ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/229/23 пров. № А/857/8032/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року (судді Гомельчук С.В., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Івано-Франківськ) у справі № 300/229/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Городенківського відділу УДМС України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Городенківського відділу УДМС України в Івано-Франківській області в якому просить визнати протиправними дії відповідача у відмові ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України, зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Городенківського відділу УДМС України в Івано-Франківській області оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року задоволено позов частково. Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Городенківського відділу оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Вказує на те, що для проходження ОСОБА_2 процедури отримання паспорта громадянина України відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 25.03.2015 № 302, потрібно пройти процедуру встановлення належності до громадянства України згідно із Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215. Також за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів було здійснено перевірку відомостей про народження ОСОБА_2 , за результатами якої в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян не виявлено відомостей про народження особи з таким прізвищем та ім'ям, а містяться дані про актовий запис № 20 від 22.01.1949 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 311 КАС України розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Чортовець, Городенківського району, Івано-Франківської області.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 26.10.2022 у справі № 342/895/22 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Чортовець Коломийського (раніше Городенківського) району Івано-Франківської області на території України станом на 24.08.1991 рік.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 09.09.2020 у справі № 342/237/20 визнано ОСОБА_2 недієздатною та призначено їй опікуна ОСОБА_1 .
На час подання адміністративного позову ОСОБА_1 є опікуном ОСОБА_2 .
16.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області Сергія Саїва із заявою про встановлення ОСОБА_2 належності до громадянства України.
Начальником Городенківського відділу Управління ДМС в Івано-Франківській області прийнято рішення про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_2 .
27.12.2022 відповідачем надано відповідь законному представнику, в якій зазначено, що основним документом, за яким оформлюється громадянство, є свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , видане 05.03.1966, проте, при перевірці відомостей про народження, виявлено розбіжність в «прізвищі та імені», а саме в Державному реєстрі актів цивільного стану зазначено інформацію про народження на прізвище « ОСОБА_2 »", відтак документи повернуто ОСОБА_1 для усунення недоліків.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі паспорта ОСОБА_2 , звернувся з цим позовом до суду.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» від 08 січня 2001 року № 2235-ІІІ (далі - Закон № 2235-ІІІ)
Згідно з приписами статті 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 Закону № 2235-ІІІ повноваження щодо встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
За змістом пункту 1 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок № 215), для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку. У випадках, передбачених законодавством України, за подання заяви та інших документів з питань громадянства сплачується державне мито або консульський збір, документ про сплату якого подається разом із заявами та іншими документами з питань громадянства.
Згідно з вимогами пунктів 2, 3 Порядку № 215 заяви з питань громадянства оформлюються: про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи. Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.
При цьому, відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку № 215, встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Так, пункт 8 Порядку № 215, визначає, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що законним представником позивачки було подано всі необхідні документи для встановлення належності до громадянства України ОСОБА_2 та начальником Городенківського відділу Управління ДМС в Івано-Франківській області прийнято рішення про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_2 .
06.12.2012 набув чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI).
На підставі частини 1 статті 21 вказаного Закону паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Частиною 2 статті 21 Закону № 5492-VI встановлено, що оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302)
Згідно із пунктом 10 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів».
На підставі пункту 7, 8 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.
Відтак, відповідь, надана 27.12.2022 Городенківським відділом УДМС України в Івано-Франківській області щодо повернення документів ОСОБА_1 для усунення недоліків при вже наявному рішенні, що винесене начальником Городенківського відділу Управління ДМС в Івано-Франківській області про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_2 , унеможливила подальше подання заяви щодо видачі паспорта ОСОБА_2 при наявності усіх необхідних документів для такої видачі.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 26.10.2022 у справі № 342/895/22 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Чортовець Коломийського (раніше Городенківського) району Івано-Франківської області на території України станом на 24.08.1991 рік.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 09.09.2020 у справі № 342/237/20 визнано ОСОБА_2 недієздатною та призначено їй опікуна ОСОБА_1 .
Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіряючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_2 з урахуванням апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
У законного представника ОСОБА_2 наявні всі необхідні документи, які передбачені пунктом 35 Порядку №302 для оформлення паспорта громадянина України, та подані до відповідача, що підтверджується матеріалами справи, які суд першої інстанції витребовував (аркуші справи 38-51).
Однак, реалізувати право на отримання ОСОБА_2 паспорта громадянина України надана відповідачем відповідь є необґрунтованою, що основним документом, за яким оформлюється громадянство, є свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , видане 05.03.1966, проте при перевірці відомостей про народження виявлено розбіжність в «прізвищі та імені», а саме в Державному реєстрі актів цивільного стану зазначено інформацію про народження на прізвище « ОСОБА_2 », відтак документи повернуто ОСОБА_1 для усунення недоліків.
Зі змісту статті 5 Закону України «Про громадянство України» випливає, що документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Відповідно до абзацу 3 пункту 90 Порядку №215 якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.
Як вже зазначалось вище начальником Городенківського відділу Управління ДМС в Івано-Франківській області прийнято рішення про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_2 .
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» (пункт 75) від 05.04.2005 вказано, що засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції про те, що зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Городенківського відділу УДМС України в Івано-Франківській області оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_2 , буде належним та достатнім способом захисту порушеного права позивачки у цій справі.
Колегія суддів також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 1 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у вже згаданій вище постанові від 18.11.2021 у справі № 420/4049/20.
Покликання апелянта на неподання позивачем повного переліку документів, не заслуговує на увагу суду, оскільки зазначене не було підставою для відмови.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі № 300/229/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді О.М. Довгополов
Л.Я. Гудим
Повний текст постанови складено 29.09.2023