОСОБА_2 (по батьковій лінії) до м. Полтава. Згодом, після ракетного обстрілу м. Полтави, малолітнього ОСОБА_3 вивезено на захід України до с. Саджава Богородчанського району Івано-Франківської області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув батько малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - старший лейтенант, офіцер з фінансових питань в/ч НОМЕР_1 НГУ ОЗСП «Азов» м. Маріуполь в Азовсталі при виконанні бойового завдання.
ІНФОРМАЦІЯ_4 загинула мати малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - солдат в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 при виконанні бойового завдання.
Після смерті своїх батьків малолітній ОСОБА_3 залишився без батьківського піклування.
18 травня 2022 року наказом Служби у справах дітей Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області №48-ОД малолітнього ОСОБА_3 взято на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Наказом вказаної Служби у справах дітей №47-ОД ОСОБА_2 було взято на облік потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків вихователів
18 травня 2022 року наказом Служби у справах дітей Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області №49-ОД малолітнього ОСОБА_3 тимчасово влаштовано на виховання ОСОБА_2 до прийняття остаточного рішення про влаштування дитини.
Рішенням виконавчого комітету Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області №542-25/2022 від 27 травня 2022 року малолітньому ОСОБА_7 надано статус дитини-сироти.
В подальшому, 15 червня 2022 року виконавчим комітетом Богородчанської селищної ради було прийнято оскаржуване рішення №566-28/2022 про влаштування малолітнього ОСОБА_3 під опіку ОСОБА_2 .
Позивачка зазначила, що вона є бабусею малолітнього ОСОБА_3 , проживала разом з ним та батьками ОСОБА_8 у с. Урзуф Донецької області, де був розташований один з гарнізонів полку « ОСОБА_9 », вели спільне господарство. З бабусею в малолітнього ОСОБА_3 склався дуже тісний зв'язок, бабуся була поруч з онуком всі 3,5 роки з самого моменту його народження.
Перед початком збройного нападу рф, ОСОБА_1 перебувала у м. Харкові та не встигла виїхати до місця проживання в с. Урзуф. Єдиним хто міг вивезти малолітнього ОСОБА_3 , був відповідач ОСОБА_2 , а тому, саме він забирав дитину.
В подальшому ОСОБА_1 виїхала до Польщі, а потім до Німеччини, щоб у випадку небезпеки вивезти в безпечне місце онука. У період перебування за кордоном ОСОБА_1 постійно спілкувалась з онуком по відеозв?язку. Одразу після смерті своєї невістки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 повернулась в Україну, на даний час проживає в м. Івано-Франківську.
Зважаючи на тісний зв'язок з онуком ОСОБА_8 та проживання разом з ним з моменту його народження, виявила бажання стати його опікуном та з цією метою звернулась до Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
Відповідно до висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30 травня 2022 року №B/202 ОСОБА_1 поставлено на облік потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків вихователів та внесено відповідні відомості в реєстр.
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до служби у справах дітей Богородчанської селищної ради із заявою про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3
13 червня 2022 року до заяви було додано додаткові документи: заяви сусідів, друзів, які надали характеристику ОСОБА_1 та ї відносин з малолітнім ОСОБА_3 і його батьками; акт депутата Мангушської селищної ради, який підтвердив спільне проживання ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 і його батьками; знімки екрана, на яких наявна переписка ОСОБА_1 з невісткою, ОСОБА_2 та його родиною.
Разом з тим, вказану заяву та долучені документи не прийнято до уваги ні Службою у справах дітей Богородчанської селищної ради, ні виконавчим комітетом Богородчанської селищної ради під час прийняття оскаржуваного рішення про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 .
Позивачка зазначила, що при прийнятті виконавчим комітетом Богородчанської селищної ради про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 не досліджено фактичні обставини та не взято до уваги факт наявності кількох потенційних опікунів.
Зазначила, що головним документом, яким керувався виконавчий комітет Богородчанської селищної ради при прийнятті рішення про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 , була записка, написана 22 квітня 2022 року мамою Данила ОСОБА_6 , в якій вона просила залишити опіку над її сином за подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_10 . Разом з тим, не взято до уваги що у записці ОСОБА_6 виразила свою волю щодо тимчасового залишення опіки над своїм сином за подружжям ОСОБА_11 до моменту її повернення, а не встановлення опіки після її смерті.
Малолітній ОСОБА_3 постійно виявляє бажання спілкуватись та проводити час з бабусею, дуже її любить та прив'язаний до неї. Позивачка, на відміну від відповідача, має бажання та сили забезпечити дитині належний розвиток, знає уподобання та таланти ОСОБА_8 , вміє їх розвинути.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, ветераном військової служби, проходила військову службу в лавах полку « ІНФОРМАЦІЯ_7 » 7 років 5 місяців, як волонтер з 30 липня 2014 року, а згодом на посадах діловода по роботі з особовим складом та кадрової роботи в штабі полку та командира відділення проводового зв'язку 2БОП ОЗСП «Азов».
За час проходження служби ОСОБА_1 старшими по званню характеризується позитивно, про що свідчить характеристика на останню, затверджена командиром окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». За час військової служби нагороджена почесною грамотою Кабінетом Міністрів України та відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», довічно отримує пенсію особи з інвалідністю внаслідок війни, тобто фінансово спроможна забезпечувати малолітню дитину.
В 2021 році позивачка отримала ступінь бакалавра за спеціальністю «014.13 Середня освіта (Музичне мистецтво)», та останній присвоєно кваліфікацію вчителя музичного мистецтва та вчителя англійської мови.
Вважає неправомірним залишення поза увагою її заяви про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 , враховуючи, що саме остання займалась його вихованням з народження, має тісний зв'язок з онуком, фінансово спроможна забезпечувати малолітню дитину, позитивно характеризується друзями, колегами та сусідами.
В уточненій позовній заяві, посилається на необхідність виховання та розвитку дитини, які може надати позивач, оскільки має педагогічну освіту, працювала музичним керівником у дитячому садку, вчителем музики, керівником музичних гуртків по класу фортепіано, вчителем музичного мистецтва та художньої культури. Вважає збереження зв'язків з позивачем, яка була частиною сім'ї онука та приймала участь у його вихованні на рівні з батьками, відповідатиме інтересам дитини.
Позивачка зазначила, що на утриманні ОСОБА_2 окрім малолітнього ОСОБА_8 перебувають його двоє неповнолітніх дітей, дружина. ОСОБА_2 вже довгий час не має будь-якого доходу, останній не спроможний забезпечити дитині необхідний розвиток.
В порушення п.40 Постанови КМУ №866 від 24.09. 2008 року ОСОБА_2 не надав довідку про доходи за останні шість місяців або копію декларації про доходи. Позивачка вважає, що рішення виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 15.06.2022 року №566-28/2022 прийнято без належної перевірки інформації щодо можливості ОСОБА_2 фінансово утримувати дитину, що не відповідає найкращим інтересам дитини. Наявність коштів на банківському рахунку ОСОБА_2 не є належним підтвердженням того, що останній може утримувати дитину до повноліття, крім того цф кошти не його власністю, а належать загиблим батькам.
Позивачка має стабільний дохід - пенсію довічно та на відміну від ОСОБА_2 має значну більшу спроможність утримувати онука.
Найкращим інтересам дитини відповідатиме можливість Данила жити разом із позивачкою як то було все його життя, ОСОБА_8 збереже зв'язки з людиною з його сімї, з людиною з якою він від самого народження постійно проживав в одному будинку, з людиною, яка входила до його сім'ї та приймала участь у його вихованні на рівні з батьками.
У зв'язку з викладеним, просила суд визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 15 червня 2022 року №566-28/2022 про влаштування малолітнього ОСОБА_3 під опіку ОСОБА_2 .
Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та призначити його опікуном позивачку ОСОБА_1 , відібрати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у ОСОБА_2 та передати позивачці ОСОБА_1 ..
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району та ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування рішення, встановлення опіки та призначення опікуна, відібрання дитини відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діють представники - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , звернулась до суду з апеляційними скаргами, в яких посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на порушення норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_12 , зазначила, що суд мав упереджене ставлення надаючи не об'єктивну оцінку доказам у справі: суд не дослідив психологічну характеристику психоемоційного стану дитини та сімейних відносин, надану відповідачем, а лише виклав її зміст у тексті рішення;
піддав необґрунтованій критиці наукову оцінку на документ «Психологічна характеристика психоемоційного стану дитини та сімейних відносин» та відеозапис проведеного психологічного обстеження від 01.06.2023 року, не маючи для цього спеціальних знань та без зазначення будь-яких норм чинного законодавства, що підтверджують суб'єктивну думку суду; не роз'яснив сторонам їх право заявити клопотання про призначення експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань.
Крім того, позивачка зазначала про те, що довгий час проживала разом з онуком та його батьками до збройного нападу російської федерації на Україну. На підтвердження вказаної обставини у судове засідання буди викликані 11 осіб, які підтвердили спільне проживання позивача з онуком та надали пояснення з яких можливо оцінити: позитивну прихильність дитини до позивача; особисті якості позивачки, зокрема доброзичливість. комунікабельність. порядність, відповідальність та інше: відносини, які існують між позивачем дитиною, що побудовані на любові: відносини, які існували між позивачем, її сином і невісткою, за час життя останніх, що побудовані на довірі: відсутність у позивачки аморальної поведінки та інші обставини, що можуть зашкодити розвитку дитини.
Додатково позивач надала докази про свою можливість створення дитині умов для виховання і розвитку, зокрема існування у неї педагогічної освіти і досвід роботи з дітьми та самостійного доходу, які залишені судом без уваги.
Натоміть з пояснень свідків відповідача не можливо зрозуміти, що останній забезпечував дотримання найважливіших інтересів дитини, оскільки такі пояснення стосувались тільки минулих особистих відносин між позивачем, відповідачем та їх сином, що у даній справі не мають ніякого значення.
Суд надав оцінку поясненням свідків позивача, вказавши, що такі не є підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю. Однак, судом не досліджені пояснення свідків відповідача, обмежившись у рішенні їх письмовим викладом.
Також, звертає увагу, що посилання суду першої інстанції на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 р. у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 р. у справі №522/25049/16-4, від 11 грудня 2019 р. у справі №712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 р. у справі №490/10757/16-ц., від 8 грудня 2021 р. у справі №531/295/19 є невірним, оскільки дана судова практика не має відношення до даного предмету спору, оскільки стосується встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін, поставивши сторін у не рівні умови, де відповідач перебуває у кращому становищі порівняно з позивачем
В обґрунтування апеляційної скарги, яка подана ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_13 , представник скаржниці зазначила, що механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, зокрема набуття дитиною статусу дитини - сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування таких дітей, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.
Провадження органами опіки та піклування своєї діяльності повинна відповідати принципап захисту прав дитини, гарантувати встановлення опіки над дітьми-сиротами, дотримуючись законодавства. Служба у справах дітей повинна сприяти найкращому влаштуванню дитини у сім'ю.
Пунктом 79 даного Порядку встановлено, що під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану, особа яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з дитиною-сиротою або дитиною позбавленою батьківського піклування, виявила бажання взяти її під опіку, піклування, подає службі у справах дітей за місцем свого проживання або за місцем виявлення дитини наступні документи: заяву, копію паспорта громадянина України, документи, що підтверджують сімейні, родинні зв'язки особи з дитиною, довідку від нарколога та психіатра про відсутність перебування на обліку, довідку про відсутність чи наявність судимості.
У пункті 38 Порядку визначено, що діти-сиріти та діти, позбавлені батьківського піклування не можуть бути влаштовані в сім'ї осіб, які зокрема не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); поведінка та інтереси яких суперечать інтересам дитини, яка може бути влаштована в сім'ю на виховання.
Представник скаржниці зазначає, що служба у справах дітей повинна пересвідчитись у постійному заробітку особи, яка бажає стати опікуном, незважаючи на той факт, що у період воєнного стану подання довідки про доходи не є обов'язковим. Відсутність постійного заробітку унеможливлює влаштування у сім'ю такої особи. Постійний заробіток повинен бути саме у потенційного опікуна, а не у інших членів сім'ї.
Служба у справах дітей Богородчанської селищної ради, незважаючи на обмежений перелік документів, запропонувала сторонам надати всі документи, які б давали їм перевагу бути призначеним опікуном.
Позивачкою на підтвердження постійного заробітку (доходу) нею було надано виписку по картковому рахунку за період з січня 2022 року по липень 2022 року.
ОСОБА_2 не було надано довідки про доходи та жодного підтвердження про офіційне працевлаштування, відсутня і трудова книжка останнього, наявний лише залишок на рахунку, який не підтверджує отримання ним постійного заробітку (доходу).
У висновку комісії з питань захисту дітей Богородчанської селищної ради про доцільність передання під опіку малолітнього дідусю ОСОБА_2 від 14.06.2022 року зазначено, що ОСОБА_2 має постійний дохід, оскільки займається обшивкою меблів, проте, не є зареєстрованим ФОП, залишок на рахунку становить 189 тис. гривень. Вважає, що такі твердження не можуть лягати в основу висновку органу опіки і піклування про постійний дохід ОСОБА_2 та вказують на халатність з боку органу у перевірці інформації про потенційних опікунів.
Крім того зазначила, що роздруківка рахунку за період з 01.07.2022 по 07.09.2022 (за два місяці), яка підтверджує, що ОСОБА_2 отримує дохід від перетяжки меблів (призначення платежу «за перетяжку меблів»), має на рахунку 65 540, 00 грн, може вважатись документом, який підтверджує постійний дохід особи, лише у випадку, якщо такий документ містить інформацію мінімум за пів року.
Суд не звернув увагу на те, що рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки приймалось у червні 2022 року, а роздруківка по рахунку видана за період з 01.07.2022 року по 07.09.2022 року, тому не могла бути пред'явлена органу опіки і піклування.
Судом не було взято до уваги, що орган опіки і піклування не встановлював факт отримання відповідачем постійного доходу.
Крім того послалась на те, що в суді свідок ОСОБА_14 , яка знає ОСОБА_2 давно, повідомила, що не пам'ятає, щоб він працював. Проте, такі покази судом були проігноровані, так само як і факт відсутності у ОСОБА_2 трудової книжки.
Зазначила, що на вимогу органу опіки та піклування Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району працівниками служби у справах дітей Київської районної в м. Полтаві ради 06.06.2022 року було здійснено обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до акту обстежень умов проживання, дане житло складається з 5-ти кімнат, загальною площею 66,6 кв. м., умови проживання задовільні, житло відповідає санітарно - гігієнічним нормам. Для малолітнього ОСОБА_8 передбачена окрема кімната. Крім членів сім'ї ОСОБА_2 в будинку також проживає ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (попередній власник будинку).
Звертає увагу суду, що під час обстеження умов проживання сім'я ОСОБА_11 не була присутня, оскільки тимчасово переїхали в Івано-Франківську область, тому на її думку не з'ясовано яким чином служба у справах дітей встановила наявність окремої кімнати для Данила, якщо останній в будинку на час обстеження не проживав.
Крім того, після отримання інформації про ще одну мешканку будинку, служба у справах дітей Богородчанської селищної ради не встановила підставу проживання ОСОБА_16 у цьому будинку, та її відношення до проживання в одному з нею будинку малолітнього ОСОБА_3 .
Також орган опіки та піклування не врахував технічні характеристики житла ОСОБА_2 , зокрема те, що згідно технічного паспорта житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 складається з трьох кімнат, а не з п'яти, як зазначено в акті обстеження умов проживання. Загальна площа будинку становить 66,6 кв.м. Житлова площа становить 45,5 кв.м. В будинку відсутні вигоди, вбиральня знаходиться окремо від будинку, відсутній водопровід, каналізація та газопровід.
Натомість, відповідно житлово-побутових обстежень умов сім'ї ОСОБА_1 , скаржниця орендує двокімнатну квартиру у АДРЕСА_3 , загальна площа якої становить 75,8 кв. м., квартира обладнана необхідними меблями та побутовою технікою, створені необхідні умови для проживання та виховання дитини.
Зазначила, що відповідно до ст. 47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. В будинку, який належить на праві власності ОСОБА_2 , на одну особу припадає 7,5 кв. м., що у два рази менше встановленої норми.
Суд не надав оцінку умовам проживання кожного з потенційних опікунів, наявності особистого простору для дитини, не порівняв їх між собою. Судом зазначено лише інформацію про житло потенційних опікунів, та віддано перевагу відповідачу ОСОБА_2 , оскільки він має нерухомість на праві власності.
Представник скаржниці зазначила, що інтерес дитини складається із двох аспектів. З одного боку, цей інтерес вимагає, щоб зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках. ОСОБА_1 , була поруч з онуко ком від його народження, проживала разом з сином та невісткою в орендованому будинку у с. Урзуф Донецької області, де був розташований один із гарнізонів полку « ОСОБА_9 ». У ОСОБА_17 з малолітнімм ОСОБА_8 виник дуже тісний зв'язок, до моменту повномасштабного вторгнення бабуся була повноцінною частиною сім'ї ОСОБА_8 .
Зазначила, що судом першої інстанції зроблено надумані висновки щодо мотивів повернення ОСОБА_1 в Україну для встановлення опіки, та байдужості щодо долі свого онука, коли остання перебувала за кордоном, оскільки питання постійного проживання та встановлення опіки на той час не вирішувалось, адже мама малолітнього була жива, і онук тимчасово проживав у дідуся. Також, вона постійно була на відео зв'язку з онуком та переживала за добробут дитини, турбувалась про те, чи забезпечують його всім потрібним.
Зазначила, що суд першої інстанції посилається на свідчення ОСОБА_18 , зі слів якої зрозуміло, що ОСОБА_1 не спішила до онучка. Проте, ОСОБА_18 навпаки у своїх свідченнях зазначала про бажання позивачки залишатись в Україні, розповіла правду про те, що відбувалось у перші дні повномасштабного вторгнення і як вони з ОСОБА_1 опинилась за кордоном, що підтверджується стенограмою судового засідання від 30.03.2023 року.
Зазначила, що суд не відобразив реальних обставин, які склались, коли вона була за кордоном, а висновок про байдужість бабусі до внука є безпідставним.
Вказала, що висновок суду про відсутність факту спільного проживання з сім'єю та онуком ґрунтується на тому, що позивачка брала безпосередню участь в АТО, що було частим та тривалим явищем (13 разів за 3 роки по кілька місяців і більше) та мала неприязні стосунки з невісткою, що унеможливлює спільне проживання не відповідає дійсності та є надуманим.
Згідно довідки № 689 від 18.06.2019 Красногорського міського комбінату комунальних підприємств «Віта», встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та фактично мешкає за адресою по АДРЕСА_4 . За даною адресою зареєстрований також син ОСОБА_19 . На даний час ця територія України знаходиться під окупацією. Згідно довідки від 27.06.2018 № 7671 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та довідки від 04.06.2022 № 3002-5000284875/40815 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, встановлено, що ОСОБА_1 отримала статус внутрішньо переміщеної особи.
Зазначила, що оскільки іншого житла нею у власність не було придбано, а сама вона є внутрішньо переміщеною особою, остання не могла зареєструвати своє місце проживання у орендованому житлі на підтвердження факту спільного проживання однією сім'єю.
На підтвердження факту проживання ОСОБА_1 спільно зі своїм сином, невісткою та онуком було надано копію договору найму житла. Згідно копії договору найму житлового приміщення від 01.07.2019 року, у будинку АДРЕСА_5 проживають: ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_4 та ОСОБА_21 .
Судом не було прийнято як належний доказ відомості такого договору у зв'язку з дописуванням у договорі, а також не наданням оригіналу договору у суді. Так, в договорі оренди вписано ім'я ОСОБА_22 ручкою, проте, це не спростовує ту інформацію, яка у ньому міститься. Оригінал даного договору неможливо побачити чи передати, бо він знаходився у ОСОБА_23 , яка загинула; подальша доля цього договору невідома.
Крім того скаржницею було надано акт від 13.06.2022 року, відповідно до якого депутат Мангушської селищної ради ОСОБА_24 засвідчив, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та онуком ОСОБА_3 в період з 2014 до 2018р. проживала за адресою: АДРЕСА_6 , а з 2018р. до 2022р. проживали за адресою АДРЕСА_7 , але судом вказаний акт не враховано, оскільки складання такого акту одноособово депутатом не передбачено законом, та за відсутності документального підтвердження такого проживання в період часу вказаний в акті, відомості в акті зводяться до особистої думки підписанта і не можуть підміняти собою встановлення такого факту судом.
Судом не враховано, що с. Урзуф, де проживала позивачка, знаходиться в окупації, у зв'язку з чим отримати належні докази про місце проживання позивачки та членів її сім'ї до моменту деокупації не виявляється можливим.
На підтвердження проживання позивачки з сином, невісткою та онуком, а також на підтвердження того, що позивачка брала активну участь у вихованні онука, було допитано свідків: ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , та інші свідки
Також як доказ, нею в суді першої інстанції було подано Анкету ОСОБА_6 , заповнену 25.08.2017 року, яка знаходиться у військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України в м. Кременчук, де в графі 14 «Ваші близькі родичі (мати, батько, брати, сестри, діти, дружина (чоловік), а також батько, мати, брати, сестри дружини (чоловіка)» ОСОБА_37 вказала чоловіка ОСОБА_5 та мати чоловіка ОСОБА_1 .. При цьому, в графі «близькі родичі» не було зазначено ні сестру ОСОБА_38 з ОСОБА_39 , з якою досліджувалась переписка, а також, не було зазначено батька чоловіка ОСОБА_2 .
Зазначила, що судом безпідставно відмовлено в прийнятті цього доказу через пропуск строку подання, адже позивачкою було подано обґрунтоване клопотання про поновлення даного строку.
Вважає Психологічну характеристику психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ОСОБА_3 , складену на підставі обстеження, яке проводилось 26.05.2022 року на прохання відповідача, не є допустимим доказом, оскільки такий вид психологічного дослідження як психологічна характеристика не передбачено чинним законодавством. Окрім того, до психолога ОСОБА_2 скерував начальник Служби у справах дітей селищної ради Римарук В.В., який в судовому засіданні визнав, що засновник Центру психологічної допомоги дітям «Серденько» ТзОВ «Серденько» - В.В.Серденько є його другом.
Проведене дослідження психоемоційного стану малолітнього ОСОБА_3 та сімейних відносин в сім'ї ОСОБА_2 не відповідає принципам науковості.
Зазначила, що родичі, які претендують на опікунство є рівними у своїх правах, незалежно від того, з ким проживає дитина, а тому суд безпідставно надав перевагу ОСОБА_40 , нехтуючи тим, що бабуся і дідусь, які претендують на опіку, є однаково родичами малолітньому, тому повинна застосовуватись підстава, яка не прив'язується до місця проживання дитини на момент вирішення питання про опіку.
Вказала, що ОСОБА_2 постійно переховує внука від бабусі, не дає зустрітись наодинці, мотивуючи побоюванням, що ОСОБА_1 вивезе внука. Такі твердження ОСОБА_2 є беззмістовними, проте змушують дитину також боятись, з насторогою ставитись до оточуючих, адже такий приклад дідусь показує йому своєю поведінкою.
Вирішуючи питання про дотримання якнайкращих інтересів дитини судом першої інстанції не враховано обстановку, де може проживати дитина, характер позивачки та відповідача ОСОБА_2 , не враховано почуття любові, прихильності у ОСОБА_8 до позивачки, що підтверджується твердженням про це ОСОБА_41 в переписці до ОСОБА_38 , що стосується цих почуттів у дитини до ОСОБА_42 , то в ході судового розгляду таких доказів не здобуто, відповідачем не надано;
У відзиві на апеляційну скаргу Богородчанська селищна рада заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначила, що до органу опіки та піклування Богородчанської селищної ради із заявами про бажання взяти опіку над малолітнім ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулись двоє громадян - дідусь зі сторони батька дитини ОСОБА_2 та бабуся зі сторони батька дитини ОСОБА_1 , подавши необхідні документи, передбачені вищезазначеним Порядком.
На засідання комісії з захисту прав дитини від 08 червня 2022 року та 15 червня 2022 року було вислухано та розглянуто позицію обох кандидатів в опікуни ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , заслухано адвокатів позивачки, досліджено та обговорено надані обома кандидатами в опікуни документи, в результаті чого на засіданні виконкому було прийнято рішення призначити ОСОБА_2 опікуном. над малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Служба у справах дітей та орган опіки і піклування, приймаючи рішення про встановлення опіки ОСОБА_3 дотримались всіх процедур, керуючись найкращими інтересами дитини і міжнародними конвенціями. Члени комісії розглядали та прийняли документи від обох потенційних опікунів (бабусі та дідуся), з'ясовували обставини, їх життєвий шлях, стан здоров'я, потреби.
Перевага була на боці дідуся оскільки, у нього є повноцінна родина, є робота, у власності є житло, а також було враховано, що на момент прийняття рішення комісію, ОСОБА_8 вже 4 місяці проживав у дідуся, в його сім'ї, тобто постійна зміна місця проживання та родини могла психологічно зашкодити дитині. Також було враховано, що покійна мати ОСОБА_8 залишила письмове прохання, відповідно до якого до моменту коли вона повернеться просила встановити опікунами дідуся ОСОБА_2 та його дружину ОСОБА_43 . Комісія прийняла одноголосне рішення про надання опіки саме дідусю ОСОБА_44 .
Органом опіки та піклування було встановлено значний обсяг обставин що стосуються ОСОБА_1 , як потенційного опікуна, а тому твердження позивача з приводу не дослідження фактичних обставин та не взяття до уваги наявність кількох потенційних опікунів є хибним.
При визначенні опікуна над дитиною враховують особисті якості особи, її стан здоров'я, здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Відповідно до виписки із заключення лікарсько-консультативної комісії № 415 від 23.05.2022 року, виданого Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по м. Києву» ОСОБА_1 , має проблеми зі здоров'ям, є інвалідом II групи з 2021 року безстроково.
Крім того зазначили, що Комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Богородчанської селищної ради було встановлено, що ОСОБА_2 працює, спільно з дружиною ОСОБА_45 займаються реставрацією м'яких меблів, мають постійний дохід, здатний забезпечити сім'ю всім необхідним. Станом на 24.05.2022 року залишок коштів на рахунку в ОСОБА_2 . В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, як приватний підприємець та має постійний дохід. В матеріалах справи знаходиться роздруківка рахунку за період з 01.07.2022р. до 07.09.2022р., згідно якого встановлено що ОСОБА_2 отримує дохід від перетяжки меблів(зазначене призначення платежів «за перетяжку меблів»), має на рахунку 65 540,00 гривень .
Також вказали, що Органом опіки та піклування Богородчанської селищної ради та судом було враховано забезпечення житлових прав та інтересів дитини. Взято до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 проживає з сім'єю у будинку, який перебуває у його власності. В той час, як ОСОБА_1 забезпечена житлом лише на праві користування. Відповідно до акту обстежень умов проживання від 06.06.2022 року, наданого службою у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, житло, яке належить ОСОБА_2 знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку, складається з 5-ти кімнат, умови проживання задовільні, в кімнатах є необхідні меблі та побутова техніка, підключене газопостачання та водовідведення, санітарно-гігієнічний стан відповідає нормам, є присадибна ділянка. Для малолітнього ОСОБА_8 передбачена окрема кімната.
Органом опіки і піклування, а також під час судового розгляду не було встановлено спільне проживання однією сім'єю скаржника із малолітнім ОСОБА_8 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що в позовній заяві не було наведено жодних аргументів, які б підтвердили порушення органом місцевого самоврядування конкретних норм законодавства.
Вважає, що вагомими при вирішенні питання вибору опікуна є обставини того, як дитина опинилася в його сім'ї. Позивачкою визнається той факт, що син ОСОБА_46 особисто викликав його в с. Урзуф, щоб він забрав внука до себе в сім'ю і перевіз в безпечне місце, що свідчить про рівень довіри ОСОБА_47 до свого батька і його сім'ї. Передання дитини ОСОБА_2 здійснено в присутності матері дитини, яка теж надію в цьому питанні покладала виключно на дідуся. Визначальним доказом у цьому є лист померлої матері дитини - ОСОБА_48 , написаної вже в окупації, в якому вона вказала, що вона залишається на військовій службі у м. Маріуполь і в якому вона ясно і однозначно виразила свою волю щоб залишити опіку над ОСОБА_3 за подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_49 . Зазначив, що ОСОБА_20 в написаному нею листі чи в переписці через мережу інтернет жодним чином не згадала про ОСОБА_1 чи про необхідність передати дитину під її опіку.
Покійні батьки знали, що дитина передана ними і знаходиться в сім'ї ОСОБА_2 , обговорювали побутові питання, пов'язані з переїздом до Івано-Франківської області, цікавились життям дитини, вихованням і навчанням свого сина, його відпочинком і розвитком тощо. ОСОБА_1 теж в спілкуванні з сином і невісткою не висловлювала жодної пропозиції стосовно передачі внука їй під опіку.
Зазначене вказує на характер відносин позивачки з покійними сином та невісткою, спростовує твердження про нібито їх спільне проживання однією сім'єю.
Факт проживання позивачки однією сім'єю з онуком та його батьками не був підтверджений під час розгляду справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_13 та ОСОБА_12 підтримали апеляційні скарги в межах їх доводів, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_50 проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
У судовому засіданні представник Богордчанської селищної ради проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що до органу опіки та піклування Богородчанської селищної ради із заявами про бажання взяти опіку над малолітнім ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулись відразу двоє громадян - дідусь зі сторони батька дитини ОСОБА_2 та бабуся зі сторони батька дитини ОСОБА_1 , подавши всі необхідні передбачені Порядком.
З протоколів засідання комісії з захисту прав дитини від 08 червня 2022 року №7 та від 15.06.2022р. №28 вбачається, що на засіданні було вислухано та розглянуто позицію обох кандидатів в опікуни ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , заслухано адвокатів позивачки, які представляли на засіданні її інтереси, досліджено та обговорено надані обома кандидатами в опікуни документи, в результаті чого на засіданні виконкому було прийнято рішення призначити ОСОБА_2 опікуном над малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд виходив з того, що при наявності однакових матеріально-побутових умов проживання та позитивної характеристики сторін по справі, визначено обґрунтовані підстави доцільності призначення опікуном над малолітньою дитиною відповідача ОСОБА_2 , оскільки комісія виходила з найкращих інтересів дитини приймаючи оскаржуване рішення. На засіданні комісії досліджувалось ставлення дитини до осіб, які подали заяви про призначення їх опікунами, питання до кого дитина виявляє більшу прихильність до дідуся зі сторони батька чи до бабусі зі сторони батька, шляхом дослідження психологічних характеристик психоемоційного стану дитини ОСОБА_3 та доньок дідуся ОСОБА_51 та ОСОБА_52 . Обговорювалось та з'ясовувалось у якій сім'ї проживала дитина на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування.
Суд першої інстанції беручи до уваги те, що малолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 24 лютого 2022 року та по теперішній час проживає у сім'ї відповідача ОСОБА_2 , рік і чотири місяці, відповідач ОСОБА_2 проявляє любов та турботу про онука, приймає участь у його виховання, утриманні та навчанні, створені відповідачем умови для проживання малолітнього онука є комфортними для хлопчика, в повній мірі можуть забезпечити його повноцінний розвиток, навчання та виховання, що підтверджується відповідними актами обстеження умов проживання та висновками органу опіки та піклування, за місцем проживання дідуся ОСОБА_2 у дитини сформувались сталі соціальні зв'язки, дитина інтегрована в сім'ю та має друзів, дійшов висновку, що призначення опікуном малолітньому ОСОБА_3 - ОСОБА_2 відповідає принципу «найкращих інтересів дитини», що є пріоритетним при вирішенні цієї справи.
Суд вважав, що при передачі дитини позивачу ОСОБА_1 будуть порушені стійкі, усталені зв'язки дитини з оточенням, звичним та бажаним для хлопчика середовищем, що не буде відповідати найкращим інтересам малолітньої дитини. Зміна оточення та соціального середовища може негативно вплинути на психологічно-емоційний стан дитини.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Батько дитини ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_11 в м. Маріуполь Донецької області під час виконання бойового завдання, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 .
Мати дитини ОСОБА_6 , загинула ІНФОРМАЦІЯ_12 в м. Маріуполь Донецької області, під час виконання бойового завдання, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 .
Згідно довідки управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області «Про взяття на облік ВПО малолітнього ОСОБА_3 » від 22.10.2018 року та довідки Саджавського старостинського округу №11 Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району «Про взяття на облік ВПО малолітнього ОСОБА_3 » від 06.06.202 2року, встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , має статус внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до наказу служби у справах дітей Богородчанської селищної ради від 18.05.2022 року №48-ОД малолітній ОСОБА_3 взятий на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Рішенням Богородчанської селищної ради від 27.05.2022 року №542-25/2022 малолітньому ОСОБА_3 надано статус дитини сироти.
Згідно наказу служби у справах дітей Богородчанської селищної ради від 18.05.2022 року №49-ОД та рішення виконавчого комітету Богородчанської селищної ради №566-28/2022 від 15.06.2022р, малолітній ОСОБА_3 влаштований тимчасово, до вирішення питання остаточного влаштування дитини, в сім'ю дідуся ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_2 , який у зв'язку із воєнними діями на території України, тимчасово проживає в с. Саджава Івано- Франківського району Івано-Франківської області.
Позивачка ОСОБА_1 , яка є рідною бабусею та відповідач ОСОБА_2 , який є рідним дідусем звернулися до служби у справах дітей Богородчанської селищної ради із заявами про встановлення опіки над внуком ОСОБА_53 , які надали Службі у справах дітей Богородчанської селищної ради заяви про призначення опіки та пакет документів, що підтверджували їх можливість бути опікуном відповідно до чинного законодавства.
Згідно з витягу №1 з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської селищної ради від 08 червня 2022 року вбачається, що порядком денним був розгляд доцільності влаштування ОСОБА_3 під опіку дідуся ОСОБА_2 або під опіку бабусі ОСОБА_1 . Присутні були ознайомлені з матеріалами справи, були заслухані ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_12 , ОСОБА_54 , в обговоренні взяли участь члени комісії та було прийнято рішення про перенесення даного питання, оскільки ОСОБА_1 не була ознайомлена з документами, які були подані ОСОБА_2 , а також не подала в повній мірі власні документи.
З витягу протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Богородчанської селищної ради від 15 червня 2022 року вбачається, що при розгляді заяв були присутні ОСОБА_1 , її представники: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 в обговоренні брали участь члени комісії, які ознайомилися із доданими документами, заслухані були ОСОБА_1 , ОСОБА_54 , вирішення питання про призначення опіки над дитиною було винесено на голосування, під час якого рішення про призначення ОСОБА_2 опікуном було прийнято одноголосно.
Відповідно до висновку служби у справах дітей селищної ради від 14.06.2022р. служба у справах дітей селищної ради вважає, що влаштування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під опіку дідуся ОСОБА_2 , буде відповідати інтересам дитини та забезпечить право дитини на виховання в сім'ї.
Згідно із витягу протоколу засідання виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 15 червня 2022 року №28 до порядку денного засідання виконавчого комітету 15 червня 2022 року включено питання доцільності влаштування малолітнього ОСОБА_3 під опіку ОСОБА_2 або ОСОБА_1 , рішення прийнято одноголосно.
15 червня 2022 року рішенням виконавчого комітету Богородчанської селищної ради № 566-28/2022, вирішено влаштувати дитину-сироту ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , під опіку ОСОБА_2 .
Згідно висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30 травня 2022 року №В/202 можливе перебування ОСОБА_1 на обліку потенційних кандидатів в опікуни та згідно даних ЄАС «Діти» та відомості про опікуна, піклувальника від 25.05.2022р., ОСОБА_1 взята на облік як потенційний опікун.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_1 від 27.05.2022р., у помешканні ОСОБА_1 , яке розташоване по АДРЕСА_3 , створені належні умови для проживання та виховання дитини.
ОСОБА_1 орендує квартиру, яка розташована по АДРЕСА_3 , що підтверджується договором оренди квартири від 25.05.2022р.
Відповідно до акту, депутата Мангушської селищної ради Праведніков М.Є. від 13.06.2022р., ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та онуком ОСОБА_3 в період з 2014 до 2018р проживали за адресою АДРЕСА_6 , а з 2018р. по 2022 рік за адресою АДРЕСА_7
Згідно довідки від 27 червня 2018 року №7671 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання позивачки: АДРЕСА_6 .
Відповідно до довідки від 04.06.2020 року №3002-5000284875 фактичне місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_8 .
Згідно повідомлення Дарницької районної в м. Києві держадміністрації №71 від 30.07.2021р., ОСОБА_1 разом із сім'єю з 1 особи зарахована на квартирний облік з 29.07.2021 року
ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_45 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_4 , від шлюбу спільно виховують двох дочок ОСОБА_55 , ІНФОРМАЦІЯ_13 і ОСОБА_56 , ІНФОРМАЦІЯ_14 .
ОСОБА_2 є власником житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі від 02.09.2009 року та витягом з Державного реєстру правочинів від 02.09.2009 року .
ОСОБА_2 звернувся до служби у справах дітей Богородчанської селищної ради із заявою про взяття його на облік потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів та призначення його опікуном над малолітнім ОСОБА_53 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до наказу служби у справах дітей Богородчанської селищної ради від 18.05.2022 року №47-ОД ОСОБА_2 взято на облік потенційних опікунів.
Згідно акту обстеження умов проживання, від 19.05.2022 року в с. Саджава, встановлено, що в будинку створено належні умови для виховання та утримання дитини, дідусь ОСОБА_2 піклується про малолітнього ОСОБА_3 , дбає про здоров'я дитини, бере на себе відповідальність за збереження життя і здоров'я дитини. Стосунки в сім'ї добрі, доброзичливі, дружні.
Відповідно до акту обстежень умов проживання від 03.06.2022 року, житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , знаходиться в задовільному стані, в будинку чисто та прибрано, в кімнатах є необхідні меблі та побутова техніка. Сім'я та діти забезпечені всім необхідним.
Згідно акту обстежень умов проживання від 06.06.2022 року, наданого службою у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку, складається з 5-ти кімнат, умови проживання задовільні, в кімнатах є необхідні меблі та побутова техніка, підключене газопостачання та водовідведення, санітарно-гігієнічний стан відповідає нормам, є присадибна ділянка. Для малолітнього ОСОБА_8 передбачена окрема кімната. Крім членів сім'ї ОСОБА_2 , в будинку також проживає ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Відповідно до Психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеної на підставі обстеження, яке проводилося 26.05.2022 року на прохання дідуся Центром психологічної допомоги дітям «СЕРДЕНЬКО» ТзОВ «Серденько», малолітній ОСОБА_8 відкритий, веселий, активний та комунікабельний, охоче йде на контакт, проявляє інтерес до запропонованих завдань. Спілкування активне, емоційний фон під час обстеження врівноважений. Обсяг словникового запасу відповідає віковій нормі. Поведінка дитини спокійна, адекватна. ОСОБА_57 прагне активності та домінування, не проявляє агресії. ОСОБА_58 виконує прохання і настанови, які супроводжуються поясненням. ОСОБА_57 розказує про себе та свою сім'ю. Каже, що живе з дідусем і ОСОБА_59 , вони приділяють йому увагу, граються з ним, не сварять. У хлопчика також є бабуся, зі слів дитини вона до нього «зараз не телефонує, бо зайнята». ОСОБА_60 сімейних відносин показала, що найбільш значним членом сім'ї для дитини є дідусь. ОСОБА_57 проявляє позитивне ставлення до дідуся, відчуває емоційну прихильність та постійну потребу у взаємодії. ОСОБА_8 вказує на те, що йому подобається проводити час з дідусем. ОСОБА_61 та ОСОБА_62 дитина відносить до своєї сім'ї. До бабусі хлопчик ставиться позитивно, але надмірної емоційної прихильності не відчуває.
Згідно листа написаного власноруч ОСОБА_6 , остання вказала, що за спільною згодою з батьком дитини ОСОБА_63 , просить малолітнього сина ОСОБА_8 передати під опіку ОСОБА_2 в ОСОБА_64 у перший день початку війни російської федерації проти України, 24.02.2022 року. В листі зазначено, що у зв'язку з тим, що дитина вже 56 днів перебувала у сім'ї дідуся, мати дитини у листі виражає свою волю та просить залишити опіку над малолітнім сином ОСОБА_53 за подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_65 до її повернення додому. Вказаний лист написаний ОСОБА_66 та завірений заступником командира полку « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до ст.63 ЦК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.
Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.
Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.
Статтею 64 ЦК України встановлено, що опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
Згідно зі статтею 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України.
Статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що дитина-сирота - це дитина, в якої померли чи загинули батьки, діти, позбавлені батьківського піклування - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов'язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із сім'єю, підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов'язків з причин, які неможливо з'ясувати у зв'язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.
Таке саме визначення дітей, позбавлених батьківського піклування, та дитини-сироти міститься в частині першій статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».
Відповідно до статті 244 ЦК України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Відповідно до пункту 1. 1 Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88(далі - Правила), опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад (пункт 1. 3 Правил).
Рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов'язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку (пункт 1.8 Правил).
Згідно з пунктом 3.1 Правил при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.
Переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над однією і тією ж дитиною, надається: родичам дитини незалежно від місця їх проживання; особам, у сім'ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування.
Аналогічні положення закріплені в пункті 42 Порядку (далі - Порядок) провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року.
Пунктом 79 вказаного Порядку встановлено, що під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах (у тому числі хрещені батьки) з дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування, виявила бажання взяти її під опіку, піклування подає службі у справах дітей за місцем свого проживання або за місцем виявлення дитини такі документи: заяву; копію паспорта громадянина України; документи, що підтверджують сімейні, родинні зв'язки особи з дитиною; довідку від нарколога та психіатра про відсутність перебування на обліку; довідку про наявність чи відсутність судимості, видану територіальним центром з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання заявника або через Портал “Дія.
Згідно з положенням пункту 1 статі 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ою сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Згідно зі статтею 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявили бажання бути опікуном малолітнього внука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожна із сторін може бути опікуном над дитиною, оскаржуване рішення виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 15 черввня2022 року №566-28/2022 про влаштування малолітнього ОСОБА_3 під опіку ОСОБА_2 було прийнято з урахуванням висновку служби у справах дітей Богородчанської селищної ради, яка одноголосно рекомендувала влаштувати дитину під опіку дідуся ОСОБА_2 , розгляд питання опіки над малолітнім онуком проводився комісією з урахуванням обговорення та дослідження наданих документів як зі сторони бабусі ОСОБА_1 так зі сторони дідуся ОСОБА_2 , що підтверджується висновком служби у справах дітей Богородчанської селищної ради від 14.06.2022 року, обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що служба у справах дітей не пересвідчилася у наявності постійного доходу потенційного опікуна ОСОБА_2 , що унеможливлювало влаштування дитини у сім'ю такої особи, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до п.38 Порядку, діти - сироти та діти позбавлені батьківського піклування не можуть бути влаштовані в сім'ї осіб, які зокрема не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу). Разом з тим Порядком визначено особливості провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану. Пунктом 79 Порядку передбачено що під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах (у тому числі хрещені батьки) з дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування, виявила бажання взяти її під опіку, піклування подає службі у справах дітей за місцем свого проживання або за місцем виявлення дитини такі документи: заяву; копію паспорта громадянина України; документи, що підтверджують сімейні, родинні зв'язки особи з дитиною; довідку від нарколога та психіатра про відсутність перебування на обліку; довідку про наявність чи відсутність судимості, видану територіальним центром з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання заявника або через Портал Дія.
Тобто, в умовах воєнного стану визначено перелік документів, який необхідно подати особі, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з дитиною-сиротою і виявила бажання взяти її під опіку в даному переліку відсутня довідка про постійні доходи.
З матеріалів справи вбачається, що комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Богородчанської селищної ради питання наявності доходу у потенційних опікунів з'ясовувалось. Відповідачем ОСОБА_2 було надано виписку про залишок коштів на рахунку станом на 24.05.2022 року у розмірі 189036, 34 грн, та комісією було встановлено, що відповідач разом із дружиною займається реставрацією м'яких меблів. ОСОБА_1 були надані докази її постійного доходу.
Не надання ОСОБА_2 трудової книжки не може слугувати доказом відсутності у нього доходів. Покази свідка ОСОБА_14 не є належними доказами підтвердження відсутності у ОСОБА_2 доходів.
Зазначення у рішенні суду роздруківки рахунку відповідача ОСОБА_2 з 01.07.2022 року по 07.09.2022 року, в якій зазначено отримання відповідачем від «перетяжки меблів у сумі 65540, 00» свідчить про те, що, що під час розгляду справи у суді ОСОБА_2 було надано вказану виписку на підтвердження того, що сім'я ОСОБА_2 має дохід. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 пояснив, що після рішення про встановлення опіки, ОСОБА_2 зареєструвався як фізична особа підприємець та здійснює діяльність по перетяжці м'яких меблів.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав оцінки умовам проживання кожного з потенційних опікунів. Як вбачається із матеріалів справи судом першої інстанції досліджувалось це питання. Судом встановлено, що ОСОБА_1 орендує квартиру, розташовану по АДРЕСА_3 . Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_1 від 27.05.2022р., у помешканні ОСОБА_1 , яке розташоване по АДРЕСА_3 , створені належні умови для проживання та виховання дитини.
Згідно акту обстеження умов проживання, від 19.05.2022 року в с. Саджава, встановлено, що в будинку створено належні умови для виховання та утримання дитини, дідусь ОСОБА_2 піклується про малолітнього ОСОБА_3 , дбає про здоров'я дитини, бере на себе відповідальність за збереження життя і здоров'я дитини. Стосунки в сім'ї добрі, доброзичливі, дружні.
Відповідно до акту обстежень умов проживання від 03.06.2022 року, житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , знаходиться в задовільному стані, в будинку чисто та прибрано, в кімнатах є необхідні меблі та побутова техніка. Сім'я та діти забезпечені всім необхідним.
ОСОБА_2 на праві приватної власності належить будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно акту обстежень умов проживання від 06.06.2022 року, наданого службою у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку, складається з 5-ти кімнат, умови проживання задовільні, в кімнатах є необхідні меблі та побутова техніка, підключене газопостачання та водовідведення. Зручності у будинку, санітарно-гігієнічний стан відповідає нормам, є присадибна ділянка. Для дитини передбачена окрема кімната. Крім членів сім'ї ОСОБА_2 , в будинку також проживає ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
У висновку служби у справах дітей Богородчанської селищної ради від 14.06.2022 року зазначено, що кожна із сторін може бути опікуном над дитиною, оскільки мають належні умови проживання, виховання та забезпечити дитині всебічний розвиток.
Акт обстежень умов проживання від 06.06.2022 року, який наданий службою у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради стороною позивачки не спростований належними доказами.
Посилання скаржниці на те, що орган опіки та піклування не врахував технічні характеристики житла ОСОБА_2 , зокрема не враховано, що згідно технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 складається з трьох кімнат, а не з п'яти, в будинку відсутні вигоди, вбиральна знаходиться окремо від будинку, відсутній водопровід, каналізація, газопровід, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного. В матеріалах справи наявний технічний паспорт на вказаний будинок. Як вбачається із технічного паспорту на будинок він виготовлений 30.05.2007 року. У вказаному технічному паспорті на будинок зазначено технічні характеристики об'єкта нерухомості станом на 30.05.2007 року. Технічний паспорт на будинок не може братися до уваги як доказ умов проживання для дитини. Обстеження умов проживання дитини підтверджується актом обстеження умов проживання. Як вбачається із акту обстеження умов проживання від 06.06.2022 року, який затверджено начальником служби у справах дітей виконавчого комітету Київської районної ради в м. Полтава, під час обстеження умов проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 було встановлено, що житло складається із 5 кімнат, умови проживання задовільні, в кімнатах є необхідні меблі та побутова техніка, підключено газопостачання, водовідведення, зручності у будинку, санітарно-гігієнічний стан відповідає нормам, для виховання дитини. Вказаний акт стороною позивачки не спростовано належними доказами.
Посилання скаржниці на те, що площа будинку, який належить на праві власності ОСОБА_2 менша ніж площа квартири, яку орендує позивачка, а відтак кращі умови для проживання створені саме у ОСОБА_1 , колегія суддів не приймає, оскільки при вирішення питання стосовно опіки наявність більшої житлової площі не може слугувати визначальною обставиною при вирішенні питання встанолення опіки. Як зазначалося вище Служба у справах дітей Богородчанської селищної ради дійшла висновку, що кожна із сторін може надати належні умови для проживання дитини.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що органом опіки та піклування були проігноровані заяви, які були адресовані до служби у справах дітей про засвідчення факту проживання як одна сім'я та ведення спільного господарства позивачки, ОСОБА_3 та ОСОБА_67 і ОСОБА_38 та те, що суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачкою спільного проживання однією сім'єю з сім'єю ОСОБА_11 , колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із висновку служби у справах дітей Богородчанської селищної ради від 14.06.2022 року при розгляді питання стосовно опіки позивачкою до комісії 13.06.2022 року було подано заяву про долучення додаткових документів. Комісією були розглянуті фотокопії заяв громадян, що спростовує посилання скаржниці про те, що комісією не розглядалися надані нею заяви.
На підтвердження фату проживання однією сім'єю, позивачкою надано фото, відео спільного проведення часу, надано копію договору найму житлового приміщення від 01.07.2019 року, акт депутата Мангушської селищної ради Праведнікова М.Є. від 13.06.2022 року.
До позовної заяви ОСОБА_1 додала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.06.2018 року № 7671, згідно якої зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_6 .
Надано довідку від 04.06.2020 року №3002-5000284875 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно якої фактичне місце проживання позивачки: АДРЕСА_8 .
Згідно повідомлення відділу обліку та розподілу житлової площі апарату від 30. 07. 2021 року №71 ОСОБА_1 з сім'єю з 1 особи зарахована на квартирний облік з 29.07.2021 року .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2020 року позивачку звільнено у відставку з 02.12.2020 року.
11.03.2021 року позивачку було прийнято у військову частину НОМЕР_1 на посаду діловода, звільнено 24.11.2021 року, що підтверджується трудовою книжкою.
Відповідно до ч.2 ст.95 ЦК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченої копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Під час розгляду справи, судом було встановлено, що відсутній оригінал договору найму житлового приміщення від 01.07.2019 року, сторона відповідача заперечувала проти наданого доказу, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано не взяв до уваги копію вказаного договору як на підтвердження того, що позивачка разом проживала із сім'єю ОСОБА_11 , оскільки копія вказаного договору найму житлового приміщення засвідчена неналежним чином.
Законом «Про місцеве самоврядуванняв Україні», Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» не визначено, що до повноважень депутата селищної ради входить складання акту про місце проживання осіб. Колегія суддів враховує, що позивачка позбавлена можливаості надати довідку з місця проживання в с. Урзуф, оскілька вказана територія є тимчасовоокупованою. Разом з тмим, вкаазний акт не може підтверджувати спільне проживання, відповідачки з сім'єю ОСОБА_5 по АДРЕСА_5 , оскільки в акті зазначено, що АДРЕСА_10 . Між тим, позивачка у своїх поясненнях зазначила, що проживали за адресою: АДРЕСА_5 .
За клопотанням позивачки судом першої інстанції були допитані свідки: ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ОСОБА_30 ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_68 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_18 . Однак із показів свідків неможливо дійти висновку, що позивачка разом із сім'єю ОСОБА_5 проживала однією сім'єю з народження онука, були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки.
Як вбачається із довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.06.2018 року № 7671, фактичне місце проживання ОСОБА_1 було АДРЕСА_6 .
Згідно довідки від 04.06.2020 року №3002-5000284875 про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи фактичне місце проживання позивачки: АДРЕСА_8 . Згідно повідомлення відділу обліку та розподілу житлової площі апарату від 30 .07. 2021 року №71 ОСОБА_1 з сім'єю з 1 особи зарахована на квартирний облік з 29.07.2021 року . Вказані довідки спростовують посилання позивачки про те, що вона проживала з онуком, сином та невісткою однією сім'єю.
При розгляді справи у суді апеляційної інстанції було задоволено клопотання позивачки та долучено до матеріалів справи анкету ОСОБА_6 від 25.08.2017 року. Вказана анкета не може слугувати доказом проживання позивачки разом з сім'єю ОСОБА_69 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , оскільки у вказаній анкеті у розділі 14 ОСОБА_6 зазначено близьких родичів, та місце їх роботи, проте вказана анкета не містить в собі відомостей про те, що вказані особи проживають однією сім'єю.
Відповідно до ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Позивачкою не надано суду безперечних доказів того, що вона проживала однією сім'єю з сином ОСОБА_5 , невісткою ОСОБА_6 та онуком ОСОБА_3 з часу його народження і до лютого 2022 року.
Правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 р. у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 р. у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 р. у справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 р. у справі № 490/10757/16-ц., від 8 грудня 2021 р. у справі № 531/295/19 сформульовані за інших фактичних обставин, суд першої інстанції помилково застосував у цій справі, тому колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в цій частині.
Як вбачається із матеріалів справи, під час розгляду питання стосовно встановлення опіки комісією з питань захисту прав дитини досліджувалася Психологічна характеристика психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.05.2022 року, досліджувалася Психологічна характеристика психоемоційного стану дівчини та сімейних відносин ОСОБА_70 , ІНФОРМАЦІЯ_13 від 03.06.2022 року, Психологічна характеристика психоемоційного стану двічини та сімейних відносин ОСОБА_71 , ІНФОРМАЦІЯ_14 . Під час розгляду справи судом першої інстанції досліджувалися вказані психологічні характеристики.
Відповідно до Психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеної на підставі обстеження, яке проводилося 26.05.2022 року на прохання дідуся Центром психологічної допомоги дітям «СЕРДЕНЬКО» ТзОВ «Серденько», хлопчик відкритий, веселий, активний та комунікабельний, охоче йде на контакт, проявляє інтерес до запропонованих завдань. Спілкування активне, емоційний фон під час обстеження врівноважений. Обсяг словникового запасу відповідає віковій нормі. Поведінка дитини спокійна, адекватна. Хлопчик прагне активності та домінування, не проявляє агресії. ОСОБА_58 виконує прохання і настанови, які супроводжуються поясненням. ОСОБА_57 розказує про себе та свою сім'ю. Каже, що живе з дідусем і ОСОБА_59 , вони приділяють йому увагу, граються з ним, не сварять. У хлопчика також є бабуся, зі слів дитини вона до нього «зараз не телефонує, бо зайнята». ОСОБА_60 сімейних відносин показала, що найбільш значним членом сім'ї для дитини є дідусь. ОСОБА_57 проявляє позитивне ставлення до дідуся, відчуває емоційну прихильність та постійну потребу у взаємодії. ОСОБА_8 вказує на те, що йому подобається проводити час з дідусем. ОСОБА_61 та ОСОБА_62 дитина відносить до своєї сім'ї. До бабусі хлопчик ставиться позитивно, але надмірної емоційної прихильності не відчуває.
Обстеження ОСОБА_3 проводилось кандидатом психологічних наук, керівником Івано-Франківського обласного відділення Української асоціації сімейних психологів, психологом-діагностом ОСОБА_72 .
У вказаному висновку відсутнє негативне ставлення до бабусі. Психологічну характеристику здійснено саме на спілкуванні з дитиною, психологом використовалась гра та іграшки, як спосіб залучення дитини до дослідження. Посилання скаржниці про упереджене завдання психологу зі сторони ОСОБА_73 , про необ'єктивність дослідження, спростовується відеозаписом проведення обстеження та показами свідка ОСОБА_72 .
Посилання скаржниці на те, що вказана Психологічна характеристика не є допустимим доказом, оскільки такий вид психологічного дослідження не передбачений законодавством не заслуговує на увагу. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Стороною позивачки не спростовано письмовий доказ психологічну характеристику психоемоційного стану дитини.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції клопотання про призначення психологічної експертизи стороною позивача не заявлялося.
Надана наукова оцінка на документ «Психологічна характеристика психоемоційного стану дитини та сімейних відносин» та відеозапис проведеного психологічного обстеження від 01.06.2023 року, який надано позивачкою не є доказом у розуміння ст.76 ЦПК України. Суд першої інстанції помилково надав оцінку вказаній науковій оцінці на документ «Психологічна характеристика психоемоційного стану дитини та сімейних відносин» та відеозапис проведеного психологічного обстеження.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дослідив психологічну характеристику психоемоційного стану дитини та сімейних відносин, яка надана відповідачем ОСОБА_74 , спростовується матеріалами справи.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав упереджене ставлення, оскільки як вбачається із матеріалів справи, суд розглядав справу та надав оцінку доказам, які надані сторонами відповідно до вимог ЦПК України.
Посилання скаржниці на те, що судом порушено принцип змагальності, спростовуються матеріалами справи. Як зазначалося вище, стороною позивачки не заявлялосяся клопотання про проведення психологічної експертизи, та на наведено причин, які перешкоджали позивачці заявити таке клопотання під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 3.1 Правил при призначенні опікуна (піклувальника) переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над однією і тією ж дитиною, надається: родичам дитини незалежно від місця їх проживання; особам, у сім'ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування.
Суд першої інстанції помилково зазначив, що у ОСОБА_75 є переважне право бути опікуном, оскільки на момент вирішення питання опікунства дитина проживала з ним, разом з тим це не впливає на правильний висновок суду про відмову у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 ..
Відповідно до ч.4 ст.376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування судового рішення по доводам апеляційних скарг не має. Однак при розгляді справи, суд першої інстанції помилково зробив висновки щодо обставин, які не були предметом судового розгляду, тому рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2023 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: Барков В.М
В.А. Девляшевський