Справа №751/8959/20
Провадження №2/751/144/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2023 року місто Чернігів
НОВОЗАВОДСЬКИЙРАЙОННИЙСУДМІСТАЧЕРНІГОВА
в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.
за участю секретаря Іскра К.П.,
представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Куранков Костянтин Миколайович, про визнання заповіту недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернулась до суду за позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Куранков Костянтин Миколайович, в якій просить: визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , складений на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Куранковим Костянтином Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за № 50, 51 від 19.02.2016; визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Бондар Миколою Костянтиновичем спадкоємцю за заповітом ОСОБА_2 на спадкове майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яке зареєстроване в реєстрі за №693 від 22.08.2016; скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Бондар Миколи Костянтиновича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31077767 від 25.08.2016 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 13.11.2003, виданого Виконавчим комітетом Новозаводської районної ради; стягнути понесені судові витрати (а.с. 2-7).
Узагальнена позиція позивача зводиться до того, що ОСОБА_4 у момент посвідчення оспорюваного заповіту - 19.02.2016 року, страждала тимчасовим психічним розладом у вигляді синдрому порушення свідомості, що за характером та ступенем вираженості позбавило її усвідомлення значення своїх дій та можливості керувати ними, що підтверджується показаннями допитаних у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12016270010005166 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та висновком експерта проведеної у цьому кримінальному провадженні судово-психіатричної експертизи №326 від 09.06.2020. Виходячи з того, що ОСОБА_4 на час вчинення оспорюваного заповіту страждала тимчасовим психічним розладом та не могла усвідомлювати значення своїх дій, а тому вказаний заповіт має бути визнаний недійсним. Також, враховуючи недійсність вищезгаданого заповіту, вважає, що задоволенню підлягають похідні позовні вимоги - визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за цим заповітом на спадкове майно ОСОБА_8 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , та визнання за позивачем права власності на згадану квартиру.
Ухвалою судді від 18 березня 2021 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 97).
Відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у зв'язку з їх безпідставності, зокрема ставить під сумнів правильність висновку судово-психіатричної експертизи №326 від 09.06.2020, проведений у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12016270010005166 (а.с. 108-111).
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому. Додатково зазначив, що обґрунтованість позовних вимог, зокрема щодо недійсності оспорюваного заповіту, підтверджена висновком судово-психіатричної експертизи, проведеної по даній справі за клопотанням відповідача.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнала і в його задоволенні просила відмовити. Стверджувала, що під час посвідчення заповіту ОСОБА_4 усвідомлювала значення своїх дій, могла ними керувати і складення заповіту було її волевиявленням.
Третя особа Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Куранков К.М. у судове засідання не з'явився. У матеріалах справи наявна його заяви про розгляд справи без його участі (а.с. 229).
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 19 лютого 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Куранковим К.М. посвідчено заповіт ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі за № 50,51, згідно якого остання на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 (а.с. 36). Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 за станом здоров'я не може особисто прочитати уголос та підписати текст заповіту, за її дорученням, у її та у присутності нотаріуса текст заповіту до його підписання зачитаний уголос запрошеними нею свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та підписаний ОСОБА_9 о 10 год. 50 хв.
19 лютого 2016 року приблизно о 13 год. 00 хв. ОСОБА_4 померла, що вбачається із копії свідоцтва про смерть, виданого 20 лютого 2016 року Серії НОМЕР_3 , висновку щодо ненасильницької смерті людини за місцем проживання від 19.02.2016 року (а.с. 35, 56).
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 2 ст. 1257 ЦК України).
За положеннями ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В якості правової підстави для визнання спірного заповіту недійсним ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_4 - її тітка, у момент посвідчення оспорюваного заповіту страждала тимчасовим психічним розладом у вигляді синдрому порушення свідомості, що за характером та ступенем вираженості позбавило її усвідомлення значення своїх дій та можливості керувати ними, а тому заповіт від 19.02.2016 року є таким, що посвідчений за відсутності вільного волевиявлення заповідача.
Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними визначені у ст. 225 ЦК України. Частинами 1, 2 цієї статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.
У відповідності з висновком судово-психіатричного експерта від 10.02.2022 року № 50, наданим Комунальним некомерційним підприємством «ЧОПНЛ» Чернігівської обласної ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час посвідчення заповіту ранком 19.02.2016 року страждала тимчасовим психічним розладом у вигляді синдрому порушеної свідомості, соматогенно-обумовленого (F06.8- за Міжнародною Кваліфікацією Хвороб 10 перегляду), який позбавляв її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у вищезазначений період часу (а.с. 214-221).
В обґрунтування вказаного висновку експертами зазначено, що підекспертна у цей період часу виявляла комплекс значно виражених психічних і поведінкових порушень, що вкладаються в симптоматику синдрому порушеної свідомості, що за своїм характером і ступенем вираженості тоді позбавляло під експертну здатності усвідомлювати значення своїх дій та можливості керувати ними. Таких висновків експерти дійшли проаналізувавши покази допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , дослідивши надані для проведення експертизи матеріалів кримінального провадження №1201620010005166, зокрема покази допитаних на стадії досудового розслідування свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та висновок проведеної посмертної судово-психіатричної експертизи від 09.06.2020 року.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 на час вчинення оскаржуваного заповіту комплекс значно виражених психічних і поведінкових порушень, що вкладаються в симптоматику синдрому порушеної свідомості, саме через це вона не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Ці факти встановлено за допомогою спеціальних знань в області психіатрії та медицини; висновок судово-психіатричної експертизи є чітким, конкретним, повним, обґрунтованим та узгоджується між собою з поясненнями свідків і матеріалами справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими, а тому оспорюваний заповіт має бути визнано недійсним.
Також судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 13 листопада 2003 року, виданого Виконавчим комітетом Новозаводської районної ради, ОСОБА_4 за життя належала на праві приватної власності в цілому квартира АДРЕСА_1 (а.с. 41, 42).
ОСОБА_2 22 серпня 2016 року звернулась до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Бондаря М.К. з заявою про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_4 від 19.02.2016 року,, зареєстрованому в реєстрі за №50,51, та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлої - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 46).
22.08.2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Бондар М.К. спадкоємцю за заповітом ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яке зареєстроване в реєстрі за №693 від 22.08.2016 (а.с. 50).
Державним реєстратором приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Бондар М.К. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31077767 від 25.08.2016 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 73).
ОСОБА_3 22 серпня 2016 року звернулась до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Бондаря М.К. з заявою про прийняття спадщини за законом після її померлої тітки ОСОБА_4 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 19).
Іншим спадкоємцем за законом - ОСОБА_10 , також подано до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Бондаря М.К. нотаріально посвідчену заяву серії НАТ 702786 про відмову від прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 (а.с. 31).
Докази наявності інших спадкоємців за законом чи заповітом після померлої ОСОБА_4 матеріали справи не містять і заяв про наявність відомостей щодо таких осіб сторонами у ході розгляду справи у суді сторонами не заявлялось.
Приватними нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Бондарем М.К. ОСОБА_3 надано повідомлення вих.. №62-14/104 від 25.08.2016 р. про те, що спадкодавцем ОСОБА_4 за життя було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Куранковим К.М. 19.02.2016 року за реєстровим №50,51 на користь іншої особи. Особам визначеним у заповіті надається переважне право на отримання спадщини перед іншими спадкоємцями. Після спливу шестимісячного терміну нотаріусом видано даному спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с. 52).
Згідно зі ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним у разі визнання заповіту недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацій» набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Згідно ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Частиною третьою статті 1266 ЦК України встановлено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Аналізуючи наведені правові норми, враховуючи визнання заповіту, на підставі якого видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом та проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем, ту обставину, що ОСОБА_3 на даний час є єдиним спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_4 , яка звернулась у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини за законом, проте не отримала свідоцтва про право на спадщину у зв'язку зі спадкуванням квартири ОСОБА_2 на підставі заповіту, який визнано недійсним, суд приходить до висновку, що задоволенню підлягають решта позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.08.2016 року і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на вищезгадану квартиру за ОСОБА_2 та визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, документально підтверджені (а.с. 1) витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, підлають стягненню з відповідача.
Керуючись 2,5,10-13,18,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , складений на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Куранковим Костянтином Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за № 50, 51 від 19.02.2016.
Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Бондар Миколою Костянтиновичем спадкоємцю за заповітом ОСОБА_2 на спадкове майно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яке зареєстроване в реєстрі за №693 від 22.08.2016.
Скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Бондар Миколи Костянтиновича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31077767 від 25.08.2016 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 13.11.2003, виданого Виконавчим комітетом Новозаводської районної ради.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 840 гривень 40 копійок.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко