ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7559/23 Справа № 184/774/23 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В.І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року м.Кривий Ріг
справа № 184/774/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Гладиш К.І.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2023 року, яке ухвалено суддею Томаш В.І. у місті Покров Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 липня 2023 року,
УСТАНОВИВ:
В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідач по справі не повідомляє позивачу інформацію щодо цільового використання аліментів на дитину, не радиться щодо належного утримання спільної дитини, при цьому розмір аліментів є значно вищим середнього розміру аліментів по регіону. Позивач вважає, що відповідач може використовувати аліменти на дитину не за цільовим призначенням. Крім того, вказує що він боронить нашу державу у війні з агресором з 04 листопада 2022 року, але велику частину нарахованого доходу він вимушений віддавати у рахунок аліментів, не маючи можливості покривати свої власні потреби, що спричиняє йому важке матеріальне становище.
На підставі наведеного вище позивач просив суд зменшити розмір аліментів, який стягується з нього на користь відповідача на утримання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з розміру 1/4 на 1/6 частини заробітку та доходів кожного місяця, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття. Визнати судовий наказ Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області № 184/1337/20 від 20 серпня 2020 року таким, що не підлягає виконанню та відкликати його з Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення на надав належної оцінки тим обставинам, що відповідач по справі не повідомляє позивачу інформацію щодо цільового використання аліментів на дитину, не радиться щодо належного утримання спільної дитини, при цьому розмір аліментів є значно вищим середнього розміру аліментів по регіону. Позивач вважає, що відповідач може використовувати аліменти на дитину не за цільовим призначенням.
Крім того апелянт вказує що позивач боронить нашу державу у війні з агресором з 04 листопада 2022 року, з грошового забезпечення, яка складає 149 394,76 грн. утримуються аліменти, розмір яких складає 37 714,77 грн., отже, велику частину нарахованого доходу він вимушений віддавати у рахунок аліментів, не маючи можливості покривати свої власні потреби, що спричиняє йому важке матеріальне становище.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , в режимі відеоконференції, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити,перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення,з наступних підстав.
Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, рішенням Орджонікідзевського міського суду у справі № 184/1835/16-ц від 26 жовтня 2016 року шлюб, зареєстрований 27 серпня 2005 року відділом РАЦС Нікопольського міського управління юстиції Дніпропетровської області за актовим записом № 573, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розірвано.
Під час перебування в шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народилась дитина: дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
20 серпня 2020 року Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області було винесено судовий наказ по справі № 184/1337/20, який набрав законної сили 20 серпня 2020 року, за заявою ОСОБА_6 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, відповідно до даного судового наказу стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення заяви до суду, тобто, з 03 серпня 2020 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
12 листопада 2020 року Державним виконавцем Нікопольського відділу державної виконавчої служб у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управлінь Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 63605782, за яким з ОСОБА_1 стягуються аліменти.
Відповідно до відомостей з автоматизованої систем виконавчих проваджень, наразі вищезазначене ВП знаходиться на стадії примусового виконання.
Отже, станом на 06. Квітня 2023 року з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягуються аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що він має сумніви щодо цільового призначення аліментів на дитину, які стягуються з нього на користь відповідача та на те, що обороняючи нашу державу у війні з агресором з 04 листопада 2022 року він велику частину нарахованого доходу вимушений віддавати у рахунок аліментів, не маючи можливості покривати свої власні потреби, що спричиняє йому важке матеріальне становище.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що доказів погіршення матеріального становища матеріали справи не містять, проблем із здоров'ям він немає, він придатний до військової служби, отримує постійне грошове забезпечення. Неповнолітніх дітей чи інших осіб, яких би позивач зобов'язаний був утримувати, немає.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Заявляючи вимоги про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на вимоги ст.192 СК, яка наголошує на тому, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Суд першої інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану.
Що стосується встановлення факту нецільового використання аліментів відповідачем, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 186 СК України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Обґрунтовуючи позов в частині нецільового витрачання аліментів, позивач посилався на свої припущення стосовно того, що відповідач по справі витрачає аліменти, які він сплачує на утримання доньки, не за призначенням, оскільки не повідомляє позивачу інформацію щодо цільового використання аліментів на дитину, не радиться щодо належного утримання спільної дитини.
Заперечуючи проти задоволення вкзааних позовних вимог, відповідач вказувала на те, що кошти з аліментів витрачаються, зокрема, на репетиторів. На підтвердження вказаного надала квитанції до платіжної інструкції 0.0.2900397905 від 14 березня 2023 року на суму 1 880 грн. оплата за березень, дублікат квитанції № Р24АЮ17359799О8508 від 30 березня 2023 року на суму 1 880 грн. оплата за квітень, платіжна інструкція 0.0.2974764131.1 від 30 квітня 2023 року на суму 1 880 грн. оплата за травень, на ім'я отримувача ОСОБА_7 , репетитор по підготовці НМТ з історії та математики. Платіжну інструкцію 0.0.2925236584.1 від 29 березня 2023 року на суму 1 335 грн. оплата за квітень, платіжну інструкцію 0.0.2951495388.1 від 16 квітня 2023 року на суму 1 335 грн. оплата за травень, ш ім'я отримувача ОСОБА_8 , репетитор по підготовці до НМТ з української мови. Крім того, відповідач надала копії квитанції від 27 травня 2023 року на суму 116,74 євро, від 10 червня 2023 року на суму 60,96 євро, 10 червня 2023 року на суму 29,25 євро, від 10 червня 2023 року на суму 56,25 євро, що були витрачені на придбання продуктів харчування, засобів особистої гігієни та побутових необхідних речей; від 09 лютого 2023 року на суму 359 євро, кошти витрачені на придбання планшету, який дитина використовує для занять з репетиторами; від 09 травня 2023 року на суму 136,94 євро останні витрати на відвідування стоматолога, та від 30 грудня 2022 року на суму 36 євро, спеціальної зубної щітки за рекомендацією стоматолога. Також, оскілки екзамен з НМТ, відбудеться в місті Кельн, це також потребує додаткових витрат на дорогу та проживання. Для підтвердження наведеного надала копію сертифікату про реєстрацію для проходження НМТ № 0007557, запрошення для участі в НМТ № 0007557 19 червня 2023 року, квитанцію від 10 червня 2023 року про придбання квитка в м. Кельн на 18 червня 2023 року та зворотній на 19 червня 2023 р. на суму 221,60 євро, квитанцію від 29 травня 2023 року про оплату готелю в м. Кельн на 18 вересня 2023 року та 19 вересня 2023 року на суму 189,66 євро.
Надані відповідачем докази спростовують посилання позивача на нецільове витрачання відповідачем аліментів, які позивач сплачує на утримання дочки, тому доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що позивач вважає, що відповідач може використовувати аліменти на дитину не за цільовим призначенням є необґрунтованими.
Посилання апелянта на те, що позивач боронить нашу державу у війні з агресором з 04 листопада 2022 року, з грошового забезпечення, яка складає 149 394,76 грн. утримуються аліменти, розмір яких складає 37 714,77 грн., отже, велику частину нарахованого доходу він вимушений віддавати у рахунок аліментів, не маючи можливості покривати свої власні потреби, що спричиняє йому важке матеріальне становище не свідчить про погіршення майнового стану позивача.
Сам по собі факт проходження позивачем служби у лавах Збройних сил України не є підставою для зменшення розміру аліментів та не підтверджує зміну матеріального становища позивача у гіршу сторону.
Так, згідно з нововведеннями в законодавстві утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім виплат, що не мають постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
Також це стосується, зокрема, додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану.
Отже, заробітна плата і додаткові виплати військовослужбовця дозволяють нараховувати аліменти в більшому розмірі.
Згідно з ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У пункті 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (Постанова Кабміну України від 26.02.1993 №146) зазначено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом (Пункт 8 в редакції Постанови Кабінету міністрів України № 122 від 16 лютого 2022 року; із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету міністрів України № 1263 від 11 листлпада 2022 року).
Відповідно до п. 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого 07 червня 2018 року № 260 (надалі Порядок) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до п.2 розділу XXXIV Порядку на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується у відповідних розмірах, розмір якої залежить зокрема від безпосередньої участі у бойових діях, покладених завданнях та від іншого.
Отже додаткова винагорода, яка виплачується на період воєнного стану, та яка входить до доходів, що враховуються при визначенні розміру аліментів, не має систематичний щомісячний характер та встановляється на період воєнного стану, розмір якої залежить від завдань покладених на військовослужбовця, а тому посилання сторони позивача на ту обставину, що велику частину нарахованого доходу він вимушений віддавати у рахунок аліментів, та у разі їх зменшення до 1/6 та в подальшому скасування додаткових видів грошового забезпечення, погіршить матеріальне становище дитини та унеможливить забезпечення належного рівня життя.
Колегія суддів зауважує, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2023 року.
Головуючий:
Судді: