УХВАЛА
02 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №160/13558/22
адміністративне провадження № К/990/31805/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі №160/13558/22 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), начальника 1 групи інспекторів прикордонного відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_1 капітана ОСОБА_2 , третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, скасування та визнання нечинним рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого 21.05.2015 органом 1202 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (оформлені Актом вилучення документа від 22 липня 2022 року);
- скасувати та визнати нечинним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) від 22 липня 2022 року про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ: НОМЕР_4) повернути ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 21.05.2015 органом 1202 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати уповноважену службову особу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ: НОМЕР_4) вчинити дії, а саме дозволити громадянину ОСОБА_1 перетинання державного кордону на в'їзд на територію України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії начальника 1 групи інспекторів прикордонного відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_1 капітана ОСОБА_2 щодо вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого 21.05.2015 органом 1202 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (оформлені Актом вилучення документа від 22.07.2022 року).
Визнано протиправним та скасовано рішення від 22 липня 2022 року про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, яке прийнято начальником 1 групи інспекторів прикордонного відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_1 капітана ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 992,40 грн.
14 вересня 2023 року відповідач засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року справу №160/13558/22 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник, посилаючись на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначає, що питання, викладені в оскаржуваних рішеннях судів є проблемними, засадничими, на що вкрай необхідна відповідь касаційного суду, яка може надати нове, уніфіковане розуміння у застосуванні права як для сторін спору, так і для невизначено, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Також скаржник вказує, що потрібна уніфікація структури правової позиції з питань права на вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон в процесі реалізації Указів Президента України про припинення особам громадянства України у публічно-правових спорах та формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування Правил.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки вони фактично зводяться до незгоди скаржника з прийнятим судами попередніх інстанцій рішенням. Водночас, у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Окрім того, Суд зауважує, що зазначені скаржником норми є загальними та суди попередніх інстанцій, застосовуючи ці норми при вирішенні цього спору виходили з обставин безпосередньо цієї справи, що не вказує на можливість застосування висновку Верховного Суду за результатом перегляду судових рішень у цій справі у подібних правовідносинах.
Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики при вирішенні аналогічних судових прав є необґрунтованими.
Окрім цього, скаржник зазначає, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього.
Зокрема, вказує, що значний суспільний інтерес в цьому випадку проявляється у відсутності єдиного підходу з боку судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування актів законодавства у цій категорії адміністративних справ.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Суд відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення прийняті у справі, яка розглянута за правилами спрощеного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі №160/13558/22 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), начальника 1 групи інспекторів прикордонного відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_1 капітана ОСОБА_2 , третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, скасування та визнання нечинним рішення.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
О.Р. Радишевська