КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 754/1607/23 Головуючий у І інстанції Гринчак О.І.
Провадження № 33/824/2379/2023 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Яцка Віталія Володимировича на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
УСТАНОВИВ:
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року провадження про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністативного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства психологічного характеру, закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства фізичного характеру, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170,00 грн.).
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 536,80 грн.
Направлено ОСОБА_1 до Центру у справах сім'ї та жінок Деснянського району міста Києва для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на строк 3 (три) місяці.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні домашнього насильства фізичного характеру, притягнення його до відповідальності, стягнення судового збору та направлення до Центру у справах сім'ї та жінок Деснянського району м. Києва, захисник ОСОБА_1 - адвокат Яцко В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить в цій частині постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023року скасувати, провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що саме ОСОБА_1 зазнав психологічного та фізичного насильства, яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні, залякуванні, штовханні, нанесенні побоїв, мордуванні, заподіянні тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості з боку його сина ОСОБА_2 , які викликали у ОСОБА_1 обґрунтоване побоювання за безпеку онуків, дружини та свою особисту безпеку, спричинили емоційну невпевненість, завдали шкоди його психічному здоров'ю.
Також зазначає, що домашнє насильство з боку ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 вчиняєься не вперше. Зокрема, таке вже відбувалось 16 жовтня 2022 року, що підтверджується довідкою з медичної установи про отримання тілесних ушкоджень, яких зазнав останній.
Крім того, ОСОБА_2 неодноразово притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності внаслідок вчинення протизаконних дій у сфері обороту наркотичних речовин, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Апелянт звертає увагу на те, що тілесні ушкодження, зафіксовані у ОСОБА_2 в протоколі від 21 лютого 2023 року є наслідком захисту ОСОБА_1 від насильницьких дій ОСОБА_2 , тобто вчинення дії в стані необхідної оборони, що підтверджується наявним в матеріалах справи аудіозаписом події.
Жодних доказів, які б свідчили про нанесення 6-7 ударів палкою, в справі не міститься, тому потерпілою особою має бути визнано саме ОСОБА_1 .
Адвокат Яцко В.В. зазначає, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Зазначене було підтверджене ним особисто при розгляді справи в суді першої інстанції, а також підтверджується повідомленням лікаря, який приїхав на виклик швидкої (вказане зазначено в рапорті).
Крім того, наприкінці судового засідання ОСОБА_2 визнав свою вину у тому, що відбулося, просив вибачення у батька та зазначив, що він не бажає, щоб ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності.
Апелянт вказує також на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив докази, надані адвокатом Яцком В.В., а саме: довідку від 01 березня 2023 року, направлення на судове-медичне дослідження від 21 лютого 2023 року, довідку № 6044 від 17 жовтня 2022 року, лист з додатками № 105-АЗ/125/49-2023 від 24 лютого 2023 року, оскільки саме ці докази доводять абсолютно виправдану наявність загрози застосування і фактичного застосування фізичного насильства з боку ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 .
Зазначає, що працівники поліції, які приїхали на виклик, в порушення п. 5 розділу II «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 18.12.2016 № 1026, ухилились від проведення безперервної зйомки на портативний засіб, що підтверджується відсутністю відеозапису події в матеріалах справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Яцко В.В. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні висловив звої заперечення щодо задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити.
Під час судового засідання ОСОБА_2 отримав попередження суду за порушення поведінки під час розгляду справи, залишив зал судового засідання до його закінчення за власним бажанням без жодних пояснень.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 рокускасувати з наступних підстав.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що доказів того, що ОСОБА_2 крім словесних образ, мав намір здійснити чи здійснив відносно батька дії, що могли б бути кваліфіковані, як фізичне насильство, що вимагало від ОСОБА_1 вчиняти дії для власного захисту, матеріали справи не містять, дії потерпілого ОСОБА_2 за своїми об'єктивними ознаками не могли створити реальної та безпосередньої загрози для ОСОБА_1 , які б у зв'язку з цим викликали невідкладну необхідність у заподіянні шкоди потерпілому.
Проте, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних міркувань.
Постанова Деснянського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023року, в частині закриття провадження, а саме вчинення домашнього насильства психологічного характеру, не оскаржується, тому підстав для перегляду постанови в цій частині немає.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.2 ст.7 КУпАП).
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'ктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки суд не врахував зміст протоколу про адміністративне правопорушення, не дав належної оцінки наявним у справі доказам, не оцінив їх відповідність вимогам законодавства та всупереч наведеним вимогам КУпАП прийняв необґрунтоване рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», згідно п.3 ч.1 ст.1 якого домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; (п.4 ч.1 ст.1 цього Закону).
