ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 200/5474/20-а
адміністративні провадження № К/9901/7424/21, №К/9901/11899/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів -Cоколова В.М., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 200/5474/20
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури про визнання протиправними і скасування рішення та наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Донецької обласної прокуратури на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів: Геращенка І.В., Міронової Г.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач-2) з вимогами:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Донецької області від 04.05.2020 №397-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту, Управління нагляду Прокуратури Донецької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
1.2. визнати протиправним і скасувати рішення №138 Кадрової комісії №2 від 02.04.2020 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту, Управління нагляду;
1.3. зобов'язати Прокуратуру Донецької області поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора Відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту, Управління нагляду з 05.05.2020 або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України;
1.4. стягнути з Прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.05.2020 і до моменту фактичного поновлення на посаді;
1.5. стягнути з Офісу Генерального прокурора та Прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконним звільненням, у розмірі 250 000 грн.
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2020 позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Донецької області від 04.05.2020 №397-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту, Управління нагляду Прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; визнано протиправним і скасовано рішення Кадрової комісії №2 від 02.04.2020 №138 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту, Управління нагляду Прокуратури Донецької області; зобов'язано Донецьку обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту, Управління нагляду Донецької обласної прокуратури з 05.05.2020 або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України; стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.05.2020 до 21.10.2020 в сумі 123 695,91 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі звернулися до Першого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами.
4. Апеляційні скарги були мотивовані тим, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача, є факт неуспішного проходження ним атестації, а не ліквідація, реорганізація органу. Згідно з пунктом 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ), з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» . За приписами пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ) прокурори та слідчі органів прокуратури можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
5. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 зупинено провадження за апеляційними скаргами Донецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2020 в справі №200/5474/20-а до набрання законної сили Рішенням Конституційного Суду України у справі №3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону №113-ІХ.
6. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при винесенні спірних рішень відповідачі керувалися нормами Закону №113-IX, конституційність якого наразі є предметом розгляду Великої Палати Конституційного Суду України, та дійшов висновку про те, що існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи №3/116(20), а тому провадження в справі №200/5474/20 необхідно зупинити.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. 03.02.2021 та 05.04.2021 ОСОБА_1 та Донецькою обласною прокуратурою подано касаційні скарги на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021.
8. У касаційних скаргах скаржники, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просять оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
9. Касаційні скарги обґрунтовані тим, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тому розгляд Конституційним Судом України справи за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо конституційності Закону України №113-ІХ не є обставиною, що об'єктивно унеможливлює розгляд цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України.
10. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційні скарги передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Шевцовій Н.В., Уханенку С.А.
11. Ухвалами Суду від 11.03.2021 та від 19.04.2021 відкрито касаційне провадження за вказаними скаргами.
12. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 22.08.2023, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Шевцової Н.В., яка входить до складу постійної колегії суддів, призначений повторний автоматизований розподіл указаних касаційних скарг.
13. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційні скарги передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Соколову В.М., Уханенку С.А.
14. Заперечень на касаційні скарги не надійшло.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
15. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
17. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
18. Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, Суд виходить із такого.
19. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
20. Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
21. Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при прийнятті спірних рішень відповідачі керувалися нормами Закону №113-ІХ, конституційність якого є предметом розгляду Великої Палати Конституційного Суду України, що вказує на об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи №3/116(20).
22. Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що за приписами частин першої та другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
23. У статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
24. Отже, за чинним правовим регулюванням закони, інші правові акти або їхні окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, проте не раніше дня ухвалення ним рішення. Виключенням із цього правила може бути надання нормі права ретроактивної дії у випадках пом'якшення або скасування юридичної відповідальності фізичної особи.
25. Суд наголошує, що зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є необхіднім у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи (мають зворотню дію).
26. В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.
27. Таким чином, вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, суд повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їхній взаємозв'язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і визначити наявність (відсутність) об'єктивної неможливості розгляду справи із викладенням мотивів такої неможливості.
28. Водночас, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував наявності зв'язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України за наслідками розгляду вказаного конституційного подання і предметом цього спору, а також в достатній мірі не конкретизував, в чому саме полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення органом конституційної юрисдикції зазначеного подання та не відобразив відповідні висновки у своїй ухвалі.
29. Наведене свідчить про невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції критерію обґрунтованості.
30. Також необхідно відзначити, що для цієї категорії справ законодавством установлено стислі процесуальні строки з метою своєчасного та оперативного розгляду: місячний строк для звернення до суду замість загального шестимісячного.
31. Трудові спори пов'язані з можливістю поновлення особи на роботі і в такому випадку на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, який за рахунок тривалого розгляду справи може сягнути великих розмірів.
32. Отож невиправдане зупинення провадження у справах цієї категорії є неприпустимим і не відповідає завданням адміністративного судочинства.
33. Відповідні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07.04.2021 в справі №200/5251/20-а, від 27.04.2021 в справі №360/2091/20, від 19.05.2021 в справі №360/2163/20, від 09.06.2021 в справі №360/2175/20 та від 21.10.2021 в справі №200/5458/20-а.
34. Оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 та Донецької обласної прокуратури підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала Першого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 - скасуванню.
35. Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
36. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
37. З указаних норм убачається, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, скасовуючи ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню в справі, одночасно передає справу для продовження розгляду.
38. Однак з матеріалів справи встановлено, що ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021 апеляційне провадження в цій справі поновлено.
39. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021 апеляційні скарги відповідачів на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №200/5474/20-а задоволено частково. Абзац четвертий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2020 змінено, виклавши його таким чином: «Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту, Управління нагляду Прокуратури Донецької області з 05.05.2020». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2020 залишено без змін.
40. За вказаних обставин відсутні підстави для направлення цієї справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
41. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
42. Задовольнити касаційні скарги ОСОБА_1 та Донецької обласної прокуратури.
43. Скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року.
44. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко