ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/11464/19 Номер провадження 22-ц/814/2786/23Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Карпушина Г.Л., Лобова О.А.
секретар: Андрейко Я.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2022 року, постановлене суддею Гольник Л.В.
по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Головного управління державної Казначейської служби України у Львівській області, Державної казначейської служби України, треті особи Головне управління Національної поліції в Полтавській області, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Головного управління державної Казначейської служби України у Львівській області, Державної казначейської служби України, треті особи Головне управління Національної поліції в Полтавській області, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, СВ Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12018170040001563, внесеного до ЄРДР 18.05.2018 року за ч. 2 ст. 140 КК України, повідомлення про підозру в якому досі нікому з винних осіб не пред'явлено.
18.04.2017 року медичні працівники Міжнародної клініки відновлювального лікування за адресою: АДРЕСА_1 неналежно виконували свої професійні обов'язки, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітній пацієнтці ОСОБА_2 , 2003 р.н., а саме тілесні ушкодження у вигляді перелому головки правої стегнової кістки зі зміщенням фрагментів правої ноги.
Вказано, що кримінальне провадження здійснюється із чисельними порушеннями норм чинного законодавства, однобічно, необ'єктивно і невсебічно, внаслідок чого суттєво порушуються права позивача ОСОБА_1 як потерпілого та його неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , не проводяться слідчі дії, зокрема слідчий експеримент, не вилучені відеодокази з камер спостереження під час проведення лікувальних процедур із клініки. Судова медична експертиза призначена через півтора року досудового розслідування. Слідчим не вилучені ще чотири історії хвороби з клініки Сітенка м. Харкова, де лікується дитина. Не допитані винні особи та свідки, не проведено одночасного допиту декількох осіб, порушуються всі розумні строки досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Клопотання та скарги позивача орган досудового розслідування та прокуратура залишають без задоволення.
Як працівники клініки, які неналежним чином виконували медичні обов'язки, так і працівники органу досудового розслідування та прокуратури неналежним чином виконують свої службові обов'язків, їх протиправні дії завдали позивачу та його доньці ряд моральних та матеріальних збитків, вартість яких становить 724 700 гривен, з них витрати, понесені позивачем становлять: перша та друга операція: 30000 гривень; МРТ 4 рази: 4000 гривень; третя операція: 30000 гривень; четверта операція: 30000 гривень; проживання та дорога /до м. Харків в обидві сторони/: 8000 гривень; ліки: 3000 гривень; витрати на професійну правничу допомогу: 50000 гривень; поїздка до м. Трускавець з проживанням 3700 гривень; памперси та інші засоби догляду 16000 гривень; заміна кульшового (тазо-стегнового) суглобу, яку належить здійснити в 20 років 150 000 гривень та 400 000 (чотириста) тисяч гривень моральної шкоди. Внаслідок отриманої травми у дитини позивача виникли ускладнення у вигляді викривлення поперекового відділу хребта, яке також у майбутньому потребуватиме матеріальних затрат на лікування.
Позивач змушений вести досудове розслідування та нести величезні витрати через бездіяльність Трускавецького відділення поліції Дрогобицького відділу поліції Головного Управління Національної Поліції у Львівській області та прокуратури Трускавецького відділу Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, а також Головного управління Національної поліції у Львівській області та Прокуратури Львівської області та їх службових і посадових осіб, крім того, слід зазначити, що відповідачами порушено всі розумні строки досудового розслідування.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено наявність неправомірних дій органу досудового розслідування та прокуратури, не доведено наявність між шкодою та діями органу досудового розслідування причинно-наслідкового зв'язку.
Позивач не надав доказів бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури. Натомість органом досудового розслідування та прокуратурою надано детальні пояснення з приводу проведення досудового розслідування, яке на даний час триває та обумовлене складністю даного кримінального провадження та необхідністю проведення експертиз.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви, та обгрунтовані неефективністю та надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому він є потерпілим.