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 цього Закону).
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п.17 ч.1 ст.1 цього Закону).
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкоду здоров'ю.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство навмисно, без вагомих на те причин, що стали підставою для вчинення вказаного діяння.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 274617, 21 лютого 2023 року близько 00 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство в сім'ї щодо сина ОСОБА_2 психологічного та фізичного характеру, а саме розбив голову палицею, виражався лайкою та погрожував розправою, чим порушив п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У протоколі не вказано, у що стало причиною здійснення фізичного насильства.
На обґрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП матеріали справи містять пояснення ОСОБА_2 , на основі яких складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 274617 від 21 лютого 2023 року, у яких з приводу психологічного та фізичного насильства зазначено лише, що ОСОБА_1 ображав сина та погрожував розправою, але яким чином було виражено образи та до яких наслідків це призвело, не указано.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 274617 від 21 лютого 2023 року ОСОБА_1 вказав, що розбив голову синові, захищаючись від нападу.
Під час апеляційного розгляду, судом встановлено, що конфлікт, наслідком якого стало складання адміністративного протоколу серії ВАВ № 274617 між ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_2 почався у вечері 20 лютого 2023 року та закінчився вночі 21 лютого 2023 року.
Із довідки про розгляд повідомлення зі спецлінії «102» від 01 березня 2023 року вбачається, що 20 лютого 2023 року до Деснянського УП ГУНП у м. Києві надійшо повідомлення від ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 напав на заявника в стані алкогольного сп'яніння. Відносно даної події було складено адміністративні протоколи за ч. ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №274615, 20 лютого 2023 року о 22 годині 00 хвилин у АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно сина гр. ОСОБА_2 , а саме виражався брутальною лайкою, кидався в бійку, чим порушив п. 17 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашнього насильства» та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У мотивувальній частині постанови від 11 квітня 2023 року зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства фізичного та психологічного характеру, як це передбачено ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №274616, ОСОБА_2 , 20.02.2023 р. о 22 год. 00 хв. за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно батька ОСОБА_1 , а саме, висловлювався нецензурною лайкою, кидався в бійку, погрожував розправою, чим порушив п. п. 14, 17 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян (в сумі 170 грн.) на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 536,80 грн.
У мотивувальній частині постанови від 27 квітня 2023 року зазначено, що вина ОСОБА_2 у скоєному правопорушенні повністю підтверджується письмовими матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення та письмовими поясненнями ОСОБА_1 .
У поясненнях від 20 лютого 2023 року з приводу фізичного насильства ОСОБА_1 вказав, що його син ОСОБА_2 близько 22 год. 00 хв. прийшов до дому в нетверезому стані, після сварки з дружиною ОСОБА_1 , накинувся з кулаками на останнього та погрожував вбити.
Органом поліції ОСОБА_1 21 лютого 2023 року було направлено для проведення судово-медичного дослідження, яке було проведено Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи живих осіб.
Із висновку експертного дослідження №041-271-2023 від 22 лютого 2023 року вбачається, що під час проведення судово-медичного дослідження гр. ОСОБА_1 було встановлено:
- із направлення «20.02.2023 року приблизно о 22 год. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 виник конфлікт з ОСОБА_3 , внаслідок чого отримав тілесні ушкодження»;
- зі слів «20.02.2023 приблизно о 22 год. 00 хв. та 00 год. 00 хв. син ОСОБА_2 , наносив удари руками по голові, по тілу, укусив за ліву руку»;
- висновок: синці - на передньо-зовнішнїй поверхні лівого плеча у верхні-нижній третинах, в лобній ділянці по центру з переходом на волосисту частину голови, в лобно-скроневій ділянці справа, в підключичній ділянці зліва; садна - на передній поверхні лівого плеча у середній третині, на внутрішній поверхні лівого передпліччя у середній третині, на передній поверхні правого колінного суглобу, на передній поверхні правої гомілки у середній, нижній третинах, в лобній ділянці справа. Характер, морфологія, локалізація виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворилися від дій (синці - за рахунок ударів під кутами, наближеними до прямих; садна - за рахунок ковзання, тертя або удару під кутом) тупого (тупих) предмету (предметів), за давністю можуть відповідати терміну, вказаному у направленні, тобто 20.02.2022, не були небезпечними для життя та як у сукупності так і кожне окремо відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Під час судового засідання в суді апеляційної інстанції, в присутності та зі згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було досліджено (прослухано) наявний в матеріалах справи звукозапис, з якого слідує, що ОСОБА_2 виражається нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_1 , ображає та принижує останнього в присутності дружини та дитини ОСОБА_2 , каже, що хоче вдарити по голові, погрожує вбивством.
На звукозаписі відсутні будь-які заперечення з боку ОСОБА_2 про наявність у нього в руці молотка, що й не заперечувалось останнім під час прослуховування звукозапису в судовому засіданні.
Таким чином, суд вважає, що своїми словесними погрозами вбивства, наявністю молотка в руках, ОСОБА_2 ніс явну загрозу життю та здоров'ю ОСОБА_1 .
Апеляційний суд також враховує, що вищевказані події, це не перша конфліктна ситуація, в якій ОСОБА_2 погрожує ОСОБА_1 та вчиняє з ним бійку. Так,
Згідно довідки начальника сектору превенції ВП №2 ГУНП у м. Києві майора поліції О. Серомят від 25.10.2022 року про проведення перевірки по заяві громадянина ОСОБА_1 , 16.10.2022 року на виконання до Деснянського УП ГУЕП у м. Києві надійшла заява ОСОБА_1 , 1962 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що 16.10.2022 року о 23:30 годині за місцем проживання син ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження. Опитаний ОСОБА_1 пояснив, що 16.10.2022 року, приблизно о 23:00 год. він за місце свого проживання відпочивав, та в цей час із-за хропіння зробив зауваження своїй дружині, в результаті чого між ним і сином виник конфлікт, під час якого син схопив кухонний молоток, яким почав розмахувати та вдарив ним по голові. Опитана ОСОБА_4 пояснила, що на зауваження сина чоловік відреагував агресивно, тому син схопив кухонний молоток, яким вдарив по голові чоловіка. Опитаний ОСОБА_2 пояснив, що після того, як мати лягла відпочивати, батько почав чіплятися до матері, а коли він зробив батьку зауваження, батько накинувся на нього, почав дряпати обличчя. Після цього схопив кухонний молоток, яким вдарив батьку по руці та голові. Після цього батько заспокоївся. (а.с. 35-36)
Відповідно до ст. 19 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання.
Отже, умовами правомірності необхідної оборони, які відносяться до захисту є: а) правомірність об'єкта захисту; б) спричинення шкоди лише особі, що посягає; в) своєчасність захисту; г) правомірність меж захисту.
Правомірність об'єкта захисту означає, що захист при необхідній обороні повинен здійснюватися відносно життя і здоров'я, прав і свобод, власності особи, що захищається, або іншої особи, а також відносно суспільних інтересів.
Своєчасність захисту при необхідній обороні полягає у тому, що захист повинен за часом співпадати із суспільно небезпечним посяганням. Це означає, що на момент вчинення захисних дій суспільно небезпечне посягання існує об'єктивно у відповідній системі часових координат, тобто вже розпочалося або повинно буквально зараз розпочатись, але ще не закінчилось.
Правомірність меж захисту означає, що захист не повинен перевищувати встановлених законом меж необхідної оборони.
Враховуючи вищевикладене, враховуючи обставини, встановлені судом у даній справі, які підтверджені матеріалами справи, з огляду на існування конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в результаті якого раніше ОСОБА_2 застосовував до батька фізичне насильство, в тому числі і побиття кухонним молотком, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що 21 лютого 2023 року близько 00 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 , дії ОСОБА_2 за своїми об'єктивними ознаками створили реальну та безпосередню загрозу для життя та здоров'я ОСОБА_1 , які у зв'язку з чим викликали невідкладну необхідність оборонятися.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
У відповідності до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад правосуддя відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи та подані докази, встановивши обставини справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхніх захисників, вважає, що ОСОБА_1 діяв в межах необхідної оборони.
При цьому апеляційний суд враховує те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі "Карелін проти Російської Федерації", апеляційний суд приходить до висновку, що протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Як визначено п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення - внутрішнє (психічне) ставлення суб'єкта правопорушення до скоєного діяння і його шкідливих наслідків.
Доказів, які доводять, що ОСОБА_1 свідомо вчиняв домашнє насильство у виді фізичного насильства з метою досягнення відповідних наслідків, матеріали справи не містять.
Згідно із ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п.43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Постанова суду першої інстанції не містить доводів, якими обґрунтовано висновок щодо доведеності вини ОСОБА_1 чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, відтак наявності таких ознак, за яких суд констатував, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Відтак, враховуючи обставини справи, а також враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова судді Деснянського районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закриттю, у зв'язку з відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст.247, 294 КУпАП, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Яцка Віталія Володимировича задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року, в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, а саме в частині визнання його винним у вчиненні домашнього насильства фізичного характеру, притягнення його до відповідальності, стягнення судового збору та направлення до Центру у справах сім'ї та жінок Деснянського району м. Києва, скасувати та прийняти нову постанову про закриття провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній