Справа №:755/13364/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Булгакової Є.І.,
представника позивача - ОСОБА_7,
представника відповідача ТОВ «Інвестиційний Будинок» - Грицай С.М.,
представника третьої особи ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» - Сорокопуд М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний Будинок», Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ред Пойнт Фінанс», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавська Мирослава Адамівна, про визнання недійсними електронних торгів та протоколу, що їх оформлює, визнання недійсними та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки і свідоцтва про придбання нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, -
УСТАНОВИВ:
23.12.2022 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсними електронних торгів та протоколу, що їх оформлює, визнання недійсними та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки і свідоцтва про придбання нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, у якому просить:
- визнати недійсними електронні торги, проведені Державним підприємством «СЕТАМ» по лоту №498777 та Протокол, що їх оформлює №566704, які відбулися 17.12.2021 року з примусової реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки): квартири АДРЕСА_1 , переможцем за яким став ТОВ «Інвестиційний Будинок»;
- визнати недійсним та скасувати Акт про реалізацію предмета іпотеки: квартири АДРЕСА_1 , складений та затверджений 07.02.2022 року ПВ ВО міста Києва Бережним Я.В., в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, покупцем квартири АДРЕСА_1 , за яким став ТОВ «Інвестиційний Будинок»;
- визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про придбання нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 з електронних торгів, яке видане 16.02.2022 року ПН КМНО Журавською М.А. та зареєстроване в реєстрі за №45, відповідно до якого власником квартири АДРЕСА_1 став ТОВ «Інвестиційний Будинок»;
- витребувати з чужого незаконного володіння у ТОВ «Інвестиційний Будинок» квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2583304980000) у власність ОСОБА_1 .
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.2006 року. Однак, це право власності було грубо порушене відповідачами. 16.02.2022 року ПН ОСОБА_2 прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Інвестиційний Будинок» на підставі виданого нею свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 16.02.2022 року, №45, яке в свою чергу було видане на підставі Акту про реалізацію предмета іпотеки складеному ПВ ОСОБА_3 07.02.2022 року. Вказаний Акт ПВ ОСОБА_3 склав на підставі Протоколу №566704 проведення електронних торгів від 17.12.2021 року ДП «СЕТАМ». На переконання позивача, правочин з продажу нерухомого майна є незаконним та має бути визнаний недійсним. Відповідно до звіту від 17.09.2021 року про проведення незалежної оцінки з визначення ринкової вартості квартири, її вартість становить 966700,00 грн. Однак цей звіт був виготовлений з грубим порушенням закону. Огляд майна перед його оцінкою є необхідною умовою законності визначення вартості майна. Підготовці та проведенню незалежної експертизи майна має передувати ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього. Поряд із цим, а ні приватний виконавець, а ні оцінювач не потрапляли до спірної квартири. У зв'язку із цим початкова ціна продажу при примусовій реалізації була заниженою та становила 966700,00 грн. Проте, згідно звіту про оцінку майна від 23.09.2022 року, яка проводилась на замовлення сторони позивача, вартість квартири становить 1409107,00 грн. Отже, ринкова вартість спірного нерухомого майна є значно більшою ніж та, на підставі якої було проведено торги, на яких відчужене житло, що є єдиним місцем проживання сім'ї позивачки. Перші торги з реалізації квартири 25.10.2021 року не відбулись в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів зі стартовою ціною 966700,00 грн. Квартира була продана з других електронних торгів 17.12.2021 року зі стартовою ціною 773360,00 грн. Однак визначення стартової ціни на других електронних торгах відбулось з порушенням ЗУ «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, оскільки уцінка лоту мала відбутись до 85% ціни на перших торгах, що дорівнює 821695,00 грн., однак квартира на других торгах була виставлена до продажу зі стартовою ціною 773360,00 грн. В порушення Порядку реалізації арештованого майна у Протоколі №566704 підпис з боку організатора торгів стоїть не заступника генерального директора з електронних торгів ОСОБА_4 , а зовсім іншої особи, яка не мала права підписувати цей протокол. Крім того, електронні торги не повинні були відбутись, оскільки в межах виконавчого провадження були винесені постанови про відкладення проведення виконавчих дій від 22.11.2021 року та про зупинення вчинення виконавчих дій від 21.12.2021 року. При проведенні електронних торгів порушені умови Порядку реалізації арештованого майна, оскільки позивача не було повідомлено про торги і порушений строк підготовки до електронних торгів. Законодавством чітко визначено, що строк підготовки до електронних торгів становить 30 календарних днів. Поряд із цим, постанова про поновлення вчинення виконавчих дій датована 18.01.2022 року, а торги відбулись 17.12.2021 року. В порушення положень Законів України «Про виконавче провадження» та «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки відбулась за виконавчим документом про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не за виконавчим документом про звернення стягнення на предмет іпотеки. У Акті про реалізацію предмета іпотеки від 07.02.2022 року вказано, що відповідно до ст. 41 ЗУ «Про іпотеку» було передано на реалізацію предмет іпотеки, проте у виконавчому провадженні здійснювалось стягнення заборгованості за кредитним договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду. Крім того, в межах виконавчого провадження у приватного виконавця не було даних про те, скільки вже було стягнуто з позивача коштів за виконавчим листом №755/1866/16 виданим 08.09.2017 року. Поряд із цим, відповідно до довідки №97 від 01.06.2022 року з місця роботи позивачки, із її заробітної плати було утримано 120797,86 грн. в межах виконавчого провадження відкритого відповідно до виконавчого листа №755/1866/16 від 08.09.2017 року. Передаючи майно позивача на електронні торги, приватний виконавець позбавив позивача права на реструктуризацію свого кредитного зобов'язання у відповідності до положень ЗУ «Про споживче кредитування». З огляду на те, що нерухоме майно, яке вибуло із власності позивача шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах (не в межах виконавчого провадження відкритого за виконавчим документом про звернення стягнення на предмет іпотеки), майно є таким, що вибуло з власності позивача поза його волею, і одним із належних способів захисту порушеного права на вільне володіння та розпорядження майном є його витребування з чужого незаконного володіння.
Ухвалою суду від 26.12.2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 26.12.2022 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 03.01.2023 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 11.05.2023 року залишено без задоволення заяву ТОВ «Інвестиційний Будинок» про залишення позовної заяви без розгляду.
Протокольною ухвалою суду від 11.05.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Інвестиційний Будинок» про витребування доказів.
В підготовчому засіданні 11.05.2023 року представником позивача відкликане клопотання сторони позивача про витребування доказів.
Ухвалою суду від 21.06.2023 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
02.02.2023 року до суду надійшов відзив відповідача приватного виконавця Бережного Я.В. на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що 05.07.2021 року ним було відкрите ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №755/1866/16-ц від 08.09.2017 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитом в сумі 36192,56 доларів США (еквівалент станом на 30.05.2017 року 955121,65 грн.) та пені у розмірі 16285,91 грн. Згідно відмітки на звороті виконавчого документа, залишок заборгованості складав 968975,45 грн. 05.07.2021 року приватний виконавець виніс постанови про арешт майна та коштів боржника, а 07.07.2021 року та 30.07.2021 року підготовлено вимоги до боржника надати доступ до нерухомого майна (кв. АДРЕСА_1 ). 30.07.2021 року представник боржника ознайомився з матеріалами ВП. Того ж числа у телефонній розмові з представником боржника останній повідомив, що доступу до квартири надано не буде. 18.08.2021 року приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт квартири і 02.09.2021 року прийняв постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності. 23.09.2021 року до виконавця надійшов звіт про оцінку майна із визначеною вартістю в сумі 966700,00 грн. 24.09.2021 року виконавець направив сторонам ВП повідомлення про результати визначення вартості майна і цього ж дня підготував матеріали для публікації лоту на сайті ДП «Сетам». 24.09.2021 року на офіційному сайті організатора опубліковано лот №495399 з реалізації предмета іпотеки за стартовою ціною 966700,00 грн. 25.10.2021 року торги не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. 26.10.2021 року на сайті організатора опубліковано лот №498777 з реалізації предмета іпотеки з уціненою стартовою вартістю 773360,00 грн. Постановою виконавця від 22.11.2021 року відкладене проведення виконавчих дій до 30.11.2021 року. 17.12.2021 року проведено аукціон переможцем якого став ТОВ «Інвестиційний Будинок». 21.12.2021 року виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, а постановами від 18.01.2022 року поновлене вчинення виконавчих дій та замінено стягувача, оскільки до виконавця надійшла заява нового стягувача із ухвалою суду від 24.12.2021 року про заміну стягувача з АТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Рей Пойнт Фінанс». 07.02.2022 року виконавець сформував акт про реалізацію предмета іпотеки, а 08.02.2022 року виніс постанову про повернення виконавчого документа на підставі заяви стягувача. Виконавець вказує, що неодноразово направляв вимоги про надання доступу до квартири, які були проігноровані боржником, а у листі від 30.07.2021 року представник боржника вказав, що доступу до об'єкту нерухомого майна надано не буде. Виконавець посилається на п. 56 Національного стандарту №1 та зазначає, що замовник чи виконавець на дату оцінки не мали доступу до об'єкта оцінки, тому оцінювач не міг оглянути об'єкт, проте він виїхав до об'єкту оцінки і провів зовнішній огляд без доступу до внутрішніх приміщень. На виконання вимог законодавства оцінювач у своєму звіті від 17.09.2021 року вказав, що особисто проводив натуральне обстеження об'єкту, зроблено зовнішній огляд будинку, під'їзду, внутрішнє оздоблення приймається як умовно задовільне, доступу до житла не надано. Виконавець звертався до ДП «Сетам» з питанням чому на других торгах уцінка відбулась до 773360,00 грн., однак відповіді не отримав. Поряд із цим, лот реалізований за ціною 912564,80 грн., що становить 94% від початкової вартості квартири на перших торгах, тому проведення других торгів зі стартовою ціною 773360,00 грн., не порушує прав позивача, з огляду на фактичну ціну реалізації лоту. Щодо підписання протоколу неналежною особою виконавець зазначає, що генеральний директор ДП «СЕТАМ» уповноважив Забродську Л.М. на підписання та направлення від імені підприємства протоколів про проведення електронних торгів по будь-яких лотах, що формуються Системою згідно довіреності №83/08-16-21 від 28.12.2021 року. Виконавець вважає, що організатором не порушено строків підготовки до торгів, оскільки з 26.10.2021 року до 22.11.2021 року пройшло 17 робочих днів, а з 30.11.2021 року по 17.12.2021 року минуло 13 робочих днів. Посилаючись на судову практику Верховного Суду виконавець зазначає, що законодавство допускає звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. Ні боржник, ні його представник зі скаргами на дії приватного виконавця не звертались.
06.02.2023 року до суду надійшов відзив відповідача ТОВ «Інвестиційний будинок» на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що він є добросовісним набувачем і жодним чином не порушував прав позивача. Реструктуризація кредитних зобов'язань є правом сторін цих зобов'язань, а позивачем не надано жодних доказів про звернення до кредитора з питанням реструктуризації своїх кредитних зобов'язань і законом не передбачено право або обов'язок виконавця не передавати на реалізацію арештоване майно в зв'язку з наявністю у боржника прав на реструктуризацію згідно ЗУ «Про споживче кредитування». Стосовно визначення вартості квартири відповідач зазначає, що оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавця, і надання оцінки діям виконавця не може відбуватись в межах розгляду цієї справи щодо визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки відповідне здійснюється лише в межах розгляду скарги на рішення, дії та бездіяльність виконавця. Натомість позивач не скористався своїм правом щодо оскарження дій виконавця з приводу його підготовчих дій до передачі нерухомого майна на реалізацію, а саме щодо проведення оцінки квартири. Протокол проведення прилюдних торгів підписано представником організатора та скріплено печаткою підприємства. Відсутні докази порушення прав позивача та не зазначено як вплинуло на результат торгів підписання протоколу від імені організатора особою, прізвище якої зазначено прописом, а не надруковано в тексті протоколу. Строк відкладення виконавчих дій по постанові від 22.11.2021 року закінчився 07.12.2021 року, а постанова про зупинення виконавчих дій прийнята 21.12.2021 року, тобто після проведення електронних торгів, які відбулись 17.12.2021 року. 26.10.2021 року на загальнодоступному сайті організатора було розміщено інформацію про нерухоме майно із зазначенням, часу, місця проведення торгів і ціни лоту. Торги відбулись 17.12.2021 року, тому 30-денний термін дотримано. Розміщення інформації на загальнодоступному сайті організатора є належним повідомленням про проведення торгів, а сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів, не може бути підставою для визнання торгів недійсними. Вбачається, що зменшення вартості квартири на 20%, а не на 15% мало позитивний ефект щодо бажаючих прийняти участь в електронних торгах. Перший переможець торгів запропонував ціну в розмірі 928032,00 грн., однак в подальшому він відмовився підписати протокол прилюдних торгів, тому переможцем було визнано відповідача зі ставкою 912564,80 грн., що становить 94% від вартості квартири визначеної для продажу згідно звіту про оцінку майна. Також відповідач посилається на положення ч. 1 ст. 258 ЦК України та ст. 48 ЗУ «Про іпотеку» і зазначає, що тримісячний термін від дня проведення торгів станом на час подачі позовної заяви сплив, а тому у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з пропущенням спеціального строку позовної давності.
23.03.2023 року до суду надійшов відзив відповідача ДП «СЕТАМ» на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що 17.12.2021 року відбулись прилюдні торги із визначенням переможця, який запропонував найвищу ціну в розмірі 912564,80 грн., оскільки попередній переможець відмовився підписувати протокол проведених електронних торгів. Лот було внесено до Системи на підставі заявки приватного виконавця від 24.09.2021 року НОМЕР_2/1. Оскільки сторони виконавчого провадження не досягли згоди щодо вартості майна боржника та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець визначив вартість майна самостійно шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності, який визначив вартість квартири в сумі 966700,00 грн. Верховним Судом неодноразово було зроблено висновок про те, що до предмету доказування у справах про визнання недійсними електронних торгів не входить визначення вартості майна, а результати оцінки мають окремий, передбачений законом спосіб оскарження. 06.09.2021 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення розбіжностей та осучаснення реалізації майна в іпотеці та виконавчому провадженні», яким зокрема внесено зміни до ЗУ «Про іпотеку» та «Про виконавче провадження». До Поряду реалізації арештованого майна відповідні зміни були внесені наказом МЮУ від 21.09.2021 року №3341/5, який опублікований 05.10.2021 року. Вказаним наказом доручено, в тому числі ДП «СЕТАМ», протягом двох місяців вжити заходів для забезпечення реалізації наказу, тому зміни внесені в Порядок, які потребують технічного доопрацювання Системи, повинні були бути реалізовані не пізніше 05.12.2021 року. Згідно п. 2 наказу, лоти внесені до електронної торгової системи до набрання чинності цим наказом, продовжують реалізовуватись в порядку, який діяв до моменту набрання чинності цим наказом. Таким чином, щодо лотів перше інформаційне оголошення щодо яких було опубліковано з 05.10.2021 року, стартова ціна лота на других електронних торгах повинна становити 85% початкової вартості предмета іпотеки на першому електронному аукціоні. Натомість перша публікація про реалізацію спірної квартири відбулась 24.09.2021 року, тобто до внесення змін до Системи у зв'язку із внесенням змін до Порядку, що набули чинності 05.10.2021 року, саме тому лот було уцінено на 80% до 773360,00 грн. Під час торгів ставками учасників ціна була піднята до 928032,00 грн., а остаточним переможцем визначено учасника з пропозицією 912564,80 грн., яка значно перевищує стартову ціну лоту у випадку уцінки до 85%, тобто до 821695,00 грн., яка на думку позивача була б правильною. Бажаючих придбати майно за ще більшою ціною не було, остаточна ціна продажу встановлена шляхом проведення активних торгів, протягом яких учасниками було зроблено 11 ставок. За таких обставин відповідач вважає, що уцінка майна до 80% від стартової ціни, прав позивача не порушила та не вплинула на результат торгів. Щодо підписання протоколу проведення торгів відповідач зазначає, що ОСОБА_6 уповноважена на вчинення дій, пов'язаних з підписанням від імені підприємства протоколів проведення електронних торгів по будь-яких лотах згідно довіреності. Постановою приватного виконавця від 22.11.2021 року було відкладене вчинення виконавчих дій до 30.11.2021 року і відповідач на виконання цієї постанови зупинив торги, а по закінченні дії постанови електронні торги було поновлено на етапі, на якому їх було зупинено - «реєстрація учасників». Торги відбулись 17.12.2021 року і станом на дату проведення електронних торгів, підстав для їх зупинення не було. Постанова про зупинення вчинення виконавчих дій від 21.12.2021 року була винесена на етапі підписання протоколу електронних торгів, вже після проведення торгів, і відповідач поновив процедуру після надходження постави виконавця про поновлення вчинення виконавчих дій. Твердження позивача про невідповідність строку підготовки до торгів (30 днів) є безпідставними, поскільки цей строк було перервано внаслідок зупинення торгів. Також відповідач вважає, що законодавцем надано право виконавцю звертати стягнення за виконавчими документами як на кошти й інші цінності боржника (рухоме майно), так і на належне боржнику майно, у тому числі нерухоме майно, у разі відсутності в боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача. Норми ЗУ «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. Для визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити порушення правил, встановлених саме Порядком реалізації арештованого майна, однак у позовній заяві не доведено порушення норм Порядку під час проведення торгів, впливу таких порушень на результат електронних торгів та порушення законних прав позивача у результаті проведення електронних торгів.
