ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.09.2023 року м. Дніпро Справа № 908/3236/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Ніколаєнко Р.А.) від 11.04.2023р. з розгляду заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “Маресто Україна” про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника у справі № 908/3236/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна" (03037, м. Київ, проспект Лобановського Валерія, буд. 56, код ЄДРПОУ 41189553)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр медичної візуалізації "Малахіт" (69035, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 143, код ЄДРПОУ 39276492)
про банкрутство, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023р. у справі № 908/3236/21 заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “Маресто Україна” про покладення на директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр медичної візуалізації “Малахіт” ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) солідарної відповідальності та стягнення з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маресто Україна” (код ЄДРПОУ 41189553; 03037, м. Київ, пр. Лобановського Валерія, буд. 56) грошових коштів в розмірі 1 018 810,47 грн, які внесені до реєстру вимог кредиторів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як з особи, яка відповідно до закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр медичної візуалізації “Малахіт” (код ЄДРПОУ 39276492), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маресто Україна” (код ЄДРПОУ 41189553; 03037, м. Київ, пр. Лобановського Валерія, буд. 56) 1 018 810 /один мільйон вісімнадцять тисяч вісімсот десять/ грн 47 коп. заборгованості за зобов'язаннями боржника.
Не погодившись з вказаною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023р. у справі № 908/3236/21 про покладення на керівника боржника ТОВ “ЦМВ “Малахіт” Лобанова В.О. солідарної відповідальності перед кредитором - ТОВ “Маресто Україна”.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема зазначає, що в даному випадку відсутній факт перевищення сумарного розміру зобов'язань над розміром всіх активів боржника, а зазначені у заяві арбітражним керуючим суми активів, зобов'язань та чистих активів ТОВ “ЦМВ “Малахіт” станом на 31.12.2020 не відповідають дійсності, що пов'язано з тим, що арбітражний керуючий при визначенні (встановленні) вказаних сум керувався лише первісною фінансовою звітністю малого підприємства, поданою ТОВ “ЦМВ “Малахіт” 18.01.2021, однак 18.12.2021 ТОВ “ЦМВ “Малахіт” було подано нову (уточнену) фінансову звітність малого підприємства (баланс на 31.12.2020), згідно з якою розмір активів ТОВ “ЦМВ “Малахіт” складав 8389,5 тис. грн, в той час як розмір зобов'язань - 6097,8 тис. грн. При цьому апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково та безпідставно не було враховано саме уточнену фінансову звітність малого підприємства (баланс на 31.12.2020 року), подану ТОВ “ЦМВ “Малахіт” до ГУ ДПС у Запорізький області 18.12.2021р.
Водночас апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково було встановлено коло кредиторів, перед якими боржник мав невиконані зобов'язання на кінець звітного періоду 2020 року. Так, на думку апелянта судом першої інстанції не було враховано наступне:
- зобов'язання зі сплати суми заборгованості перед ТОВ “Діатех-Україна” виникло у боржника ще на початку 2016 року, а тому станом на початок 2019 року щодо суми несплаченої заборгованості перед цією юридичною особою сплив строк позовної давності, у зв'язку з чим сума цієї заборгованості була списана з обліку боржника як безнадійна кредиторська заборгованість ще в кінці 2019 року;
- у своїй заяві ФОП Бєлан Б.О. підтвердив, що між ним та ТОВ “ЦМВ “Малахіт” існувала усна домовленість, у відповідності до якої ФОП Бєлан Б.О. не буде вимагати від ТОВ “ЦМВ “Малахіт” сплати заборгованості до літа 2021 року;
- загальна сума заборгованості перед АТ “Таскомбанк” складалася зокрема з сум боргу за процентами та пені, розміри яких керівнику боржника були невідомі, а їх сплата АТ “Таскомбанк” від ТОВ “ЦМВ “Малахіт” не вимагалася;
- ТОВ “ЦМВ “Малахіт” не визнавало наявності будь-яких невиконаних зобов'язань перед ТОВ “Маресто Україна” до вирішення спору у господарському суді у відповідній справі, рішення в якій набрало законної сили лише 26.07.2021р.;
- керівник ТОВ “ЦМВ “Малахіт” Лобанов В.О. станом на 31.12.2020р. не вважав дійсним існування заборгованості ТОВ “ЦМВ “Малахіт” перед ФОП Лобанов В.О. за договором оренди і за певних обставин, які складалися на той час, розраховував на можливе прощення цієї заборгованості, тим паче якщо б така заборгованість у сукупності з іншими заборгованостями, строк виконання яких настав, за його усвідомленням безумовно свідчила б про наявність ознак неплатоспроможності ТОВ “ЦМВ “Малахіт”.
Отже апелянт вважає, що наведені вище пояснення обґрунтовують відсутність у керівника боржника безумовного усвідомлення існування всіх вказаних заборгованостей та врахування їх в обліку ТОВ “ЦМВ “Малахіт” станом на 31.12.2020р., що на його думку свідчить про відсутність матеріально-правових підстав для покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.
Також апелянт стверджує, що судом першої інстанції залишені поза увагою обставини щодо режиму, специфіки, характеру діяльності боржника та обставини, за яких виникли фінансові ускладнення його діяльності, а саме непередбачувані обставини, які продовжувались протягом 2020 та 2021 років та які пов'язані з введеним в Україні карантином.
Крім зазначеного апелянт вважає, що звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника має відбуватися у формі позову, як це визначено у ст. 12 ГПК України.
Апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на обов'язок особи, яка притягується до солідарної відповідальності, спростувати презумпцію своєї винності, суперечить положенням ст. 62 Конституції України.
Серед іншого апелянт вказує на те, що введення у Кодексі України з процедур банкрутства нового виду цивільно-правової відповідальності - солідарної відповідальності керівника боржника перед кредиторами, суперечить ч. 3 ст. 96 ЦК України, у відповідності до якої учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника. При цьому солідарну відповідальність керівника юридичної особи - боржника перед кредиторами діючий ЦК України взагалі не передбачає.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023р. з розгляду заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “Маресто Україна” про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника у справі № 908/3236/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 08.08.2023р., учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Маресто Україна” подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у відповідності до якого кредитор з апеляційною скаргою не погоджується, вважає її необґрунтованою та безпідставною і просить відмовити в її задоволенні в повному обсягу.
В обґрунтування своїх заперечень кредитор зазначає, що ухвалою від 12.12.2022 у справі № 908/3236/21 суд визнав порушеними керівником боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр медичної візуалізації “Малахіт” ОСОБА_1 строків подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності боржника. Зважаючи на ту обставину, що в основу оскаржуваної апелянтом ухвали судом першої інстанції покладено ухвалу від 12.12.2022 у справі № 908/3236/21, яка є чинною, представник кредитора вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
АТ “Банк інвестицій та заощаджень” подало відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким також заперечує проти задоволення апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу просить залишити без змін.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023р. у справі № 908/3236/21.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023р. оголошено перерву в судовому засіданні до 19.09.2023р.
У судовому засіданні по справі апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсягу та просили її задовольнити.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю “Маресто Україна” та Акціонерного товариства “Банк інвестицій та заощаджень” в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу скаржника безпідставною.
Інші учасники провадження у справі наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 23.11.2021 у справі № 908/3236/21 Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ “Центр медичної візуалізації “Малахіт”. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2022 у даній справі боржника ТОВ “ЦМВ “Малахіт” визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Данілова А.І. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 486 від 04.04.2013).
28.09.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Данілова А.І. про покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника.
Ухвалою від 12.12.2022 у даній справі Господарський суд Запорізької області залишив без задоволення заяву арбітражного керуючого Данілова А.І. про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника - ТОВ “Центр медичної візуалізації “Малахіт” ОСОБА_1 за незадоволення вимог кредиторів, чиї вимоги визнані в межах справи № 908/3236/21 в сумі 10 384 337,61 грн, при цьому визнав порушеними керівником боржника - ТОВ “Центр медичної візуалізації “Малахіт” ОСОБА_1 строки подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності Боржника.
18.01.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява кредитора - ТОВ “Маресто Україна” про покладення на директора ТОВ “Центр медичної візуалізації “Малахіт” ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) солідарної відповідальності та стягнення з останнього на користь ТОВ “Маресто Україна” (код ЄДРПОУ 41189553; 03037, м. Київ, пр. Лобановського Валерія, буд. 56) грошових коштів в розмірі 1 018 810,47 грн, які внесені до реєстру вимог кредиторів.
Під час розгляду вказаної заяви місцевим господарським судом встановлено, що матеріалами реєстраційної справи боржника, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що ТОВ “ЦМВ “Малахіт” утворено 27.06.2014, до складу засновників Товариства серед чотирьох фізичних осіб увійшов ОСОБА_1 , який також став керівником новоутвореного Товариства та виконував повноваження керівника протягом діяльності Товариства. Згідно Статуту ТОВ “ЦМВ “Малахіт” 2018 року, затвердженого загальними зборами учасників 22.08.2018, ОСОБА_1 став єдиним учасником Товариства.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023р. у цій справі заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “Маресто Україна” про покладення на директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр медичної візуалізації “Малахіт” ОСОБА_1 солідарної відповідальності та стягнення з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маресто Україна” грошових коштів в розмірі 1 018 810,47 грн, які внесені до реєстру вимог кредиторів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , як з особи, яка відповідно до закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр медичної візуалізації “Малахіт”, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маресто Україна” 1 018 810,47 грн заборгованості за зобов'язаннями Боржника.
Обґрунтовуючи зазначену ухвалу від 11.04.2023р. місцевий господарський суд дійшов висновків, що ТОВ “Маресто Україна” після того як господарський суд виявив порушення керівником боржника ОСОБА_1 строків подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності та зазначив про це в ухвалі від 12.12.2022 у справі № 908/3236/21 правомірно реалізував передбачене ч. 6 ст. 34 КУзПБ право на звернення кредиторів своїх вимог до керівника боржника у якості солідарної відповідальності. У зв'язку з чим суд виснував, що заяву ТОВ “Маресто Україна” про покладення на директора боржника ОСОБА_1 солідарної відповідальності слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 , як з особи, яка відповідно до закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр медичної візуалізації “Малахіт”, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маресто Україна” 1 018 810,47 грн заборгованості за зобов'язаннями Боржника.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 11.04.2023р., яка і є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
На час постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання наявності або відсутності підстав для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника у зв'язку із не зверненням до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності.
Так, відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (абз. 2 ч. 6 ст. 34 КУзПБ).
Сутність такої відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов'язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.
Тлумачення змісту ч. 6 ст. 34 КУзПБ свідчить, що суб'єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника, в тому числі колишній керівник, оскільки наведена норма не містить жодних обмежень покладення такої відповідальності на керівника боржника, повноваження якого на час відкриття/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились.
Підставами покладення солідарної відповідальності на керівника боржника відповідно до ч. 6 ст. 34 КУзПБ є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим частини 6 цієї статті обов'язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини 6 цієї статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.
До предмету доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких обставин:
- виникнення обставин, визначених абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;
- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;
- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов'язку;
- обсягу грошових зобов'язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.
Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:
- порушення визначеного абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.
Обов'язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об'єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.
Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов'язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб'єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.
Частиною 6 ст. 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов'язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативним обов'язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Наведена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість керівнику боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, довести відсутність причинного зв'язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов'язку, визначеного абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Тлумачення норм ст. ст. 13, 92 ЦК України у взаємозв'язку з положеннями ст. 34 КУзПБ свідчить, що керівник боржника зобов'язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.
Невиконання керівником вимог абзацу 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.
Така поведінка керівника боржника має наслідком нерозумне та недобросовісне прийняття неплатоспроможним боржником додаткових боргових зобов'язань за умов, коли не можуть бути виконані існуючі, свідому неможливість задоволення боржником вимог нових кредиторів від яких були приховані дійсні факти, і як наслідок виникнення збитків в цих кредиторів введених в оману щодо стану платоспроможності боржника.
Керівник боржника як особа, яка притягується до солідарної відповідальності спростовуючи названу презумпцію має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ.
Якщо керівник боржника доведе, що виникнення обставин визначених абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ не свідчило про стан загрози неплатоспроможності тобто об'єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов'язкових платежів), і він незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату то такий керівник з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.
Для цілей вирішення питання покладення солідарної відповідальності на керівника суттєве значення має встановлення моменту з якого виникає в керівника боржника визначений абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ обов'язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого обов'язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
Обов'язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності умов визначених абз. 1 ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства виникає в момент, коли керівник, добросовісність та розумність дій якого презюмується, в силу норм статті 92 Цивільного кодексу України, усвідомлював та мав можливість об'єктивно визначити наявність загрози неплатоспроможності боржника, неможливість продовження нормального режиму господарювання боржника без негативних наслідків для останнього та його кредиторів.
Під час вирішення питання покладення на керівника боржника солідарної відповідальності необхідно враховувати, зокрема, режим, специфіку, характер діяльності боржника, обставини за яких виникли фінансові ускладнення його діяльності (чи мали такі обставини короткочасний характер) тощо, оскільки не будь-які ускладнення в господарській діяльності боржника є безумовною підставою для звернення до суду керівника боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Умовами для встановлення щодо боржника факту загрози неплатоспроможності є одночасна наявність таких юридичних фактів:
(1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
(2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
Обчислення визначеного абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ місячного строку реалізації обов'язку боржника звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце: 1) факт настання строку виконання боржником грошових зобов'язань щонайменше перед двома його кредиторами разом із 2) фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов'язань над розміром всіх активів боржника, які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника".
Розгляд судом питання наявності/відсутності порушення керівником боржника імперативних вимог визначених абз. 1 ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства є обов'язком суду, а тому суд повинен займати активну процесуальну позицію, в тому числі, і при перевірці наявності ознак загрози неплатоспроможності боржника як необхідної умови для застосування до керівника боржника відповідальності визначеної ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, яка має полягати в повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин, які стосуються таких ознак.
Отже, суттєве значення має встановлення моменту з якого виникає в керівника боржника визначений абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ обов'язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
При цьому, слід врахувати, що момент виникнення такого обов'язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
Як вже було зазначено вище, солідарну відповідальність на директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр медичної візуалізації “Малахіт” ОСОБА_1 покладено ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023р. у цій справі.
Проте обставини, якими суд першої інстанції обґрунтовує покладення на керівника боржника солідарної відповідальності, викладені в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 12.12.2022, якою суд визнав порушеними керівником боржника - ТОВ “Центр медичної візуалізації “Малахіт” ОСОБА_1 строки подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності боржника.
Таким чином, для перевірки обґрунтованості рішення суду першої інстанції при вирішенні питання наявності або відсутності підстав для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника у зв'язку з не зверненням до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності, враховуючи особливості застосування ч. 6 ст. 34 КУзПБ, суду апеляційної інстанції необхідно проаналізувати в сукупності факти, встановлені місцевим господарським судом як в ухвалі від 11.04.2023р. так і в ухвалі від 12.12.2022р.
Так, в ухвалі від 12.12.2022 у цій справі Господарським судом Запорізької області зокрема встановлено, що матеріалами справи, поясненнями боржника підтверджується, що 18.01.2021 боржником до Головного управління статистики у Запорізькій області подано фінансову звітність малого підприємства - Баланс на 31 грудня 2020 р. (прийнято згідно квитанції № 2 від 18.01.2021), згідно з яким на кінець звітного періоду розмір активів боржника склав 3155,8 тис. грн (стр.1300 Балансу), тоді як розмір зобов'язань - 4899,2 тис. грн (стр.1695 Балансу).
18.12.2021 боржник подав фінансову звітність малого підприємства - Баланс на 31.12.2020 р. до Головного управління ДПС у Запорізькій області (прийнято згідно квитанції № J090117 від 18.12.2021), у якому змінені ряд показників, зокрема у рядках 1010, 1011, 1012, 1095, 1125, 1195, 1300, 1410, 1420, 1495, 1615, 1695.
Обидва баланси - як первісний - до Головного управління статистики у Запорізькій області, так і уточнений - до Головного управління ДПС у Запорізькій області подані в електронній формі, за кваліфікованим електронним цифровим підписом керівника ТОВ “ЦМВ “Малахіт” Лобанова В.О.
Вирішуючи питання щодо того, показники якої з поданих боржником звітностей - первісної чи уточненої, необхідно приймати до уваги, суд першої інстанції констатував, що оцінці підлягають показники первісної фінансової звітності боржника станом на 31.12.2020, яка подана 18.01.2021 боржником до Головного управління статистики у Запорізькій області, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Такий висновок судом першої інстанції обґрунтований наступними обставинами:
- змістовних обґрунтувань подання уточненого Балансу на 31.12.2020р. боржником, керівником боржника не представлено, в тому числі й на вимоги суду;
- за вимогами законодавства поданню уточненої звітності має передувати аудиторська перевірка, а судом встановлено, що аудиторська перевірка ТОВ “ЦМВ “Малахіт” не призначалася, не замовлювалася та не проводилася;
- судом встановлено, що боржник протягом діяльності звітував, як суб'єкт підприємницької діяльності, до Головного управління статистики у Запорізькій області, натомість уточнену фінансову звітність 18.12.2021 боржник подав до Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Так, згідно з п. 3.3 Порядку подання електронної звітності до органів статистики, затвердженого наказом Держкомстату 12.01.2011 № 3 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29.03.2011 за № 408/19146 (далі - Порядок № 3) датою подання електронного звіту вважається дата, зафіксована у першій квитанції, за умови отримання респондентом другої квитанції з повідомленням про прийняття електронного звіту до оброблення.
Пунктом 3.6 Порядку № 3 передбачено, що у системі електронної звітності органів державної статистики для респондента можливі такі способи подання електронного звіту до адресата звітності:
- за допомогою електронної пошти;
- з гарантованим передаванням електронного звіту через посередника;
- з використанням магнітних носіїв інформації.
У п. 5.1 порядку № 3 визначено, що респондент на свій розсуд обирає найбільш зручний для себе спосіб подання електронного звіту до адресата звітності серед наведених у пункті 3.6 розділу III цього Порядку.
Порядок подання електронної звітності визначено у п.п. 5.2.1 п. 5.2 Порядку № 3.
Пунктом 3.8 Порядку № 3 унормовано, що в разі якщо респондент надіслав до органів державної статистики кілька примірників одного електронного звіту (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), то оригіналом вважається останній електронний звіт, надісланий відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2. розділу V цього Порядку.
Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні”, підприємства можуть подавати уточнену фінансову звітність та уточнену консолідовану фінансову звітність на заміну раніше поданої фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за результатами проведення аудиторської перевірки, з метою виправлення самостійно виявлених помилок або з інших причин. Подання та оприлюднення уточненої фінансової звітності та уточненої консолідованої фінансової звітності здійснюються у такому самому порядку, як і фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, що уточнюються.
Відповідно до п. 1 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ № 419 від 28.02.2000 (далі - Порядок № 419), дія цього Порядку поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2 Порядку № 419 підприємства можуть подавати уточнену фінансову звітність та уточнену консолідовану фінансову звітність на заміну раніше поданої фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за результатами проведення аудиторської перевірки з метою виправлення самостійно виявлених помилок або з інших причин. Подання та оприлюднення уточненої фінансової звітності та уточненої консолідованої фінансової звітності здійснюються у такому самому порядку, як і фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, що уточнюються.
Як свідчить витребувана та отримана у справу інформація Головного управління статистики у Запорізькій області (вих. № 05-15/1402/05-21 від 31.11.2021, вих. № 03-13/125/06-22 від 14.01.2022) боржник протягом діяльності звітував, як суб'єкт підприємницької діяльності, до цього управління.
18.01.2021, як вже згадано, боржник подав електронну звітність - Баланс на 31 грудня 2020р. до органу державної статистики - Головного управління статистики у Запорізькій області, однак виправлена електронна звітність за цей звітний період - Баланс на 31 грудня 2020р. подана боржником до податкового органу - Головного управління ДПС у Запорізькій області і це дійсно відбулося лише після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство ТОВ “ЦМВ “Малахіт”.
До Головного управління статистики у Запорізькій області боржник виправлену фінансову звітність не подавав, що в тому числі підтверджено і представником керівника боржника в засіданні суду 12.12.2022.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області у листі вих. № 24725/6/08/01-18-04-09 від 12.09.2022 на запит арбітражного керуючого Данілова А.І. підтверджено, що за даними систем ДПС України ТОВ “ЦМВ “Малахіт” (код ЄДРПОУ 39276492) було надано в електронному вигляді фінансову звітність малого підприємства за 2020 рік (рег. № 53806183 від 18.12.2021). Також підтверджено, що ТОВ “ЦМВ “Малахіт” (код ЄДРПОУ 39276492) перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку і нормами Податкового кодексу України не передбачено обов'язкового надання фінансової звітності платниками єдиного податку до органів державної податкової служби.
При цьому ж ГУ ДПС у Запорізькій області поінформувало, що за інші періоди фінансову звітність до органів державної податкової служби ТОВ “ЦМВ “Малахіт” (код ЄДРПОУ 39276492) не надавало.
