ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий суддя у першій інстанції: Дору Ю.Ю.
02 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/4167/23 пров. № А/857/15003/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 260/4167/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
24.05.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті додаткової винагороди у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” додаткової винагороди у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікування в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого з 08.03.2022р. - 26.04.2022р. в розмірі 160 000 грн.;
- зобов'язати нарахувати та виплатити додаткову винагороду у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” додаткової винагороди, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікування в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого з 08.03.2022р. - 26.04.2022р. в розмірі 160 000 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.07.2023р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, апелянт ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.07.2023р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , солдат військової служби за контрактом в/ч НОМЕР_2 , призваний у березні 2021 року Городоцьким РТЦК та СП Хмельницької області, гранатометник.
Із змісту довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 20.03.2023р. №896 видно, що солдат ОСОБА_1 08.03.2022р. отримав мінно-вибухове поранення: вогнепальне сліпе уламкове поранення м'яких тканин латеральної поверхні середньої третини лівого стегна із контузією судинно-нервового пучка, стороннє тіло лівого стегна.
08.03.2022р. позивач під час виконання бойового завдання в складі підрозділу, приймаючи безпосередньо участь в бойових діях під час захисту Батьківщини та у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, виконуючи заходи щодо звільнення від окупаційних військ території України, близько 14 год. 00 хв,. в районі населеного пункту Гуляйполе Пологівського району Запорізької області, під час зустрічного бою із силами противника, отримав поранення.
Підставою видачі довідки став Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2022р.
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3544, виданої КНП “Запорізька обласна клінічна лікарня” ЗОР, видно, що ОСОБА_1 отримав мінно-вибухове поранення лівого стегна з ушкодженням судинно-нервового пучка, стороннє тіло лівого стегна, Гемарогічний шок 2 ступеня.
Відповідно до переведеного епікризу №1717 із медичної картки стаціонарного хворого хірургічного відділення ВМКЦ CP (в/ч НОМЕР_3 ) - АДРЕСА_1 видно, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарі з 09.03.2022р - 10.03.2022р. у даному медичному закладі із діагнозом мінно-вибухова травма, вогневе сліпе осколкове поранення м'яких тканей лівого стегна.
З перевідного епікризу №2264 з військово-медичного клінічного центру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 видно, що солдат ОСОБА_1 , (в/ч НОМЕР_1 ) перебував на стаціонарному лікуванні у І відділенні судинної хірургії клініки малоінвазивної хірургії ВМКЦ Центрального регіону України з 11.03.2022р.-16.03.2022р.
Із змісту виписного епікризу із медичної картки (стаціонарного) хворого №1008 складеним Військовим госпіталем НОМЕР_4 (м. Хмельницький), видно, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарі з 16.03.2022р - 28.03.2022р. у з зв'язку з основним діагнозом: вогнепальним сліпим уламковим пораненням (08.03.2022 року) м'яких тканин латеральної поверхні с/3 лівого стегна з контузією судинно-нервового пучка, супутній діагноз: виразкова хвороба 12-ої кишки, рецедивуючий перебіг, загострення.
З виписки із медичної картки (стаціонарного) хворого №676 з КНГ “Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни” ХОР видно, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарі у даному медичному закладі з 28.03.2022р. -26.04.2022р. з діагнозом вогнепальне уламкове сліпе поранення м'яких тканин латеральної поверхні с/3 лівого стегна контузією судинно-нервового пучка.
13.04.2023р. позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про виплату додаткової винагороди внаслідок отримання поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини в зоні бойових дій.
Однак, як зазначає апелянт відповіді та виплати додаткової винагороди такий не отримав у зв'язку із чим звернувся до суду, як він вважає за захистом свого порушеного права.
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.
За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14.03.2022р. № 133/2022, затвердженого Законом України від 14.03.2022р. № 7168, Указом Президента України від 19.04.2022р. № 7300, затвердженого Законом України від 21.04.2022р. № 2212-IX, Указом Президента України від 17.05.2022р. № 341/2022, затвердженого Законом України від 22.05.2022р. № 2263-IX, Указом Президента України від 12.08.2022р. № 573/2022, затвердженого Законом України від 15.08.2022р. № 2500-IX, Указом Президента України від 07.11.2022р. № 757/2022, затвердженого Законом України 16.11.2022р. № 2738-IX, Указом Президента України від 06.02.2023р. № 58/2023, затвердженого Законом України від 07.02.2023р. № 2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023р. № 254/2023 та продовжений до теперішнього часу.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
ч.2, ч.4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2008р. структура та розміри складових елементів грошового забезпечення військовослужбовців установлені Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294.
30.08.2017р. з цього ж самого питання Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 (далі - Постанова КМУ № 704), котра набула чинності з 01.03.2018р.
28.02.2022р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168, якою запроваджено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. та до 100 000,00 грн. ( далі Постанова КМУ № 168)
В п.1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно п.п. 2-1, 3 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. № 168, телеграмою від 25.03.2022р. № НР 248/1298 Міністр Оборони України врегулював умови та порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям (далі - телеграма № НР 248/1298).
Відповідно до абз. 3, 4 п.3 телеграми № НР 248/1298, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
п.5 телеграми № НР 248/1298 передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. або 30 000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
У цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн. за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №2 до цієї телеграми).
Отже, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.
Крім того, за відповідності переліченим кваліфікаційним умовам громадянин набував право на отримання додаткової винагороди у порядку Постанови № 168 до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
п.1 Постанови № 168 у редакції Постанови КМУ від 01.04.2022р. № 400 право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн. поширено на такі категорії осіб які: 1) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; 2) захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); 3) загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
В п.17 Порядку встановлено виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018р. № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Отже, з 24.02.2022р. у військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі - 100 000, 00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.
Щодо виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі до 100 000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні бойової травми (08.03.2022р.) в закладах охорони здоров'я за період з 08.03.2022р.- 26.04.2022р. колегія суддів зазначає про таке.
08.03.2022р. ОСОБА_1 отримав поранення під час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 .
У період з 08.03.2022р. - 26.04.2022р. позивач проходив стаціонарне лікування, про що свідчать копії перевідного епікризу №1717, виписного епікриза №1008 (16.03.2022р.-28.03.2022р.), перевідного епікриза №2264, виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3544 (08.03.2022р.-09.03.2022р.), виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №675 (28.03.2022р.-26.04.2022р.).
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що Постановою Кабінету Міністрів України №168 визначено що, виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Тобто, військовослужбовець, який дістав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує винагороду 100000 грн.
Із змісту п.п. 2, 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 р. №362 “Про виплату додаткових винагород військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за березень місяць 2022 року” та додатків 1, 3 до наказу чітко видно, що ОСОБА_1 включений до переліку осіб на виплату додаткової винагороди за отримане поранення (травму, контузію, каліцтво) за березень місяць 2022 року.
З картки особового рахунку № НОМЕР_5 колегією суддів встановлено, що в колонці під номером 21 визначено “ГВ за АТО”, визначені суми нарахованої оспорюваної додаткової винагороди позивачу, а саме:
- ряд під номером 4 - 100 000 гривень у квітні 2022 року за березень 2022 року, загалом до виплати - 115 939,18 грн.
В п.п. 2, 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2022р. №512 “Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за квітень місяць 2022 року” та додатків 1, 3 до наказу також видно, що ОСОБА_1 включений до переліку осіб на виплату додаткової винагороди за отримане поранення (травму, контузію, каліцтво) за березень місяць 2022 року.
Відповідно до наданої картки особового рахунку № НОМЕР_5 в колонці під номером 21 визначено “ГВ за АТО”, якою встановлені суми нарахованої оспорюваної додаткової винагороди позивачу, а саме:
- ряд під номером 5 - 93 000 гривень (два платежі 30 000 грн. та 63 000 грн.) у травні 2022 року за квітень 2022 року - пропорційно часу лікування від отриманого поранення (до 27 квітня 2022 року), загалом до виплати - 125 821,09 грн.
Вищезазначене підтверджується також наявною в матеріалах справи копією відомості зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо) за період 17.11.2022р. 21.11.2022р.
Отже, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неотримання додаткової грошової допомоги оскільки позивач отримував додаткову винагороду на підставі пункту 11 Розділу XXXIV “Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану”. Даний факт підтверджується матеріалами справи.
Одночасно, колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168, Військова частина НОМЕР_1 не виплатила відповідні кошти за поранення, перебування на стаціонарному лікуванні та відпустці для лікування після тяжкого поранення, а також відповідач не надав відповіді на рапорт з огляду на таке.
03.05.2023р. Військова частина НОМЕР_1 надала ОСОБА_1 відповідь на зазначений рапорт (вх.№7186 від 20.04.2023р.) за вихідним №146/53/934 а також інформацію, що за період лікування додаткова винагорода виплачена з розрахунку 100 000 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168.
Крім того, 12.03.2022р. відповідач виплатив матеріальна допомогу ОСОБА_1 на вирішення соціально-побутових питань. При цьому, повідомлено позивачу що з 03.11.2022р. призупинено виплату грошового забезпечення, у зв'язку з самовільним залишенням частини.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 260/4167/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді З. М. Матковська
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 02.10.2023р.