Справа №760/34601/21
1-кс/760/9446/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі суду: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву про самовідвід судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_3 у справі №760/10910/22 (провадженні №1-кс/760/314/23),-
ВСТАНОВИВ:
В провадження суду надійшла заява про самовідвід судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_3 , заявлений у рамках справи №760/10910/22, провадження №1-кс/760/314/23. Остання обґрунтована тим, що до Солом'янського районного суду м. Києва в порядку повторного авторозподілу передана справа за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР відносно суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду скарги ОСОБА_4 було визначено слідчого суддю Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_3 .
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_3 заявив самовідвід у справі з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, оскільки скарга стосується зобов'язання внести відомості про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальні правопорушення вчинені, на думку ОСОБА_4 , суддями Київського апеляційного суду ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .
На думку слідчого судді ОСОБА_3 наявні підстави, що можуть викликати сумнів у його неупередженості, як слідчого судді, при розгляді вказаної скарги.
Особи, які беруть участь у кримінальному провадженні та особа, яка заявила самовідвід, у судове засідання не з'явились.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження, не здійснювалось.
Заява слідчого судді про самовідвід підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Тобто неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
Перелік підстав, за наявності яких особами, які беруть участь в кримінальному провадженні, може бути заявлено відвід судді, визначений частиною 1 статті 75 КПК, а саме: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї
заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно із ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст.ст. 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, у пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" (заява №21722/11) від 27.05.2013, а також у рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ), зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності.
Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
В пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі "Бочан проти України" (заява №7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що "безсторонність" в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі.
Тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
У справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами проявів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.
Таким чином, на основі вищезазначеного слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи.
Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з'їзду суддів України від 22.02.2013, визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
З огляду на те, що скарга ОСОБА_4 , яка перебуває у провадженні слідчого судді ОСОБА_3 , стосується зобов'язання внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінальних правопорушень, вказані обставини можуть викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості слідчого судді ОСОБА_3 при розгляді даної скарги.
За таких обставин наведені в заяві про самовідвід підстави є обґрунтованими та достатніми для її задоволення.
Керуючись статтями 75, 76, 80-82 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву слідчого судді про самовідвід задовольнити.
Відвести слідчого суддю Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від розгляду скарги ОСОБА_4 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (справа № 760/10910/22 (провадження № 1-кс/760/314/23).
Ухвала оскарженню не підлягає
Слідчий суддя ОСОБА_1