36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail nbox@pl.arbitr.gov.ua
15.06.2010 Справа № 10/57
за позовом Закритого акціонерного товариства "Дніпропетровський університет економіки та права", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, буд. 18
до Головного управління юстиції у Полтавській області, 36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 45
Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, 39600, м. Кременчук, Полтавська обл., вул. Радянська, 15/4
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3
про визнання договору № 009 від 1 квітня 2009 року про відповідальне зберігання майна, укладеного між Головним управлінням юстиції у Полтавській області, Автозаводським відділом державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, недійсним
Суддя О.В.Ківшик
Представники:
від позивача: Безродний М.Ф., довіреність № 370/1 від 12.04.2010 р.;
від відповідача 1 : Чемерис В.М., довіреність № 11-04/891 від 05.02.2010 р.;
від відповідача 2 : не з'явилися;
від відповідача 3 : Гонтар В.М., довіреність ВМР № 908236 від 20.04.2010 р..
Суть спору : Розглядається позовна заява Закритого акціонерного товариства "Дніпропетровський університет економіки та права", м. Дніпропетровськ про визнання договору № 009 від 1 квітня 2009 року про відповідальне зберігання майна, укладеного між Головним управлінням юстиції у Полтавській області, Автозаводським відділом державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, недійсним з огляду на вчинення останнього від імені Головного управління юстиції у Полтавській області особою, що не мала на це відповідних повноважень.
Відповідач 2 - Автозаводський відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції - представництво у судове засідання не забезпечив, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать повідомлення № 7244342 про вручення позивачу поштового відправлення -ухвали суду від 20.05.2010 р..
Відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, пояснення представників сторін щодо можливості розгляду спору за відсутності представника другого відповідача, закінчення строку вирішення спору з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.
Представник позивача на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.
Відповідач 1 - Головне управління юстиції у Полтавській області - позов визнає за мотивами відзиву № 11-04/3124 від 15.04.2010 р. (вх. № 05331д від 19.04.2010 р.). В обґрунтування цього останній посилається не те, що спірний договір вчинено від імені управління повноважною особою, проте з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5.
Відповідач 2 - Автозаводський відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції - позов не визнає за мотивами заперечення на позовну заяву № 17738 від 14.05.2010 р. (вх. № 06903д від 19.05.2010 р.), посилаючись на дотримання державним виконавцем всіх вимог чинного законодавства під час здійснення виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 6-25, виданого 16.05.2008 р. Автозаводським районним судом м. Кременчука про стягнення з кредитної спілки "ХХІ століття" на користь ЗАТ "Дніпропетровський університет економіки та права" 2 035 477,50 грн., третейського збору 4 315,44 грн..
Відповідач 3 - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (після шлюбу - Корнієнко) - позов не визнає за мотивами відзиву на позов вх. № 06997д від 20.05.2010 р., посилаючись на відповідність спірного договору вимогам чинного законодавства та недоведеність позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази,
встановив :
01 квітня 2009 року між Головним управлінням юстиції у Полтавській області (платник), Автозаводським відділом державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір № 009 про відповідальне зберігання майна укладеного (том справи 1, а.с. 33-35, далі -договір № 009 про відповідальне зберігання майна).
Відповідно до умов вказаного договору № 009 про відповідальне зберігання майна замовник доручав, а виконавець зобов'язувався охороняти та прийняти на відповідальне зберігання майно, яке арештоване на підставі акту опису й арешту майна АА № 080829 від 30.01.2009 р., а саме : квартири, розташованої за адресою : АДРЕСА_2. (п. 1.2 договору № 009 про відповідальне зберігання майна). В свою чергу, платник зобов'язувався відшкодовувати виконавцю витрати, які пов'язані з виконанням договору (п. 2.3 договору № 009 про відповідальне зберігання майна).
Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить суд визнати договір № 009 про відповідальне зберігання майна недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону відповідно до ст. ст. 202, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування підстав позову у позовній заяві останній посилається на вчинення останнього від імені Головного управління юстиції у Полтавській області особою, що не мала на це відповідних повноважень (заступником начальника Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2.).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (п. 1, п. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 2, п. 7 та п. 8 Постанови від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.
Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ст. 207 Господарського кодексу України).
Однією з підстав недійсності правочину згідно п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, при цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно частини 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За приписами ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Крім того, згідно частини 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ст. 238 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пп. 5.1.3 Інструкції про порядок ведення договірної роботи в Головному управлінні юстиції у Полтавській області, затвердженої наказом Головного управління юстиції у Полтавській області № 694/5 від 30.12.2008 р., від імені Управління договір підписується начальником управління або особою, яка виконує його обов'язки.
Легальне визначення посадової особи надається ст. 2 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Як вбачається з матеріалів справи, у штаті Головного управління юстиції у Полтавській області передбачені посади першого заступника начальника управління та чотирьох заступників (штатний розклад працівників Головного управління юстиції у Полтавській області станом на 1 січня 2009 року, том справи 2, а.с. 19-20), наказом Міністерства юстиції України № 145/к від 09.02.2007 р. призначено ОСОБА_2 на посаду заступника начальника Головного управління юстиції у Полтавській області - начальника відділу державної виконавчої служби (том справи 2, а.с. 23).
Вказані обставини учасниками процесу не заперечуються.
Отже, посилання позивача на вчинення договору № 009 про відповідальне зберігання майна від імені Головного управління юстиції у Полтавській області особою, що не мала на це відповідних повноважень - заступником начальника Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2. - спростовуються вищевикладеним.
Згідно ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На наявність будь-яких інших підстав недійсності оспорюваного правочину позивач не посилається.
Як встановлено вище, позивачем не доведено підстав визнання недійсним договору № 009 про відповідальне зберігання майна, позовні вимоги не відповідають нормам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягають.
Заперечення відповідачами позовних вимог з зазначених у позовній заяві підстав за мотивами відзивів на позов суд визнає обґрунтованим виходячи з вищевикладеного.
Судові витрати, понесені при поданні позову, покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У позові відмовити.
2. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.