ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
02 жовтня 2023 року Справа № 280/6096/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в письмовому проваджені адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ ВП 44118663), третя особа Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Василя Сергієнка, 48-А, м. Запоріжжя, 69076, код ЄДРПОУ 35037233) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо нарахування позивачу сум єдиного внеску, що обліковується в інтегрованій картці платника, скасувавши вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 № Ф-19566-13У, яка знаходиться на примусовому виконанні в Хортицькому відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та скасувавши вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.06.2021 № Ф-19566-13 на суму 37788,74 грн.;
зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 суму заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування з закриттям інтегрованої картки платника податків, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 і з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування.
Ухвалою суду від 03.08.2023 вжито заходів забезпечення позову.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу стало відомо про те, що відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 № Ф-18566/13У на суму 35588,74 грн. та від 25.06.2021 № Ф-19566-13, згідно яких сума заборгованості складає станом на 31.07.2023 37788,74 грн. З оскаржуваними податковими вимогами позивач не згодна, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування перебувала у трудових відносинах з Веселівським районним УПСЗН, УПСЗН Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради, УСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району, з 2017 року по теперішній час з Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4», що підтверджується довідкою форми ОК-5, тобто роботодавцями позивача у спірні періоди нараховувалася заробітна плата та сплачувалися страхові внески. Вважає, що необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи- підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 03.08.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
30.08.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому висловлює незгоду і з заявленими позовними вимогами та зазначає, що позивач є фізичною особою-підприємцем, у зв'язку з чим зобов'язаний сплачувати передбачені законами України податки, збори та інші загальнообов'язкові платежі, у тому числі ЄСВ. Посилається на пропуск строку звернення до суду та просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 здійснила 16.09.2013 державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи; номер запису 21030000000077082.
У подальшому, 02.05.2023 позивачем припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням; номер запису 2001030060001077082.
Станом на 31.12.2022 ОСОБА_1 має заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) в сумі 37788,74 грн. 90 коп., яка виникла в результаті автоматичного нарахування єдиного внеску ІС «Податковий блок» у розмірі мінімального страхового внеску.
Податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-19566-13У від 13.11.2020 на суму 35588,74 грн. та податкову вимогу № Ф-19566-13 від 25.061.2021 на суму 37788,74 грн.
Окрім цього, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 у період з 2017 по 2023 рік була найманим працівником.
Таким чином, у вказаний період протягом 2017-2020 років, який включає строк, за який позивачу нараховано суми єдиного внеску оскаржуваною вимогою, роботодавцем позивача та органом соціального захисту здійснювались відрахування єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 до бюджету.
Також в матеріалах справи є відсутніми докази, які свідчать про отримання позивачем в період 2017-2020 років доходу від провадження підприємницької діяльності.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України № 2464-VI від 07.08.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015р., Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, частиною 2 ст.2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Отже, нормами вказаного закону регламентується база оподаткування як складова частина порядку нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з ч.11 ст.8 наведеного Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка (з 01.01.2016р. у розмірі 22 відсотка) визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.ч.2, 3 ст.9 цього Закону).
Частиною 8 ст.9 вказаного Закону передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Аналіз наведених норм вказує на те, що в разі якщо платником внеску не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої вказаним Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Приписи абз.1 п.2 ч.1 ст.7 зазначеного Закону змінені згідно із Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016p. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який зобов'язав платника єдиного внеску визначити базу нарахування ЄСВ не менше мінімальної величини, при цьому факт неотримання доходу не впливає на мінімальну величину ЄСВ, що підлягає нарахуванню та сплаті.
Відповідно до ст.2 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ФО-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.
Звітним періодом є календарний рік.
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».
За обліковою категорією (фізична особа-підприємець) Звіти за 2017-2020 роки позивачем не були подані до контролюючого органу у строки, визначені законом, не було нараховано та сплачено суми ЄСВ за вказані роки.
Згідно пп.2 п.2 p.VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015р., у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Матеріалами справи стверджується, що вказане нарахування боргу з ЄСВ здійснено відповідачем за період 2017-2020 років у сумі мінімального розміру страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; (п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Відповідно до ч.5 ст.8 цього Закону єдиний внесок для платників, зазначених у ст.4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
В 2017 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3200 грн. згідно Закону України № 1801-VІІ від 21.12.2016р. «Про Державний бюджет України на 2017 рік».
У 2018 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 3723 грн. згідно Закону України № 2246-VIII від 07.12.2017р. «Про Державний бюджет України на 2018 рік».
В 2019 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 4173 грн. згідно Закону України № 2629-VIII від 23.11.2018р. «Про Державний бюджет України на 2019 рік».
Звідси, розрахункова (мінімальна) сума єдиного соціального внеску за 2017 рік становила 8448 грн. (3200 грн. х 22 % = 704 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р.) х 12 місяців).
Розрахункова (мінімальна) сума єдиного соціального внеску за 2018 рік склала 9828 грн. 72 коп. (3723 грн. х 22 % = 819 грн. 06 коп. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р.) х 12 місяців).
Розрахункова (мінімальна) сума єдиного соціального внеску за 2019 рік становила 2754 грн. 18 коп. (4173 грн. х 22 % = 918 грн. 06 коп. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2019р. по 30.04.2019р.) х 3 місяці).
Також розрахункова (мінімальна) сума єдиного соціального внеску за 2020 рік становила 8495 грн. 30 коп.
При цьому, загальна сума боргу (недоїмки) з ЄСВ згідно спірної вимоги склала за період з 2017 по 4 квартал 2020 року 37788 грн. 74 коп.
Відповідно до вимог ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з п.3 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015р., органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
За приписами п.4 розділу VI цієї Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою є сума єдиного внеску, яка своєчасно не сплачена у строки, встановлені вказаним Законом.
Таким чином, чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов'язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених законом) - відповідач вправі був обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).
Разом з тим, питання, яке є предметом судового розгляду у даній справі, стосується порядку сплати ЄСВ фізичною особою - підприємцем, який є найманим працівником, та за якого роботодавець сплачує ЄСВ до Пенсійного фонду України.
Зокрема, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за звітні періоди 2017-2020 років суми ЄСВ за позивачку сплачені її роботодавцями, в розмірі не менше мінімального.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З огляду на викладене, фізична особа - підприємець зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» спричинило б подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 була протягом спірного періоду застрахованою особою, платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а відтак саме на страхувальника-роботодавця покладено обов'язок систематичної сплати єдиного внеску із заробітної плати позивача.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності.
У зв'язку з нарахуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, у позивача не виникав обов'язок щодо сплати єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-19566-13У від 13.11.2020 на суму 35588,74 грн. та № Ф-19566-13 від 25.06.2021 на суму 37788,74 грн. сформовані відповідачем без дотримання вимог закону, а тому є наявними правові підстави для їх скасування.
Окрім цього, згідно із п.4.1.4 пп.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
З огляду на викладене, суд приходить до переконливого та послідовного висновку про те, що винесені відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) не відповідають критерію «пропорційності», адже у такий спосіб не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, а тому відповідачем протиправно винесені вимоги про сплату боргу (недоїмки).
При цьому позовна вимога стосовно визнання протиправними дій щодо нарахування сум єдиного внеску задоволенню не підлягає, оскільки охоплюється висновком суду щодо необхідності скасування оскаржуваних вимог про сплату боргу та, на думку суду, є тотожними.
Що стосується позовної вимоги щодо зобов'язання Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 суму заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування з закриттям інтегрованої картки платника податків, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 і з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, то в цій частині суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску.
Згідно частини 1 статті 71 Податкового кодексу України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
За змістом статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.
Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року №5 визначено правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Згідно із главою 2 Розділу II Порядку з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДПС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів, зокрема, за напрямами: наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДПС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом Платежі до з'ясування.
Підрозділ, що здійснює облік платежів, за основним та неосновним місцем обліку закриває ІКП не пізніше наступного робочого дня після формування відомостей в частині тих податків і зборів, щодо яких відсутня заборгованість на відповідній території, та відомостей з відміткою про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Відповідно до підрозділу 2 Розділу І Порядку №5, інформаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції.
Згідно з пунктом 1 підрозділу 1 Розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегрована картка платника (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.
Облікові показники, які відображаються в ІКП, залежать від форми обліку, яка передбачена умовами адміністрування відповідного платежу, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі - Перелік форм ІКП).
Відображення в інформаційній системі показників за результатами адміністративного та/або судового оскарження рішень податкових органів визначені Розділом VII Порядку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 цього Розділу у разі судового провадження - керівник підрозділу судового оскарження (або особа, яка виконує його обов'язки) після отримання ухвали про відкриття провадження у справі за позовом платника чи після отримання матеріалів від відповідного структурного підрозділу податкового органу для підготовки позовної заяви призначає відповідальним за супровід цієї судової справи у суді працівника підрозділу судового оскарження (далі - юрист).
Юрист не пізніше наступного робочого дня, що настає за днем отримання первинних документів, а для документів, що готуються територіальним органом ДПС,- наступного робочого дня після направлення позову до суду підрозділом судового оскарження, здійснює їх реєстрацію в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та вносить первинні показники документів, визначені у підрозділі 2 розділу VII цього Порядку. Сума позову, яка відображена у рішенні суду про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, та відповідає сумі податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.
Інформація, яка відображена у рішенні суду про оскарження частини суми податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати єдиного внеску створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату недоїмки, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 справа №825/999/17, від 26.02.2019 справа №805/4374/15-а, 30.11.2021 справа №300/3157/20.
В даному випадку на піставі матеріалів справи суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування вимог Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-19566-13У від 13.11.2020 на суму 35588,74 грн. та № Ф-19566-13 від 25.06.2021 на суму 37788,74 грн.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №816/2042/16, наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигід та податкових зобов'язань платника податків, є правомірними, оскільки у випадку, коли неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податків, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів.
Відображення податковим органом в інтегрованих картках платника відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.
Приймаючи до уваги, що інтегрована картка платника є документом, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, то зазначення в цій картці суми податку, нарахування якої скасовано судом, порушує права позивача, оскільки відображає несплату неіснуючих податкових зобов'язань.
Отже, у випадку скасування вимоги відповідач зобов'язаний відобразити інформацію в обліковій картці платника.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання внести зміни до інтегрованої картки особового рахунку ОСОБА_1 шляхом внесення інформації про скасування нарахованої недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з 2017 року по 2020 рік в сумі 37788,74 грн.
Стосовно строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Пунктом.1.3. п.1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Згідно ч.14 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення.
Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платнику зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.
Закон №2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску.
Платник єдиного соціального внеску, в даному випадку позивач, для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а саме в межах шестимісячного строку, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Такий висновок щодо строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску зроблено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 25.02.2021 у справі № 580/3469/19.
Суд звертає увагу на те, що згідно з долученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням, яке направлено податковим органом на адресу позивача, не можливо встановити, що саме за лист був відправлений таким поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням. Більше того, такі повідомлення повернулись відправнику «за закінченням терміну зберігання» 22.12.2020 та 29.07.2021, а тому відсутні будь-які підстави вважати, що позивач реально довідався про оскаржувані вимоги та отримала їх копію.
Натомість, матеріалами справи підтверджується, що оскаржувані Вимоги (їх копії) отримано платником разом з відповіддю № 30783/6/08-01-13-05-09 від 31.07.2023 на заяву від 24.07.2023.
Після отримання вказаної відповіді, 02.08.2023 позивач звернулася з даним позовом до суду, тобто звернулася із позовом в межах строку, визначеного ст. 122 КАС України.
Тож, враховуючи зазначене, суд вважає, що звернувшись до суду 02.08.2023 з позовом про оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем дотримано строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України.
Відтак, твердження відповідача про те, що позивачкою пропущено строк звернення до суду є безпідставними.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
В порядку ст.139 КАС України та виходячи із результату розгляду справи слід здійснити розподіл судових витрат.
При цьому, належить стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 2147 грн. 20 коп. та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 805,21 грн.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ ВП 44118663), третя особа Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Василя Сергієнка, 48-А, м. Запоріжжя, 69076, код ЄДРПОУ 35037233) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-19566-13У від 13.11.2020 та № Ф-19566-13 від 25.06.2021.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 2017 року по 2020 рік в розмірі 37788,74 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 коп.) та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 805,21 грн. (вісімсот п'ять гривень 21 копійка).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 02.10.2023.
Суддя А.В. Сіпака