УХВАЛА
02 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 620/4139/22
адміністративне провадження № К/990/32033/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кабриль Юлії Володимирівни на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, у якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області (далі-ГУ НП в Чернігівській області) №380 від 09 березня 2022 року в частині звільнення зі служби в поліції за грубе порушення дисципліни, неналежне виконання посадових (функціональних) обов'язків, недотримання вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року 2337-VIII, статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року, присяги Працівників поліції в частині відсутності на службі та невиконання службових обов'язків під час воєнного стану на території України, зокрема, на території дислокації підрозділу старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Ніжинського районного відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника ГУ НП в Чернігівській області №107 о/с від 09 березня 2022 року "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Ніжинського районного відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Ніжинського районного відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області;
- стягнути з ГУ НП в Чернігівській області на користь старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 березня 2022 року до дня фактичного поновлення на посаді.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
18 вересня 2023 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат Кабриль Ю.В. подала касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року у цій справі.
Скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Предметом спору у цій справі є правомірність наказу про звільнення зі служби в поліції.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
В тексті касаційної скарги зазначено, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування Дисциплінарного статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут) в період дії воєнного стану, зокрема статей 18, 27, 29 Дисциплінарного статуту, що відповідає підставі касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Верховний Суд зазначає, що доводи заявника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування статті 18 Дисциплінарного статут є формальними, оскільки норма, на яку послалася скаржник, передбачає забезпечення права поліцейського на захист та містить 12 частин, проте касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів як щодо меж її застосування, так і застосування судами попередніх інстанцій у цій справі. Скаржник не навела вмотивованих підстав, як саме висновок Верховного Суду щодо цієї норми і саме у цій справі буде мати вплив на вирішення подібних спірних правовідносин, позаяк вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив із інших, визначених статтею 2 КАС України, критеріїв щодо правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Щодо посилання представника позивача на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 27 та 29 Дисциплінарного статуту Суд зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивача звільнено на підставі наказу начальника ГУ НП в Чернігівській області №107 о/с від 09 березня 2022 року "По особовому складу".
Водночас скаржник посилається на норми права, які на момент виникнення спірних правовідносин, не регулювали особливості проведення службового розслідування та застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану.
Норми права, на які послалася скаржник, обґрунтовуючи свою касаційну скаргу, додані Законом України «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2123-ІХ, тобто після виникнення спірних правовідносин у цій справі.
Отже, враховуючи обставини справи, касаційна скарга не містить обґрунтованих мотивів щодо необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних заявником норм права.
З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Далі за текстом касаційної скарги представник позивача зазначає, що нею касаційна скарга подана ще й на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Заявник касаційної скарги вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, без урахування будь-яких висновків щодо застосування норм Дисциплінарного статуту в період дії воєнного стану.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Водночас застосовність висновків Верховного Суду повинно здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору.
Верховний Суд наголошує, що заявник касаційної скарги, посилаючись на вказану підставу касаційного оскарження, не зазначає ані конкретної постанови Верховного Суду, в якій викладно висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, ані самої (конкретної) норми права, щодо якої такий висновок сформовано належний, на її думку, до застосування до спірних правовідносин та не виклала ці аргументи у взаємозв'язку з обставинами цієї справи, що мають індивідуальний характер.
Отже, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Інші аргументи скарги зводяться до неповного з'ясування судами обставин справи, доводів щодо неправильної оцінки доказам у справі, власних розрахунків та незгоди з висновками судів щодо правоможності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.
Такі мотиви мають суб'єктивний характер та свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кабриль Юлії Володимирівни на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів - повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяС.А. Уханенко