КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10579/2023
Справа № 754/2634/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 вересня 2023 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Лісовської О.В. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 10000 грн. щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
Заявлені вимоги мотивувала тим, що 08 грудня 2006 року зареєструвала шлюб з відповідачем, в якому народжено двох дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наразі відбувається процес розірвання шлюбу. Вони з відповідачем проживають окремо, але в одному будинку, участі в утриманні дітей він не приймає, шлюб розпався, спільне господарство відсутнє, всі витрати на утримання дітей вона несе самостійно. Відповідач відмовляється від надання матеріальної допомоги на дітей, матеріально не здійснює жодної підтримки, хоча має роботу на постійній основі. Обґрунтовуючи розмір аліментів, вказувала, що діти потребують нормального харчування, щомісячні поповнення їх телефонних рахунків, щоденні кишенькові кошти, придбання сезонного одягу та взуття, білизни, засобів гігієни, шкільного та канцелярського приладдя, шкільні витрати, проїзд на екскурсії, подорожі, багато інших побутових витрат. У зв'язку з дистанційним навчанням дитина потребує додаткового репетиторства, донька займається малюванням в іншому місті, син відвідує дошкільний навчальний заклад, також діти періодично хворіють і потребують лікування.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02 травня 2023 року позов ОСОБА_1 частково задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з 24 лютого 2023 року і до повноліття дитини, на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з 24 лютого 2023 року і до повноліття дитини, стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, неправильну оцінку доказів, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 травня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що сторони мешкають разом в будинку, що належить їм на праві спільної сумісної власності, відповідач не несе жодних витрат щодо утримання дітей, а також витрат по обслуговуванню будинку. Позивач самостійно дбає про дітей, їх виховання, навчання, лікування, оплачує комунальні витрати на будинок на чотирьох людей.
ОСОБА_5 навчається у 8 класі в с. Юрівка, відстань від будинку до ліцею 4,8 км., мати щоденно автомобілем довозить дитину до школи, витрачаючи гроші на пальне, за потреби возить дітей до лікаря та на гуртки, щомісячно на пальне витрачає 2000 грн. Зі школи дочка повертається сама на маршрутці, витрачаючи на місяць 1320 грн., отже приблизна вартість транспортних витрат на дочку становить 2300 грн. Інтернет в будинку для забезпечення навчання ОСОБА_5 - 300 грн., оплата мобільного зв'язку - 175 грн. на місяць. Також дитина займається малюванням, на оплату додаткових занять витрачається 1000 грн., витрати на матеріали та проїзд - 166 грн. Приблизна вартість додаткових занять в цілому - 1160 грн. ОСОБА_5 перебуває на обліку у дитячого лікаря-офтальмолога з діагнозом гіперметропія з астигматизмом, що потребує постійних апаратних лікувань та корекції зору окулярами. За теперішній рік позивачем було сплачено 8000 грн. за окуляри, 800 грн. за консультації лікарів. Крім того, ОСОБА_5 знаходиться на диспансерному обліку у стоматолога, на лікування позивачем було витрачено 3100 грн. Наступного року ОСОБА_5 планує вступити до коледжу, що буде потребувати витрат на додаткові заняття. Отже, приблизні витрати на дочку на транспорт, навчання, лікування 2300 + 400 + 1100 + 800 = 4600 грн., не включаючи витрат на виготовлення окулярів 8000 грн. та лікування зубів. Крім того, до вказаної суми не включені витрати на одяг, оскільки у позивача не збереглися вказані чеки, але очевидно, що дитина потребує придбання одягу і остаточно сума витрат буде більшою. Половина розміру цих витрат складає 2300 грн.
ОСОБА_4 відвідує дошкільний навчальний заклад «Казка», батьки сплачують 100 % витрат на харчування, що складає 92 грн. в день, тобто близько 2000 грн. на місяць. ОСОБА_4 перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря як часто хворіюча дитина. Лише в квітні позивачем було витрачено на ліки для дитини приблизно 1100 грн., на лікаря 400 грн. Крім того, ОСОБА_4 перебуває на обліку у лікаря логопеда, потребує корекційних занять. Отже, приблизні витрати на ОСОБА_4 щомісячно на транспорт, лікування, виховання 1000 + 2000 + 1000 = 4000 грн. Половина розміру цих витрат складає 2000 грн.
Позивач має у власності будинок та самостійно займається його обслуговуванням, що включає в себе оплату комунальних послуг, електро,- водопостачання, газу, придбання дров, заміна фільтрів, чистка септика, каналізації, оплата за газ приблизно 3000 грн. в місяць, доставка газу 500 грн. в місяць, оплата за електрику приблизно 1200 грн. в місяць. В будинку проживають 4 особи - сторони та їх діти, відповідач не сплачує жодних витрат на утримання будинку. Отже, приблизна вартість комунальних послуг на 2 неповнолітніх дітей 2000 грн. Загальна сума витрат на продукти харчування на 3 осіб (мати та 2 дітей) становить за період з 27 березня 2023 року по 18 квітня 2023 року 7308,70 грн., тобто приблизно по 2000 грн. на кожну дитину. На одяг за останній місяць позивачем витрачено 700 грн. на двох дітей. Тобто, на дітей витрати на комунальні послуги та харчування та одяг складають 2000 + 4000 + 700 = 6700 грн. Половина розміру цих витрат складає 3300 грн. Отже, мінімальні витрати на ОСОБА_5 складають 2300 + 3300 = 5600 грн., на ОСОБА_4 2000 + 3300 = 5300 грн., тобто 10900 грн. Вказані витрати зазначені мінімально, не уточнено витрати по одягу, подарункам, дозвіллю, фактично витрати позивача на дітей є більшими.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 10000 грн. щомісячно є меншою сумою, ніж мінімальні витрати позивача на дітей, однак, враховуючи матеріальні труднощі відповідача, позивач зазначає таку суму.
Вказувала, що до суду нею надавались всі чеки та квитанції, які підтверджують її розрахунки, однак вони не були прийняті до уваги судом першої інстанції. Судом не надано оцінку доводам відповідача щодо його доходів, розмір яких жодним чином не підтверджено, відповідні документи в матеріалах справи відсутні. Зі слів позивача, відповідач працює директором ТОВ «Торгова група Старлайн», згідно витягу з ЄДРПОУ відповідач є також засновником даного товариства та його керівником, тобто має не лише зарплату як найманий директор, а й доходи у вигляді прибутку від діяльності товариства.
У поясненнях суду відповідач зазначив, що утримував дітей включно до 24 лютого 2022 року, після чого перестав їх утримувати в зв'язку з тим, що його фінансова ситуація змінилася. Тобто протягом життя відповідач отримував достатній дохід для утримання сім'ї, будівництва будинку та нормального співжиття з дружиною та дітьми. Навіть якщо воєнний стан змінив його доходи в 2022 році, то позивач має припущення, що фінансові труднощі відповідача, якщо і були, то носили тимчасовий характер, в той час як розмір аліментів є сталим і призначається на довгий час, тому доводи відповідача щодо неможливості сплачувати аліменти, спрямовані на ухилення від батьківського обов'язку щодо утримання дітей.
Посилалася на ст. 182 СК України, що при визначенні розміру аліментів суд враховує наявність на праві власності нерухомого майна та корпоративних прав.
Звертала увагу, що судом ухвалено рішення про стягнення з відповідача аліментів у розмірі, наближеному до мінімального, тобто без врахувань потреб та особливостей здоров'я дітей, в той час як позивачем надавались до суду довідки про стан здоров'я дочки і її проблеми з зором, які потребують медичного моніторингу та корекції. Тобто судом не враховано стан здоров'я дітей, стан здоров'я платника аліментів (чоловік працездатного віку, працюючий), наявність у платника аліментів зобов'язань перед іншими людьми (у відповідача відсутні інші діти, або особи, яких він утримує), наявність у відповідача належного йому на праві власності майна (нерухоме майно, корпоративні права).
Від відповідача ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_8 19 вересня 2023 року в електронній формі надійшов відзив на апеляційну скаргу з пропуском встановленого апеляційним судом строку та заявлено клопотання про поновлення цього строку, оскільки копію апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження отримано стороною відповідача лише 07 вересня 2023 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Таким чином, оскільки наведені відповідачем причини пропуску строку для подання відзиву на апеляційні скарги є обґрунтованими, апеляційний суд продовжує ОСОБА_3 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та приймає його.
У відзиві відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну та необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Наводячи заперечення проти доводів та вимог апеляційної скарги, вказував, що зміст апеляційної скарги складається з розрахунку витрат, які позивач нібито зазнає, маючи двох дітей, однак приведені позивачем витрати на дітей є уявними та збільшеними, не відповідають дійсності, суперечать обґрунтованим висновкам, зробленим судом першої інстанції.
Вказував, що встановивши фактичні обставини справи, які позивачем в апеляційній скарзі не спростовано, судом першої інстанції було правильно застосовано до спірних правовідносин норми ст. 182, 184 СК України та визначено розмір аліментів як необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дітей. Визначений судом розмір аліментів складає 50 % від розміру доходів відповідача, що є максимальним розміром стягнення у разі стягнення аліментів.
Повідомляв, що крім визначених судом першої інстанції доходів відповідача, інших доходів останній не має, також він не здійснював витрат, що перевищують дохід, придбань нерухомого або рухомого майна, сума якого перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей щомісячно в розмірі 3000 грн. на утримання дочки 2008 року народження та 2500 грн. на утримання сина 2018 року народження, суд першої інстанції керувався ст. 182, 183 СК України та виходив із того, що неповнолітні діти перебувають на утриманні матері, яка працює, але розмір її доходу є незначним, а також матеріальний стан батька, який має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, є працездатною особою, саме такий розмір аліментів суд вважав достатнім для задоволення потреб дітей відповідного віку та встановленого державою прожиткового мінімуму для дітей такого віку.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 08 грудня 2006 року (а. с. 4) та є батьками двох дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 5) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).
Позивач ОСОБА_1 з дітьми проживають та зареєстровані в будинку за адресою АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за позивачем з 04 січня 2021 року (а. с. 9 - 11, 62), відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 13).
На а. с. 64 знаходиться скріншот з особистого кабінету ТОВ «ГК «Нафтогаз України», згідно якого загальна сума сплати за газ за адресою Ревен Яр, 12 за рік - 27482,65 грн. На а. с. 66 - 119 знаходяться копії платіжних документів по оплаті комунальних послуг.
Згідно довідки про доходи, виданої ТОВ «Венкор Трейдинг» 05 квітня 2023 року, ОСОБА_1 працює в товаристві з 15 липня 2021 року, займає посаду економіста, дохід за період з 01 жовтня 2022 року по 31 березня 2023 року склад 63000 грн. (а. с. 43).
Згідно довідки комунального закладу дошкільної освіти «Казка» від 11 квітня 2023 року, ОСОБА_4 дійсно є вихованцем закладу, батьки оплачують за харчування 100 % від вартості харчування, середня вартість якого станом на 11 квітня 2023 року складає 92,80 грн. (а. с. 45). На а. с. 46 знаходиться платіжна інструкція про сплату 1500 грн. за харчування ОСОБА_4 у КЗ ЗДО «Казка» від 10 квітня 2023 року.
Згідно довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Гатненської сільської ради» Юрівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 07 квітня 2023 року, ОСОБА_4 знаходиться на «Д» обліку в Юрівській АЗПСМ як часто хворіюча дитина, потребує оздоровлення 1 раз на рік (а. с. 47). На а. с. 48 - 49 знаходиться копія фіскального чеку від 17 квітня 2023 року в розмірі 400 грн. на оплату консультації лікаря педіатра та копія консультаційного висновку лікаря, яким встановлено діагноз ОСОБА_4 «гострий синусит» та призначено лікування. На а. с. 50 знаходяться копії фіскальних чеків аптек на придбання лікарських засобів за квітень 2023 року на суму 207,20 грн., 269,90 грн.,703,90 грн.
Згідно довідки Юрівського ліцею Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 14 квітня 2023 року, ОСОБА_5 , 03 листопада 2008 року, дійсно навчається у 8-а класі ліцею (а. с. 52).
На а. с. 52 знаходиться копія довідки лікаря-офтальмолога від 12 квітня 2023 року про те, що ОСОБА_5 перебуває на постійному диспансерному огляді в дитячого офтальмолога з 19 липня 2019 року, при огляді встановлений діагноз «Гіперметропія слабкого ступеня з астигматизмом правого ока, Гіперметропія слабкого ступеня лівого ока». Також проходила комплекс плеоптичного лікування з 06 серпня 2019 року по 22 серпня 2019 року. Надалі проходила комплексне апаратне лікування з 07 грудня 2019 року по 10 січня 2020 року. 22 лютого 2021 року виписаний новий рецепт на окуляри та пройшла курс апаратного лікування. 14 березня 2023 року пройшла перевірку зору та виписний новий рецепт на окуляри. На а. с. 53 знаходяться копії товарних чеків салону-магазину «Доктор оптика» від 14 березня 2023 року та 14 червня 2022 року в розмірі 400 грн. за дитячу діагностику зору. На а. с. 54, 57 знаходиться рецепт на окуляри ОСОБА_5 вартістю 3857 грн. від 20 червня 2022 року, товарний чек салону-магазину «Доктор оптика» від 14 березня 2023 року за придбання окулярів вартістю 4297 грн. Згідно довідки лікаря стоматолога від 24 квітня 2023 року, ОСОБА_5 перебуває на «Д» спостереженні (а. с. 58), на а. с. 59 - 60 знаходяться копії рахунків за стоматологічні послуги стоматології «Стоматік» від 28 вересня 2022 року на суму 1400 грн. , від 10 травня 2022 року на суму 500 грн., від 03 червня 2022 року на суму 700 грн.
В матеріалах справи наявні також платіжні документи: від 07 квітня 2023 року на суму 999,83 грн. за придбання пального, від 20 квітня 2023 року на суму 495 грн. та від 19 квітня 2023 року на суму 210 грн. на придбання одягу, від 20 квітня 2023 року на суму 107 грн. на придбання канцелярських товарів (а. с. 38а), за березень-квітень 2023 року на суми 374 грн., 659,70 грн., 61,70 грн., 174,42 грн., 195 грн., 134 грн., 65,90 грн., 857,40 грн., 296 грн., 182,90 грн., 386,58 грн., 397,62 грн., 669,80 грн., 386 грн., 76,18 грн., 57 грн., 175 грн., 524 грн., 538 грн., 523 грн., 696 грн., 78,50 грн. на продукти харчування (а. с. 120 - 128).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, до апеляційної скарги позивачем надано новий доказ, а саме витяг Опендатабот з ЄДРПОУ щодо ТОВ «ТК «Старлайн», а до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем надано новий доказ - фотографію автобусу у с. Віта Поштова та копії банківських квитанцій щодо перерахування коштів.
Надаючи нові докази, відповідач посилався на те, що викладені в апеляційній скарзі аргументи є новими, а тому потреби їх спростовувати в суді першої інстанції у відповідача не було, зокрема щодо переліку витрат позивача на старшу дитину.
Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Разом із тим, сторонами не надано доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з об'єктивних причин, що не залежали від них, під час розгляду справи судом першої інстанції, а позивачем також не заявлено клопотання про поновлення строку для прийняття нових доказів.
За наведених обставин та згідно вимог ст. 367 ЦПК України апеляційний суд не вбачає підстав для прийняття нових доказів та надання їм оцінки.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з частиною другою, третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом першої інстанції враховано, що прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років встановлено з 01 січня 2023 року в розмірі 2272 грн., на дитину від 6 до 18 років - в розмірі 2833 грн., враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11 березня 2020 року в справі № 759/10277/18, згідно яких інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів, і виходив з того, що отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
При вирішенні спору суд виходив з інтересів самих дітей, з балансу між інтересами дітей, правами батьків і обов'язків батьків діяти в інтересах дітей.
В судовому засіданні відповідачем повідомлено про розмір заробітку 5000 грн. та неофіційного доходу в розмірі 4000 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги обов'язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, повноцінно забезпечувати їх інтереси, врахувавши незначний розмір доходу матері, на утриманні якої перебувають діти, та матеріальний стан батька дитини, який має можливість надавати матеріальну допомогу дітям, є працездатною особою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення із відповідача на користь позивача аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з 24 лютого 2023 року і до повноліття дитини, на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з 24 лютого 2023 року і до повноліття дитини.
Зазначений розмір стягнутих аліментів перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів на кожну дитину, та на думку апеляційного суду, є справедливим, достатнім та таким, що враховує як інтереси дітей, так і платника аліментів, який не надав доказів неможливості сплачувати аліменти в сукупному розмірі 5500 грн. щомісячно.
Доводи позивача в апеляційній скарзі, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10000 грн. щомісячно є навіть меншою сумою, ніж мінімальні витрати позивача на дітей, та не покривають всіх необхідних витрат, не ґрунтуються на вимогах ст. 182 СК України, згідно якої розмір аліментів в твердій грошовій сумі залежить саме від розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і такий розмір встановлюється Законами України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів не враховано стан здоров'я платника аліментів та відсутності на утриманні інших осіб, є безпідставними і спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції.
Також апеляційний суд приймає до уваги, що ст. 180 СК України покладає обов'язок утримання неповнолітніх дітей на обох батьків.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення аліментів на утримання дітей у зазначеному позивачем розмірі 10000 грн.
Апеляційний суд звертає увагу, що на сторінці 4 апеляційної скарги, здійснюючи розрахунок витрат на утримання дітей, позивачем зазначається загальна сума 10900 грн., половина від даної суми становить 5450 грн., що є навіть меншою сумою від визначеного судом розміру аліментів в сукупному розмірі 5500 грн. на обох дітей.
Відтак апеляційний суд погоджується з висновком суду про недоведеність ОСОБА_1 заявленого розміру аліментів на утримання дітей у сумі 10000 грн, оскільки матеріали справи не містять доказів необхідності надання утримання дітей одним з батьків саме у такому розмірі.
Припущення позивача в апеляційній скарзі про наявність у відповідача достатнього заробітку для надання більшого забезпечення дітям апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів повинен бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Визначений судом розмір аліментів на утримання дітей перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину та з урахуванням обов'язку матері - ОСОБА_1 утримувати дітей є достатнім.
Разом із тим, позивач не позбавлена можливості у випадку наявності особливих обставин (розвиток здібностей дитини, її хвороба, каліцтво тощо) звернутися до ОСОБА_3 з позовом про участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, в порядку, передбаченому ст. 185 СК України.
В зв'язку з наведеним апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що судом не враховано перебування обох дітей на диспансерному обліку, зокрема ОСОБА_4 - у сімейного лікаря як часто хворіючої дитини і у лікаря логопеда, а ОСОБА_5 - у офтальмолога та стоматолога, що передбачає додаткові витрати на обстеження та лікування дітей.
Крім того, розмір аліментів, визначений судом, не вважається незмінним, відтак відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи наведене, апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що фінансові труднощі відповідача мають тимчасовий характер, в той час як розмір аліментів є сталим і призначається на довгий час.
Є припущеннями та не приймаються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що відповідач, посилаючись на незадовільний майновий стан, намагається уникнути батьківського обов'язку на утримання дітей.
Апеляційним судом відхиляються як безпідставні доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів не враховано наявність у відповідача наявності на праві власності нерухомого майна та корпоративних прав, оскільки доказів належності відповідачу такого майна позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції надано не було.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач не приймає участі в утриманні будинку, в якому продовжує проживати, і позивач сама несе тягар по утриманню будинку та сплаті комунальних послуг, не відносяться до предмету позову та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо визначення розміру аліментів. Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу, що позивач не позбавлена можливості звернутися до ОСОБА_3 з позовом про стягнення витрат на утримання спільного майна на підставі ст. 360 ЦК України.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про незаконність, необґрунтованість та невмотивованість рішення в частині відмови в позові, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.