ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7068/23 Справа № 219/14633/21 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко Л.І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року м.Кривий Ріг
справа № 219/14633/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Гладиш К.І.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Військова частина НОМЕР_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 23 травня 2023 року, яке ухвалене суддею Хомченко Л.І. в місті Дружківка Донецької області та повне судове рішення складено 26 травня 2023 року,
УСТАНОВИВ:
В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , зобов'язання прийняти рішення про поновлення на квартирному обліку та включення до списку військовослужбовців які потребують поліпшення житлових умов.
В обґрунтування позову позивач вказав, що він з 01 серпня 1994 року по 23 січня 2019 року проходив військову службу у Збройних Силах України, при чому з 26 травня 2003 року по 14 грудня 2015 року у військовій частині НОМЕР_1 та до 22 грудня 2018 року перебував на квартирному обліку у вказаній військовій частині разом з членами сім'ї.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 лютого 2010 року № 48 позивачу було розподілено службову 3-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 без зняття з квартирного обліку.
Згідно службового ордера на житлове приміщення від 22 червня 2010 року № 000327, виданого Виконавчим комітетом Артемівської міської ради позивачу, з сім'єю з 4 осіб, надано право на заняття житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконкому від 21 червня 2010 року № 282. Даний ордер є підставою для вселення в надане приміщення.
Рішенням об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформленим Протоколом засідання об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 № 8 від 22 грудня 2018 року, затвердженим командиром Військової частини НОМЕР_1 , вирішено зняти з квартирного обліку у Військовій частині НОМЕР_1 позивача зі складом сім'ї 4 особи: дружина ОСОБА_2 , син дружини ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 у зв'язку з переміщенням військовослужбовця (позивача) до іншого місця служби у м. Київ з 22 грудня 2018 року та виключено позивача зі складом сім'ї 4 особи зі списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень у Військовій частині НОМЕР_1 .
У зв'язку з прийняттям відповідачем указаного рішення Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ листом від 11 серпня 2021 року № 524/2692 повідомив позивача про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380.
Водночас обов'язковою умовою для виключення квартир з числа службових є, зокрема, перебування військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або відставку, на квартирному обліку в Збройних Силах України.
Проте, оскільки позивач та члени його сім'ї не перебувають на квартирному обліку, що ведеться у гарнізонах Збройних Сил України, відсутні підстави для виключення з числа службового житла Міністерства оборони України та надання позивачу для постійного проживання квартири за адресою: АДРЕСА_1 (де на даний час фактично проживає та зареєстрований позивач з членами своєї сім'ї).
Крім того, Рішенням об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформленого Протоколом засідання об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 4 від 14 липня 2021 року позивачу відмовлено щодо зміни статусу службового житла, що планується до виключення з числа службового житла МОУ, та надання житла для постійного проживання на підставі неперебування на квартирному обліку.
Отже, рішенням відповідача, яке оформлене Протоколом засідання об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 № 8 від 22 грудня 2018 року про зняття з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 позивача зі складом сім'ї 4 особи та виключення зі списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень у Військовій частині НОМЕР_1 , фактично порушено житлові права позивача, оскільки внаслідок прийняття відповідачем указаного рішення позивач позбавився права на забезпечення житлом для постійного проживання.
На підставі наведеного вище позивач просив суд рішення об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене Протоколом засідання об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 № 8 від 22 грудня 2018 року, затверджене командиром Військової частини НОМЕР_1 , визнати протиправним та скасувати.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зі складом сім'ї 4 особи: дружина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , син дружини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 на квартирному обліку та включити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зі складом сім'ї 4 особи до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23 травня 2023 року позов задоволено.
Рішення об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене Протоколом засідання об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 № 8 від 22 грудня 2018 року, затверджене командиром Військової частини НОМЕР_1 , визнано протиправним та скасовано.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зі складом сім'ї 4 особи: дружина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , син дружини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 на квартирному обліку та включити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зі складом сім'ї 4 особи до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень.
Стягнуто на користь держави за судовій збір з Військової частини НОМЕР_1 в розмірі 908 гривень.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представником Військової частини НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 23 травня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що відповідно до системного правового аналізу нормативно-правових актів законодавства України, що регулюють порядок забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями, позивач, який 20 грудня 2015 року був переведений до нового місця служби, відповідно до п.п. 2.14, 2.18 наказу Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року «про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» повинен був стати на облік, щоб не втратити право на отримання житлового приміщення для постійного проживання, про що позивачу неодноразово наголошувалось керівництвом Військової частини НОМЕР_1 .
Тому відповідач вважає, що житловою комісією Військової частини НОМЕР_1 було обґрунтовано та з дотриманням вимог закону прийнято рішення про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 як такого, що втратив відповідне право перебувати на квартирному обліку у відповідній військовій частині.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Судом установлено, що з 01 серпня 1994 року по 23 січня 2019 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, а з 26 травня 2003 року по 14 грудня 2015 року - у Військовій частині НОМЕР_1 та до 22 грудня 2018 року перебував на квартирному обліку у вказаній військовій частині разом з членами сім'ї.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 лютого 2010 року № 48 позивачу було розподілено службову 3-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 без зняття з квартирного обліку.
Згідно службового ордера на житлове приміщення від 22 червня 2010 року № 000327, виданого Виконавчим комітетом Артемівської міської ради, позивачу з сім'єю з 4 осіб надано право на заняття житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконкому від 21 червня 2010 року № 282 і даний ордер є підставою для вселення в надане приміщення.
Рішенням об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформленим Протоколом засідання об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 № 8 від 22 грудня 2018 року, затвердженим командиром Військової частини НОМЕР_1 , знято з квартирного обліку у Військовій частині НОМЕР_1 позивача зі складом сім'ї 4 особи: дружина ОСОБА_2 , син дружини ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 у зв'язку з переміщенням військовослужбовця (позивача) до іншого місця служби у м. Київ з 22 грудня 2018 року та виключено позивача зі складом сім'ї 4 особи зі списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень у військовій частині НОМЕР_1 .
У зв'язку з прийняттям відповідачем указаного рішення Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ листом від 11 серпня 2021 року № 524/2692 повідомив позивача про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , яке оформлене Протоколом засідання об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 № 8 від 22 грудня 2018 року, затверджене командиром Військової частини НОМЕР_1 , та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зі складом сім'ї 4 особи: дружина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , син дружини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 на квартирному обліку та включити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зі складом сім'ї 4 особи до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень.
Колегія суддів не може повністю погодитися із даними висновками, виходячи із наступного.
Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та додержання норм процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов таких висновків.
У справі, що переглядається, позивач просив визнати рішення об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , яке оформлене Протоколом засідання об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 № 8 від 22 грудня 2018 року, затверджене командиром Військової частини НОМЕР_1 незаконним та скасувати його та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зі складом сім'ї 4 особи: дружина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , син дружини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 на квартирному обліку та включити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зі складом сім'ї 4 особи до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень.
Суд першої інстанції вважав, що такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на додержання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній редакції).
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні), відповідно, зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (пункт 72)).
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Позивач звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії та наказу і зобов'язання вчинити певні дії. На думку позивача, житлова комісія відповідача протиправно виключила його та членів його сім'ї з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами) (пункт 2 Розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380).
Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини) (пункт 1 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями).
Відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо: взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.
Згідно з абзацом першим пункту 8 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями у силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є військова служба.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.
Соціальна гарантія, якої, як вважав позивач, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, які проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв'язку з проходженням військової служби.
Тому цей спір військовослужбовця щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов'язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами щодо проходження позивачем військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв'язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) та постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 331/3641/21 (провадження № 61-5521св21), від 14 грудня 2022 року у справі № 389/3690/21 (провадження № 61-9563св22), від 10 травня 2023 року у справі № 389/3664/21 (провадження № 61-10476св22), від 24 травня 2023 року в справі № 937/8569/20 (провадження № 61-10566св21) від 24 травня 2023 року у справі № 937/8569/20.
Зважаючи на наведене, оскільки спір у даній справі виник щодо оскарження особою з числа військовослужбовців рішення відомчої житлової комісії, даний спір є спором з приводу проходження позивачем військової служби як різновиду служби публічної, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягав розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, чим порушив норми процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судом норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку про невідповідність судового рішення вимогам статті 263 ЦПК України та його ухвалення з порушенням норм процесуального права, що має наслідком скасування судового рішення із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частиною четвертою статті 377 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частини першої статті 377 цього Кодексу, із роз'ясненням позивачу на виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України права протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Керуючись ст. 255, 256, 367, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 23 травня 2023 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , зобов'язання прийняти рішення про поновлення на квартирному обліку, та включення до списку військовослужбовців які потребують поліпшення житлових умов - закрити.
Роз'яснити що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду та що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Дніпровського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2023 року.
Головуючий:
Судді: