КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києвавід 15 червня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.06.2023 задоволено клопотання начальника третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні № 62022000000000680 від 02.09.2022, а саме на купюри, схожі на долари США, а саме: 1 869 купюр, кожна номіналом 100 доларів США на загальну суму 186 900 доларів США та 40 купюр, кожна номіналом 50 доларів США на загальну суму 2000 доларів, а всього на загальну суму 188 900 доларів США.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на те, що з 09.05.2023 грошові кошти ОСОБА_6 перебували у володінні сторони обвинувачення за відсутності будь-яких правових підстав.
Зокрема, апелянт зазначав, що первинну ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 29.08.2022 про арешт
______________________________________________________________________________
Справа № 757/24365/23-к Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/4538/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
грошових коштів з метою збереження речових доказів було скасовано, а неодноразові повторні клопотання про арешт майна не були задоволені.
Слідчий суддя залишив поза увагою, що судовий контроль у кримінальному провадженні здійснюється Личаківським районним судом міста Львова за місцем проведення досудового розслідування та розташування органу досудового розслідування, а відтак клопотання не є підсудним Печерському районному суду міста Києва.
Власник майна для участі у розгляді клопотання про арешт майна не викликався, був позбавлений можливості висловити свою позицію стосовно заявленого клопотання та надати докази на спростування позиції сторони обвинувачення.
Апелянт зазначав, що з оскаржуваної ухвали неможливо встановити, яке відношення ОСОБА_6 та вилучені у нього грошові кошти мають до обставин кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_6 не має будь-якого процесуального статусу, крім власника арештованого майна, його допитано в якості свідка більше 7 місяців тому, а стосовно нього та його близьких родичів за період з моменту вилучення грошових коштів не проводились процесуальні дії.
Вилучені кошти набуті ОСОБА_6 у законний спосіб, є його накопиченнями з отриманих раніше доходів за попередні роки, регулярно конвертовані з національної грошової одиниці у долари США. Вказані грошові кошти не відповідають ознакам речових доказів та не стосуються предмету досудового розслідування.
Крім того, обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, захисник зазначав, що власник майна для участі у розгляді клопотання про арешт майна не викликався, а копію оскаржуваної ухвали отримано лише 04.07.2023.
Прокурор, та власник майна ОСОБА_6 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. ОСОБА_6 про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
Від прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 13.09.2023 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку із зайнятістю прокурора в іншому судовому засіданні. При цьому, доказів на підтвердження вказаних обставин прокурором до клопотання не долучено.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності зазначених осіб, яка не прибули в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто у відсутності ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 . Дані про направлення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали у справі відсутні.
Як зазначено апелянтом та підтверджується долученими до апеляційної скарги даними про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 17-19), копію оскаржуваної ухвали захиснику вручено 04.07.2023, тоді як подано апеляційну скаргу засобами поштового зв'язку 07.07.2023, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, та відтак не убачає підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000680 від 02.09.2022 за ч.ч. 1, 2, 3 ст. 258-5, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 111 КК України стосовно невстановлених осіб.
Крім того, слідчими Головних слідчих управлінь Державного бюро розслідувань та Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22016130000000212 від 19.09.2016 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України та ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Як убачається із матеріалів судового провадження, ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 11.08.2022 надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі по місцю проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних протоколу обшуку від 16.08.2022, цього ж дня проведено обшук за місцем проживанняОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено, зокрема, купюри, схожі на долари США, а саме: 1869 купюр, кожна номіналом 100 доларів США на загальну суму 186 900 доларів США та 40 купюр, кожна номіналом 50 доларів США на загальну суму 2000 доларів, а всього на загальну суму 188 900 доларів США.
Постановою слідчого в ОВС ГСУ ДБР ОСОБА_13 від 16.08.2022 року вилучені за місцем проживанняОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 вищевказані грошові на загальну суму 188 900 доларів США, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22016130000000212.
Крім того, постановою слідчого ГСУ ДБР ОСОБА_14 від 13.06.2023 року вилучені за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 вищевказані грошові на загальну суму 188 900 доларів США, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 62022000000000680.
14.06.2023 начальник третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням у кримінальному провадженні № 62022000000000680 про накладення арешту на купюри, схожі на долари США, а саме: 1 869 купюр, кожна номіналом 100 доларів США на загальну суму 186 900 доларів США та 40 купюр, кожна номіналом 50 доларів США на загальну суму 2000 доларів, а всього на загальну суму 188 900 доларів США.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.06.2023 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні № 62022000000000680 від 02.09.2022, а саме на купюри, схожі на долари США, а саме: 1 869 купюр, кожна номіналом 100 доларів США на загальну суму 186 900 доларів США та 40 купюр, кожна номіналом 50 доларів США на загальну суму 2000 доларів, а всього на загальну суму 188 900 доларів США.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому ,закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на грошові кошти, вилучені за місцем проживанняОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 188 900 доларів США, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 62022000000000680 від 02.09.2022 та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучені під час проведення обшуку за місцем проживанняОСОБА_6 грошові кошти, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, втрачене, знищене, використане, передане, відчужене чи зникнути.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучені грошові кошти в іноземній валюті, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання захисника на те, що вилучені грошові кошти мають законне походження та є накопиченнями ОСОБА_6 , який не має процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, за викладених у клопотанні обставин не є підставою для відмови в його задоволенні, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.
Незастосування в даному випадку такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Посилання захисника на те, що прокурор повторно звернувся із клопотання про арешт майна, оскільки ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 29.08.2022 про арешт вказаних грошових коштів з метою збереження речових доказів було скасовано, а повторні клопотання про арешт майна не були задоволені, не впливають на правильність висновків слідчого судді у даному судовому провадженні, оскільки вищевказані ухвали постановлені в межах іншого кримінального провадження та не є предметом даного апеляційного перегляду.
Доводи захисника про порушення правил підсудності під час розгляду клопотання Печерським районним судом міста Києва ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3