Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 450/1483/17
провадження № 61-338св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Давидівська об'єднана територіальна громада Львівської області, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду,
у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
від 22 листопада 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Давидівської об'єднаної територіальної громади Львівської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що 01 квітня 1974 року ОСОБА_3 купив у ОСОБА_4 житловий будинок у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області. Рішенням виконкому Пустомитівської районної Ради депутатів трудящих ОСОБА_3 надано земельну ділянку, площею 0,08 га, для обслуговування зазначеного будинку.
25 травня 2001 року ОСОБА_2 купила належний ОСОБА_3 житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 . Виконавчий комітет Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області передав 25 травня 2001 року ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,10 га.
08 листопада 2007 року Давидівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області рішенням № 255 передала ОСОБА_2 у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель земельну ділянку, площею 0,0958 га.
Проте рішення Давидівської сільської ради від 08 листопада 2007 року
№ 255 було прийняте через недоліки у технічній документації на передачу земельної ділянки у приватну власність, внаслідок чого ОСОБА_2 стала власником частини земельної ділянки, яка не відповідає обставинам фактичного користування, що склалися задовго до придбання нею житлового будинку.
Позивач, дізнавшись, що ОСОБА_2 приватизувала частину земельної ділянки, яка їй належить та якою вона користується, подала заяву про відкликання підпису на акті погодження меж.
Наголошувала, що відповідно до абрису земельних ділянок ОСОБА_1 , їй належать дві земельні ділянки, з'єднані проїздом, і саме ту частину її земельної ділянки, де знаходиться проїзд, приватизувала ОСОБА_2 .
Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області
№ 61 від 25 травня 2001 року «Про передачу у приватну власність земельні ділянки та постійне користування», в частині передачі безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських будівель,
площею 0,10 га;
- визнати незаконним та скасувати рішення Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 255 від 08 листопада
2007 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», на підставі якого передано у приватну власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель земельну ділянку, площею 0,0958 га, яка розташована в с. Давидів;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на нерухоме майно від 18 червня 2015 року, індексний номер 39295072, зареєстроване реєстраційною службою Пустомитівського РУЮ Львівської області, видане ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0958 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в с. Давидів Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки 4623682400:01:005:0037, серія свідоцтва про право власності
НОМЕР_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності згідно індексного номеру 22184841, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 661376746236, номер актового запису про право власності 10089570.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області, у складі судді Мусієвського В. С., від 28 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 25 травня 2001 року № 61 у частині безкоштовної передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,10 га, для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Визнано незаконним та скасовано рішення Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 08 листопада 2007 року № 255 у частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,0958 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована в с. Давидів. Скасовано державну реєстрацію
від 10 червня 2015 року права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 4623682400:01:005:0037, площею 0,0958 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована у с. Давидів Пустомитівського району Львівській області. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно
ОСОБА_2 від 18 червня 2015 року, індексний номер 39295072 на земельну ділянку з кадастровим номером 4623682400:01:005:0037,
площею 0,0958 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована у
с. Давидів Пустомитівського району Львівської області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею більшою ніж розмір земельної ділянки, яка використовувалася особами, від яких вона набула право власності на будинок.
Також суд першої інстанції вказав на безпідставність доводів заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
Інформація про рух справи у судах
Постановою Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Курій Н. М., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення прав позивача. При цьому враховано, що ОСОБА_1 земельно-кадастрову документацію на свою земельну ділянку не виготовляла, а у технічній документації, наявній у ОСОБА_2 , спірний проїзд не зазначено. Факт наявності проїзду на належній ОСОБА_2 земельній ділянці не встановлено, як і не визначено площі такого проїзду.
Постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Колегія суддів виходила з того, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову та не навів належної аргументації щодо відхилення доводів позивача про наявність проїзду на земельній ділянці, переданій у власність ОСОБА_2 ..
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, оскільки до спірної земельної ділянки, яку передано у приватну власність ОСОБА_2 , увійшов проїзд загального користування.
Проте, враховуючи, що про порушення своїх прав позивач дізналась щонайменше 12 серпня 2008 року, а також подану ОСОБА_2 заяву про застосування позовної давності, вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 255 від 08 листопада 2007 року, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на нерухоме майно від 18 червня
2015 року та державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, площею 0,0958 га, як похідні від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, не підлягають задоволенню через пропуск позовної давності.
Що стосується позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 61 від 25 травня 2001 року, то в задоволенні такої вимоги відмовлено за безпідставністю, оскільки цим рішенням не виділялась конкретна земельна ділянка на місцевості, а лише закріплена орієнтовна площа яка може бути в подальшому передана у власність, тому зазначене рішення не порушує прав та інтересів позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, залишивши в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня
2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі
№ 39/1036/14, від 10 серпня 2022 року у справі № 303/6079/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що до 15 січня 2012 року позовна давність не поширювалась на позовні вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, а тому строк на звернення до суду у позивача міг закінчитися не раніше 15 січня 2015 року.
При цьому апеляційний суд безпідставно не врахував, що порушені права позивача були поновлені рішенням сільської ради № 673 від 30 квітня
2010 року, яке однак було скасовано постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 січня 2015 року (справа
№ 450/3474/13-а).
Вважає, що існування рішення сільської ради № 673 від 30 квітня 2010 року, яке поновило порушені права позивача на користування земельною ділянкою, та перебування на розгляді у судах адміністративної справи про скасування цього рішення перервало перебіг позовної давності. Початком нового перебігу позовної давності є 26 січня 2015 року.
Стверджує, що вимога про скасування рішення сільської ради звернута до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, а тому у суду не було підстав вирішувати питання стосовно застосування наслідків спливу позовної давності за заявою ОСОБА_2 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить задовольнити касаційну скаргу.
Зазначає, що у справі № 450/3474/13-а було скасовано рішення Давидівської сільської ради № 673 від 30 квітня 2010 року, яким зменшено площу земельної ділянки ОСОБА_2 до 0,870 га, виключно з процесуальних мотивів, оскільки сільська рада не вправі самостійно змінювати своє рішення.
Вважає, що суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, проте апеляційний суд помилково застосував наслідки спливу позовної давності. Звертає увагу, що сільська рада визнала позовні вимоги, а ОСОБА_2 не вправі просити суд застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог, які стосуються іншого відповідача.
Фактичні обставини справи встановлені судами
25 квітня 2001 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбала належний ОСОБА_3 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
25 травня 2001 року виконавчим комітетом Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області прийнято рішення № 61 «Про передачу у приватну власність земельні ділянки та постійне користування», згідно з яким ОСОБА_2 передано земельну ділянку, площею 0,10 га.
08 листопада 2007 року Давидівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області прийнято рішення № 255 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», яким передано у приватну власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель земельну ділянку, площею 0,0958 га, яка розташована в с. Давидів.
30 квітня 2010 року рішенням № 673 «Про внесення змін до рішення № 255 від 08 листопада 2007 року 17-ї сесії Давидівської сільської ради «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» внесено зміни у рішення № 255 від 08 листопада 2007 року 17-ї сесії сільської ради «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», а саме в частині площі переданої у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки «0,0958 га» замінено на «0,0870 га».
29 жовтня 2014 року постановою Пустомитівського районного суду Львівської області, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 січня 2015 року, у справі № 450/3474/13-а визнано незаконним та скасовано рішення Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 30 квітня 2010 року № 673 «Про внесення змін до рішення від 08 листопада 2007 року № 255 17-ї сесії сільської ради «Про передачу земельних ділянок у приватну власність».
Технічна документація для видачі державного акта на право власності містить акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки з описом меж, встановлення та узгодження яких проведено в присутності землевпорядника ОСОБА_5 , землекористувачів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
18 червня 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4623682400:01:005:0037, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0958 га.
Із технічної документації вбачається, що земельна ділянка, яка передана у приватну власність ОСОБА_2 містить проїзд, площею 0,0081 га, що з'єднує дві земельні ділянки, якими користується ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У розглядуваній справі ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, зазначала, що користується двома земельними ділянками, з'єднаними проїздом, який був безпідставно приватизований ОСОБА_2 .
Суд першої інстанцій, задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог про визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області
№ 255 від 08 листопада 2007 року, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право на нерухоме майно від 18 червня 2015 року та державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, площею 0,0958 га, проте вважав, що у їх задоволенні необхідно відмовити через сплив позовної давності, оскільки ОСОБА_1 про порушення свого права дізналась щонайменше 12 серпня 2008 року, а із розглядуваним позовом звернулась до суду лише у 2017 році.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року та постанова Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року в частині висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості вищевказаних позовних вимог сторонами у справі в касаційному порядку не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400
ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Надаючи оцінку висновкам апеляційного суду щодо спливу позовної давності, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У визначенні початкового моменту позовної давності суд повинен виходити з таких критеріїв оцінки поведінки позивача, як добросовісність, розумність та справедливість, закріплених у статті 3 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2023 року у справі
№ 760/17256/19-ц зазначив, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 268 ЦК України, який діяв до набрання чинності Законом України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (далі - Закон № 4176-VI), вимогою, на яку позовна давність не поширюється є вимога власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Законом № 4176-VI у ЦК України виключено пункт 4 частини першої
статті 268 та підпунктом 3 пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.
Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 39/1036/14, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, вказав, що Закон № 4176-VI встановлює дату початку перебігу строку позовної давності для вимог, передбачених пунктом 4 частини першої статті 268 ЦК України. При цьому сам строк позовної давності визначений статтею 257 ЦК України обраховується за спеціальним правилом, встановленим підпунктом 3 пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4176-VI.
Враховуючи положення підпункту 3 пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4176-VI, а також той факт, що цей Закон набрав чинності 15 січня 2012 року, ОСОБА_1 мала право протягом трьох років від зазначеної дати звернутися до суду із позовом про визнання незаконними оспорюваних рішень сільської ради.
Разом із тим станом на 15 січня 2015 року у ОСОБА_1 була відсутня необхідність звернення до суду із вказаними вимогами, оскільки на той час її права були поновлені рішенням сільської ради № 673 від 30 квітня
2010 року, яким внесено зміни у рішення № 255 від 08 листопада 2007 року в частині площі земельної ділянки, переданої у приватну власність
ОСОБА_2 .
Судове рішення у справі № 450/3474/13-а про скасування рішення Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області
від 30 квітня 2010 року № 673 набрало законної сили 26 січня 2015 року, після чого 18 червня 2015 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 4623682400:01:005:0037, площею 0,0958 га.
Вказане свідчить, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 довідалась у 2015 році після скасування судом рішення Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 30 квітня 2010 року № 673, а тому, звернувшись до суду із розглядуваним позовом у травні 2017 року, не пропустила строк позовної давності, про що загалом правильно вказав суд першої інстанції.
Натомість апеляційний суд не в повній мірі врахував положення Закону
№ 4176-VI та встановлені у справі обставини, помилково скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові через пропуск позовної давності.
Також апеляційний суд помилково вказав на те, що рішення Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 61
від 25 травня 2001 року «Про передачу у приватну власність земельні ділянки та постійне користування» не порушує прав та інтересів позивача, оскільки спір про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо відведення земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, яка набула відповідне право на цю земельну ділянку.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 серпня
2023 року в справі № 501/670/17.
Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, постанова Львівського апеляційного суду від 22 листопада
2022 року підлягає скасуванню, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року залишенню без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року скасувати, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович