КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/14289/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ Справа № 752/1273/22
21 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Музичко С.Г.
- Верланова С.М.
при секретарі - Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Вегера Андрія Анатолійовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Чередніченко Н.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень і дій по зняттю з реєстрації місця проживання,-
ВСТАНОВИВ:
В січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просила суд визнати незаконними та скасувати рішення та дії відповідача по зняттю її з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.12.2021 року позивачу стало відомо про те, що реєстрація її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 була скасована, та вказані дії були вчинені уповноваженими особами Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на підставі абзацу 8 пункту 6 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року, тобто в зв'язку із відчуженням житла (зміною власника).
Позивач вказує, що факт відчуження житла, як підстава зняття з реєстрації місця проживання позивача, є спірним, а тому прийняте рішення щодо зняття позивача з реєстрації місця проживання є протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Також вказувала, що 24 липня 2012 року між нею та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, та останнім було вирішено задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки шляхом вчинення незаконних дій щодо об'єкту нерухомого майна.
07 грудня 2018 року державним реєстратором Прошкіним О.В. було здійснено державну реєстрацію на вказану квартиру за ОСОБА_2 . З огляду на протиправність цих дій, позивач в травні 2019 року звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора Прошкіна О.В., в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 . Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.09.2021 року у справі № 752/10924/19, у задоволенні зазначеного позову було відмовлено, однак, позивачем було подано до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на вказане рішення суду.
Позивач вказує, що підставою для зняття з реєстрації місця проживання позивача стало відчуження нерухомого майна, яке супроводжувалось вчиненням протиправних реєстраційних дій, які були оскаржені позивачем в суді, що не було взято відповідачем до уваги під час прийняття рішення про зняття позивача із реєстраційного обліку у вказаній квартирі.
Вказувала, що позивач не може бути знята з реєстрації іншою особою, у зв'язку із переходом права власності на нерухоме майно, оскільки, жодна норма законодавства не передбачає втрату права користування через припинення права власності на нерухоме майно. Жодні судові рішення, які б давали підстави для зняття позивача із реєстрації, судом не приймались, а відтак дії та рішення відповідача про зняття позивача з реєстрації місця проживання є протиправними та підлягають скасуванню, в зв'язку з чим позивач вимушена звернутись до суду із даним позовом.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень і дій по зняттю з реєстрації місця проживання відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Вегера А.А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, у випадку відмови іпотекодавця звільнити житловий будинок, припинення права користування житлом (виселення) можливе виключно на підставі рішення суду, відповідно само по собі рішення державного реєстратора Прошкіна О.В. про реєстрацію за третьою особою права власності на предмет іпотеки не є підставою для припинення права позивача користуватися квартирою та не є підставою для зняття останньої з реєстрації місця проживання.
Вказував, що при ухваленні оскаржуваного рішення, суд дійшов помилкових висновків, що відповідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207 та ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», що зняття з реєстраційного обліку можливе за заявою власника квартири, без відповідного рішення суду.
Посилався на те, що за відсутності заяви позивача про зняття її з реєстраційного обліку або рішення суду про виселення, уповноважена особа відповідача була зобов'язана прийняти рішення про відмову у знятті з реєстрації місця проживання.
Також вказував на те, що суд дійшов помилкового висновку щодо необхідності залучення у даній справі в якості співвідповідача - ОСОБА_2 , як власника квартири.
Крім того, зазначав, що судом не було враховано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Вважає, що оскільки позивач не є власником квартири, про реєстрацію місця проживання в якій ставиться питання, не існує також інших передбачених законом підстав, з якими пов'язується виникнення у позивача права користування таким житлом, а отже у такому разі права позивача не є порушеними.
В судовому засіданні представники ОСОБА_4 - адвокати Вегера А.А., Семенов О.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 24.07.2012 року між ОСОБА_1 , як позичальником, та ОСОБА_2 , як позикодавцем, був укладений Договір позики № 24/07.
Відповідно до п. 1 Договору, позикодавець надає позичальнику позику в сумі 3972667,00 грн., що є еквівалентом 496 000 доларів США станом на день надання позики, а позичальник приймає позику, і зобов'язується повернути надану позику, а також винагороду в сумі, встановленій договором, у визначений договором строк.
24.07.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір, що був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М.
Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя за Договором позики, а згідно з п. 1.2 Іпотечного договору - предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 .
07.12.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкін Олександр Васильович прийняв рішення про припинення обтяження у вигляді арешту на квартиру (індексний номер рішення: 44487060 від 07.12.2018 року 17:10:11).
07.12.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкін Олександр Васильович прийняв рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 . Підставами прийняття рішення Державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру зазначено: звіт про оцінку від 07.12.2018 р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, лист-вимога від 18.10.2018, Іпотечний договір.
На час розгляду даного спору зазначене рішення державного реєстратора є чинним, та ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 .
27.12.2018 року ОСОБА_2 , як власником квартири АДРЕСА_2 , було подано до Відділу реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації заяву про зняття з реєстрації місця проживання у вказаній квартирі ОСОБА_1 , в зв'язку зі зміною власника, та 28.12.2018 року рішенням головного спеціаліста відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації позивача було знято з реєстрації за вказаною адресою.
У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 та Державного реєстратора КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича про визнання протиправними та скасування рішень та записів державного реєстратора щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.09.2021 року у справі № 752/10924/19, у задоволенні зазначеного позову було відмовлено.
Крім того, постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 25.08.2022 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.09.2021 року в частині відмови позовних вимог було скасовано, та постановлене нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх та переконливих доказів, які б в своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про порушення відповідачем встановлених вимог закону під час розгляду заяви нового власника квартири про зняття позивача з реєстрації місця проживання, обґрунтування позовних вимог не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи, та позивачем не залучено до участі у справі належного співвідповідача.
Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 489/3691/20 вказано, що «спір про визнання незаконним та скасування реєстраційного запису або рішення державного реєстратора про зняття особи з реєстрації місця може розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на житло іншою особою. Належним відповідачем у такому спорі є особа, за заявою якого позивача було знято з реєстрації місця проживання в житловому приміщенні та його власник на момент розгляду справи, за рахунок якого можливо задовольнити таку позовну вимогу. Органи реєстрації, що забезпечують формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи, або його посадові особі, не можуть виступати належними відповідачами у такому спорі. Такий орган лише зобов'язаний виконати відповідне рішення суду незалежно від того, чи був цей орган залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017 (провадження № 14-130цс18) зазначено, що «зі змісту позовної заяви … вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном, що належить відповідачу. Позивач оскаржує його дії … спрямовані на надання права реєстрації місця проживання та права користування зазначеною квартирою, оскільки вважає їх незаконними у зв'язку з тим, що ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2015 року на зазначену квартиру було накладено арешт з метою забезпечення виконання рішення суду у справі № 337/1025/15-ц. Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру, вимоги ж до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У даній справі суд обґрунтовано вважав, що спір про визнання незаконним та скасування реєстраційного запису або рішення державного реєстратора про зняття особи з реєстрації місця, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на житло третьою особою. Належним відповідачем у даному спорі є особа, за заявою якого позивачкубуло знято з реєстрації місця проживання в житловому приміщенні та його власник на момент розгляду справи, за рахунок якого можливо задовольнити таку позовну вимогу.
Суд першої інстанції вірно вказав, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У позивача з Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією будь-який цивільно-правовий спір відсутній, а тому вона є неналежним відповідачем.
Позивач пред'явила позов тільки до Голосіївської районної в місті Києві державна адміністрації, позовних вимог до ОСОБА_2 (як власника спірної квартири) не пред'явила, клопотань про залучення до участі у справі як відповідача чи співвідповідача не заявляла.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для задоволення позову внаслідок пред'явлення позову до неналежного відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вказаного висновку суду, тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
А відтак, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правові підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Вегера Андрія Анатолійовича - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанову.
Повний текст постанови складено 22 вересня 2023 року.
Головуючий: Судді: