Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 398/3936/20
провадження № 61-8997св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Черкаського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, у складі судді Нероди Л. М., від 11 січня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Чельник О. І., від 10 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Черкаське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі -
АТ «Ощадбанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 , в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 77 від 25 грудня 2008 року в розмірі 952 025,34 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 25 грудня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кошти в сумі 750 000 грн на споживчі потреби строком до 24 грудня 2018 року. В забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачем та ОСОБА_2 07 жовтня 2008 року було укладено договір поруки.
Починаючи з 23 липня 2010 року позичальник припинив погашення основного боргу, у зв'язку з чим 12 лютого 2010 року позичальнику було направлено претензію про дострокове виконання умов кредитного договору, яка виконана не була. Станом на 08 вересня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 становить 952 025,34 грн.
Рух справи у судах попередніх інстанцій
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2020 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 січня 2021 року ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 05 листопада 2020 року скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду. Окрім іншого колегія суддів звернула увагу, що ОСОБА_2 помер до звернення банку із цим позовом.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 січня 2021 року у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено та відкрито провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 травня 2023 року, закрито провадження у справі за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 на підставі пункту 1
частини першої статті 255 ЦПК України.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами виникли спір щодо господарських правовідносин, а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник АТ «Ощадбанк» - адвокат Зажома І. В. просить оскаржувані судові рішення скасувати, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13 червня 2023 року представник АТ «Ощадбанк» - адвокат Зажома І. В. подав касаційну скаргу на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 січня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 травня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином підстави звернення банку із позовом до суду загальної юрисдикції і дійшли передчасного висновку про закриття провадження у цивільній справі.
Наголошує, що за кредитним договором кошти були отриманні
ОСОБА_1 , як фізичною особою на споживчі цілі, а переведення розгляду справи в господарський процес з подальшим банкрутством було спрямоване на ухилення від виконання зобов'язань за цим правочином.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 грудня 2008 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 750 000 грн строком до 24 грудня 2018 року.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 22 жовтня
2010 року у справі № 11/69 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 08 вересня
2011 року у справі № 11/69, скаргу АТ «Ощадбанк» на дії ліквідатора
ФОП ОСОБА_1 арбітражного керуючого Пашковського А. А. щодо невизнання кредиторських вимог та не включення їх до реєстру вимог кредиторів задоволено. Визнано грошові вимоги кредитора АТ «Ощадбанк» в сумі 887 977,89 грн та включено їх до реєстру вимог кредиторів у третю чергу .
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 10 квітня
2015 року у справі № 11/69 клопотання № 02-01/1-23 від 02 березня
2015 року ліквідатора арбітражного керуючого Пашковського А. А. задоволено. Встановлено порядок використання грошових коштів, отриманих від продажу майна банкрута ФОП ОСОБА_1 , внесених на депозит приватного нотаріуса Олександрійського міського нотаріального округу Приходько О. М. в сумі 296 537,71 грн, для відшкодування витрат пов'язаних з провадженням у справі № 11/69 про банкрутство громадянина-підприємця ОСОБА_1 і виконанням постанови господарського суду про визнання цього громадянина-підприємця банкрутом та задоволено вимоги кредиторів, зокрема АТ «Ощадбанк» на суму 150 247,97 грн в рахунок задоволення грошових вимог третьої черги до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 10 серпня
2015 року у справі № 11/69 затверджено звіт ліквідатора арбітражного керуючого Пашковського А. А. та ліквідаційний баланс і припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 . Провадження у справі припинено.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У розглядуваній справі встановлено, що 25 грудня 2008 року між
АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 750 000 грн строком до 24 грудня 2018 року.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 22 жовтня
2010 року у справі № 11/69 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 .
В подальшому АТ «Ощадбанк» звернулось до господарського суду у справі № 11/69 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 зі скаргою на дії ліквідатора ФОП ОСОБА_1 арбітражного керуючого Пашковського А. А. щодо невиконання кредитних вимог та не включення їх до реєстру вимог кредитора, в якій, остаточно сформулювавши свої вимоги, просив визнати АТ «Ощадбанк» кредиторам та внести до реєстру вимог кредиторів вимоги банку у розмірі 887 977,89 грн за кредитним договором № 77 від 25 грудня 2008 року, укладеним між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 08 вересня
2011 року у справі № 11/69 скаргу АТ «Ощадбанк» на дії ліквідатора
ФОП ОСОБА_1 арбітражного керуючого Пашковського А. А. щодо невизнання кредиторських вимог та не включення їх до реєстру вимог кредиторів задоволено. Визнано грошові вимоги кредитора АТ «Ощадбанк» в сумі 887 977,89 грн та включено їх до реєстру вимог кредиторів у третю чергу. При цьому суд встановив, що кредитні кошти за кредитним договором № 77 від 25 грудня 2008 рокубули використані для здійснення підприємницької діяльності, а правовідносини за кредитним договором є господарськими відносинами.
Таким чином, саме банк, шляхом подання відповідної скарги на дії ліквідатора - арбітражного керуючого, ініціював вирішення вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 77 від 25 грудня
2008 року в порядку господарського судочинства.
Ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 08 вересня
2011 року у справі № 11/69 банком не оскаржувалась та набрала законної сили.
Пленум Верховного Суду України у пункті 10 Постанови № 8 від 13 червня 2007 року звертав увагу, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Отже, господарським судом в справі № 11/69 встановлено, що спір про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2008 року має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Втрата відповідачем статусу ФОП не впливає на правильність висновків суддів попередніх інстанцій про належність спору до господарської юрисдикції.
Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18.
Вимоги банку у справі № 11/69 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 у сумі
887 977,89 грн складались із 706 250,73 грн - заборгованості за кредитом, 177 346,11 грн - заборгованості за процентами, 4 381,05 грн - пеня.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 10 квітня
2015 року у справі № 11/69 встановлено порядок використання грошових коштів, отриманих від продажу майна банкрута, та задоволено вимоги кредиторів, зокрема АТ «Ощадбанк» на суму 150 247,97 грн.
В ухвалі від 10 серпня 2015 року Господарський суд Кіровоградської області, припиняючи провадження у справі про банкрутство та підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , зазначив, що заборгованість банкрута, зокрема перед АТ «Ощадбанк» на суму
737 729,92 грн не може бути сплачена за рахунок майна банкрута і вважається погашеною за відсутністю майна банкрута.
У розглядуваній справі банк просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2008 року, у тому числі 706 250,73 грн - тіло кредиту, 27 089, 14 грн - проценти (із розрахунку 177 346,11 - 150 247, 97 грн), 4 381,05 грн - пеня.
За таких обставин, задоволення касаційної скарги банку може призвести до виникнення юрисдикційного конфлікту, коли одні й ті самі вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором будуть розглядатись судами різних юрисдикцій.
Посилання апеляційного суду на те, що вказаний спір має вирішуватись господарським судом в межах справи про банкрутство є помилковими, оскільки розгляд справи про банкрутство ФОП ОСОБА_1 завершено. Разом із тим вказані посилання не вплинули на правильність висновків судів щодо належності заявленого до вирішення спору до юрисдикції господарських судів.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм права.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 11 січня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 10 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович