Справа 556/1766/23
Номер провадження 2/556/390/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2023 року. смт.Володимирець
Володимирецький районний суд Рівненської області в особі:
головуючого судді Іванків О.В.
при секретарі Кньовець Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт. Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
В суд звернувся ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , з позовом про розірвання шлюбу, укладеного 02.10.1982 року і зареєстрованого виконкомом Скалатської міської Ради народних депутатів, про що зроблено актовий запис №35.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що шлюбне життя з відповідачем не склалося через несумісність характерів і поглядів на життя. Втратили почуття любові і взаємоповаги один до одного. Сімейних стосунків не підтримують на протязі тривалого часу, проживають окремо. Позивачка вважає, що шлюб між ними розпався і його збереження неможливе.
Від даного шлюбу мають дітей які на даний час є повнолітніми.
Спорів щодо спільно нажитого майна за час подружнього життя не мають.
Позивачка ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву в якій вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила розгляд справи проводити у її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та просив розгляд справи проводити у його відсутності.
За нормою п1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 02.10.1982 року.
Від спільного шлюбу у сторін є спільні діти які на даний час є повнолітніми.
Спорів щодо спільно нажитого майна за час подружнього життя не мають, проживають окремо.
За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Матеріалами справи встановлено, що стосунки, які існують між сторонами виключають можливість збереження сім'ї, сторони миритись не бажають, а тому зберігати його не доцільно.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що шлюб існує формально, сторони миритися не бажають, тривалий час не підтримують сімейні відносини, проживають окремо, і є підстави для його розірвання.
У відповідності до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивачка ОСОБА_1 , просила після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_3 ».
Питання про повернення сплаченого при подачі позовної заяви судового збору позивачка не ставить.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 81, 263, 264, 265, 268, 352, 354, 355, 280-282 ЦПК України, ст.ст.105,110, 113 Сімейного Кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який укладений 02 жовтня 1982 року і зареєстрований виконкомом Скалатської міської Ради народних депутатів, про що зроблено актовий запис №35.
Прізвище позивача ОСОБА_1 після розірвання шлюбу не змінювати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О.В. Іванків
Учасники процесу:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), АДРЕСА_2 .