ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2023м. ДніпроСправа № 904/2607/23
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Зеленова О.Р.;
від відповідача: Курячий А.М.,
дослідивши матеріали справи №904/2607/23
за позовом ОСОБА_1
до Асоціації "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ"
про визнання пунктів статуту недійсними,
ВСТАНОВИВ:
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 22.05.2023 за вих. №б/н до Асоціації "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ" (далі - відповідач), у якій позивачка просить суд визнати недійсними:
абзац 1 пункту 2 розділу IV Статуту АСОЦІАЦІЯ "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ", який затверджений Протоколом №1 від 31.03.2018 Загальних зборів АСОЦІАЦІЇ "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ", яким визначено таке: "Сплата встановлених загальними зборами АСОЦІАЦІЇ внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами АСОЦІАЦІЇ, є обов'язковою для всіх власників";
абзац 9 пункту 2 розділу V Статуту АСОЦІАЦІЯ "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ", який затверджений Протоколом №1 від 31.03.2018 Загальних зборів АСОЦІАЦІЇ "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ", яким визначено таке: "Власник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі".
Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2607/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023.
Ухвалою від 29.05.2023 позовну заяву залишено без руху та позивачу запропоновано надати суду докази сплати судового збору у розмірі 5.368,00 грн.
Через відділ документального забезпечення 01.06.2023 від позивача надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд» 01.06.2023, про усунення недоліків разом із платіжною інструкцією №0.03026432759.1 від 01.06.2023 на суму 5.368,00 грн.
Ухвалою від 02.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.06.2023.
Через відділ документального забезпечення 19.06.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати наслідки спливу позовної давності.
Через відділ документального забезпечення 27.06.2023 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 27.06.2023.
Ухвалою від 27.06.2023 підготовче провадження відкладено до 12.07.2023.
Через відділ документального забезпечення 28.06.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, сформована в системі "Електронний суд" 28.06.2023, у якій позивач просить суд захистити її права шляхом задоволення позовних вимог.
Через відділ документального забезпечення 01.07.2023 від відповідача надійшли заперечення.
Через відділ документального забезпечення 12.07.2023 від відповідача надійшло клопотання, у якому позивач просить суд приєднати до матеріалів справи витяг зі статуту відповідача у першій редакції.
Ухвалою від 12.07.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено по суті на 09.08.2023.
Через відділ документального забезпечення 04.08.2023 від позивача надійшли пояснення по суті позовних вимог та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
Через відділ документального забезпечення 09.08.2023 від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи на підтвердження витрат останнього на оплату професійної правової допомоги, у якому відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на оплату професійної правової допомоги у розмірі 20.000,00 грн.
За результатами судового засідання, яке відбулося 09.08.2023, оголошено перерву до 23.08.2023.
Через відділ документального забезпечення 21.08.2023 від позивача надійшли заперечення щодо розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами і у яких позивач просить суд відмовити відповідачу у покладенні на позивача понесених ним витрат на оплату послуг професійної правової допомоги.
Через відділ документального забезпечення 23.08.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, яке сформоване в системі «Електронний суд» 23.08.2023, у якому позивач просить суд приєднати до матеріалів справи лист виконкому Слобожанської селищної ради від 16.08.2023 №03-09/11/2789, згідно із яким надано відповідь на запит фізичної особи ОСОБА_2 про виділення грошових коштів для проведення поточного ремонту мережі зливової каналізації на перехресті вулиць Київської - Бульварної та Соборної у смт Слобожанському.
Через відділ документального забезпечення 23.08.2023 від відповідача надійшли пояснення, у яких відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/621/19 та наголошує на тому, що на момент державної реєстрації відповідача, тобто станом на 04.06.2009, ст. 8 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» діяла у такій редакції: «До складу асоціації можуть входити об'єднання та власники садиб, що використовують спільно внутрішньоквартальні інженерні мережі (споруди)».
В судовому засіданні, яке відбулося 23.08.2023, відповідач заявив усне клопотання про оголошення перерви /яке підтримав позивач/ для ознайомлення з матеріалами справи. За результатами судового засідання оголошено перерву до 20.09.2023.
Позивач (особисто) 05.09.2023 на підставі клопотання ознайомилася за матеріалами справи.
Через відділ документального забезпечення 12.09.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення (стосуються заперечень проти розподілу витрат на оплату професійної правової допомоги), які сформовані в системі «Електронний суд» 12.09.2023.
Через відділ документального забезпечення 18.09.2023 від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач надає оцінку листу виконкому Слобожанської селищної ради, який долучений позивачем до матеріалів справи та у якому йдеться про виділення грошових коштів зазначеним виконкомом для проведення ремонту мережі зливової каналізації на перехресті вулиць Київська - Бульварна - Соборна смт Слобожанського. Відповідач вважає, що, долучаючи такий лист до матеріалів справи, позивач здійснює спробу поставити під сумнів обґрунтованість обов'язку останнього /позивача/ сплачувати внески до асоціації відповідача. Водночас відповідач акцентує увагу, що фінансування ремонту мережі зливової каналізації місцевою радою не виключає факту фінансування благоустрою відповідача саме асоціацією останнього. Відповідач наголошує, що фінансування благоустрою останнього підтверджується договорами та банківськими виписками, копії яких останній просить суд долучити до матеріалів справи.
Через відділ документального забезпечення 20.09.2023 від позивача надійшли заперечення щодо належності доказів, які сформовані в системі «Електронний суд» 19.09.2023, у яких позивач висловлює позицію, що копії долучених відповідачем 18.09.2023 до матеріалів справи доказів не стосуються предмета доказування у справі, оскільки щомісячний обов'язковий внесок складається з адміністративно-управлінських витрат, витрат на прибирання і утримання територій, обслуговування мереж, а компенсація за водопостачання/водовідведення, вивезення твердих побутових відходів не входить до складу внеску і оплачується окремо. Таким чином, позивач просить суд не брати до уваги долучені відповідачем 18.09.2023 копії договорів та банківських виписок до розгляду.
В судовому засіданні 20.09.2023 позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, а представник відповідача зазначав, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач вважає, що на діяльність відповідача не розповсюджується дія Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», а тому пункти статуту про обов'язковість сплати внесків та платежів підлягають визнанню недійсними.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач з позицією позивача не погоджується, наголошує на правомірності державної реєстрації асоціації відповідача, стверджує, що на момент державної реєстрації відповідача діяла редакція Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», яка містила положення, що до складу асоціації можуть входити об'єднання та власники садиб, що використовують спільно внутрішньоквартальні інженерні мережі (споруди).
Крім цього, відповідач звернув увагу, що справами асоціації відповідача активно займався чоловік позивачки ( ОСОБА_2 ), однак після того як його не було переобрано членом правління його позиція щодо діяльності асоціації відповідача кардинально змінилася.
Між тим, відповідач акцентує увагу, що оскільки чоловік позивачки, який є співвласником спільного майна подружжя, брав активну участь в управлінні справами асоціації відповідача, то позивачка була обізнана з діяльністю відповідача, а отже перебіг позовної давності почався ще у 2017 році і у 2023 році є таким, що сплив та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач заперечення відповідача вважає необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вона не є співвласником квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
З усіма доводами відповідача, в тому числі і щодо пропуску позовної давності, позивачка не погоджується.
Доводи відповідача щодо відповіді на відзив
Відповідач наголошує, що на момент створення та діяльності асоціації відсутні прямі норми Закону, які б прямо регулювали діяльність котеджного містечка, а тому прийнято рішення покласти в основу діяльності відповідача Закон, що є найбільш наближеним до сенсу і мети діяльності асоціації.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: правомірності застосування до правовідносин сторін та діяльності відповідача положень Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»; наявності/відсутності порушення, невизнання, оспорення прав і законних інтересів позивача відповідачем; поведінки позивача щодо діяльності відповідача з моменту створення останнього і до часу прийняття судового рішення по суті позовних вимог.
На підставі відомостей, розміщених на офіційному сайті Міністерства юстиції України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд встановив, що державна реєстрація юридичної особи - Асоціації "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ" була проведена 04.06.2009.
Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 від 21.06.2008 підтверджується укладення шлюбу між позивачкою та ОСОБА_2 .
Протоколом №14 від 15.01.2017 нових загальних зборів членів Асоціації "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ" вирішено, зокрема, головою Загальних зборів членів Асоціації "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ" обрати ОСОБА_2 .
Довідкою відповідача від 28.04.2023 за №31 про нарахування та оплати щомісячного внеску, інших платежів за період з 2017 року до квітня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується, що володільцем домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 у період з 2017 року до квітня 2018 року включно щомісячний внесок сплачувався відповідачу у повному обсязі. На підтвердження викладеного у довідці відповідач долучив відсортовані виписки по банківському рахунку за загальний період з 23.02.2018 до 27.06.2018.
Позивач є також власником та домоволодільцем житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (спільно з ОСОБА_2 ), а тому викладені вище обставини вказують на поведінку позивача щодо діяльності відповідача, зокрема, у період з 2017 року до квітня 2018 року.
Відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, (індексний номер витягу 18695384 від 31.10.2019) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності був зареєстрований за позивачкою 28.10.2019.
Протоколом №06/01/2020 від 06.01.2020 загальних зборів членів Асоціації "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ" вирішено затвердити кошторис витрат, його складові на 2020-2021 роки у сумі 5.449.800,00 грн. Затверджено Порядок нарахування та сплати щомісячного обов'язкового внеску до Кошторису витрат 2020-2021 років. Затверджено розмір внеску для категорії «житловий» і «будівництво» - 1.038,00 грн/міс; категорія будинку «консервація будівництва» внесок нараховується з урахуванням коефіцієнта - 0,5 та складає - 520,00 грн щомісячно; категорія будинку «танхаус» внесок нараховується з урахуванням коефіцієнта - 0,75 та складає - 750,00 грн щомісячно.
Позивач долучив до матеріалів справи кошторис витрат АВЖБ «Золоті ключі» на 2020 рік та 2021 рік.
Протоколом №27/12/21 від 27.12.2021 загальних зборів членів Асоціації "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ" вирішено затвердити кошторис витрат, його складові на 2022 рік у сумі 10.814.160,00 грн. Затверджено Порядок нарахування та сплати щомісячного обов'язкового внеску до Кошторису витрат 2022 року. Затверджено щомісячний обов'язковий внесок, який є фіксованим згідно із категоріями, а саме «житловий» - 1.537,00 грн; «будівництво» - 1.538,00 грн; «консервація» внесок нараховується з урахуванням коефіцієнта - 0,5 та складає - 769,00 грн; «танхаус» внесок нараховується з урахуванням коефіцієнта - 0,75 та складає - 1.153,00 грн щомісячно.
Позивач долучив до матеріалів справи кошторис витрат АВЖБ «Золоті ключі» на 2022 рік.
Ухвалою від 05.04.2023 Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі №175/1561/23 за позовом відповідача до позивача про стягнення заборгованості з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Станом на 20.09.2023 судове рішення у цивільній справі №175/1561/23 прийнято не було.
На звернення позивача Комітет Верховної Ради України з питань державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування у листі від 22.12.2022 за вих. №04-23/15-2022/221258 висловив позицію, що ч. 1 ст. 8 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», яка діяла до її зміни, внесеної згідно із Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначала можливість створення «асоціації» об'єднаннями та власниками садиб, що використовують спільно внутрішньоквартальні інженерні мережі (споруди), і не встановлювала правових підстав для самостійного, без участі об'єднання, створення «асоціації» власниками садиб.
На звернення позивача Комітет Верховної Ради України з питань державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування у листі від 02.03.2023 за вих. №04-23/15-2023/44095 висловив позицію, що положення Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» не регулює відносини, пов'язані зі створенням, функціонуванням, а також визначенням прав та обов'язків «об'єднання власників індивідуальних (садибних) житлових будинків».
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив визнання недійсними пунктів статуту відповідача, а саме:
абз. 1 п. 2 розділу IV «Сплата встановлених загальними зборами АСОЦІАЦІЇ внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами АСОЦІАЦІЇ, є обов'язковими для всіх власників»;
абз. 9 п. 2 розділу V Власник зобов'язаний, зокрема, «своєчасно і у повному обсязі сплачувати належні внески і платежі».
Суд встановив, що регулювання відносин, що виникають у зв'язку із створенням, функціонуванням і діяльністю об'єднання співвласників багатоквартирного будинку здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 №1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції від 19.07.2017, яка була чинною на момент прийняття оспорюваних пунктів статуту, тобто станом на 31.03.2018) асоціація об'єднань співвласників багатоквартирного будинку (далі - асоціація) - юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Водночас, на момент державної реєстрації відповідача, тобто станом на 04.06.2009, ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції від 03.11.2005) містила таке визначення асоціації власників жилих будинків (далі - асоціація) - юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об'єднань.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції від 03.11.2005, яка була чинною на момент державної реєстрації відповідача, тобто станом на 04.06.2009) об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як організація для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції від 19.07.2017, яка була чинною на момент прийняття оспорюваних пунктів статуту, тобто станом на 31.03.2018) метою створення об'єднання та його статус визначено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Аналізуючи положення статей 2, 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у редакціях, які були чинними як на час створення відповідача, так і на час затвердження редакції статуту, положення якого відповідач просить суд визнати недійсними, суд доходить висновків, що положення Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" не встановлювали заборони будинкам, які не об'єднані спільними комунікаціями, об'єднуватись в одне об'єднання чи долучатись до вже створеного об'єднання для забезпечення належного утримання та використання спільного чи об'єднаного майна. Вказане підтверджується і положеннями Закону, які регулюють створення та діяльність асоціації (стаття 1, 2, 3, 8), яка є юридичною особою, що створена для представлення спільних інтересів різних об'єднань.
Таким чином, доводи позивача про неможливість представлення прав та інтересів співвласників різних житлових будинків одним об'єднанням (асоціацією) та спільного використання ними переданого в управління майна спростовуються положеннями Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Подібні висновки викладено у п. п. 5.5, 5.6 Постанови Верховного Суду від 01.06.2022 у cправі №911/3616/20.
Також суд визнає підставними посилання відповідача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/621/19, якою постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2020 у справі №911/621/19 залишено без змін.
Так, звертаючись до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників житлового комплексу "Кантрі" про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів об'єднання, визнання недійсним статуту та скасування рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів позивач вказував, що не існує багатоквартирного будинку, а є житловий комплекс, який складається з окремих садиб та доходив висновку, що діяльність Об'єднання співвласників житлового комплексу «Кантрі» не підпадає під регулювання Закону України «Про об'єднання співвласників житлового комплексу».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі №911/621/19 суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанції, не убачав протиріччя діючому законодавству при створенні і подальшому існуванні Об'єднання співвласників житлового комплексу «Кантрі» у організаційно-правовій формі об'єднання співвласників багатоквартирного будинку і діяльності на засадах Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Беручи до уваги наведене, суд відзначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку":
- об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна;
- асоціація власників жилих будинків (далі - асоціація) - юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об'єднань.
Тобто, асоціація може об'єднувати власників не лише багатоквартирних будинків, а й взагалі жилих будинків.
При цьому, як вбачається з тексту закону у його сукупності, асоціація власників жилих будинків може бути створена для представлення спільних інтересів не лише об'єднань, а й власників садиб.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції, яка була чинною на момент державної реєстрації відповідача) до складу асоціації можуть входити об'єднання та власники
садиб, що використовують спільно внутрішньоквартальні інженерні мережі (споруди).
Тобто, до складу асоціації можуть входити: (1) лише об'єднання; (2) або ж об'єднання та власники садиб; (3) або ж лише власники садиб.
В свою чергу, ставлячи питання щодо неправомірності застосування до спірних правовідносин Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», позивач фактично ставить під сумнів правомірність державної реєстрації відповідача та відповідних оспорюваних пунктів статуту.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація юридичної особи - Асоціації "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ" була проведена 04.06.2009, під час якої було встановлено дотримання відповідачем відповідних вимог законодавства, зокрема зазначених вище.
При цьому суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №916/964/19, зазначила, що вимоги щодо скасування державної реєстрації існуючої юридичної особи (ОСББ), яка створена у відповідному порядку та здійснює свою діяльність тривалий час, за період свого існування набувши відповідних прав і обов'язків, не призведе до поновлення прав і законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом (п. 7.25 Постанови). За змістом позовних вимог, між позивачем та іншими співвласниками, які прийняли рішення створити юридичну особу - відповідача, виник правовий конфлікт щодо реалізації позивачем права на управління спільним майном співвласників, який позивач прагне розв'язати всупереч законодавчо встановленій процедурі (п. 7.29 Постанови).
Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає, що згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених прав і охоронюваних законом інтересів, відтак захисту підлягає порушене право особи.
Аналізуючи зміст позовних вимог позивача суд доходить висновку, що позивач вважає, що його права порушені тим, що статутом відповідача на позивача покладено обов'язок зі сплати щомісячних внесків і платежів.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції від 19.07.2017, яка була чинною на момент прийняття оспорюваних пунктів статуту, тобто станом на 31.03.2018) статут асоціації визначає відповідно до законодавства України: найменування, місцезнаходження асоціації; представництво від об'єднань; права і обов'язки членів асоціації; статутні органи асоціації, їх склад та повноваження, порядок утворення, діяльності та фінансування; порядок внесення змін до статуту; підстави та порядок ліквідації, реорганізації (злиття, поділу) асоціації і вирішення майнових питань, пов'язаних з цим. Статут може містити інші положення, що є істотними для діяльності асоціації.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції від 19.07.2017, яка була чинною на момент прийняття оспорюваних пунктів статуту, тобто станом на 31.03.2018) внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Отже, надаючи правову оцінку положенням ст. ст. 8, 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції від 19.07.2017, яка була чинною на момент прийняття оспорюваних пунктів статуту, тобто станом на 31.03.2018), суд дійшов висновку, що закріплення у статуті відповідача оскаржуваних позивачем положень про сплату встановлених загальними зборами АСОЦІАЦІЇ внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами АСОЦІАЦІЇ та їх своєчасність і повнота є обов'язком для всіх власників, відповідає положенням Закону і не порушує прав позивача. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Оскільки позивач не довів суду неправомірність застосування до правовідносин сторін, які виникли між ними з приводу утримання спільного майна, положень Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", суд звертає увагу на абз. 8 ст. 15 вказаного Закону, яким на законодавчому рівні встановлено обов'язковість своєчасності і повноти сплати належних внесків і платежів.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.
Згідно ст. 17 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частиною 6 ст. 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Таким чином, відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником приміщення, зобов'язана /а не має право/ брати участь у витратах на управління, утримання та збереження майна асоціації, а асоціація наділена правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів за цими витратами.
Приймаючи рішення у справі №904/2607/23 суд також врахував, що основна діяльність асоціації відповідача полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном власників житлових будинків та нежитлових приміщень, належне утримання, використання, обслуговування та ремонт інженерних систем, обладнання, об'єктів благоустрою та інших предметів інфраструктури, об'єднаних спільною прибудинковою територією ареалу компактного проживання, сприяння власникам житлових будинків та нежитлових приміщень в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Зазначене свідчить про те, що своєчасна сплата внесків і платежів для виконання відповідачем завдань асоціації не лише не порушує прав позивача, а, навпаки, сприяє належному виконанню статутних завдань відповідача.
Суд також зауважує, що позивач безпосередньо не оскаржує правомірність створення та діяльності відповідача, не підіймає питання щодо зміни його організаційно-правової форми тощо (в межах розгляду інших судових справ чи прийняття відповідних рішень органами управління відповідача /докази зворотного матеріали справи не містять/). У даному ж позові зміст позовних вимог зводиться до незгоди позивача із обов'язком сплачувати внески з метою забезпечення діяльності відповідача.
Суд також відзначає, що у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 викладений такий висновок щодо застосування норми пункту 6 статті 3 ЦК України:
"Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".
Водночас у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №754/5841/17 сформульовано такий висновок:
"Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло".
Про заборону суперечливої поведінки (принцип - venire contra factum proprium) Верховний суд вкотре нагадав у постановах від 12.12.2022 у справі №126/2200/20 від 14.12.2022 КЦС та від 25.01.2023 у справі №760/34680/19.
При цьому, суд бере до уваги і те, що Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 від 21.06.2008 підтверджується укладення шлюбу між позивачкою та ОСОБА_2 .
Протоколом №14 від 15.01.2017 нових загальних зборів членів Асоціації "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ" вирішено, зокрема, головою Загальних зборів членів Асоціації "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ" обрати ОСОБА_2 , тобто чоловіка позивачки.
До матеріалів справи відповідачем долучено першу редакцію статуту відповідача затверджену у 2009 році (арк. 187-190, том 1), згідно із п. 1.1 якого асоціація визначена як добровільне об'єднання власників житлових будинків жилого мікрорайону «Золоті ключі», яке утворене та діє у відповідності із Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Житловим кодексом України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України.
Відповідно до п. 3.3 статуту асоціація має право, відповідно до законодавства та статуту, шляхом скликання загальних зборів встановлювати розміри платежів і внесків членів Асоціації, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.
Довідкою відповідача від 28.04.2023 за №31 /дійсність якої не заперечує позивач/ про нарахування та оплати щомісячного внеску, інших платежів за період з 2017 року до квітня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується, що володільцем домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 (тобто чоловіком позивачки) у період з 2017 року до квітня 2018 року включно щомісячний внесок сплачувався відповідачу у повному обсязі. На підтвердження викладеного у довідці відповідач долучив відсортовані виписки по банківському рахунку за загальний період з 23.02.2018 до 27.06.2018.
З огляду на встановлені судом обставини, до квітня 2018 року позивачка не заперечувала /докази зворотного відсутні/ правомірності застосування до діяльності відповідача положень Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», правомірності дій відповідача щодо встановлення розмірів платежів і внесків членів Асоціації, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів і фактичними діями, тобто сплатою платежів і внесків визнавала правомірність діяльності відповідача.
Однак, після відкриття провадження /тобто після 05.04.2023/ у цивільній справі №175/1561/23 за позовом відповідача до позивача про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що підтверджується ухвалою від 05.04.2023 Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, саме позивачка ініціювала судове провадження у справі №904/2607/23, подавши позов до Господарського суду Дніпропетровської області 23.05.2023.
Оцінюючи дії позивачки в частині, зокрема, сплати платежів і внесків щодо діяльності відповідача протягом тривалого часу з 2009 року до 2023 року, суд вбачає суперечливу поведінку, яка є забороненою і свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
Оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві, позивач суду не надав.
Посилання позивача на листи Комітету Верховної Ради України з питань державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування у листі від 22.12.2022 за вих. №04-23/15-2022/221258 та від 02.03.2023 за вих. №04-23/15-2023/44095, у яких позивачу надано роз'яснення щодо сфери застосування положень Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» судом не приймаються, оскільки лист не є нормою закону, яку слід беззаперечно виконувати, тому судом здійснено оцінку норм чинного законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних відносин (аналогічна правова позиція викладена і у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі №904/3719/18).
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежновід характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав задоволенню не підлягають через їх необґрунтованість.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки у задоволенні позову було відмовлено з підстав його необґрунтованості, позовна давність не застосовується, про що прямо вказано у ч. 1 ст. 261 ЦК України.
Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи та надані до її матеріалів докази суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають з підстав його необґрунтованості.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
Суд встановив, що 01.11.2019 між відповідачем (далі - відповідач, замовник) та фізичною особою-підприємцем Курячим Андрієм Миколайовичем (далі - виконавець) був укладений договір про надання юридичних (правничої допомоги) послуг (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, за обумовлену плату юридичні (правничу допомогу) послуги.
Вартість послуг, відповідно до п. 2.1 договору, складає суму вартості всіх видів юридичних послуг, що вказується в щомісячних актах наданих послуг, які підписуються сторонами.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.2 договору).
Виконання послуг підтверджується АКТОМ про надані юридичні послуги від 30.06.2023, згідно із яким відповідачу були надані такі юридичні послуги як: складання відзиву вартістю 10.000,00 грн та складання заперечень вартістю 10.000,00 грн. Загалом послуг надано на 20.000,00 грн.
Оплата послуг адвоката відповідачем підтверджується платіжною інструкцією №2722 від 30.06.2023 на суму 20.000,00 грн.
Позивач заперечував проти задоволення вимог відповідача про покладення на позивача витрат відповідача на оплату професійної правової допомоги, оскільки ордер АЕ№1207213 від 19.06.2023 виданий на підставі договору про надання правової допомоги №1 від 01.01.2019, в той час як для відшкодування витрат відповідача на оплату правової допомоги відповідач подав до суду договір від 01.11.2019 та акт наданих послуг за тим же договором.
Позивач наголосив, що витрати на оплату професійної правової допомоги можуть бути відшкодовані лише у випадку надання таких послуг адвокатом, однак в даному випадку послуги професійної правової допомоги відповідачу були надані фізичною особою-підприємцем.
Більш того, в матеріалах справи відсутній такий документ як: «проєкт заперечень».
Оцінюючи вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат асоціації на оплату послуг професійної правової допомоги, суд дійшов таких висновків.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що рішення відбулось на користь відповідача, а позивач обґрунтованість заявлених ним позовних вимог не довів, витрати у справі в даному випадку підлягають покладенню на позивача.
За приписами частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Заперечення позивача проти стягнення з нього витрат відповідача на оплату професійної правової допомоги суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки відносини відповідача та його адвоката можуть бути врегульовані і декількома договорами, а доказів того, що надання правової допомоги шляхом складання відзиву та заперечень відбулося за нечинним чи недійсним договором матеріали справи не містять.
Більш того, позивач не довів суду і безпідставність заявлених відповідачем витрат на оплату професійної правової допомоги, а тому підстав для відмови у задоволенні вимог відповідача про покладення на позивача витрат відповідача на оплату професійної правової допомоги не вбачається.
Зрештою суд взяв до уваги і те, що судове провадження у справі №904/2607/23 ініційовано саме позивачем, позовні вимоги у якому визнані безпідставними та необґрунтованими, зокрема, з огляду на і на обґрунтовані заперечення відповідача, які були викладені у відзиві та запереченнях.
Суд визнає слушними зауваження позивача, що витрати на оплату професійної правової допомоги можуть бути відшкодовані особі, яка їх отримала лише у разі надання професійної правової допомоги адвокатом. Суд встановив, що відповідачу правову допомогу було надано саме адвокатом Курячим Андрієм Миколайовичем, статус якого підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1702 від 18.06.2007 (арк. 136, том 1), а тому відповідач має право на відшкодування витрат на оплату професійної правової допомоги.
Заперечення позивача проти покладення на нього витрат відповідача на оплату професійної правової допомоги через те, що матеріали справи не містять такої заяви по суті як: «проєкт заперечень» відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки матеріали справи містять не проєкт, а саме заперечення відповідача (арк. 158-162, том 1).
Суд виходить із того, що необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним, а надмірний формалізм при вирішені питань, які постають перед судом в процесі вирішення спору по суті (розподілу судових витрат) є порушенням права на справедливий судовий захист.
Відтак, з огляду на специфіку, складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/2607/23 є завищеним, а тому не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 20.000,00 грн у суді першої інстанції у даній справі.
З урахуванням викладеного витрати відповідача на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10.000,00 грн суд вирішив не розподіляти та покласти на відповідача.
Таким чином, на позивача суд покладає витрати відповідача на професійну правову допомогу у розмірі 10.000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору у справі покласти на позивача.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Асоціації "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Слобожанське, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНА, будинок 1/ 1; ідентифікаційний код 36532335) 10.000,00 грн (десять тисяч грн 00 к.) витрат на оплату професійної правової допомоги.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 02.10.2023
Суддя С.А. Дупляк