УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 1-9/2005
провадження № 51 - 7853 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу, подану від імені засудженого ОСОБА_4 , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року,
встановив:
Як вбачається із наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2023 року відмовлено у відкритті за заявою засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року ухвалу місцевого суду залишено без зміни.
На електронну пошту Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, в якій зазначено, що вона подана ОСОБА_4 .
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Згідно ч. 4ст. 427 КПК передбачено, що касаційна скарга підписується особою, яка її подає.
При цьому слід звернути увагу, що, відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 6 цього Закону, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису, відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Ці вимоги спрямовані на встановлення того факту, що з касаційною скаргою звернулася саме конкретна особа як відповідний учасник провадження у межах закріпленого ст. 425 КПК права на касаційне оскарження.
Так, касаційна скарга, що подана від імені засудженого ОСОБА_4 , надійшла на електрону адресу Верховного Суду. Проте, зазначений електронний документ не містить цифрового підпису особи яка її подала, у зв'язку з чим неможливо встановити, що вказана касаційна скарга подана саме засудженим ОСОБА_4 .
Також як вбачається зі змісту касаційної скарги, її доводи та мотиви викладені російською мовою.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що положеннями ч. 1 ст. 29 КПК визначено, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
За таких обставин, при оскарженні судового рішення до касаційного суду скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову.
Це надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає касаційну скаргу, положень ст. 427 КПК і визначитися щодо прийняття скарги до провадження.
Натомість викладення скарги іноземною мовою є перешкодою у виконанні судом своїх обов'язків, визначених процесуальним законом.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18, провадження № 51-5817кмо21).
Крім того, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
Проте, наведене обґрунтування вимог скаржником викладено без урахування вимог ст. 433 КПК, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Однак, незважаючи на зазначені положення процесуального закону, у поданій скарзі скаржник не вказує, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість оскаржуваних ним судових рішень, а також підстави для їх зміни або скасування.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Водночас, враховуючи невідповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК, суд вважає за необхідне згідно з приписом ст. 20 КПК роз'яснити скаржнику його право на кваліфіковану правничу допомогу.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України засудженому гарантується право на правничу допомогу. Для одержання правничої допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені ч. 2 ст. 13 цього Закону (в тому числі захист і складання документів процесуального характеру).
Таким чином, для одержання правничої допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом ст. ст. 110 і 113 КВК України вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання нової касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу, подану від імені засудженого ОСОБА_4 , без руху і встановити п'ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3