28.03.2023 року до суду надійшла відповідь сторони позивача на відзив відповідача приватного виконавця Бережного Я.В., зі змісту якої вбачається, що позивач підтримує раніше заявлені позовні вимоги і додатково зазначає, що замовник оцінки повинен забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, а тому виконавець повинен був звернутись до суду з поданням про примусове проникнення до житла, чого зроблено не було. Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно позивача повинно було виставлятися на повторні електронні торги за ціною, що становить 85%, отже стартова ціна лоту на других електронних торгах повинна була становити 821695,00 грн. (що є 85% від 966700,00 грн.), замість 773360,00 грн. Даний факт призвів до того, що ціна продажу значно знижена, ніж могла бути. Неправильне проведення уцінки нерухомого майна позивача призвела до його продажу за ціною, яка не покриває суми боргу по якому відкрите виконавче провадження, а у разі якщо б уцінка була зроблена вірно, реалізація лоту відбулась би за зовсім іншою ціною. Приватний виконавець звернувся до організатора торгів з приводу повноважень особи, яка підписала протокол проведення електронних торгів лише після звернення позивача до суду, отже при складанні оскаржуваного Акту про реалізацію предмета іпотеки у виконавця не виникало питань щодо повноважень підписанта, хоча у протоколі замість підпису генерального директора ОСОБА_4 стоїть підпис ОСОБА_6 , яка згідно змісту протоколу ніяких повноважень не має. При цьому, супровідний лист до протоколу підписаний генеральним директором Ворнік М.Г. Згідно довіреності від 28.12.2021 року Забродську Л.М. уповноважено на підписання та направлення від імені підприємства протоколів про проведення електронних торгів, а не на підписання від імені заступника генерального директора з електронних торгів Ворнік М.Г. Крім того, електронні торги відбулись 17.12.2021 року, а довіреність датована 28.12.2021 року. Приватний виконавець у своїй постанові про відкладення проведення виконавчих дій від 22.11.2021 року до 30.11.2021 року не зазначив причину такого відкладення. Також сторона позивача вказує, що інформація про відступлення прав вимоги з АТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінас» була у доступі для приватного виконавця з 25.11.2021 року, тобто до закінчення відкладення виконавчих дій (до 30.11.2021 року), тобто приватний виконавець повинен був винести постанову про зупинення виконавчих дій не 21.12.2021 року, а набагато раніше - 30.11.2021 року, до проведення електронних торгів, які відбулись 17.12.2021 року. Як слідує з ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 24.12.2021 року у справі №755/1866/16-ц, оскаржувані торги відбулись в період коли АТ «УкрСиббанк» вже не був стороною виконавчого провадження, а ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінас» ще не було стороною виконавчого провадження.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що уцінка майна на других електронних торгах була проведена незаконно, оскільки ціна квартири мала бути зменшена до 85%, а не до 80%. Оцінка ринкової вартості квартири здійснена в супереч вимогам законодавства, оскільки квартира оцінювачем не оглядалась. Також, позивачку не було повідомлено про торги і на момент реалізації майна були наявні дві постанови виконавця про відкладення вчинення виконавчих дій та про зупинення їх вчинення. Приватний виконавець виконував виконавчий документ про стягнення коштів, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки. На продаж квартира була виставлена за меншою ціною, ніж це передбачено законом, і якщо б уцінка була правильною, то продати квартиру можна було б дорожче, оскільки все залежить від стартової ціни. Порядок передбачає також закриті ставки виходячи з початкової ціни, інші учасники такої ставки не бачать, і можливо хтось би зробив таку ставку та вона була б більшою. Стосовно заяви представника ТОВ «Інвестиційний Будинок» про сплив строків позовної даності, представник зазначив, що згідно вимог ЦПК України строки позовної давності продовжені на час дії карантину та воєнного стану.
Представник відповідача ТОВ «Інвестиційний Будинок» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову і додатково пояснив суду, що підприємство часто приймає участь в прилюдних торгах і немає ніякої різниці закрита ставка чи ні, оскільки вартість визначає ринок. Товариство сплатило на 50 тис. грн. більше ніж навіть уцінка на 85%. Оцінка вартості квартири була наявна і її сторона позивача не оспорювала, як і не оспорювала жодних інших дій виконавця.
Представник третьої особи ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінас» в судовому засіданні зазначив, що підтримує всі відзиви відповідачів та позовну заяву та вважає, що позов не підлягає до задоволення, адже жодні дії виконавця в межах виконавчого провадження позивачем не оскаржувались, а звіт про оцінку майна не є предметом цього позову. Стосовно реструктуризації кредитної заборгованості представник вказує, що відсутні будь-які докази звернення боржника до банку з питанням реструктуризації. Помилкове зменшення ціни на других торгах жодним чином не вплинуло на результати торгів, адже за ціною 966700,00 грн. не знайшлося взагалі охочих приймати участь в аукціоні. При цьому, квартира продана за 912 тис. грн., а перший переможець запропонував ще більше - 928 тис. грн., але потім відмовився мабуть коли з'ясував ситуацію, що в квартирі проживають люди і не збираються її звільняти. Представник також зазначив, що менша ціна заохочує до прийняття участі в торгах, з'являється більше учасників і відбувається повноцінний аукціон.
Відповідачі ПВ ОСОБА_3 , ДП «СЕТАМ» та третя особа ПН Журавська М.А. в судове засідання не з'явились, в матеріалах справи наявні клопотання зазначених осіб про розгляд справи без їх участі.
27.09.2023 року на електронну адресу суду надійшло клопотання від імені адвоката С.В. Павленко про відкладення розгляду справи, однак суд не знайшов підстав для розгляду такого клопотання, оскільки до нього не було долучено протоколу електронного цифрового підпису та повноважень зазначеної особи на представлення інтересів будь-якого учасника у цій справі, а матеріали справи свідчать, що такий адвокат участі у справі не приймає. Учасники судового розгляду також повідомили суду, що не мають уявлення про адвоката Павленко С.В. та кого він міг би представляти у цій справі.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв'язку і сукупності, повно, об'єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.
У першу чергу суд звертає увагу на способи захисту визначені в позовній заяві щодо вимог про визнання недійсним Протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсними та скасування Акту про реалізацію предмета іпотеки і Свідоцтва про придбання нерухомого майна.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справі № 742/3070/18 (провадження № 61-628св20) зазначено, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Вимоги про визнання недійсним і скасування протоколу проведення електронних торгів та визнання недійсним правочину купівлі-продажу спірного майна є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки відновлення прав позивача охоплюється заявленою позивачем вимогою про визнання недійсними прилюдних торгів».
Отже, цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі №727/10017/18 (провадження № 61-7337св21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі №233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) зазначено, що «оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). З огляду на наведене неналежними та неефективними є відповідні дві вимоги позивача».
Видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22).
Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту (пункти 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21)).
Отже, вимоги про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів, акта реалізації предмета іпотеки та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є неналежними (неефективними) способами захисту. У зв'язку з цим у задоволенні вказаних вимог належить відмовити саме з цієї підстави.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2023 року у справі №727/5112/20.
Належним способом захисту прав і законних інтересів позивача є визнання електронних торгів недійсними, а інші позовні вимоги про визнання недійсним та/або скасування протоколу проведення електронних торгів, акту реалізації предмета іпотеки, Свідоцтва про придбання майна, є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки відновлення прав особи, яка оспорює правочин купівлі-продажу майна з електронних торгів, охоплюється вимогою про визнання торгів недійсними.
Поряд із цим, зміст першої позовної вимоги містить належний (ефективний) спосіб захисту, адже у ній позивач ставить питання про визнання недійсними електронних торгів, проведених ДП «СЕТАМ» по лоту №498777, тому суд надає оцінку зазначеним у позові підставам для визначення наявності або відсутності порушень при проведенні електронних торгів та для вирішення питання чи мають порушення вплив на дійсність цих торгів.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)).
За змістом частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Згідно із частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19)).
Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц, зазначено, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі - Порядок).
Підставою для пред'явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Сукупність цих обставин стороною позивача під час розгляду справи не доведена, зокрема, не надано належних і допустимих доказів того, що зазначені позивачем у позовній заяві порушення вплинули на результат електронних торгів.
Стосовно підстав позову, які пов'язані проведенням оцінки майна в межах виконавчого провадження, суд зауважує наступне.
Позивач в цьому питанні вказує на порушення проведення оцінки, оскільки спірна квартира не оглядалась, виконавець мав звернутись до суду з поданням про примусове проникнення до житла з метою його огляду, а відсутність огляду призвела до заниження вартості майна (966700,00 грн.), адже за оцінкою проведеною на замовлення сторони позивача квартира коштує 1409107,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні ПВ ОСОБА_3 перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа виданого 08.09.2017 року Дніпровським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 36192,56 доларів США (еквівалент станом на 30.05.2017 року - 955121,65 грн.) та пені в розмірі 16285,91 грн.
18.08.2021 року приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описав та наклав арешт на кв. АДРЕСА_1 .
Постановою від 02.09.2021 року виконавець призначив суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Згідно Звіту від 18.09.2021 року про проведення незалежної оцінки з визначення ринкової вартості кв. АДРЕСА_1 , на дату оцінки 17.09.2021 року - ринкова вартість об'єкта оцінки становить 966700,00 грн.
Згідно Звіту про оцінку майна від 23.09.2022 року, виконаного на замовлення позивачки, на дату оцінки 17.09.2021 року - ринкова вартість об'єкту оцінки становить 1409107,00 грн.
Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) та від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19).
Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними (див. постанову Верховного Суду України від 26 серпня 2014 року у справі № 3-36гс14).
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вбачається, що позивач не скористався своїм правом оскарження проведеної оцінки майна, і суд відхиляє доводи позивача щодо неправомірності результатів оцінки майна, яка не спростована належними та достовірними доказами у визначеному законом порядку.
Підстави для встановлення порушення виконавцем порядку визначення вартості майна (відсутність огляду квартири, заниження її вартості тощо) відсутні, оскільки визначення вартості майна не входить до предмету доказування у цій справі. Результати оцінки майна мають окремий, передбачений законом спосіб оскарження.
Дії приватного виконавця щодо визначення оцінки нерухомого майна не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів у цій справі недійсними.
Виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.
У своїй постанові від 11.01.2023 року в справі №522/18088/18 Верховний Суд вказав, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому цим Законом. Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що порушення, допущені приватним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, можуть бути підставою для визнання зазначених торгів недійсними.
У постановах Верховного Суду від 21.06.2023 року в справі №369/5218/19 та від 07.06.2022 року в справі №487/4684/20 зазначено, що дії приватного виконавця у виконавчому провадженні мають самостійний спосіб оскарження та, відповідно, не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
В даному випадку суд не надає оцінки рішенням, діям, бездіяльності приватного виконавця при здійсненні ним своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, оскільки оцінка реалізації таких повноважень до призначення електронних торгів не може бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Стосовно посилань позивачки на те, що її не було повідомлено про майбутні торги та було порушено тридцяти денний термін підготовки до торгів, суд зазначає наступне.
За змістом п. 2 розділу 7 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України №2831/5 від 29.09.2016 року, реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України "Про іпотеку". Строк підготовки до електронного аукціону під час реалізації предмета іпотеки складає не менше 30 календарних днів. Не пізніше не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку електронного аукціону Організатор письмово повідомляє іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час його проведення електронного аукціону та про початкову ціну продажу майна.
Як вбачається з матеріалів справи, перші торги з реалізації спірної квартири, які були призначені на 25.10.2021 року, не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів і квартира була реалізована на повторних електронних торгах 17.12.2021 року.
22.11.2021 року приватний виконавець прийняв постанову про відкладення проведення виконавчих дій, згідно якої відкладено проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №755/1866/16-ц виданого 08.09.2017 року - до 30.11.2021 року.
В період з 26.10.2021 року по 22.11.2021 року минуло 27 календарних днів, а в період з 01.12.2021 року до 17.12.2021 року минуло 16 календарних днів (всього 43 календарні дні), отже строк підготовки до електронних торгів організатором був дотриманий.
Постанова про зупинення вчинення виконавчих дій був прийнята приватним виконавцем 21.12.2021 року, тобто вже після проведення електронних торгів, тож ні сама по собі ця постанова, ні строк на який було зупинено вчинення виконавчих дій не мають відношення до строку підготовки до електронних торгів.
Безпідставними є посилання сторони позивача на те, що на час проведення електронних торгів (17.12.2021 року) АТ «УкрСиббанк» вже не був стягувачем у виконавчому провадженні, а ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» ще не був стягувачем у виконавчому провадженні.
Відступлення права вимоги за договором від 25.11.2021 року не є автоматичною підставою позбавлення АТ «УкрСиббанк» статусу стягувача у виконавчому провадженні і лише суд у відповідності до положень ст. 442 ЦПК України проводить заміну сторони виконавчого провадження, підставою для чого є, зокрема договір відступлення права вимоги, що і було здійснено згідно наявної в матеріалах справи ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 24.12.2021 року.
Також не заслуговують на увагу посилання сторони позивача на те, що приватний виконавець мав ще раніше, до проведення електронних торгів, зупинити вчинення виконавчих дій, адже у доступі виконавця були відомості щодо відступлення прав вимоги від 25.11.2021 року.
Зі змісту постанови виконавця від 21.12.2021 року вбачається посилання на довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №291243478, на яку також посилається і позивач, яка датована 20.12.2021 року. Крім того, зупинення вчинення виконавчих дій пов'язане не лише з наявністю договору відступлення прав вимоги, а обов'язковим є звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.
У постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 Верховний Суд України зазначив, що дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину. Проте сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, - це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні торгів, повинно бути встановлене порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Таку саму правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16 та від 24.01.2023 року у справі №522/10845/19.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що організатор 26.10.2021 року розміщував в електронному вигляді на своєму загальнодоступному сайті повідомлення про торги із всією необхідною інформацією, при цьому стороною позивача не доведено як могло вплинути на результат торгів неотримання нею поштового листа як повідомлення про торги, та які конкретно його права були порушені у такому разі.
У постанові Верховного Суду від 21.06.2023 року в справі №369/5218/19 вказано:
- відповідно до пункту 3 Розділу III Порядку № 2831/5 організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо);
- згідно із пунктом 4 розділу І Порядку № 2831/5 взаємодія органів державної виконавчої служби та приватних виконавців з організатором щодо реалізації арештованого майна, у тому числі надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, здійснюється через особисті кабінети відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців в Системі. Надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, електронною поштою, поштовими відправленнями, доставка нарочним або кур'єрською службою доставки дозволяються виключно у разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу особистих кабінетів відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців більше ніж на 24 години, до відновлення їх працездатності;
- відомості про електронні торги, майно, яке виставляється на них, доступні всім особам та розміщені на веб-сайті електронних торгів; електронний ресурс, що є складовою частиною системи електронних торгів, на якому розміщуються організаційно-методичні матеріали, інформаційні повідомлення про електронні торги та результати їх проведення, здійснюється реєстрація учасників, подання заяв на участь в електронних торгах, забезпечується доступ спостерігачів електронних торгів та проводяться електронні торги. Веб-сайт функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет;
- аналіз змісту вищезазначеного Порядку реалізації арештованого майна дає підстави для висновку про те, що на організатора торгів не покладається обов'язок письмово повідомляти боржника у виконавчому провадженні про призначення торгів і подальший перебіг торгів, а також пересвідчуватися в отриманні таких повідомлень боржником;
- подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 липня 2020 року у справі № 332/3368/17 (провадження № 61-43983св18).
Стосовно посилань сторони позивача на те, що на електронних торгах було реалізовано предмет іпотеки при примусовому виконанні рішення суду про стягнення заборгованості, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист та охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Контитуційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до умов та порядку, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Статтю 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і на далі в редакції на час проведення електронних торгів) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання, зокрема, судових рішень, є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, під час виконання судових рішень поряд з нормами Закону України «Про виконавче провадження» застосовуються положення Конституції України, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону. Разом з визначенням особливостей процедури виконавчого провадження Закон України «Про виконавче провадження» має бланкетні та відсильні норми, які передбачають застосування правових приписів інших нормативних актів при здійсненні виконавчого провадження.
Розділом VII Закону України «Про виконавче провадження» (статті 48-61) передбачено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника під час примусового виконання судових рішень.
Так, частинами першою, другою, п'ятою статті 48 цього Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Отже, виконавцю надано право звертати стягнення за виконавчими документами як на кошти й інші цінності боржника (рухоме майно), так і на належне боржнику майно, у тому числі нерухоме майно, у разі відсутності в боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.
Статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Частиною сьомою цієї статті визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Тож ця норма є відсильною та надає виконавцю повноваження застосувати до реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадженні за рішенням суду про стягнення боргу положення Закону України «Про іпотеку», які визначають особливості звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку за Законом України «Про іпотеку».
Розділом V Закону України «Про іпотеку» (тут і далі у редакції, чинній на час проведення спірних електронних торгів) регламентовано порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, що передбачає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки (стаття 33) та особливості реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах (статті 41-50).
Зі змісту частини першої статті 41 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Отже, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.
Однак це можливо за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».
Аналогічні висновки містіться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №522/10127/14-ц, від 25 травня 2021 року у справі №923/971/19, а також у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі №753/21384/21.
Крім того, у правовому регулюванні процедури продажу майна, на яке звернено стягнення державним (приватним) виконавцем, норми статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» є загальними щодо норм статті 49 Закону України «Про іпотеку», якими визначено особливості реалізації іпотечного майна з публічних торгів, зважаючи на правовий режим майна, що відчужується, як обтяженого іпотекою стягувача-іпотекодержателя та з огляду на переважне право іпотекодержателя на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.
Отже, виконавець мав право реалізувати належну боржнику іпотечну квартиру в межах виконання рішення суду про стягнення заборгованості, ураховуючи також, що заборгованість існує саме перед іпотекодержателем, і як вбачається з матеріалів виконавчого провадження у боржника відсутні кошти або інше майно, на яке можна першочергово звернути стягнення.
Таким чином, помилковою є позиція сторони позивача про неможливість відчуження іпотечного майна в порядку виконавчого провадження про стягнення коштів без відповідного судового рішення чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Щодо підписання протоколу проведення електронних торгів неповноважною особою, такі посилання позивача спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідний протокол скріплений печаткою ДП «СЕТАМ» та підписаний ОСОБА_6 , яка згідно довіреності №83/08-16-21 від 28.12.2021 року уповноважена на вчинення дій, пов'язаних із підписанням та направлення від імені підприємства протоколів проведення електронних торгів по будь-яких лотах.
Стосовно дати довіреності (28.12.2021 року) та дати проведення торгів (17.12.2021 року) слід зауважити, що відповідний протокол був сформований 18.01.2022 року, адже попередньо визначений переможець з ціною 928032,00 грн. відмовився від підписання протоколу, а постановою виконавця від 21.12.2021 року було зупинене вчинення виконавчих дій та відновлено вчинення виконавчих дій 18.01.2022 року. Тож на дату формування та підписання протоколу проведення електронних торгів, ОСОБА_6 мала всі необхідні повноваження.
Також у своїй позовній заяві позивачка посилається на те, що в період з 01.05.2019 року по 31.03.2022 року нею сплачено за рішенням суду про стягнення коштів 120797,86 грн., однак вказане не є підставою для визнання недійсними електронних торгів, поскільки відповідне не має відношення до процедури і правил проведення цих торгів. Питання розрахунку коштів, які надійшли на виконання рішення суду в межах примусового виконання (як відрахування із заробітної плати, за продаж майна боржника тощо) є повноваженням виконавця на примусовому виконанні якого знаходиться відповідний виконавчий документ. Саме виконавець здійснює розподіл сум, які надійшли і визначає розмір залишкової заборгованості або повертає боржнику надміру сплачене.
Крім того, суд також дійшов висновку, що виставлення квартири на другі електронні торги з уцінкою на 80%, а не на 85%, не може бути підставою для визнання торгів недійсними, ураховуючи наступне.
Приватний виконавець сформував заявку до ДП «Сетам» на реалізацію арештованого майна 24.09.2021 року і цього ж дня ДП «Сетам» здійснило публікацію лоту в системі з визначенням дати проведення торгів - 25.10.2021 року, та ціною - 966700,00 грн.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення розбіжностей та осучаснення реалізації майна в іпотеці та виконавчому провадженні» від 16.07.2021 року частину 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» викладено у такій редакції щодо ціни продажу предмета іпотеки: «Початкова ціна продажу предмета іпотеки на другому електронному аукціоні становить 85 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на першому електронному аукціоні». Цим же законом частину 5 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» викладено у такій редакції: «Не реалізоване на електронному аукціоні нерухоме майно виставляється на повторний електронний аукціон за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону».
Цей закон набув чинності 06.09.2021 року.
Згідно п. 2 розділу II Прикінцеві положення зазначеного закону, Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації положень цього Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Згідно наказу Міністерства юстиції України 21.09.2021 № 3341/5 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України»: 1. Затвердити Зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, що додаються; 2. Лоти, внесені до електронної торгової системи до набрання чинності цим наказом, продовжують реалізовуватись в порядку, який діяв до моменту набрання чинності цим наказом; 3. Державному підприємству "СЕТАМ" (Мамро О.) та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (Кисельов М.) протягом двох місяців вжити заходів для забезпечення реалізації цього наказу. 5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
Цей наказ набрав чинності з дня його опублікування 05.10.2021 року.
Згідно наказу Міністерства юстиції України 21.09.2021 № 3341/5 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України», затверджено зміни: 2. У Порядку реалізації арештованого майна, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431: 5) розділи V-XI викласти в такій редакції: IX. Повторний електронний аукціон 1. Не реалізоване на електронному аукціоні нерухоме майно виставляється Організатором на повторний електронний аукціон за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження".
Поряд із цим, згідно п. 2 розділу VII «Особливості реалізації окремих видів майна» Порядку реалізації арештованого майна, реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України "Про іпотеку".
Такою ж була редакція вказаного речення п. 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна і до набрання чинності наказом Міністерства юстиції України 21.09.2021 №3341/5 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України».
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення розбіжностей та осучаснення реалізації майна в іпотеці та виконавчому провадженні» від 16.07.2021 року, який набрав чинності 06.09.2021 року, початкову ціну продажу предмета іпотеки на другому електронному аукціоні збільшено з 80 до 85 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на першому електронному аукціоні. Ці зміни стосувались Закону України «Про іпотеку».
Як Закон України «Про виконавче провадження», так і Порядок реалізації арештованого майна до внесення відповідних змін, передбачали, що не реалізоване на електронному аукціоні нерухоме майно виставляється на повторний електронний аукціон за ціною, що становить 85 відсотків. І тільки Закону України «Про іпотеку», до внесення змін, передбачав особливості стосовно продажу іпотечного майна про те, що початкова ціна продажу предмета іпотеки на другому електронному аукціоні становить 80 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на першому електронному аукціоні.
Тож ураховуючи, що згідно Порядку, реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України "Про іпотеку", від дня набрання чинності зазначеним вище законом (06.09.2021 року) ціна іпотечного майна на другому аукціоні мала становити 85%.
Як вбачається з матеріалів справи, стартова ціна лота на другому аукціоні склала 773360,00 грн., що становить 80% від початкової вартості предмета іпотеки на першому електронному аукціоні (966700,00 грн.), а не 85%, що мало б становити 821695,00 грн.
Поряд із цим, встановивши обставини справи, суд дійшов висновку, що зазначене не вплинуло на результати електронних торгів і не призвело до порушення законних прав та інтересів позивачки.
Як вбачається з матеріалів справи, на першому аукціоні стартова ціна лоту становила 966700,00 грн., однак жодна особа не виявила бажання прийняти участь в електронних торгах, у зв'язку із чим відбулась уцінка та були призначені другі торги.
Другі торги розпочались зі стартової ціни 773360,00 грн. і вартість лоту протягом проведення торгів дійшла до 928032,00 грн., однак поскільки перший переможець торгів відмовився від підписання протоколу проведення електронних торгів, переможцем торгів був визнаний відповідач ТОВ «Інвестиційний Будинок» з ціною 912564,80 грн.
Як перший, так і другий переможець запропонували ціну, яка перевищує 85% від початкової вартості предмета іпотеки на першому електронному аукціоні, що мала становити 821695,00 грн.
В кінцевому випадку квартира була придбана за 912564,80 грн., що становить 94,4% від початкової вартості предмета іпотеки на першому електронному аукціоні.
Посилання сторони позивача на те, що у разі виставлення квартири на другі торги за ціною 821695,00 грн. учасників могло бути більше і квартира могла б бути продана за ціною вищою ніж 912564,80 грн. є лише припущеннями, які не мають характеру доказовості.
Ураховуючи, що фактична ціна продажу квартири перевищила 85% від початкової вартості предмета іпотеки на першому електронному аукціоні та досягла 94,4% від початкової вартості лоту на перших торгах, суд не вбачає належних підстав вважати, що виставлення квартири на другі торги з уцінкою 80%, а не 85%, вплинуло на результат торгів в частині ціни продажу чи кількості учасників аукціону, тому порушення прав позивача не доведено.
Також, суд не приймає до уваги твердження сторони позивача про те, що передавши квартиру на торги приватний виконавець позбавив позивачку права скористатись умовами реструктуризації заборгованості згідно положень Закону України «Про споживче кредитування», оскільки відповідні зміни до закону в частині реструктуризації набрали чинності 23.04.2021 року і позивачка мала пів року аби звернутись до кредитодавця з питанням реструктуризації, однак матеріали справи не містять доказів такого звернення позичальниці. Крім того, такі посилання не відносяться до суті спору щодо визнання недійсними електронних торгів в питанні порядку їх проведення, а на виконанні приватного виконавця знаходилось вже рішення суду про стягнення заборгованості.
Встановлені судом обставини не свідчать про наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а також про порушення прав і законних інтересів позивачки внаслідок проведення електронних торгів. Отже, поскільки наявності підстав для визнання електронних торгів недійсними не доведено, у задоволенні вимог про визнання електронних торгів недійсними слід відмовити.
Ураховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову по суті спору, суд не надає оцінки посиланням відповідача ТОВ «Інвестиційний Будинок» на сплив строку позовної даності згідно вимог ст. 258 ЦК України та ст. 48 Закону України «Про іпотеку», та не встановлює фактичних обставин дотримання чи недотримання строку позовної даності при зверненні до суду, оскільки відмова у позові по суті заявлених позовних вимог, виключає можливість застосування наслідків спливу строку позовної даності.
За змістом ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, застосовані ухвалою суду від 26.12.2022 року заходи забезпечення позову підлягають скасуванню відповідно до положень ч. 9 ст. 158 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16, 203, 215, 216, 650, 655, 656 ЦК України, ст.ст. 129, 129-1 Конституції України, Законами України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку», Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства Юстиції України №2831/5 від 29.09.2016 року, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний Будинок», Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ред Пойнт Фінанс», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавська Мирослава Адамівна, про визнання недійсними електронних торгів та протоколу, що їх оформлює, визнання недійсними та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки і свідоцтва про придбання нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
Застосовані ухвалою суду від 26.12.2022 року заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний Будинок» на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів №45 від 16.02.2022 року - скасувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 29.09.2023 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Бережний Ярослав Вікторович (м. Київ, пров. Козловського Івана, 4, офіс 1);
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний Будинок» (м. Київ, вул. Урлівська, 8а, кв. 8, код ЄДРПОУ 44240896);
Відповідач - Державне підприємство «СЕТАМ» (м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, код ЄДРПОУ 39958500);
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» (м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5в, офіс 146, код ЄДРПОУ 40918342);
Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавська Мирослава Адамівна(м. Київ, вул. Павла Чубинського, 10, прим. 58).
Суддя -