УХВАЛА
02 жовтня 2023 року
Київ
справа № 420/2124/23
адміністративне провадження № К/990/32460/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю «АЛМІ-ФУДЗ» на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі №420/2124/23 за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «АЛМІ-ФУДЗ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
26.09.2023 до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмежено відповідальністю «АЛМІ-ФУДЗ» (далі - позивач, скаржник, Товариство), на постанову суду апеляційної інстанції у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом спору у якій було визнання протиправними та скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання їх зареєструвати.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа дійсно є справою незначної складності, а доводи скаржника про зворотнє не містять достатніх обґрунтувань.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі міститься посилання на те, що у цій справі наявні винятки, передбачені пунктами «а», «в», «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Так, на переконання позивача, ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду, які ухвалені у правовідносинах, які не є подібними. Крім того, позивач вважає, що практика апеляційного суду є не послідовною, оскільки по-різному інтерпретуються висновки Верховного Суду.
Однак, скаржникові вже роз'яснювалося, що питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Тобто слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш істотними для такої практики та формування її однаковості. За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
Скаржник не обґрунтував, в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Доводи скаржника в цій частині зводяться до незгоди із мотивуванням судового рішення, що не узгоджується із правовим змістом підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Посилання на те, що по-різному інтерпретуються висновки Верховного Суду не містить достатніх обґрунтувань, адже зводяться до того, на яку саме постанову Верховного Суду міститься посилання в тому чи іншому судовому рішенні апеляційної інстанції.
Доводи скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача зводяться до того, що в засобах масової інформації опубліковано статистику блокування податкових накладних, яка є масовою, а бізнес вимушений постійно оскаржувати такі дії контролюючих органів.
Однак, такі доводи мають загальний характер і не містять обґрунтувань наявності суспільного інтересу до конкретно цієї справи, як і не підтверджують наявність виняткового значення до цієї справи у позивача.
Посилання скаржника на те, що суд безпідставно відніс цю справу до категорії справ незначної складності обґрунтовано виключно тим, що справа цієї категорії не відноситься до жодних з перелічених у статтях 12, 263 КАС України категорій справ. Однак, як вже зазначалося, пункт 10 частини шостої статті 12 КАС України надає суду першої інстанції можливість віднести до категорії незначної складності будь-яку справу, яка не передбачена у такому переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 12, частина четверта статті 257 КАС України).
Посилання на несвоєчасність розгляду клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а так само порушення строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути визнані як виключний випадок.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Товариства з обмежено відповідальністю «АЛМІ-ФУДЗ» на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі №420/2124/23 за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «АЛМІ-ФУДЗ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева І.А. Васильєва