Аудиторська перевірка ТОВ “ЦМВ “Малахіт” не призначалася, не замовлювалася та не проводилася і це також підтверджено представником керівника на запитання суду в засіданні 12.12.2022.
З таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що до органу статистики виправлена звітність боржником взагалі не подавалась, заходи до подання до статоргану виправленої звітності боржником не вживались, а само по собі виправлення як таке виконано поза вимог законодавства, тому Баланс боржника на 31 грудня 2020р., поданий до податкового органу 18.12.2021, не може слугувати належним, допустимим та достовірним доказом в розрізі його використання у цьому спорі.
Отже, оцінці підлягають показники фінансової звітності боржника, яка подана ТОВ “ЦМВ “Малахіт” 18.01.2021 до Головного управління статистики у Запорізькій області у встановленому порядку, у відповідності до якої станом на 31 грудня 2020р. вартість активів боржника складала 3155,8 тис. грн.
Водночас судова колегія критично ставиться до висновків суду першої інстанції в частині встановлення всіх кредиторів, перед якими боржник мав невиконані зобов'язання станом на кінець звітного 2020 року, з огляду на наступне.
Так, проаналізувавши надані боржником відомості, місцевий господарський суд констатував, що є встановленим факт існування станом на 31.12.2020 заборгованості боржника перед п'ятьма кредиторами:
- ТОВ “Діатех Україна” в розмірі 903 000,00 грн,
- ФОП Бєлан Б.О. в розмірі 1 198 600,00 грн,
- АТ “Таскомбанк” в розмірі 358 191,93 грн,
- ТОВ “Маресто Україна” в розмірі 895 651,45 грн,
- ФОП Лобанов В.О. в розмірі 1 099 266,03 грн.,
що загалом становить 4 454 709,41 грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на 31.12.2020 у боржника була наявна заборгованість перед ТОВ “Маресто Україна” за договором поставки № 4005/03-19 від 23.09.2019 в розмірі 895 651,45 грн основного боргу.
Цю заборгованість та нараховані на неї пеня в розмірі 68 678,16 грн, три проценти річних в сумі 21 103,26 грн, штраф в сумі 8 469,07 грн, а також витрати за сплати судового збору в сумі 14 908,53 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн стягнуто з ТОВ “ЦМВ “Малахіт” на користь ТОВ “Маресто Україна” рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.03.2021 у справі № 908/3385/20, на примусове виконання якого 17.08.2021 видано наказ про примусове стягнення.
Під час розгляду цього питання місцевим господарським судом та в апеляційній скарзі керівник боржника посилається на те, що ТОВ “ЦМВ “Малахіт” не визнавало наявності будь-яких невиконаних зобов'язань перед ТОВ “Маресто Україна” до вирішення спору у згаданій справі та звертає увагу, що рішення суду у справі № 908/3385/20, яким з ТОВ “ЦМВ “Малахіт” на користь ТОВ “Маресто Україна” стягнуто 1 018 810,47 грн, набрало законної сили лише 26.07.2021.
Втім, місцевим господарським судом встановлено, що матеріали справи містять листування між ТОВ “ЦМВ “Малахіт” та ТОВ “Маресто Україна” за договором поставки № 4005/03-19 від 23.09.2019, з якого слідує таке.
ТОВ “Маресто Україна” надіслало на адресу ТОВ “ЦМВ “Малахіт” листа вих. № 106/5-20 від 25.05.2020, у якому зазначило про неоплачену поставку товару за зазначеним договором на суму 846 907,20 грн. В цьому ж листі ТОВ “Маресто Україна” розрахувало борг з врахуванням курсових коригувань, внаслідок чого сума основного боргу склала 895 651,45 грн. Просило розглянути цей лист, надати на нього відповідь та, з метою уникнення можливих подальших судових спорів протягом 30 днів з моменту направлення цього листа перерахувати суму заборгованості за поставлений товар з врахуванням курсових коригувань на момент платежу на рахунок ТОВ “Маресто Україна”.
ТОВ “ЦМВ “Малахіт”, в свою чергу, направило на адресу ТОВ “Маресто Україна” листа вих. № 23/06/01 від 23.06.2020 за підписом Лобанова В.О., де зазначено: “У відповідь на Ваш лист вих. № 106/5-20 від 25.05.2020 року ТОВ “ЦМВ “Малахіт” в особі директора Лобанова Вадима Олександровича повідомляє наступне: ТОВ “ЦМВ “Малахіт” погоджується з сумою заборгованості перед ТОВ “Маресто Україна”, визначеною у вищевказаному листі. Також, ТОВ “ЦМВ “Малахіт” має твердий намір погасити заборгованість з врахуванням курсових коригувань. Вважаємо також своїм обов'язком повідомити про причини порушення умов Договору……Враховуючи все перелічене, пропоную наступне: розпочати погашення заборгованості з липня 2020 року щомісячно частинами по 50 000,00 гривень. Якщо буде така можливість, обіцяємо збільшити платіж, або розрахуватися повністю…”.
Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені обставини безперечно спростовують аргументи керівника Боржника відносно невизнання ТОВ “ЦМВ “Малахіт” заборгованості перед ТОВ “Маресто Україна” в розмірі 895 651,45 грн станом на 31.12.2020.
Водночас судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність беззаперечних фактів існування станом на 31.12.2020 заборгованостей перед іншими кредиторами, за яких керівник боржника мав об'єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.
Судова колегія вважає, що для правильного вирішення спору місцевому господарському суду в межах наданих йому процесуальним законом повноважень належало дослідити зокрема дії, вчинені керівником боржника для уникнення виникнення загрози неплатоспроможності підприємства, та докази, якими ці дії обґрунтовані.
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Проте, суд першої інстанції вищенаведене не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви кредитора про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.
Так, місцевим господарським судом встановлено існування заборгованості перед ТОВ “Діатех-Україна” в розмірі 903 000,00 грн, при цьому судом зазначено, що вимоги цього кредитора не заявлені в межах справи про банкрутство ТОВ “ЦМВ “Малахіт”, однак про заборгованість перед ТОВ “Діатех-Україна” повідомив безпосередньо керівник боржника розпорядника майна під час розгляду справи про банкрутство.
У листі вих. № 20/12/01 від 20.12.2021 керівник боржника Лобанов В.О на вимогу арбітражного керуючого надав певну інформацію та додав ряд документів, які за висновком суду першої інстанції у сукупності свідчать про згадану заборгованість, оскільки додані до листа первинні документи свідчать, що борг виник з укладеного між ТОВ “Діатех-Україна”, як продавцем, з ТОВ “ЦМВ “Малахіт” - покупцем договору № 2011215 від 20.11.2015, за яким згідно із специфікацією до цього договору боржник отримав товар - систему ультразвукову діагностичну вартістю 1 860 000,00 грн, однак не здійснив розрахунок у повному обсязі.
Проте, судова колегія звертає увагу на пояснення апелянта, у відповідності до яких зобов'язання зі сплати суми заборгованості перед ТОВ “Діатех-Україна” виникло у боржника ще на початку 2016 року, а тому станом на початок 2019 року щодо суми несплаченої заборгованості перед цією юридичною особою в розмірі 903 000,00 грн. сплив строк позовної давності, у зв'язку з чим сума цієї заборгованості була списана з обліку боржника як безнадійна кредиторська заборгованість ще в кінці 2019 року.
Отже судова колегія вважає, що за таких обставин у керівника боржника були відсутні підстави враховувати заборгованість перед ТОВ “Діатех-Україна” в сумі 903 000,00 грн, як таку, що впливає на загрозу виникнення неплатоспроможності ТОВ “ЦМВ “Малахіт”.
Також, місцевим господарським судом встановлено, що станом на 31.12.2020 була наявною заборгованість перед ФОП Бєлан Б.О. в розмірі 1 198 600,00 грн, яка виникла з укладеного між ТОВ “ЦМВ “Малахіт” та ФОП Бєлан Б.О. Договору на виконання робіт від 16.12.2019 (з урахуванням додаткової угоди від 18.12.2019).
З приводу цієї заборгованості судова колегія вважає, що судом першої інстанції безпідставно не прийняті до уваги пояснення як керівника боржника, які підтверджені самим кредитором - ФОП Бєлан Б.О., щодо існування між ними усної домовленості про те, що вказана заборгованість буде сплачена ТОВ “ЦМВ “Малахіт” пізніше, а ФОП Бєлан Б.О. не буде вимагати сплати цієї заборгованості до літа 2021 року.
На переконання колегії суддів наведені пояснення керівника боржника в сукупності з поясненнями самого кредитора - ФОП Бєлан Б.О., а також з діями цього кредитора, який не вимагав від ТОВ “ЦМВ “Малахіт” сплати заборгованості аж до відкриття провадження у справі про банкрутство, свідчать про те, що станом на 28.02.2021р. у керівника боржника були відсутні підстави враховувати заборгованість перед ФОП Бєлан Б.О. в сумі 1 198 600,00 грн, як таку, що впливає на загрозу виникнення неплатоспроможності ТОВ “ЦМВ “Малахіт”.
Крім цього місцевим господарським судом зазначено, що за обліком боржника станом на 31.12.2020 мала обліковуватись заборгованість перед АТ “Таскомбанк” в сумі 358 191,93 грн. за кредитним договором № Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019. Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на тому, що з наявної станом на 16.12.2020р. заборгованості боржника перед АТ “Таскомбанк” в розмірі 2 195 233,18 грн за рахунок майнового поручительства ОСОБА_1 відбулося часткове її погашення в сумі 1 837 041,25 грн, відтак залишок заборгованості боржника перед АТ “Таскомбанк” склав 358 191,93 грн і її наявність станом на 31.12.2020р. мав усвідомлювати керівник боржника.
Щодо встановлення обставин існування зазначеної заборгованості судом першої інстанції в ухвалі від 12.12.2022р. встановлені наступні обставини:
«Ухвалою суду від 22.08.2022 у даній справі (в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_1 до Боржника) встановлені такі обставини, які не потребують додаткового доказування:
- 20.09.2019 між Банком та боржником ТОВ “ЦМВ “Малахіт” - позичальником було укладено кредитний договір № Т 20.11.2013 К 2296;
- За умовами вказаного кредитного договору Банк відкрив ТОВ “ЦМВ “Малахіт” кредитну лінію та надав йому грошові кошти в розмірі 2000000,00 грн на строк до 19.09.2022 під 25% річних. В свою чергу ТОВ “ЦМВ “Малахіт” зобов'язалося повернути отримані грошові кошти у повному обсязі та сплатити проценти, інші платежі на умовах та в порядку, передбачених цим кредитним договором;
- В якості забезпечення виконання ТОВ “ЦМВ “Малахіт” зобов'язань перед Банком за кредитним договором №Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019 між Банком та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір (із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя) від 20.09.2019, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріа льного округу Саламатовою М.В. та зареєстрований в реєстрі за №1930, за умовами якого ОСОБА_1 передав Банку в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №2 першого поверху літ. А1-2, загальною площею 319,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- Через невиконання ТОВ “ЦМВ “Малахіт” своїх зобов'язань за договором №Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019 Банк скористався своїми правами для задоволення вимог, передбаченими іпотечним договором від 20.09.2019, та звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України “Про іпотеку” та умовами вказаного іпотечного договору;
-17.12.2020 право власності на нерухомість зареєстровано за Банком, що підтверджено витягом з Державного ре єстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №237982225 від 21.12.2020;
- Виданою ТОВ “ЦМВ “Малахіт” довідкою № 5471/501 від 29.03.2021 Банк підтвердив відсутність заборгованості за кредитним договором №Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019;
- У письмових поясненнях вих.№ 12200/70.11 від 28.07.2022 Банк, враховуючи вимоги ухвали суду від 05.07.2022 у даній справі, надав такі докладні пояснення щодо суми погашеної заборгованості по кредитному договору № Т20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019 з ТОВ “ЦМВ “Малахіт” за рахунок набуття у власність майна іпотекодавця ОСОБА_1 згідно з договором іпотеки від 20.09.2019 реєстр. № 1930: станом на 16.12.2020 прострочена заборгованість за кредитним договором № Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019 позичальника ТОВ “ЦМВ “Малахіт” перед АТ “Таскомбанк” становила суму 2195233,18 грн, яка склалася з: 1878787,88 грн - сума боргу за кредитом, 278856,56 грн - сума боргу за процентами, 37588,74 грн - пеня. Враховуючи вартість іпотечного майна, визначену суб'єктом оціночної діяльності ТОВ “Вектор оцінки”, а саме 1964750,00 грн, та утримання податків з зазначеної суми (ПДФО - 5% та військовий збір - 1,5%), оскільки це комерційна нерухомість, власником якої була фізична особа ОСОБА_1 при реєстрації права власності на іпотечне майно за Банком, була погашена заборгованість по основному боргу (тілу кредиту) по кредитному договору № Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019 у розмірі 1837041,25 гривень, що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ “ЦМВ “Малахіт” (виписку додано до пояснень).
Ухвалою від 22.08.2022 суд визнав заявлені з регресних зобов'язань Боржника грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 1837041,25 грн.
Одразу слід зазначити, що ОСОБА_1 пред'явив регресні вимоги до ТОВ “ЦМВ “Малахіт” листом вих.№ 23/03-02 від 30.03.2021, та потім - шляхом звернення 29.12.2021 до суду із заявою про грошові вимоги до Боржника в межах справи про банкрутство ТОВ “ЦМВ “Малахіт”. Внаслідок того, що погашення заборгованості ТОВ “ЦМВ “Малахіт” перед Банком за рахунок іпотечного майна у грудні 2020 року відбулося лише в частині, то в силу положень законодавства, що регулюють такі відносини (в т.ч. ст.556 ЦК України), зворотні вимоги ОСОБА_1 до Боржника - ТОВ “ЦМВ “Малахіт” з правовідносин поручительства не мали місяця станом на 31.12.2020, право цих вимог виникло пізніше, в 2021 році, після врегулювання кредитних відносин з кінцевим результатом - визначення кредитної заборгованості відсутньою.
З вище викладених встановлених судом ухвалою від 22.08.2022 обставин слідує висновок, що з наявної станом на 16.12.2020 заборгованості Боржника перед Банком в розмірі 2195233,18 грн за рахунок майнового поручительства ОСОБА_1 відбулося часткове її погашення - в сумі 1837041,25 грн, відтак залишок заборгованості Боржника перед Банком склав 358191,93 грн і її наявність станом на 31.12.2020 мав усвідомлювати Боржник, керівник Боржника, що виходить з аналізу таких обставин у сукупності:
- Банк за зверненням Боржника розглядав питання укладення договору фінансового лізингу відносно приміщення, набутого у власність в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором;
- У адресованому ТОВ “ЦМВ “Малахіт” листі від 08.02.2021 № 1981/70 Банк зазначив, що за умови повного погашення заборгованості за основним боргом та процентами по кредитному договору № Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019, укладеному Банком з ТОВ “ЦМВ “Малахіт” не застосовуватиметься пеня та буде припинено примусове стягнення по кредитному договору та на цих умовах запропонував укласти між Банком, ТОВ “ЦМВ “Малахіт” та ОСОБА_1 договір фінансового лізингу на належне Банку майно - нежитлове приміщення №2 першого поверху літ. А1-2, загальною площею 319,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- З наданими письмовими поясненнями вих.№ 12200/70.11 від 28.07.2022 Банк надав у справу в копії нотаріально посвідчений договір лізингу нерухомості реєстр. № 682 від 24.04.2021 між Банком та ОСОБА_1 від 24.03.2021, предметом якого є надання лізингодавцем - Банком в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу - фізичній особі ОСОБА_1 предмету лізингу - нерухомого майна із усіма невід'ємними частинами (приналежностями), а саме: приміщення, нежитлове приміщення № 2 першого поверху літ. А1-2., загальною площею 363,3 кв.м, що знаходяться за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Троїцька, будинок під номером 27, приміщення 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1713705723101, та належить лізингодавцю на праві власності;
- Виданою ТОВ “ЦМВ “Малахіт” довідкою від 29.03.2021 № 5471/501 Банк повідомив про відсутність заборгованості за кредитним договором № Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019.
Отже, не заперечується, що правовідносини між Банком, ТОВ “ЦМВ “Малахіт” та ОСОБА_1 , пов'язані з погашенням заборгованості за кредитним договором № Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019, в решті решт мали результатом відсутність заборгованості по кредитному договору № Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019, однак це відбулося пізніше, ніж формування фінансової звітності Боржника за підсумками 2020 року, тому у цій звітності залишок заборгованості мав бути врахований».
Втім, судова колегія звертає увагу, що судом першої інстанції не було враховано, що загальна сума заборгованості станом на 16.12.2020р. в розмірі 2 195 233,18 грн складалася з: 1 878 787,88 грн - суми боргу за кредитом, 278 856,56 грн - суми боргу за процентами, 37 588,74 грн - пені. При цьому, враховуючи те, що АТ “Таскомбанк” від ТОВ “ЦМВ “Малахіт” не вимагало сплати сум боргу за процентами та пені, керівнику боржника розмір цієї заборгованості був невідомий.
Заслуговує на увагу й той факт, що виданою ТОВ “ЦМВ “Малахіт” довідкою № 5471/501 від 29.03.2021 АТ “Таскомбанк” підтвердило відсутність заборгованості за кредитним договором №Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019. Хоча ця довідка й видана лише 29.03.2021р., але необхідно враховувати, що ця довідка є результатом певної роботи керівника боржника АТ “Таскомбанк”, яка за свідченнями боржника вже тривала ще в грудні 2020р.
Отже можна зробити висновок, що у керівника боржника станом на 28.02.2021р. були відсутні підстави враховувати суму заборгованості перед АТ “Таскомбанк” в розмірі 358 191,93 грн як таку, що впливає на загрозу виникнення неплатоспроможності ТОВ “ЦМВ “Малахіт”.
Щодо заборгованості ТОВ “ЦМВ “Малахіт” перед ФОП Лобанов В.О., яка виникла на підставі договору №04 від 01.02.2019, за яким ФОП Лобанов В.О. - Орендодавець передав, а ТОВ “ЦМВ “Малахіт” - Орендар прийняв в тимчасове платне користування об'єкт нерухомого майна, судова колегія приймає до уваги той факт, що грошові вимоги до боржника на підставі зазначеного договору були заявлені ФОП Лобановим В.О. лише в межах даної справи про банкрутство.
Таким чином ОСОБА_1 , будучі одночасно керівником і єдиним учасником боржника та орендодавцем об'єкту нерухомого майна, яке орендувало ТОВ “ЦМВ “Малахіт”, не вимагав сплати цієї заборгованості та докладав зусиль уникнути виникнення загрози неплатоспроможності підприємства боржника.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Отже судова колегія вважає, що для цілей застосування до керівника боржника солідарної відповідальності, передбаченої ч. 6 ст. 34 КУзПБ, можна приймати заборгованість тільки перед одним кредитором, який вимагав сплати цієї заборгованості, - ТОВ “Маресто Україна”. Однак сума заборгованості перед цим кредитором в розмірі 895 651,45 грн є меншою за вартість активів боржника станом на 31.12.2020р., яка у відповідності до фінансової звітності ТОВ “ЦМВ “Малахіт”, поданої 18.01.2021 до Головного управління статистики у Запорізькій області, становила 3155,8 тис. грн. У зв'язку з чим у керівника боржника були відсутні підстави об'єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.
Враховуючи наведені обставини, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення керівником ТОВ “ЦМВ “Малахіт” ОСОБА_1 вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ в частині зобов'язання у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у зв'язку з неможливістю задовольнити вимоги перед п'ятьма кредиторами станом на 28.02.2020р.
До того ж, судова колегія вважає, що встановлені судом першої інстанції в ухвалі від 12.12.2022р. у цій справі факти, зокрема щодо погашення заборгованості перед АТ “Таскомбанк” та врегулювання питання щодо відстрочення сплати заборгованості перед ФОП Белан Б.О., свідчать про те, що керівник боржника добросовісно розраховував на подолання тимчасових фінансових ускладнень ТОВ “ЦМВ “Малахіт” в розумний строк та доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, що з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути підставою для звільнення від солідарної відповідальності.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у заяві про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ “ЦМВ “Малахіт” на керівника боржника ОСОБА_1 у зв'язку з не зверненням всупереч приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство слід відмовити.
Виходячи з усього вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим господарським судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “Маресто Україна” про покладення на директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр медичної візуалізації “Малахіт” ОСОБА_1 солідарної відповідальності та стягнення з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маресто Україна” грошових коштів в розмірі 1 018 810,47 грн, які внесені до реєстру вимог кредиторів.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023р. у справі № 908/3236/21 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023р. у справі № 908/3236/21 - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “Маресто Україна” про покладення на директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр медичної візуалізації “Малахіт” ОСОБА_1 солідарної відповідальності та стягнення з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маресто Україна” грошових коштів в розмірі 1 018 810,47 грн, які внесені до реєстру вимог кредиторів, - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 28.09.2023 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя Т.А. Верхогляд