Справа № 548/1346/23
Провадження №1-кп/548/181/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
( повний текст)
03.10.2023 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника- ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023170590000118 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 , ч. 4 ст. 185 КК України КК України
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Хорольського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження № 12023170590000118 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 , ч. 4 ст. 185 КК України КК України.
Оскільки термін перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою закінчується 12.10.2023, а розгляд даної кримінальної справи триває, прокурором внесено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 , вказує що належну процесуальну поведінку її підзахисного може забезпечити більш м'який запобіжний захід, а тому просить змінити винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою на інший, який не пов'язаний з ізоляцією від суспільства. При цьому вказує, що прокурором не доведена наявність ризиків, на які він посилається у своєму клопотанні.
Обвинувачений прохав забезпечити більш м'який запобіжний захід, а тому просить змінити винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою на інший, який не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Заслухавши думку учасників судового провадження суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування щодо ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.
Згідно матеріалів кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області 12.04.2023 року обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час терміном на 2 місяці.
Ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області 19.06.2023 року ОСОБА_4 змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час на тримання під вартою строком на 60 днів до 17.08.2023 року.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області 15.08.2023 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 12.10.2023 року.
Обираючи вказаний запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що перебуваючи на волі, він має реальну можливість для уникнення відповідальності, переховуватись від суду, через тяжкість кримінального правопорушення, яке ставиться йому у провину. Також має можливість впливати на свідків та потерпілих, та враховуючи схильність до вчинення порушень , може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, та вважає, що обраний йому запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним для запобігання ризикам встановленим слідчим суддею.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Суд доходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, щодо можливості обвинуваченого переховуватися від суду,оскільки обвинувачений у рамках досудового розслідування даного кримінального провадження був оголошений у розшук, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним, також має можливість впливати на свідків та потерпілих, та враховуючи схильність до вчинення кримінальних порушень, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оскільки строк дії запобіжного заходу, обраного ОСОБА_4 , спливає 12 жовтня 2023 року і до цього часу судовий розгляд не може бути завершений з огляду на обмежений графік конвоювання осіб, які перебувають під вартою у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, та заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та обсягу доказів, що підлягають дослідженню, суд вважає доцільним продовжити його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
З врахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів та не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який та визначення застави з врахуванням вимог ч.4 ст.183 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 314-317 , ч. 3 ст. 331 КПК України,суд-
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 , ч. 4 ст. 185 КК України КК України, строк тримання під вартою, який не може перевищувати двох місяців, тобто до 14.12.2023 року включно.
Копію ухвали направити учасникам судового провадження та до ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» для відома та виконання .
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий : ОСОБА_1