Справа № 203/3349/22
2/0203/338/2023
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Потаповій В.С.
за участю представника позивача - Провоторової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 01.10.2014 року між банком та позичальником ОСОБА_3 було укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого останньому було відкрито картковий рахунок із кредитним лімітом, розмір якого в подальшому було збільшено до 6500 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер. Станом на дату смерті позичальника заборгованість за кредитним договором становила 5186 грн. 55 коп. та складала заборгованість за простроченим тілом кредиту. Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем є ОСОБА_4 , який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. 30.11.2021 року банком було направлено претензію кредитора до П'ятої Дніпровської державної нотаріальної контори та 13.12.2021 року отримана відповідь. 21.12.2021 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно якої банк пред'явив свої вимоги, але ніяких дій виконано не було. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_4 заборгованість за договором від 01.10.2014 року в сумі 5186 грн. 55 коп. та судові витрати по справі.
Під час підготовчого судового засідання банк уточнив позовні вимоги, пред'явивши їх з тих саме підстав та в тому ж самому розмірі до відповідачки ОСОБА_2 , як спадкоємця померлого позичальника ОСОБА_3 .
Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.10.2022 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.
Протокольними ухвалами від 14.08.2023 року було прийнято уточнений позов, закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити останній.
Відповідачка в судове засіданні за викликами повторно не з'явилась, про причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не надала та будь-яких клопотань по справі не заявляла. В зв'язку з цим, з урахуванням думки представника позивача, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.280,281 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів та без фіксації судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.10.2014 року між банком та позичальником ОСОБА_3 , відповідно до анкети-заяви останнього про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, було укладено договір про надання банківських послуг, згідно умов якого останньому було відкрито картковий рахунок із встановленим кредитним лімітом, розмір якого в подальшому було збільшено до 6500 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Згідно наданого позивачем розрахунку та виписки по рахунку вбачається, що станом на дату смерті позичальника заборгованість за договором становила 5186 грн. 55 коп. та складала заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Відповідно до витребуваних судом матеріалів спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_3 . П'ятою Дніпровською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №448/2021 за претензією кредитора - АТ КБ «Приватбанк», направленої відповідно до ст.1281 ЦК України 30.11.2021 року.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За положеннями ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом ч.ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Таким чином, ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку запроваджений механізм досягнення справедливого балансу між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця, з однієї сторони, та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців позичальника - боржника, з іншої.
Дотримання цього балансу передбачає забезпечення задоволення вимог кредитора (кредиторів) спадкодавця за рахунок спадкового майна без порушення майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Таким чином, правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями ст.1282 ЦК України.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
-чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
-коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
-при дотриманні кредитором строків, визначених ст.1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
-при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України.
Під час вирішення питання процесуального правонаступництва сторони у справі спадкоємцем померлого спадкодавця суди мають з'ясовувати коло спадкоємців, обсяг матеріального правонаступництва для вирішення спору. При цьому підлягають врахуванню особливості, передбачені правилами ст.1282 ЦК України щодо об'єму успадкованого майна та співмірності вимог кредитора вартості частки в успадкованому майні спадкоємця, який відповідає перед кредитором лише у межах вартості прийнятої спадщини. Спадкоємець успадковує разом з правами спадкодавця його обов'язки, а тому саме від об'єму успадкованих прав та обов'язків залежить вибір спадкоємця щодо прийняття спадщини чи відмови від неї.
Отже, до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених ст.1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Згідно ч.ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи, що предметом спору у даній справі є вимоги кредитора до спадкоємця про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилався як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця майна та його вартості, кола спадкоємців, які прийняли спадщину; докази щодо направлення їм вимоги кредитором у строки, визначені ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України; а у випадку неможливості надати такі докази - заявити клопотання про їх витребування, однак з дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.06.2019 року у цивільній справі №699/629/16-ц та від 21.08.2019 року у цивільній справі №320/6489/16-ц.
Обгрунтовуючи свої вимоги до відповідачки ОСОБА_2 , позивач посилався на те, що остання, будучі зареєстрованою за однією адресою із позичальником ОСОБА_3 на момент його смерті, фактично прийняла спадщину, а тому зобов'язана задовольнити вимоги кредитора особисто в розмірі, що відповідає її частці у спадщині.
У постановах Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі №471/601/17 (провадження №61-38452ск18), від 10.04.2020 року у справі №355/832/17 (провадження №61-27212св19), від 19.05.2021 року у справі №937/10434/19-ц (провадження №61-3620св21) міститься висновок, зокрема про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не є беззаперечним доказом постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час смерті останнього та не може свідчити відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.
У постанові від 29.07.2021 року у справі №158/1838/19 (провадження №61-6753св20) Верховний Суд зазначив, що частинами другою та шостою ст.29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Таким чином, сам факт реєстрації місця проживання відповідачки за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме вона є спадкоємцем та прийняла спадщину після померлого позичальника ОСОБА_3 .
При цьому, з довідки Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вбачається, що станом на момент смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована одна особа - ОСОБА_2 (з 27.10.1988 року по теперішній час).
Відомостей про те, що ОСОБА_3 на момент смерті проживав за цією ж адресою вказана довідка та інші матеріали справи не містять, а також не вбачається за якою адресою фактично проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент смерті останнього.
Також суд враховує, що згідно матеріалів нотаріальної справи, після смерті позичальника ОСОБА_3 жодна особа із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк не зверталась та спадкову справу було заведено на підставі претензії банку, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Доказів тому, що відповідачка ОСОБА_2 успадкувала будь-яке майно позичальника ОСОБА_3 , щодо вартості такого майна, як того вимагає положення ст.1282 ЦК України, позивачем також суду не представлено та відповідних клопотань про їх витребування не заявлялось.
Крім того, суд враховує, що до ОСОБА_2 банком вимоги в порядку ст.ст.1281,1282 ЦК України не пред'являлись.
В зв'язку з цим, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх недоведеністю.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору покладаються на останнього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,526,626,628,1048,1054,1216-1218, 1220,1268-1270,1281,1282 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,223,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити повністю.
Понесені Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору - покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 29 вересня 2023 року.
Суддя С.Ю.Казак