Справа № 346/3098/20
Провадження № 22-ц/4808/878/23
Головуючий у 1 інстанції П'ятковський В. І.
Суддя-доповідач Барков В. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Баркова В. М.,
суддів Девляшевського В. А.,
Луганської В. М.,
секретар Петрів Д. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 03 травня 2023 року в складі судді П'ятковського В. І., ухвалене в м. Коломиї Івано-Франківської області, повний текст якого складено 09 травня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Нижньовербізької сільської ради об'єднаної територіальної громади Коломийського району, про визначення розміру часток у праві спільної власності, встановлення факту належності правовстановлюючих документів та визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2020 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, уточнивши його в подальшому, до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Нижньовербізької сільської ради об'єднаної територіальної громади Коломийського району про визначення розміру часток у праві спільної власності, встановлення факту належності правовстановлюючих документів та визнання права власності на спадкове майно.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід, ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина за заповітом, відповідно до якого все своє майно він заповів їй. Згідно із свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 20 червня 1989 року йому належала на праві спільної власності 1/10 частина житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . 9/10 частин зазначеного будинковолодіння належало на праві спільної власності - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, у рішенні виконавчого комітету Велико-Ключівської сільської ради народних депутатів Коломийського району від 25 травня 1989 року № 18 «Про оформлення права власності окремих громадян та колгоспних дворів на житлові будинки» зазначено: «… оформити право власності на житловий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_7 - на 1/10 частину, за ОСОБА_8 на - 9/10 частин». Тобто, частки власників житла, які зазначені у свідоцтві не відповідають часткам, зазначеним у рішенні виконавчого комітету Велико-Ключівської сільської ради народних депутатів Коломийського району від 25 травня 1989 року за № 18, яке було затверджено рішенням виконавчого комітету Коломийської районної ради народних депутатів від 14 червня 1989 року за № 125 і на підставі якого видавалось свідоцтво на право власності на житловий будинок. Вона звернулася із відповідною заявою у Коломийську районну державну адміністрацію про виправлення зазначеної помилки та видачу дубліката правовстановлюючого документу. Проте, 22 червня 2020 року отримала відмову Коломийської районної державної адміністрації.
Також вказувала, що оскільки частка в праві спільної власності діда становила 9/10 частин житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , то вона має право саме на 9/10 частин цього домоволодіння.
Крім того зазначала, що за життя прізвище її дідуся значилось як - « ОСОБА_9 ». Водночас, у додатку №1 до рішення виконавчого комітету Велико-Ключівської сільської ради народних депутатів Коломийського району від 25 травня 1989 року №18 «Про оформлення права власності окремих громадян та колгоспних дворів на житлові будинки», прізвище діда зазначено як - « ОСОБА_10 ». Відповідно і в свідоцтві про право власності на житловий будинок від 20 червня 1989 року прізвище власника теж вказано « ОСОБА_10 » замість - « ОСОБА_9 ».
Проте, що частки власників будинковолодіння у свідоцтві про право власності на житловий будинок не співпадають із частками, зазначеними у рішенні виконавчого комітету Велико-Ключівської сільської ради народних депутатів Коломийського району від 25 травня 1989 року № 18, їй стало відомо тільки 29 січня 2020 року після вступу її адвоката у розгляд цивільної справи № 346/791/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила поновити встановлений законом строк на звернення до суду за захистом порушених прав, визнавши поважними причини їх пропуску, а також встановити факт належності ОСОБА_5 правовстановлюючих документів, а саме: рішення виконавчого комітету Велико-Ключівської сільської ради народних депутатів Коломийського району від 25 травня 1989 року № 18 «Про оформлення права власності окремих громадян та колгоспних дворів на житлові будинки», з додатком №1 та свідоцтва про право власності на житловий будинок від 20 червня 1989 року. Визначити, що частка в праві спільної власності ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , становила 9/10 частин житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , а частка в праві спільної власності ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , становила 1/10 частину цього домоволодіння. Визнати за нею право власності на 9/10 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 .
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 03 травня 2023 року позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_2 строк на звернення до суду із позовом.
Встановлено факт належності ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , документів: рішення виконавчого комітету Велико-Ключівської сільської ради народних депутатів Коломийського району від 25 травня 1989 року № 18 «Про оформлення права власності окремих громадян та колгоспних дворів на житлові будинки», з додатком №1, в якому зазначено оформити право власності на житловий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_8 на - 9/10 частин та виданого на підставі рішення виконавчого комітету Коломийської районної ради народних депутатів від 14 червня 1989 року за № 125 свідоцтва про право власності на житловий будинок від 20 червня 1989 року на ім'я ОСОБА_8 .
Визначено, що частка в праві спільної власності померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , становила 9/10 частин житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 .
Визначено, що частка в праві спільної власності померлої ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , становила 1/10 частину житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 .
Визнано право власності за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 9/10 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу без її участі та проігнорував її клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин (хворобою). При цьому, у матеріалах справи відсутні докази про вручення її судової повістки.
Вважає, що місцевий суд необґрунтовано поновив позивачці строк на звернення суду, оскільки відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі. Натомість, заяви про застосування строку позовної давності не було. Поза увагою суду залишена і та обставина, що позивачка досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_5 , а до суду звернулась тільки в серпні 2020 року, тобто через дев'ятнадцять років з часу досягнення нею повноліття.
Встановлюючи факт належності ОСОБА_5 рішення виконавчого комітету Велико-Ключівської сільської ради народних депутатів Коломийського району від 25 травня 1989 року № 18 з додатком №1 та свідоцтва про право власності на житловий будинок від 20 червня 1989 року, суд не врахував, що в додатку №1 зазначено зовсім іншу особу - ОСОБА_8 , а не « ОСОБА_10 » чи « ОСОБА_9 ». Також позивачкою не надано доказів щодо її звернення до правонаступників - виконавчого комітету Нижньовербізької сільської ради та виконавчого комітету Коломийської районної ради про внесення виправлень та неможливості внести таких змін.
Крім того вказує, що з дня народження вона проживає у господарстві по АДРЕСА_1 , яке відносилось до колгоспного двору. Станом на 15 квітня 1991 року вона була неповнолітньою та проживала в цьому господарстві, а тому набула право власності на частку в майні колгоспного двору на рівні з іншими членами двору. Проте, суд оскаржуваним рішенням позбавив її права власності на частку в майні колгоспного двору.
Надаючи оцінку актові про належність об'єктів у складі будинковолодінню ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та визначаючи це доказ неналежним, суд не звернув уваги на те, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 добровільно провели поділ будинковолодіння, з цим актом були згідні і його не оспорювали.
Також зазначає, що визнаючи право власності за ОСОБА_2 на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , суд першої інстанції не дав жодної оцінки тому факту, що позивачці 30 січня 1996 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Вказане свідоцтво ніким не оспорювалось і на даний час є дійсним. Крім того, заповіт посвідчувався від імені ОСОБА_11 , а суд визнав право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним та об'єктивним дослідженням усіх доводів сторін, поданих доказів, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та представник Нижньовербізької сільської ради об'єднаної територіальної громади Коломийського району в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судовими повістками, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Орешко Л. Л., які просили скаргу задовольнити, пояснення представника позивачки адвоката Юркевич Х. М., яка просила залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 28 листопада 1994 року Великоключівською сільською радою Коломийського району, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14).
Відповідно до свідоцтва на право власності на житловий будинок від 20 червня 1989 року, житловий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , належав на праві приватної спільної власності - ОСОБА_6 - 9/10 частин, ОСОБА_12 - 1/10 частина (том 1, а.с. 19). Вказане свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Коломийської районної ради від 14 червня 1989 року № 125.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Коломийської районної ради від 14 червня 1989 року №125 «Про оформлення права власності та реєстрацію житлових будинків» виконавчий комітет вирішив оформити право власності окремих громадян та колгоспних дворів на житлові будинки в селах Малий Ключів, П'ядики, Великий Ключів, Велика Кам'янка, Фатівці, Загайпіль, Назірна, Кобилець, Товмачик, Іванівці Коломийського району згідно рішень виконкомів народних депутатів від 25 травня 1989 року та видати власникам будинків свідоцтва про право власності. Зобов'язано Коломийське МБТІ відповідно до п.7 Інструкції МКГ УРСР від 31 січня 1966 року провести реєстрацію будинків у згаданих селах (том 1 а.с. 20).
Відповідно до рішення виконкому Великоключівської сільської ради народних депутатів Коломийського району від 25 травня 1989 року № 18 «Про оформлення права власності окремих громадян та колгоспних дворів на житлові будинки» виконком вирішив погодитись з висновками Коломийського МБТІ та вважати можливим оформити право власності окремих громадян та колгоспних дворів на житлові будинки в селі Великий Ключів Коломийського району Великоключівської сільської ради з додатком № 1 з тексту якого вбачається, що ОСОБА_7 в цьому домоволодінні належить 1/10 його частина, а ОСОБА_8 - 9/10 частин (а.с. 22-23).
Верховний Суд України у своїй постанові від 15 січня 2014 року у справі № 6-145цс13 зазначив, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Відповідно до п. 6 постанови пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору; яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Як роз'яснив пленум Верховного Суду України в п.п. «г» своєї постанови № 20, за правилами ст. 563 ЦК України 1963 року, спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
З копії книги погосподарського обліку (том 1 а.с. 84, 85) та оглянутих в судовому засіданні оригіналів книг погосподарського обліку, спірне домоволодіння належало до колгоспного двору.
Членами колгоспного двору були: голова сім'ї ОСОБА_13 , її зять ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_6 та онук ОСОБА_3 .
У 1973 році ОСОБА_8 вибув з цього двору та став головою власного колгоспного двору.
Станом на 01 липня 1990 року членами двору по АДРЕСА_2 були: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та дружина останнього ОСОБА_4 з доньками ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , а членом двору по АДРЕСА_3 був ОСОБА_8 , що також підтверджується довідкою старости с. Велилкий Ключів Нижньовербізької сільської ради № 5/02-25 від 18 липня 2023 року (том 1 а.с. 55).
Частинами першою, третьою статті 125 ЦК України в редакції 1963 року визначено, що при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 123 ЦК України в редакції 1963 року частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов'язаннях члена двору.
Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв'язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.
Як вбачається з пояснень сторін в судовому засіданні апеляційного суду, вихід ОСОБА_8 з колгоспного двору та подальший його поділ відбувся в зв'язку із розірванням шлюбу із ОСОБА_6 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 добровільно поділили майно колгоспного двору визначивши свої частки у ньому: 1/10 та 9/10 відповідно.
Цей факт підтверджується власноручно підписаним актом ОСОБА_8 та ОСОБА_6 та свідоцтвом про право власності на житловий будинок, які ними за життя не оспорювалися (том 1 а.с. 27, 19).
Також, з оглянутого апеляційним судом технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_2 вбачається, що до його складу входять будівлі, які за вищевказаним актом належать ОСОБА_6 .
Таким чином не можна погодитися із висновком суду про те, що акт не є належним доказом та суперечить положенням ст. 118 ЦК України в редакції1963 року, оскільки узгоджується із іншими доказами у справі, а зазначена норма закону, яка регулює порядок користування будинком, що знаходиться у спільній частковій власності, не може бути застосована до спірних правовідносин. Спір у справі виник з приводу спадкування окремих будинків, розташованих на одній земельній ділянці.
Крім того, з тексту рішення виконавчого комітету Великоключівської сільської ради № 18 від 25 травня 1989 року вбачається, що підставою для визнання права власності колгоспних дворів на житлові будинки були висновки БТІ. Оскільки зазначений акт був складений працівниками БТІ саме для оформлення за ОСОБА_6 та ОСОБА_8 права власності на належне їм нерухоме майно про що сторони не заперечували, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в частині визначення часток та визнання права власності в порядку спадкування відсутні.
Оскільки позивачка набула право власності на 1/10 частку спірного домоволодіння в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 , відсутні підстави й для задоволення інших позовних вимог.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позивачкою не надано достовірних, послідовних та достатніх доказів тому, що померлому ОСОБА_8 належало 9/10 частин спірного домоволодіння, а відтак рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 03 травня 2023 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Нижньовербізької сільської ради об'єднаної територіальної громади Коломийського району, про визначення розміру часток у праві спільної власності, встановлення факту належності правовстановлюючих документів та визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2023 року.
Судді В. М. Барков
В. А. Девляшевський
В. М. Луганська