ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2023м. ДніпроСправа № 904/3373/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро
про визнання недійсними пунктів договорів поставки та стягнення коштів у розмірі 39 956,79 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про:
- визнання недійсним пункту 3.2. договору поставки № 75/5 від 21.03.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість на суму 12 757,01 грн.
- визнання недійсним пункту 3.2. договору поставки № 135/39 від 09.05.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість на суму 19 624,20 грн.
- стягнення коштів розмірі 39 956,79 грн., а саме:
1) 16 055, 91 грн. за договором поставки № 75/5 від 21.03.2022, з яких: 12 757,01 грн. - як набутих без достатньої правової підстави; 476,03 грн. - 3 % річних; 2 822,87 грн. - інфляційні збитки.
2) 23 900, 88 грн. за договором поставки № 135/39 від 09.05.2022, з яких: 19 624,20 грн. - як набутих без достатньої правової підстави; 654,86 грн. - 3 % річних; 3 621,82 грн. - інфляційні збитки.
Ухвалою від 03.07.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 07.07.2023 виправлено описку, допущену в мотивувальній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023.
19.07.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 24.07.2023 прийнято позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування.
Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги перебування судді Назаренко Н.Г. з 18.09.2023 по 29.09.2023 у відпустці, 02.10.2023 здійснено розгляд справи по суті в межах розумного строку.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного сторонами Договорів поставки № 75/5 від 21.03.2022 та №135/39 від 09.05.2022, Позивач зайво сплатив на користь Відповідача у складі вартості придбаного пального, податок на додану вартість в розмірі 12 757,01грн. та 19 624,20 грн. відповідно.
Позивач стверджує, що включення до договірної ціни податку на додану вартість не за нульовою ставкою суперечить законодавству.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.61).
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є правомірність нарахування за Договорами поставки № 75/5 від 21.03.2022 та №135/39 від 09.05.2022 в якості ПДВ 12 757,01грн. та 19 624,20 грн. за договором, наявність підстав для визнання п. 3.2 договорів поставки № 75/5 від 21.03.2022 та №135/39 від 09.05.2022, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - Постачальник, Відповідач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Покупець, Позивач) укладено Договір поставки № 75/5 від 21.03.2022 (далі - Договір-1), за п. 1.1. якого Постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару: бензин А-92 Energy, та дизельне паливо Energy (надалі - товар) в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікації, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1 до договору), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар у строки та на умовах, зазначених у договорі.
Код за ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти Єдиного закупівельного словника. (п.п. 1.2, 1.3 договору-1).
Згідно п. 3.2. договору-1, загальна сума договору 195 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 12 757,01 грн.
Умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на твар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки (п. 4.1. Договору-1).
Згідно п.п. 10.1., 10.2. договору-1, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Даний договір діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», але не пізніше ніж до 31.12.2022 та в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторін за цим договором.
Сторони також підписали специфікацію до договору № 75/5 від 21.03.2022 на суму 195 000,00 грн., в тому числі ПДВ 12 757,01 грн.
На виконання умов Договору-1 за видатковою накладною №0017/0000673 від 22.03.2022 позивачу передано товар на загальну суму 195 000,00 грн., з урахуванням 12 757,01 грн податку на додану вартість.
Позивач сплатив вартість отриманого товару в розмірі 195 000,00 грн., в тому числі ПДВ 12 757,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 318 від 22.03.2022 (а.с. 18).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - Постачальник, Відповідач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Покупець, Позивач) укладено Договір поставки № 135/39 від 09.05.2022 (далі - Договір-2), за п. 1.1. якого Постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару: бензин А-92 Energy, та дизельне паливо Energy (надалі - товар) в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікації, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1 до договору), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар у строки та на умовах, зазначених у договорі.
Код за ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти Єдиного закупівельного словника. (п.п. 1.2, 1.3 договору-2).
Згідно п. 3.2. договору-2, загальна сума договору 299 970,00 грн., у тому числі ПДВ - 19 624,20 грн.
Умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на твар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки (п. 4.1. Договору-2).
Згідно п.п. 10.1., 10.2. договору-2, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Даний договір діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», але не пізніше ніж до 31.12.2022 та в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторін за цим договором.
Сторони також підписали специфікацію до договору № 135/39 від 09.05.2022 на суму 299 970,00 грн., в тому числі ПДВ 19 624,20 грн.
На виконання умов Договору-2 за видатковою накладною №0017/0001479 від 09.05.2022 позивачу передано товар на загальну суму 299970,00 грн., з урахуванням 19624,20 грн податку на додану вартість.
Позивач сплатив вартість отриманого товару в розмірі 299970,00 грн., в тому числі ПДВ 19624,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 502 від 11.05.2022 (а.с. 19).
Позивач зазначив, що включення до вартості закуповуваного пального згідно з договорами № 75/5 від 21.03.2022 та № 135/39 від 09.05.2022 податку на додану вартість у розмірі 12 757,01 грн. та 19 624,20 грн. відповідно та подальша їх сплата постачальнику не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, а сплачені кошти у сумі 12 757,01 грн. та 19 624,20 грн. є безпідставно набутим майном, що і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Статтею 193 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах 20, 0, 7 та 14 відсотків.
Згідно ст. 194 ПК України, операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.
У той же час, 02.03.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від № 178 "Деякі питання обкладання податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану". Ця постанова набрала чинності з дня ЇЇ опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Згідно даної постанови, з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02,2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 "Податкового кодексу України, Кабінет Міністрів України постановив: до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів. Установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Таким чином, Товар - бензин А-92 Energy, та дизельне паливо Energy, що є предметом договорів поставки № 75/5 від 21.03.2022 та № 135/39 від 09.05.2022, відповідно до вимог законодавства, яке чинне на момент укладення договору та здійснення оплати за ним, віднесено до товарів, які на час укладення договору обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
З наведеного вбачається, що включення до вартості товару - бензину А-92 Energy в кількості 1830 літрів та дизельного палива Energy в кількості 4890 літрів, що є предметом договору № 135/39 від 09.05.2022, податку на додану вартість у розмірі 19 624,20 грн., а також включення до вартості товару - бензину А-92 Energy в кількості 3000 літрів та дизельного палива Energy в кількості 3000 літрів, що є предметом договору № 75/5 від 22.03.2022, податку на додану вартість у розмірі 12 757,01 грн., та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від № 178 "Деякі питання обкладання податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", згідно якого поставка вказаного товару повинна оподатковуватися за нульовою ставкою.
Тобто, позивачем надмірно сплачено суму ПДВ відповідачу в розмірі 12 757,01 грн за договором поставки № 75/5 від 21.03.2022 грн. та 19 624,20 грн. за договором поставки № 135/39 від 09.05.2022.
22.05.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою №929/претензія №3 щодо відшкодування на рахунок позивача надмірно сплачених сум ПДВ за спірними договорами.
Відповідач відповіді на вимогу не надав, кошти не повернув.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України (ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Приписи ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 1, 3 ст. 180 ГК України).
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
У даних правовідносинах можливо припустити, що спірний договір міг бути укладений сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ в розмірі 20%. При цьому, суд зауважує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін. Подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року по справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 по справі № 910/12764/20.
Податок на додану вартість, визначений в підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
Згідно з підп. г) підп. 195.1.2 ст. 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
Так, відповідно до п. 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Державної спеціальної служби транспорту призначена для забезпечення стійкого функціонування транспорту, що використовується в інтересах оборони держави в мирний час та в особливий період. (п. 1.1.Положення про військову частину НОМЕР_1 , затвердженого Наказом Голови адміністрації Державної спеціальної служби транспорту № 278 від 19.11.2021).
Згідно ст. 1 Закону України від 5 лютого 2004 року
№ 1449-IV «Про Державну спеціальну службу транспорту» Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період.
Основними завданнями Державної спеціальної служби транспорту є:
технічне прикриття, відбудова, встановлення загороджень на об'єктах національної транспортної системи України з метою забезпечення діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;
будівництво та ремонт у мирний час і в умовах воєнного стану нових та підвищення строку експлуатації і пропускної спроможності діючих об'єктів національної транспортної системи;
відбудова транспортних комунікацій, порушених унаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, аварій і катастроф;
охорона об'єктів національної транспортної системи України в мирний час і в особливий період;
виконання інших завдань, пов'язаних із участю в обороні держави та забезпеченням ефективного функціонування національної транспортної системи України.
Фінансування Державної спеціальної служби транспорту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, визначених головному розпоряднику - Міністерству оборони України і передбачених окремим рядком у Державному бюджеті України, а також з інших джерел, передбачених законом. (ст. 17 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту»).
Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.
Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
У наведеній постанові Кабінету Міністрів України зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".
Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на підпункт "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України.
Відповідно до підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Укладання договорів і фактична поставка товару за ними відбулася після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, у зв'язку з чим, Товар, що є предметом Договорів, відповідно до вимог законодавства, чинного на момент укладання Договорів та оплати за ними, віднесено до товару, який на час укладання Договорів обкладається податком на додану вартість за нульовою ставкою. Тобто, включення податку на додану вартість до ціни товару суперечить вимогам наведеного чинного законодавства, тому вимоги про визнання недійсними п. 3.2. договору поставки № 75/5 від 21.03.2022 та п.3.2. договору поставки № 135/39 від 09.05.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість на суму 12 757,01 грн. та 19 624,20 грн. відповідно суд визнає обґрунтованими.
Оскільки Відповідач отримав від Позивача 12 757,01 грн. за договором поставки № 75/5 від 21.03.2022 та 19 624,20 грн. за договором поставки № 135/39 від 09.05.2022, як податок на додану вартість у складі ціни товару, враховуючи що відповідний товар не підлягав такому оподаткуванню, суд погоджується з доводами Позивача про необхідність повернення 12 757,01 грн. та 19 624,20 грн., в порядку ст. 1212 ЦК України.
Щодо нарахування 3% річних.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував 476,03 грн. 3 % річних за договором поставки № 75/5 від 21.03.2022 за період прострочення з 26.03.2022 по 22.06.2023, а також 654,86 грн. - 3 % річних за договором поставки № 135/39 від 09.05.2022 за період прострочення з 13.05.2022 по 22.06.2023.
Перевіривши розрахунки позивача, суд зазначає, що в них допущено помилки в частині визначення початку періодів нарахування, оскільки, зважаючи на те, що позивач направив вимогу про повернення коштів відповідачу 22.05.2023.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач отримав вимогу 30.05.2023 (зв.бік а.с. 20).
Таким чином, прострочення виконання зобов'язання відповідача з повернення котів за спірними договорами починається з 31.05.2023, а не з 26.03.2022 та 13.05.2022, як визначено позивачем.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на корить позивача 24,12 грн. 3% річних за договором поставки № 75/5 від 21.03.2022 та 37,10 грн. 3% річних за договором поставки № 135/39 від 09.05.2022.
В частині стягнення 3% річних у розмірі 451,91 грн. договором поставки № 75/5 від 21.03.2022 та 617,76 грн. за договором поставки № 135/39 від 09.05.2022 слід відмовити.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.
Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).
Позивач нарахував 2 822,87 грн. інфляційних втрат за договором поставки № 75/5 від 21.03.2022 за період прострочення з квітня 2022 по травень 2023, а також 3 621,82 грн. - інфляційних втрат за договором поставки № 135/39 від 09.05.2022 за період прострочення з травня 2022 по травень 2023.
При перевірці розрахунків судом виявлено аналогічні помилки при визначенні періодів нарахування, які були допущені позивачем при нарахуванні 3% річних.
Таким чином, зважаючи, що початком періодів нарахування є 31.05.2023, а позивачем кінцевим періодом нарахування інфляційних втрат є травень 2023, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання недійсним пункту 3.2. договору поставки № 75/5 від 21.03.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість на суму 12 757,01 грн., визнання недійсним пункту 3.2. договору поставки № 135/39 від 09.05.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість на суму 19 624,20 грн., стягнення з відповідача на користь позивача:
1) за договором поставки № 75/5 від 21.03.2022: 12 757,01 грн. - суми податку на додану вартість; 24,12 грн. - 3 % річних.
2) за договором поставки № 135/39 від 09.05.2022: 19 624,20 грн. - суми податку на додану вартість; 37,10 грн. - 3 % річних.
В іншій частині позову, а саме стягнення:
1) за договором поставки № 75/5 від 21.03.2022: 451,91 грн. - 3 % річних; 2 822,87 грн. - інфляційних збитків,
2) за договором поставки № 135/39 від 09.05.2022: 617,76 грн. - 3 % річних; 3 621,82 грн. - інфляційних збитків слід відмовити.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 2, 5, 14, 73, 74-80, 86, 91, 129, 194, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про визнання недійсними пунктів договорів поставки та стягнення коштів у розмірі 39 956,79 грн. задовольнити частково.
Визнати недійсним пункт 3.2. договору поставки № 75/5 від 21.03.2022, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (ідентифікаційний код 41449359, 49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503), в частині включення до Договору податку на додану вартість.
Визнати недійсним пункт 3.2. договору поставки № 135/39 від 09.05.2022, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (ідентифікаційний код 41449359, 49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503), в частині включення до Договору податку на додану вартість.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503; код ЄДРПОУ 41449359) на користь Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) за договором поставки № 75/5 від 21.03.2022: 12 757,01 грн. - суми податку на додану вартість; 24,12 грн. - 3 % річних; за договором поставки № 135/39 від 09.05.2022: 19 624,20 грн. - суми податку на додану вартість; 37,10 грн. - 3 % річних, витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 548,00 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 02.10.2023.
Суддя Н.Г. Назаренко