Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 761/25760/16-ц
провадження № 61-3441св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Забара Юрій Сергійович, на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І., від 14 листопада
2022 року, ухвалену за результатами апеляційного перегляду заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва, у складі судді
Гуменюк А. І., від 10 липня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2011 року, яке 28 грудня 2011 року набрало законної сили, стягнуто із ОСОБА_3 борг за договором позики у сумі 956 820 грн (справа № 2-324/11).
Стягнута за вказаним рішенням суду сума стосується грошового зобов'язання, що виникло 30 червня 2001 року за договором позики про надання в борг первинному боржнику ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 120 000 доларів США. Оскільки ОСОБА_4 помер, так і не повернувши позику, ОСОБА_3 , прийнявши спадщину від первинного боржника, успадкувала і його обов'язок погашення боргу перед позивачем за рахунок та у межах вартості спадкового майна.
Однак відповідачка упродовж п'яти років не виконує вказане рішення суду, а тому повинна сплатити 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання та інфляційну складову боргу, який рішенням суду конвертовано у національну валюту.
Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_3 1 251 362,71 грн за порушення виконання грошового зобов'язання із 28 грудня 2011 року по 15 травня
2016 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 068 125,13 грн інфляційних втрат та 183 237,58 грн 3% річних. Стягнуто судові витрати, пов'язані із розглядом справи у розмірі 6 890 грн.
Суд першої інстанції, врахувавши, що відповідач не виконала рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2011 року у справі
№ 2-324/11, виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Інформація про рух справи в судах попередніх інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з ОСОБА_1 на
ОСОБА_2 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада
2021 року поновлено ОСОБА_5 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення суду від 10 липня 2017 року залишено без задоволення, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат у розмірі 8 000 грн відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року залишено без змін.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року скасовано та ухвалене нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів, врахувавши відсутність між сторонами будь-яких договірних відносин, виходила з того, що спадкоємець відповідає по боргах спадкодавця лише в межах вартості спадкового майна. За відсутності у спадкоємця фінансової можливості погасити борг одним платежем, кредитор задовольняє свої вимоги від суми коштів, виручених після звернення стягнення на спадкове майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Забара Ю. С. просить постанови апеляційного суду від 14 листопада 2022 року скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції та задовольнивши вимоги про відшкодування витрат, понесених у суді першої інстанції, на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10 березня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Забара Ю. С. подав касаційну скаргу на постанови Київського апеляційного суду
від 14 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Забара Ю. С., в частині оскарження постанови Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року, ухваленої за результатами апеляційного перегляду ухвали Шевченківського районного суду м. Києва
від 30 листопада 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Забара Ю. С., на постанову Київського апеляційного суду
від 14 листопада 2022 року, ухвалену за результатами апеляційного перегляду заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 10 липня 2017 року. Витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду
від 14 листопада 2022 року, ухваленої за результатами апеляційного перегляду заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 10 липня 2017 року, заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня
2018 року у справі № 686/21962/15-ц та від 26 жовтня 2022 року у справі
№ 195/1369/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Звертає увагу, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. При цьому грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема із прострочення грошового зобов'язання через невиконання судового рішення про стягнення грошових коштів.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Фактичні обставини справи
07 червня 2011 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 2-324/11 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 956 820 грн в межах дійсної вартості спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_4 : 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ;
1/2 частини дачного будинку АДРЕСА_2 ; 1/2 частини дачного будинку
АДРЕСА_3 ,
1/2 частини автомобіля «Toyota Land Cruiser», 1990 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1/2 частини автомобіля «БМВ-325», 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2012 року рішення суду в частині стягнення зазначеної суми боргу з ОСОБА_3 залишено без змін.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 625 ЦК України регламентовано наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, на яку посилається заявник в касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 556 ЦК України 1963 року (в редакції чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ) спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідає по боргах спадкодавця в межах дійсної вартості успадкованого ним майна.
Відповідно до частини другої статті 1282 ЦК України (у редакції чиній, на час набрання законної сили рішенням Дарницького районного суду м. Києва
від 07 червня 2011 року в справі № 2-324/11) вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі
№ 369/10424/17 зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 1282 ЦК України та зазначено, що стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми боргу пов'язуються з нездійсненням спадкоємцем (спадкоємцями) одноразового платежу, а не з фактом ухилення спадкоємця від виконання зобов'язання спадкодавця.
Вказані висновки підтвердженні Верховним Судом у постановах від 13 січня 2021 року у справі № 456/4355/15-ц, від 21 липня 2021 року у справі
№ 592/13632/17.
Крім того, наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 липня 2018 року у справі № 466/10527/15-ц, в якій Верховний Суд вказав на відмінність між відповідальністю, визначеною судовим рішенням про стягнення коштів зі спадкоємців у межах вартості спадкового майна, та відповідальністю, зумовленою невиконанням грошового зобов'язання на підставі вказаного рішення суду та, як наслідок, застосування положень статті 625 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що апеляційний суд не в повній мірі звернув увагу на вказані висновки Верховного Суду, норми права та обставини справи,
не з'ясував, за який період прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі рішення суду нараховані інфляційні втрати та 3% річних, та не перевірив правильність наведеного позивачем розрахунку.
За змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
До повноважень Верховного Суду не належить встановлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, що позбавляє колегію суддів можливості ухвалити власне рішення.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
З урахуванням наведених обставин, висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову є передчасним та недостатньо обґрунтованим, ухвалене апеляційним судом рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, об'єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
У разі якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог необхідно надати оцінку заяві ОСОБА_3 про застосування позовної давності.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Забара Юрій Сергійович, задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року, ухвалену за результатами апеляційного перегляду заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року, скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович