ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/654/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Лукашова Івана Миколайовича, м. Харків
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Трансгейт», с. Великі Лази, Закарпатська область
про стягнення 423 000,00 грн
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
Сторони не викликались
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:
Позивач заявив позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Трансгейт» про стягнення 423 000,00 грн., безпідставно набутих відповідачем внаслідок помилкового перерахування коштів на його рахунок. Позов заявлено з посиланням на статті 205, 207, 638, 640, 1212-1214 Цивільного Кодексу України.
Ухвалою суду від 18.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 14.09.2023 позовну заяву фізичної особи-підприємця Лукашова Івана Миколайовича залишено без руху. Встановлено позивачу строк у 5 днів з моменту утримання даної ухвали для усунення недоліків даної позовної заяви у спосіб зазначений у мотивувальній частині даної ухвали.
26.09.2023 р. до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 27.09.2023 продовжено розгляд справи № 907/654/23, зобов'язано позивача надати оборотно-сальдову відомість по рахунку позивача з 01.01.2022 по 31.12.2022, та встановити строк для подання цих доказів протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
29.09.2023 р. позивач надав суду оборотно-сальдову відомість по рахунку позивача.
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 6 345,00 грн. сплаченого судового збору.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.07.2023 надіслана на юридичну адресу відповідача: 88000, Закарпатська область, Великі Лази. м-р "Новий", вул. Східна (пн), буд. 4 в, офіс 3. Дане поштове відправлення повернуто на адресу суду про що свідчить відповідний конверт, який міститься в матеріалах справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Таким чином, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача.
Позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 25.05.2022 ним було перераховано на користь ТОВ "Д - Трансгейт" на його розрахунковий рахунок грошові кошти в розмірі 423 000.00 грн. Однак, ним було виявлено, що дані грошові кошти були перераховані відповідачу помилково. Відтак. позивач просить стягнути з відповідача безпідставно набуті ним кошти у розмірі 423 000.00 грн. і сплачений судовий збір у розмірі 6345.00 грн.
Правова позиція відповідача.
Відзив на позов по суті заявлених вимог відповідачем не подано.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
25.05.2022 ФОП Лукашовим І.М. було перераховано ТОВ "Д - Трансгейт" на його розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Банк Альянс", грошові кошти в розмірі 423 000.00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №34 від 25.05.2022, копія якої міститься в матеріалах справи. Призначення платежу - "надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги згідно договору №25/05-1 від 25.05.2022 року".
26.12.2022 позивач направляв відповідачу претензію щодо повернення безпідставно отриманих коштів від 23.12.2022, в якій він просив повернути такі кошти у розмірі 423 000,00 грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 днів з дати отримання такої претензії. Відправлення такої претензії підтверджується відповідними квитанціями, які містяться в матеріалах справи, зокрема описом вкладення у цінний лист на ім'я відповідача від 26.12.2022 та накладною №0504525284580 від 26.12.2022 року
Однак, 25.01.2023 відповідач не отримав таку вимогу та її було повернуто за зворотною адресою позивача у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Даний факт підтверджується шляхом відстежування поштового відправлення з трекінг - номером №0504525284580, яке міститься в матеріалах справи.
30.05.2023 позивачем повторно було направлено відповідачу вимогу про повернення безпідставно отриманих (набутих) грошових коштів, в якій він вимагає у ТОВ "Д - Трансгейт" протягом 7 днів з дати отримання вимоги, повернути ФОП Лукашову І.М. безпідставно отримані (набуті) грошові кошти у розмірі 423 000.00 грн., шляхом їх перерахування на рахунок позивача, відкритий в АТ "Сенс Банк". Відправлення такої претензії підтверджується відповідними квитанціями, які містяться в матеріалах справи, зокрема описом вкладення у цінний лист на ім'я відповідача від 30.05.2023 та накладною №0504573670688 від 30.05.2023 року. Дане поштове відправлення було вручене особисто відповідачу, що простежується за трекінг - номером №0504573670688, яке міститься в матеріалах справи.
Позивач стверджує у позовній заяві, що ним помилково були перераховані кошти відповідачу. ФОП Лукашов І.М. ніколи не підписував та не укладав з ТОВ "Д - Трансгейт" договір №25/05-1 від 25.02.2022 на підставі якого відповідачеві були перераховані грошові кошти. ФОП Лукашов І.М. ніколи не мар наміру надати ТОВ "Д - Трансгейт" фінансову допомогу, жодним чином не узгоджував із відповідачем це питання. Відсутні інші документи, які супроводжують укладення сторонами договору №25/05-1 від 25.05.2022 року.
Суд, в свою чергу, зазначає, що відповідачем не подано до суду заяв по суті справи, в яких би він заперечив твердження позивача про помилковість зарахування коштів у розмірі 423 000.00 грн. на його розрахунковий рахунок та відповідачем жодним чином не підтверджено наявність договірних відносин між сторонами/зобов'язання, які б стали підставою для зарахування вказаних вище коштів на рахунок відповідача.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
Частиною 1 ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦКУ, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦКУ, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 с. 599 ЦКУ).
Положеннями ст. 1212 ЦКУ встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 3 ст. 1212 ЦКУ передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно ч. 1 ст. 1213 ЦКУ, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до положень ст. 1214 ЦКУ, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Згідно ч. 1 ст. 1215 ЦКУ, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Частиною 1 ст. 193 ГКУ передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Суд вказує, що для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатів за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 №607/5422/16-ц і від 19.05.2021 №922/1830/20.
Тобто, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 ЦКУ. До аналогічних висновків прийшов і Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 по справі №903/357/21.
З оборотно-сальдової відомості по рахунку позивача з 01.01.2022 по 31.12.2022 підтверджується здійснення позивачем на користь відповідача оплати у розмірі 423 000,00 грн.
Відтак, суд дійшов висновку, що кошти у розмірі 423 000,00 грн., які помилково були сплачені позивачем на користь відповідача, є безпідставно набуті ним. За твердженням позивача, ФОП Лукашов І.М. ніколи не підписував та не укладав з ТОВ "Д - Трансгейт" договір №25/05-1 від 25.02.2022 на підставі якого відповідачеві були перераховані грошові кошти. ФОП Лукашов І.М. ніколи не мар наміру надати ТОВ "Д - Трансгейт" фінансову допомогу, жодним чином не узгоджував із відповідачем це питання. Відсутні інші документи, які супроводжують укладення сторонами договору №25/05-1 від 25.05.2022 року.
Відповідач заяв по суті справи до суду не подав, відтак не заперечив здійснення позивачем на його користь оплати у розмірі 423 000,00 грн., хоча був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі і необхідність подання зав по суті справи. Таким чином, відповідач мав повернути позивачу безпідставно набуте ним майно без жодної юридичної на це підстави.
Відтак, суд задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 423 000,00 грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У цій справі суд вважає достатніми обґрунтування свого рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача покладається 6345.00 гривень витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Позовні вимоги - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ТРАНСГЕЙТ", код ЄДРПОУ - 44107494, 88000, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Великі Лази, "Новий" мікрорайон, вул. Східна (пн), буд. 4В, офіс 3 на користь Фізичної особи - підприємця Лукашова Івана Миколайовича, РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , грошові кошти у розмірі 423 000,00 грн (чотириста двадцять три тисячі гривень 00 копійок), а також сплачений судовий збір у розмірі 6 345,00 грн (шість тисяч триста сорок п'ять гривень 00 копійок) сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено 03.10.2023
Суддя Л.В. Андрейчук