Від Львівської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора до суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в якому просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відзив Львівської обласної прокуратури обґрунтовано тим, що позивачем не надано жодних доказів, що майнову шкоду йому було спричинено бездіяльністю чи неправомірними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Вказано, що між поведінкою службових осіб органів досудового розслідування та прокуратури у кримінальному провадженні та матеріальною шкодою (витрати на лікування доньки, у т.ч. медикаменти, оперативне втручання, лабораторні та інші дослідження, оплата проїзду, проживання у містах України у зв'язку з лікуванням) відсутній причинно-наслідковий зв'язок.
Вимога позивача про відшкодування моральної шкоди, також є безпідставною внаслідок її недоведення.
Відзив Офісу Генерального прокурора мотивовано тим, що ОСОБА_1 неодноразово оскаржувалися дії прокурора та слідчого в суді у порядку, передбаченому КПК України, однак ухвалами слідчих суддів не встановлено протиправність дій чи бездіяльність органів досудового розсліування, що виключає цивільно-правову відповідальність.
Вказано, що надмірна тривалість досудового розслідування не є по суті бездіяльністю органу досудового розслідування, а лише свідчить про невзгоду позивача із строками розслідування відповідного кримінального провадження.
Окрім того, зазначено, що між поведінкою службових осіб органів досудового розслідування та прокуратури у даному кримінальному провадженні та матеріальною шкодою позивача пов'язаною з лікуванням доньки відсутній причинно-наслідковий зв'язок.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 18.05.2018 року до ЄРДР за № 12018170040001563 внесено відомості за ч. 2 ст. 140 КК України за заявою ОСОБА_1 , а саме: «18.04.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 медичний працівник Міжнародної клініки відновлювального лікування неналежно виконував свої професійні обов'язки, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітній пацієнтці ОСОБА_2 , 2003 р.н., у вигляді перелому головки правої стегнової кістки зі зміщенням фрагментів правої ноги» (т. 1, а.с. 23).
За вказаним фактом СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області розпочате досудове розслідування кримінального провадження № 12018170040001563 від 18.05.2018 за ч. 2 ст. 140 КК України.
Постановою прокурора Полтавської місцевої прокуратури від 01.10.2018 року, оскільки кримінальне правопорушення вчинено на території Міжнародної клініки відновлювального лікування за адресою: АДРЕСА_1 , то визначено територіальну підслідність кримінального провадження за слідчим відділом Трускавецького відділенні поліції Дрогобицького відділу поліції ГУНП у Львівській області.
11.12.2018 кримінальне провадження було доручено для подальшого проведення досудового розслідування слідчому Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області.
Гречуха В.О. в даному кримінальному провадженні визнано потерпілим.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 вказав, що через бездіяльність службових осіб органів слідства та прокуратури, йому внаслідок нефективного та надмірно тривалого досудового розслідування було завдано матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.
Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 27 вересня 1999 року у справі «Smith and Grady v. The UK», заяви № 33985/96 і № 33986/96; від 18 грудня 1996 року у справі «Aksoy v. Turkey», заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв'язку з порушенням.
ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв'язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ зазначив, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, ґарантованих статтею 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року, заява № 66561/01). Суд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, вішкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Особа має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного зобов'язання щодо проведення ефективного та незалежного розслідування.
Розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані. Критеріями оцінки ефективності розслідування є адекватність дій, проведених органом досудового розслідування, швидкість розслідування та незалежність слідства.
У ст. 2 КПК України наголошено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 28 КПК України визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.
Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
З довідки слідчого СВ ВП № 2 Дрогобицьукого РВП ГУНП у Львівській області Николин Л.М. про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120181170040001563 від 18.05.2018 за ознаками кримінального правпорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, вбачається, що з 17.04.2017 по 28.04.2017 пацієнтка ОСОБА_2 проходила 5-й курс реабілітації у ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування». Відповідно до виписки з історії хвороби пацієнтка ОСОБА_2 проходила 5-й курс інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації, діагноз: G 80.0 ДЦП, спастична тетраплегнія. Рухові порушення IV рівня за класифікацією GMFCS. Функції руки V рівня за класифікацією MACS. Після 4-го курсу реабілітації у листопаді 2006 року стан з позитивною динамікою.
Ухвалою слідчого судді Трускавецького міського районного суду Львівської області від 13.05.2019 року призначено судово-медичну експертизу ОСОБА_2 , проведення якої доручено експертам Комунального закладу Київської обласної ради Київського обласного бюро судово-медичних експертиз. Згідно з їх відповіддю вказана установа не має можливості скласти необхідний для виконання експертизи склад комісії експертів, що унеможливлює її виконання.
Ухвалою слідчого судді Трускавецького міського районного суду Львівської області від 16.09.2019 року призначено судово-медичну експертизу ОСОБА_2 , проведення якої доручено експертам КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи». Згідно з їх відповіддю для проведення вказаної експертизи у складі комісії в обов'язковому порядку має бути залучений лікар-спеціаліст у лікуванні дитячого церебрального паралічу, однак такого лікаря не має.
Згідно відповіді з Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації встановлено, що ними для проведення вказаного виду експертизи пропонуються кандидатури завідуючої відділенням променевої діагностики КНП ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» Дробченко Л.К. та лікаря ортопеда - травматолога дитячого КНП ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» Щуровського О.М.
04.11.2019 винесено постанову про призначення комісійної судово-медичної експертизи для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень наявних у ОСОБА_2 з урахуванням відповіді Департаменту охорони здоров'я Львівської області.
Як вбачаєтьбся з листа Дрогобицької місцевої прокуратури, адресованого ОСОБА_1 , 02.03.2020 місцевою прокуратурою у КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» скеровано лист про пришвидшення проведення даної експертизи.
Згідно висновку комісійної судово - медичної експертизи № 75 від 06.11.2020 встановлено наступне:
З представлених матеріалів видно, що ОСОБА_2 є інвалідом з народження з приводу захворювання: «Дитячий церебральний параліч (ДЦП), спастична тетраплегія». В період часу з 17.04.2017 по 28.04.2017 їй був проведений курс реабілітації в міжнародній клініці відновного лікування міста Трускавця. Після повернення додому батьки дитини звернулися 07.05.2017 за медичною допомогою з приводу болю і набряку в ділянці правого кульшового суглобу і при рентгенологічному обстеженні у дитини було виявлено «перелом шийки правої стегнової кістки стадії консолідації» і підвивих головки лівої стегнової кістки. В Інституті патології хребта і суглобів дитині проведена операція в ділянці правого кульшового суглобу, під час якої виявлені застаріле ушкодження стегнової кістки, а саме: незрощений перелом шийки у вигляді несправжнього суглобу та зрощений перелом голівки діафізу. На представлених ксерокопіях рентгенограм та на серії комп'ютерний томограф кульшових суглобів і кісток тазу, зроблених до операції і описаних при проведенні даної комісійної експертизи членом комісії лікарем-рентгенологом ОСОБА_3 підтверджується наявність давнього незрощення перелому шийки правої стегнової кістки. Інші пошкодження, які були виявлені під час операції рентгенологічно не диференціюються.
Таким чином, на підставі клінічних і рентгенологічних даних комісія вважає, що дитина ОСОБА_2 отримала перелом шийки правої стегнової кістки.
Беручи до уваги, наявність у дитини ОСОБА_2 інвалідизуючої патології - «ДЦП, спастична тетраплегія», яка супроводжується підвищеною спастикою м'язів та вираженими контрактура суглобів (більше зліва ніж справа), відсутність самостійної опори та ходи, внаслідок чого розвивається остеопороз (крихкість) кісток, переломи кісток у таких хворих можуть виникнути навіть при незначних фізичних навантаженнях: при розробці рухів в суглобах під час лікувальної фізкультури; в побуті при догляді за дитиною (переодягання, купання, переміщення інвалідне крісло чи ходунки, тощо); при падінні.
Через відсутність судово-медичних даних у представлених слідством медичних документах, встановити конкретно давність і механізм утворення перелому шийки правої стегнової кістки у дитини ОСОБА_2 комісія не має можливості.
Згідно п. 2.2.1/в «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», закритий перелом шийки правої стегнової кістки відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Беручи до уваги п. 2 даних «Підсумків», а також записи у медичній карті хворого міжнародної клініки відновного лікування за 21.04.2017, де наявні вказані скарги хворої на болі в ділянці правого кульшового суглобу, комісія не виключає можливості виникнення перелому шийки правої стегнової кістки у дитини ОСОБА_2 у період проходження курсу реабілітації (17-28.04.2017) в ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування». Через відсутність об'єктивних судово-медичних даних, точно визначити термін виникнення перелому і встановити конкретний механізм спричинення перелому, а саме: при розробці рухів в суглобах, при догляді за дитиною чи при падінні комісія не має можливості.
14.05.2021 року винесено постанову про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень наявних у ОСОБА_2 .
У висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 85 від 27.07.2021 вказано, що через відсутність судово-медичних даних у представлених медичних документах, встановити конкретно давність і механізм утворення перелому шийки правої стегнової кістки у дитини ОСОБА_2 комісія не має можливості.
17.02.2022 року винесено постанову про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи для встановлення причинно-наслідкового зв'язку (медичного аспекту) у здійсненні своїх професійних обовязків лікарями під час курсу реабілітації ОСОБА_2 , яку скеровано на виконання в Державну спеціалізовану установу «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я».
04.08.2022 в Державну спеціалізовану установу «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоровя» скеровано лист про проведення повторної комісійної судової експертизи у вказаному кримінальному провадженні у найкоротший термін.
З огляду на вищевказні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що тривалість досудового розслідування кримінального провадження у даній справі пов'язана з необхідністю проведення експертиз для визначення ступеню завданої шкоди здоров'ю ОСОБА_2 та встановлення причинно-наслідкового зв'язку (медичного аспекту) у здійсненні своїх професійних обов'язків лікарями під час курсу реабілітації ОСОБА_2 .
В той же час, з огляду на те, що досудове розслідування триває з 18.05.2018 року, тобто більше 5 років, тому цей строк не можна визнати розумним та виправданим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зазначила, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.
Висновки про відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування викладені також у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19 (провадження № 61-18673св19), від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17 (провадження № 61-3288св19), від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 (провадження № К/9901/17533/18).
У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц (провадження № 61-5805св20) зазначено, що «згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови.».
Разом з тим, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець видокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 175 ЦПК України передбачено, що позивач формулює позовні вимоги і зобов'язаний зазначити належний склад відповідачів у позові.
Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
Проте, позивачем позовних вимог про відшкодування моральної шкоди до держави України не пред'явлено.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Враховуючи вищевказані вимоги законодавства, з огляду на те, що покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду в порядку ст. 1174 ЦК України покладено саме на державу, проте позивачем позовних вимог про відшкодування моральної шкоди до держави України не заявлено, тому враховуючи принцип диспозитивності судового процесу суд позбавлений можливості здійснювати розгляд справи поза межами заявлених вимог.
Позовна вимога ОСОБА_1 щодо відшкодування з відповідачів матеріальної шкоди, яка складається з затрат на лікування дитини є необгрунтованою з наступних підстав.
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право на відшкодування такої шкоди (стаття 128 КПК України, статті 1166, 1167, 1177 ЦК України).
Цивільним позивачем може бути, як фізична так і юридична особа, яка визнана потерпілою в конкретному кримінальному провадженні.
На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред'явлений їхніми законними представниками.
Шкоду завдану кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням відшкодовує підозрюваний, обвинувачений або фізична чи юридична особа, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Таким чином, завдану майнову шкоду в рамках даного кримінального правопорушення мають відшкодовувати винні особи.
З огляду на вищевказане, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між майновою шкодою позивача (витрати на лікування дочки) та поведінкою службових осіб органів досудового розслідування.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді: Г. Л. Карпушин
О. А. Лобов