УХВАЛА
02 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 200/11331/21
адміністративне провадження № К/990/31662/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі №200/11331/21 за позовом ОСОБА_1 до Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА, відповідач), Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, в якому просив:
- скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області №72/2021 від 31 березня 2021 року;
- скасувати рішення Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VІ-017/2021 від 30 червня 2021 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року позов задоволено.
Скасовано рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області №72/2021 від 31 березня 2021 року.
Скасовано рішення Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VІ-017/2021 від 30 червня 2021 року.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі №200/11331/21 - скасувано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області №72/2021 від 31 березня 2021 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області №72/2021 від 31 березня 2021 року - залишено без розгляду.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі №200/11331/21 - змінено в мотивувальній частині, викладено її в редакції цієї постанови.
Абзац четвертий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі №200/11331/21 - виключено.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі №200/11331/21 - залишено без змін.
15 вересня 2023 року відповідач засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року. Скаржник просить частково скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктами 1, 3 частини четвертої статті 353 КАС України та пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України.
Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про те, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи статтю 2 КАС України, не врахували висновки Верховного Суду, які викладені у справах №826/15590/15, №810/1972/17 щодо дискреційних повноважень ВКДКА.
Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.
Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Всупереч зазначеному, скаржник лише в загальному послався на статтю 2 КАС України та вказав на дискреційні повноваження ВКДКА, не зазначивши при цьому помилку суду апеляційної інстанції щодо застосування цієї норми, процитував уривки з постанов Верховного Суду та фактично висловив незгоду із прийнятим у справі судовим рішенням, що не є належним обґрунтуванням підстави відкриття касаційного провадження передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також у касаційній скарзі містяться посилання на постанови Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, від 11 липня 2019 року у справі №0940/1181/18, від 14 серпня 2019 року у справі №826/8986/19, від 31 жовтня 2019 року у справі №823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі №826/4464/17, від 23 квітня 2020 року у справі №813/3756/17, від 31 січня 2020 року у справі №640/3026/19, проте, скаржник не пов'язує їх із підставами для касаційного оскарження судових рішень, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Окрім цього, скаржник у тексті касаційної скарги як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Проте, в порушення зазначених вимог, скаржник не указав конкретну норму права, щодо застосування якої відсутній такий висновок та не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктами 1, 3 частини четвертої статті 353 КАС України та пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України, Суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень.
З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
У касаційній скарзі скаржник вказує, що розглядаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки доводам відповідача, які викладені в заяві щодо залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до ВКДКА та залишив без процесуального реагування вищезазначену заяву.
Натомість, як слідує з оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки статтею 122 КАС України визначено, що строк звернення до суду визначається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, про рішення ВКДКА від 30 червня 2021 року позивач дізнався тільки 30 липня 2021 року, коли отримав його, тому тридцятиденний строк звернення до суду про оскарження рішення ВКДКА від 30 червня 2021 року, визначений частиною сьомою статті 52 Закону № 5076-VI, позивач не пропустив.
Отже, судом апеляційної інстанції було розглянуто питання щодо залишення позовної заяви без розгляду та надано оцінку доводам апеляційної скарги ВКДКА, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами про оскарження рішення КДКА Київської області №72/2021 від 31 березня 2021 року та рішення ВКДКА №VІ-017/2021 від 30 червня 2021 року.
Будь-яких інших клопотань про залишення позову без розгляду, які скаржник направляв до суду апеляційної інстанції до матеріалів касаційної скарги не долучено.
Суд зазначає, що з огляду на те, що матеріали справи витребовуються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (за змістом частини третьої статті 334 КАС України), Суд позбавлений можливості перевірити наявність у матеріалах справи відомостей щодо подання скаржником до суду відповідних клопотань.
З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 3 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що судове рішення оскаржується також з підстави, передбаченої пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України.
За змістом пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Верховний Суд відхиляє зазначене посилання, оскільки скаржником лише процитовано зазначену норму процесуального закону та не наведено жодних обґрунтувань в чому саме полягає порушення норм процесуального права судами попередніх інстанції.
За таких обставин, Суд уважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування можливості касаційного оскарження рішення суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі №200/11331/21 за позовом ОСОБА_1 до Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про скасування рішень - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур