ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 року Справа № 906/662/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Мельников О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 27 березня 2023 року (суддя - Кудряшова Ю.В.)
час та місце ухвалення рішення: 27 березня 2023 року; м. Житомир майдан Путянський, 3/65; повний текст рішення складено 6 квітня 2023 року
за позовом Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
Позивача 1: Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
Позивача 2: Малинської міської ради Житомирської області
до Відповідача 1: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Недашківський"
Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Недашківське-земля"
Відповідача 3: Фермерського господарства "Еко-Свинка"
Відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальне "Агрітрейдінг"
Відповідача 5: Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок-Агро"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: державного реєстратора Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Данчук Ганни Олександрівни
про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння
за участю представників сторін:
від Прокурора - Безпалов А.В.;
від Позивача 2 - Паршаков О.В.;
від Відповідача 1 - Кобилянський В.А.;
від Позивача 1, Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5,Третьої особи - не з'явилися.
ВСТАНОВИВ:
Керівник Коростенської окружної прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (надалі - Позивач 1) та Малинської міської ради Житомирської області (надалі - Позивач 2) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Недашківський" (надалі - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Недашківське-земля" (надалі - Відповідач 2), Фермерського господарства "Еко-Свинка" (надалі - Відповідач 3) про: скасування державної реєстрацію права приватної власності за Відповідачем 1 на земельні ділянки загальною площею 678,5166 га згідно переліку, наведеному в позовній заяві; витребування у Відповідача 2 до комунальної власності територіальної громади Позивача 2 земельних ділянок загальною площею 643,4745 га згідно переліку, наведеному в позовній заяві; витребування у Відповідача 3 до комунальної власності територіальної громади Позивача 2 земельні ділянки загальною площею 31,0442 га згідно переліку, наведеному в позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач 1 без будь-яких правових підстав набув право приватної власності на земельні ділянки площею 678,5166 га, які відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" передані у комунальну власність та в подальшому згідно розподільчого балансу від 6 жовтня 2020 року передав 55 земельних ділянок загальною площею 643,4745 га новоствореному підприємству Відповідачу 2, а також відповідно до договору оренди від 10 березня 2021 року Відповідач 1 передав Відповідачу 3 в оренду на 49 років 5 земельних ділянок загальною площею 31,0442 га. На думку Прокурора, вищевказані обставини свідчать про вибуття спірного майна поза волею власника та є підставою про витребування такого майна у Відповідачів 1,2,3, згідно зі статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Житомирської від 11 лютого 2022 року прийняти до розгляду уточнену позовну заяву Прокурора (вх. № 1703 від 17 січня 2022 року) в інтересах держави в особі Позивача 1 та Позивача 2 до Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3 про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, як заяву про зміну предмету позову та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача державного реєстратора Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Данчук Ганну Олександрівну; залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: Товариство з обмеженою відповільністю "Агрітрейдінг" (надалі - Відповідач 4), Товариство з обмеженою відповідальністю "Городок-Агро" (надалі - Відповідач 5).
17 січня 2022 від Прокурора надійшла заява про залишення позову без розгляду в частині скасування державної реєстрації права приватної власності Відповідача 1 на 55 земельних ділянок. Інші позовні вимоги Прокурор просив розглянути по суті.
22 червня 2022 року до суду надійшла заява Прокурора про часткову зміну предмету позову, відповідно до якої Прокурор просив суд прийняти до розгляду дану заяву та розглянути по суті наступні позовні вимоги:
скасувати державну реєстрацію права приватної власності за Відповідачем 1 на земельні ділянки із закриттям розділу: 1) площею 4,8789 га з кадастровим номером 1823485800:08:000:0268 (запис про державну реєстрацію права власності № 49274364 від 18 жовтня 2019 року); 2) площею 3,9992 га з кадастровим номером 1823485800:08:000:0263 (запис про державну реєстрацію права власності №49273285 від 18 жовтня 2019 року); 3) площею 11,6224 га з кадастровим номером 1823485800:08:000:0260 (запис про державну реєстрацію права власності № 49272024 від 18 жовтня 2019 року); 4) площею 1,5091 га з кадастровим номером 1823485800:09:000:0242 (запис про державну реєстрацію права власності № 49248798 від 17 жовтня 2019 року); 5) площею 10,8718 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0154 (запис про державну реєстрацію права власності № 49233940 від 16 жовтня 2019 року); 6) площею 2,163 га з кадастровим номером 1823485800:05:000:0268 запис про державну реєстрацію права власності № 49274364 від 16 жовтня 2019 року).
Витребувати у Відповідача 1 до комунальної власності Позивача 2 земельні ділянки: 1) площею 3,9992 га з кадастровим номером 1823485800:08:000:0263 (запис про державну реєстрацію права власності № 49273285 від 18 жовтня 2019 року).
Витребувати у Відповідача 1 та Відповідача 3 до комунальної власності Позивача 2 земельні ділянки: 1) площею 10,8718 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0154 (запис про державну реєстрацію права власності № 41055664 від 11 березня 2021 року); 2) площею 1,5091 га з кадастровим номером 1823485800:09:000:0242 (запис про державну реєстрацію права власності № 41054263 від 11 березня 2021 року); 3) площею 4,8779 га з кадастровим номером 1823485800:08:000:0268 (запис про державну реєстрацію права власності № 41055365 від 11 березня 2021 року); 4) площею 2,163 га з кадастровим номером 1823485800:05:000:0268) (запис про державну реєстрацію права власності № 41054581 від 11 березня 2021); 5) площею 11,6224 га з кадастровим номером 1823485800:08:000:0260 (запис про державну реєстрацію права власності № 41054933 від 11 березня 2021 року).
Витребувати у Відповідача 2 та у Відповідача 4 до комунальної власності Позивача 2 земельні ділянки: 1) площею 57,3846 га з кадастровим номером 1823485800:08:000:0258 (запис про державну реєстрацію права власності № 38765228 від 16 жовтня 2020 року); 2) площею 2,6356 га з кадастровим номером 1823485800:08:000:0267 (запис про державну реєстрацію права власності № 38742540 від 15 жовтня 2020 року); 3) площею 29,9065 га з кадастровим номером 1823485800:08:000:0265 (запис про державну реєстрацію права власності № 38763497 від 15 жовтня 2020 року); 4) площею 1,6547 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0153 (запис про державну реєстрацію права власності №38739119 від 15 жовтня 2020 року); 5) площею 5,7685 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0165 (запис про державну реєстрацію права власності № 38755310 від 15 жовтня 2020 року); 6) площею 7,4569 га з кадастровим номером 1823485800:08:000:0261 (запис про державну реєстрацію права власності № 38756827 від 16 жовтня 2020 року); 7) площею 3,4149 га з кадастровим номером 1823485800:06:000:0100 (запис про державну реєстрацію права власності № 38744164 від 15 жовтня 2020 року); 8) площею 15,1418 га з кадастровим номером 1823485800:06:000:0105 (запис про державну реєстрацію права власності № 38761293 від 16 жовтня 2020 року); 9) площею 40,3042 га з кадастровим номером 1823485800:09:000:0245 (запис про державну реєстрацію права власності № 38764516 від 16 жовтня 2020); 10) площею 8,1582 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0162 (запис про державну реєстрацію права власності № 38757451 від 16 жовтня 2020 року); 11) площею 2,2692 га з кадастровим номером 1823485800:05:000:0275 (запис про державну реєстрацію права власності № 38741562 від 15 жовтня 2020 року); 12) площею 4,0684 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0157 (запис про державну реєстрацію права власності № 38754047 від 15 жовтня 2020 року); 13) площею 0,8844 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0160 (запис про державну реєстрацію права власності № 8734896 від 15 жовтня 2020 року); 14) площею 15,0221 га з кадастровим номером 1823485800:06:000:0096 (запис про державну реєстрацію права власності № 38760934 від 16 жовтня 2020 року); 15) площею 4,1811 га з кадастровим номером 1823485800:09:000:0244 (запис про державну реєстрацію права власності № 38754549 від 15 жовтня 2020 року); 16) площею 5,6634 га з кадастровим номером 1823485800:08:000:0259 (запис про державну реєстрацію права власності №38754915 від 15 жовтня 2020 року); 17) площею 6,9489 га з кадастровим номером 1823485800:06:000:0110 (запис про державну реєстрацію права власності № 38755576 від 15 жовтня 2020 року); 18) площею 0,9592 га з кадастровим номером 1823485800:07:000:0211 (запис про державну реєстрацію права власності № 38735781 від 17 жовтня 2020 року); 19) площею 13,6277 га з кадастровим номером 1823485800:07:000:0213 (запис про державну реєстрацію права власності № 38760314 від 16 жовтня 2020 року); 20) площею 14,7154 га з кадастровим номером 1823485800:09:000:0243 (запис про державну реєстрацію права власності № 38760590 від 16 жовтня 2020 року); 21) площею 0,8952 га з кадастровим номером 1823485800:06:000:0109 (запис про державну реєстрацію права власності № 38735321 від 15 жовтня 2020 року); 22) площею 1,0586 га з кадастровим номером 1823485800:09:000:0241 (запис про державну реєстрацію права власності № 38737660 від 15 жовтня 2020 року); 23) площею 38,1133 га з кадастровим номером 1823485800:06:000:0097 (запис про державну реєстрацію права власності № 38764230 від 16 жовтня 2020 року); 24) площею 2,2122 га з кадастровим номером 1823485800:06:000:0099 (запис про державну реєстрацію права власності № 38741289 від 15 жовтня 2020 року); 25) площею 2,0963 га з кадастровим номером 1823485800:09:000:0239 (запис про державну реєстрацію права власності № 38741029 від 15 жовтня 2020 року); 26) площею 1,0402 га з кадастровим номером 1823485800:06:000:0098 (запис про державну реєстрацію права власності № 38736268 від 15 жовтня 2020 року); 27) площею 1,8907 га з кадастровим номером 1823485800:05:000:0271 (запис про державну реєстрацію права власності № 38739387 від 15 жовтня 2020 року); 28. площею 3,7294 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0166 (запис про державну реєстрацію права власності №38753369 від 15 жовтня 2020 року); 29) площею 0,632 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0164 (запис про державну реєстрацію права власності № 38734480 від 15 жовтня 2020 року); 30) площею 1,1545 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0152 (запис про державну реєстрацію права власності № 38737985 від 15 жовтня 2020 року); 31) площею 9,931 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0155 (запис про державну реєстрацію права власності № 38758663 від 16 жовтня 2020 року); 32) площею 15,7168 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0161 (запис про державну реєстрацію права власності № 38761817 від 16 жовтня 2020 року); 33) площею 2,659 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0163 (запис про державну реєстрацію права власності № 38743176 від 15 жовтня 2020 року); 34) площею 21,2561 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0156 (запис про державну реєстрацію права власності № 38763074 від 16 жовтня 2020 року); 35) площею 8,2704 га з кадастровим номером 1823485800:05:000:0273 (запис про державну реєстрацію права власності № 38757879 від 16 жовтня 2020 року); 36) площею 4,1021 га з кадастровим номером 1823485800:05:000:0274 (запис про державну реєстрацію права власності № 387543189 від 15 жовтня 2020 року); 37) площею 3,239 га з кадастровим номером 1823485800:05:000:0272 (запис про державну реєстрацію права власності № 38743589 від 15 жовтня 2020 року); 38) площею 21,7746 га з кадастровим номером 1823485800:08:000:0266 (запис про державну реєстрацію права власності № 38763279 від 16 жовтня 2020 року); 39) площею 7,1658 га з кадастровим номером 1823485800:07:000:0214 (запис про державну реєстрацію права власності № 38755812 від 15 жовтня 2020 року); 40) площею 1,9405 га з кадастровим номером 1823485800:05:000:0269 (запис про державну реєстрацію права власності № 38739634 від 15 жовтня 2020 року); 41) площею 9,4189 га з кадастровим номером 1823485800:06:000:0108 (запис про державну реєстрацію права власності № 38758205 від 16 жовтня 2020 року); 42) площею 1,3881 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0158 (запис про державну реєстрацію права власності № 38738852 від 15 жовтня 2020 року).
Витребувати у Відповідача 2 (код ЄДРПОУ 43861595), у Відповідача 4 (код ЄДРПОУ 36691643) та Відповідача 5 ( код ЄДРПОУ 41854518) до комунальної власності територіальної громади Малинської міської ради земельні ділянки: 1. площею 12,1294 га з кадастровим номером 1823485800:07:000:0212 (запис про державну реєстрацію права власності № 38759210 від 16.10.2020); 2. площею 13,2126 га з кадастровим номером 1823485800:06:000:0101 (запис про державну реєстрацію права власності № 38759855 від 16.10.2020); 3. площею 13,1306 га з кадастровим номером 1823485800:06:000:0106 (запис про державну реєстрацію права власності № 38759569 від 16.10.2020);
4. площею 32,4264 га з кадастровим номером 1823485800:04:000:0159 (запис про державну реєстрацію права власності № 38763754 від 16.10.2020); 5. площею 7,3923 га з кадастровим номером 1823485800:06:000:0104 (запис про державну реєстрацію права власності № 38756184 від 16.10.2020); 6. площею 44,2175 га з кадастровим номером 1823485800:05:000:0270 (запис про державну реєстрацію права власності № 38764851 від 16.10.2020);7. площею 18,705 га з кадастровим номером 1823485800:09:000:0240 (запис про державну реєстрацію права власності № 38762380 від 16.10.2020); 8. площею 34,3057 га з кадастровим номером 1823485800:07:000:0210 (запис про державну реєстрацію права власності № 38763984 від 16.10.2020); 9. площею 20,4638 га з кадастровим номером 1823485800:05:000:0267 (запис про державну реєстрацію права власності № 38762882 від 16.10.2020);
10. площею 16,4074 га з кадастровим номером 1823485800:06:000:0102 (запис про державну реєстрацію права власності № 38762140 від 16.10.2020);11. площею 3,9034 га з кадастровим номером 1823485800:06:000:0107 (запис про державну реєстрацію права власності № 38753673 від 15.10.2020);
12. площею 8,0325 га з кадастровим номером 1823485800:06:000:0103 (запис про державну реєстрацію права власності № 38757141 від 16.10.2020);13. площею 19,2962 га з кадастровим номером 1823485800:08:000:0262 (запис про державну реєстрацію права власності № 38762656 від 16.10.2020).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23 червня 2022 року прийнято до розгляду заяву Прокурора (вх. № 01-44/552/22 від 22.06.2022) про зміну предмету позову, подальший розгляд справи здійснено з урахуванням вказаної заяви.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27 березня 2023 року (том 7, а.с. 239-247) в позові відмовлено.
При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції критично оцінив докази припинення права колективної власності КСП ім. Гагаріна та Відповідача 1, згідно рішення Недашківської сільської ради від 9 січня 2006 року (зі змінами від 31 жовтня 2011 року) та протоколу №2 загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП від 27 січня 2006 року. Вказав, що згідно статті 140 Земельного кодексу України ( в редакції на день вказаного рішення) підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Суд констатував, що жодної вищезазначеної підстави в рішенні Недашківської сільської ради від 9 січня 2006 року не вказано. Крім того, суд зазначив, що Відповідач 1 як правонаступник КСП ім. Гагаріна не відмовлявся від права колективної власності у встановленому законом порядку.
Місцевий господарський суд вказав, що невідповідність кількості учасників нової юридичної особи кількості членів КСП допускалась діючим на той момент законодавством. Певна їх частина припиняла членство в підприємстві, отримавши свій майновий пай (це можливо тільки в разі виходу з підприємства, згідно з частиною 3 статті 9 Закону про КСП) або внаслідок смерті (спадкуванню в КСП підлягає майновий пай, але не членство як таке). Суд констатував, що відповідно до статті 5 Закону про КСП членство в підприємстві ґрунтувалось на добровільному вступу до членів підприємств і безперешкодному виходу із складу членів. З даного місцевий господарський суд зробив висновк, що особа після виходу з КСП не могла рахуватись членом КСП, проте, маючи сертифікат на право на земельну частку (пай) ставала власником сертифікату або власником земельної частки (паю) та мала право розпоряджатися своєю земельною ділянкою, виділеною під певний пай. Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні також прийшов до висновку, що факт реформування КСП ім. Гагаріна у Відповідача 1 із 40 засновниками не протирічить діючому законодавству на момент перетворення підприємства з меншою кількістю засновників.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що матеріалами справи підтверджено, що Відповідач 1 як правонаступник КСП ім. Гагаріна правомірно володіє вказаною земельною ділянкою на підставі Державного акта на право колективної власності на землю від II-ЖТ № 000112 від 5 листопада 1995 року.
За вказаного, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що твердження Прокурора про те, що частина земель, які не було розпайовано, залишились у складі та користуванні Позивача 1 спростовано матеріалами справи.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Прокурор звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 8, а.с. 26-36), в якій просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права. На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.
Відповідно до розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації від 28 квітня 2001 року №203 скасовано реєстрацію колективних сільськогосподарських підприємств у зв'язку з їх ліквідацією, в тому числі КСП ім. Гагаріна. Зазначене, на переконання Прокурора, також підтверджується інформацією Головного управління статистики у Житомирській області № 03.5-07/08-21 від 11 лютого 2021 року. Прокурор вказує, що суд першої інстанції критично оцінив зазначені докази. Вказав, що Прокурором не надано інших (таких, як рішення зборів членів підприємства про його ліквідацію, ліквідаційного балансу і т.д) підтверджуючих матеріалів ліквідації юридичної особи КСП-ім. Гагаріна. У судовому рішенні зазначено, що розпорядження голови Малинської РДА від 2001 року також не містить ідентифікаційного коду підприємства що ліквідується. Однак, на переконання Прокруора, зі змісту зазначеного розпорядження голови Малинської РДА вбачається, що останнє видано за результатами розгляду заяв та відповідних документів ліквідаційних комісій колективних сільськогосподарських підприємств, зокрема, КСП ім.Гагаріна, про скасування державної реєстрації колективних сільськогосподарських підприємств у зв'язку з їх ліквідацією. Також Прокурор вказує, що в інформації Головного управління статистики у Житомирській області № 03.5-07/08-21 від 11 лютого 2021 року, вказано, що КСП ім Гагаріна (код 02138406) вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; орган ліквідації - Малинська районна державна адміністрація Житомирської області; дата ліквідації - 28 квітня 2001 року №203. Причина ліквідації - за заявою власника або рішенням вищого органу 4 управління. Прокурор наголошує, що інформація щодо СВК «Недашківський» як правонаступника КСП ім. Гагаріна (код 02138406) відсутня. Прокурор вказав, що Відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження існування на території Малинського району іншого КСП з такою самою назвою - «КСП ім. Гагаріна», які б давали підстави вважати, що вказане розпорядження голови Малинської РДА, через відсутність зазначення у ньому ідентифікаційного коду підприємства, стосується іншої юридичної особи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі № 906/662/21 за апеляційною скаргою Прокурора. Запропоновано Прокурору, Позивачу 1, Позивачу 2, Відповідачам по справі подати відзив на апеляційну скаргу (том 8, а.с. 73).
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 8 червня 2023 року надійшли письмові пояснення від Позивача 1 в котрому Позивач 1 просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області в справі №906/662/21 та задоволити апеляційну скаргу Прокурора (том 8, а.с. 85-89). При цьому, Позивач 1 вказав, що у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворення юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Разом з тим, членами КСП ім. Гагаріна були 483 особи, а членами Відповідача 1, засновниками та членами якого було лише 40 осіб, а згідно Статуту Відповідача 1 у редакції 2016 року - лише 5 осіб. При цьому, доказів виходу інших осіб із членів КСП Відповідачами до суду не надано. Отже, Позивач 1 в письмових поясненнях вказав, що перетворення КСП ім. Гагаріна у Позивача 1 не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) вказаного КСП та СВК не співпадають. Позивач 1 вказав, що зазначене свідчить, що Відповідач 1 створений з новою організаційно-правовою формою, а також із новим складом його учасників.
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 31 березня 2023 року надійшов відзив від Відповідача 1 в котрому Відповідач 1 просив залишити рішення Господарського суду Житомирської області в справі №906662/21 без змін, а апеляційну скаргу Прокурора без задоволення (том 8, а.с. 106-112). При цьому, Відповідач 1 вказав, що загальними зборами членів КСП ім. Гагаріна, на виконання Указу Президента України №1529/99 від 3 грудня 1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» вирішено та проведено реорганізацію КСП ім. Гагаріна у Відповідача 1, передано всі права та обов'язки від КСП до СВК, до останнього також перейшли члени КСП, які залишались на момент перетворення, що зазначено у протоколі від 7 березня 2000 року та реєстраційній картці. Відповідач також вказує, що Статут від 2000 року з доповненням містить інформацію про правонаступництво, Відповідач 1 мав законне право розпоряджатись земельною ділянкою відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю ІІ-ЖТ №000112 від 5 листопада 1995 року та вчиняти всі наступні дії. Відповідач 1 зазначає, що Прокурор чомусь вважає, що Відповідач 1 не є правонаступником КСП ім. Гагаріна, при цьому надавав копію Розпорядження Голови Малинської РДА від 4 червня 2004 року №272, в якому відсутнє взагалі згадування про КСП ім. Гагаріна або Відповідача 1. Натомість Відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу зауважує, що розпорядженням Голови Малинської РДА від 23 серпня 2005 № 305, яким вносяться зміни у Розпорядження Голови Малинської РДА від 11 березня 2004 року №109, РДА визнає КСП ім. Гагаріна не ліквідованим (припиненим), а саме реформованим.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 червня 2023 року проведення підготовчих дій закінчено; та призначено справу № 906/662/21 до розгляду на 12 липня 2023 року об 14:00 год. (том 8, а.с. 103).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 липня 2023 року клопотання представника Позивача 1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, розгляд спарви призначено на 12 липня 2023 року о 14:00 год. в режимі відеоконференції у приміщенні Малинського районного суду Житомирської області.
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 5 липня 2023 року надійшли письмові пояснення від Прокурора в котрих Прокурор вказав, що ліквідація КСП ім.Гагаріна мала місце у 2001 році понад 22 роки тому назад, тому матеріали ліквідаційних комісій, ліквідаційні баланси КСП на зберігання до архівного відділу Коростенської РДА (правонаступника Малинської РДА) не надходили та не передбачені номенклатурою справ, що перебувають на зберіганні. Як вказує Прокруор, не передбачено зберігання таких документів ні Переліком типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Мін'юсту від 12 квітня 2012 року №578/5. Вказане на переконання Прокурора, унеможливлює надання відповідних доказів Прокурором, що поряд із цим, не може свідчити про їх відсутність на момент винесення розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації від 28 квітня 2001 року №203. Крім того, Прокурор зазначає, що Відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження існування на території Малинського району іншого КСП з такою самою назвою «КСП ім. Гагаріна», що давали б підстави вважати, що вказане розпорядження голови Малинської РДА, через відсутність зазначення у ньому ідентифікаційного коду підприємства, стосується іншої юридичної особи (том 8, а.с. 153-156).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 липня 2023 року, з підстав, зазначених в даній ухвалі розгляд апеляційної скарги відкладено на 28 липня 2023 року на 10:00 год. (том 8, а.с. 205).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 липня 2023 року, з підстав, наведених у даній ухвалі, відмовлено Позивачу 2 у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 липня 2023 року, з підстав, наведених у даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 25 вересня 2023 року об 14:00 год (том 9, а.с. 7).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2023 року, клопотання представника Позивача 2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, призначено розгляд справи в режимі відеоконференції у приміщенні Малинського районного суду Житомирської області.
В судове засідання від 25 вересня 2023 року представники Позивача 1, Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5 та Третьої особи не з'явилися.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду (від 28 липня 2023 року) сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 Господарського процесуального України).
При цьому сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В той же час, згідно пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на вказану норму процесу та описані вище обставини, апеляційний господарський суд без участі представників Позивача 1, Відповідача 2, відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5 та Третьої особи за наявними в справі матеріалами.
При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи вищевказане суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
В судовому засіданні від 25 вересня 2023 року, Прокурор підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, котрим позов задоволити, покликаючись на те, що відповідно до розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації від 28 квітня 2001 року №203 скасовано реєстрацію колективних сільськогосподарських підприємств у зв'язку з їх ліквідацією, в тому числі КСП ім. Гагаріна. Як вказує Прокруор, зазначене також підтверджується інформацією Головного управління статистики у Житомирській області № 03.5-07/08-21 від 11 лютого 2021 року. До того ж, Прокурор вказав, що в інформації Головного управління статистики у Житомирській області № 03.5-07/08-21 від 11 лютого 2021 року, вказано, що КСП ім Гагаріна (код 02138406) вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; орган ліквідації - Малинська районна державна адміністрація Житомирської області, дата ліквідації - 28 квітня 2001 року №203; інформація щодо СВК «Недашківський» (код 30878939) як правонаступника КСП ім. Гагаріна (код 02138406) відсутня. Прокурор наголосив, що Відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження існування на території Малинського району іншого КСП з такою самою назвою - «КСП ім. Гагаріна», які б давали підстави вважати, що вказане розпорядження голови Малинської РДА, через відсутність зазначення у ньому ідентифікаційного коду підприємства, стосується іншої юридичної особи. Крім того Прокурор вказав про відсутність факту перетворення КСП так як 483 особи, які були присутні на загальних зборах КСП ім. Гагаріна, не перейшли до складу Відповідача 1 під час його створення.
В судовому засіданні від 25 вересня 2023 року, яке проведено в режимі відеоконференції, представник Позивача 2 підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі Прокурора, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, котрим позов задоволити, покликаючись на те, що у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворення юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників, та наголосив, що членами КСП ім. Гагаріна були 483 особи, а членами Відповідача 1, засновниками та членами якого було лише 40 осіб, а згідно Статуту Відповідача 1 у редакції 2016 року - лише 5 осіб.
В судовому засіданні від 25 вересня 2023 року представник Відповідача 1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, та просив відмовити в її задоволенні при цьому залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Вказавши, що загальними зборами членів КСП ім. Гагаріна, на виконання Указу Президента України №1529/99 від 3 грудня 1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» вирішено та проведено реорганізацію КСП ім. Гагаріна у Відповідача 1, передано всі права та обов'язки від КСП до СВК, до останнього також перейшли члени КСП, які залишались на момент перетворення, що зазначено у протоколі від 7 березня 2000 року та реєстраційній картці, статут від 2000 року з доповненням містить інформацію про правонаступництво. На переконання представника, Відповідач 1 мав законне право розпоряджатись земельною ділянкою відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю ІІ-ЖТ №000112 від 5 листопада 1995 року та вчиняти всі наступні дії. Представник Відповідача 1 в судовому засіданні вказав, що Прокурор чомусь вважає, що Відповідач 1 не є правонаступником КСП ім. Гагаріна, при цьому надавав копію Розпорядження Голови Малинської РДА від 4 червня 2004 року №272, в якому відсутнє взагалі згадування про КСП ім. Гагаріна або Відповідача 1. Також представник наголосив, що в матеріалах справи відсутні докази, котрі б вказували про передачу земельних ділянок від КСП до Позивача 2 на підставі будь-яких документів чи актів.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Прокурора, представників Відповідача 1 та Позивача 2, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.
Як зауважує Прокурор та вбачається з матеріалів справи на підставі рішення Недашківської сільської ради від 26 травня 1995 року, КСП ім. Гагаріна видано державний акт серії ЖТ № 000112 про право колективної власності на земельні ділянки загальною площею 2538 га, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю № 17-16-000001 (том 1, а.с. 155-157), при цьому площа сільськогосподарських угідь складала 2224,8 га, в тому числі ріллі - 1573,7 га, сіножаті - 281,2 га, пасовищ - 357,2 га, багаторічних насаджень (сад) - 12,7 га.
Абзацом 2 підпункту а пункту 1 Указу Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо реформування аграрного сектору економіки», передбачено здійснення організаційних заходів, щодо реформування, протягом грудня 1999 - квітня 2000 року, колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно, шляхом забезпечення всім членам колективного сільськогосподарського підприємства права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності.
Рішенням загальних зборів КСП ім. Гагаріна, що підтверджується копією протоколу № 1 від 7 березня 2000 року (том 1, а.с. 120-152), вирішено провести реорганізацію КСП ім. Гагаріна, створити Сільськогосподарський виробничий кооператив "Недашківький, припинити діяльність КСП.
Відповідно, до акту прийомки-передачі від 21 березня 2000 року КСП ім. Гагаріна передано Відповідачу 1 земельні ділянки згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ЖТ №000112 від 5 листопада 1995 року (том 1, а.с. 126).
Разом з тим, розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації № 203 від 29 квітня 2001 року Колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) ім. Гагаріна, ліквідовано 28 квітня 2001 року на підставі, що підтверджується інформацією Головного управління статистики у Житомирській області № 03.5-07/08-21 від 11 лютого 2021 року на підставі розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації №203 від 29 квітня 2001 року.
Розпорядженням Малинської районної державної адміністрації від 4 червня 2004 року № 272 (із змінами відповідно до розпорядження від 23 серпня 2005 року №305) надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованих КСП, у тому числі і Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Гагаріна Недашківської сільської ради Малинського району.
Протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Гагаріна від 5 квітня 2005 року затверджено акт обстеження сільськогосподарських угідь реформованого КСП ім. Гагаріна, згідно якого прийнято до розпаювання загальну площу сільськогосподарських угідь площею 1736, 8 га та вилучено з розпаювання сільськогосподарські угіддя площею 544, 32 га (у тому числі чагарники - 162, 85 га, болота - 79, 09 га, ділянки під громадський випас - 213, 38 га, в тому числі: ріллі - 55, 64 га, пасовищ - 127, 13 га, сіножаті - ЗО, 61 га.) і передано їх до земель запасу Недашківської сільської ради. Крім цього, зазначено, що 8 власників сертифікатів набули право власності на земельні ділянки площею 32,68 га, в тому числі ріллі 24,11 га, сіножаті 6,23 га та пасовищ 2,34 га.
Також Актом обстеження сільськогосподарських угідь реформованого КСП ім. Гагаріна Недашківської сільської ради Малинського району, який затверджений протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Гагаріна від 5 квітня 2005 року встановлено зменшення сільськогосподарських угідь.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру КСП ім. Гагаріна зареєстровано, як юридична особа, із ідентифікаційним кодом 02138406 ліквідоване 28 квітня 2001 року, а Відповідача 1 створено 17 березня 2000 року - із ідентифікаційним кодом 30878939 з загальною кількістю (засновників) членів кооперативу 40 чол.
Крім цього, в матеріалах справи міститься виписка з протоколу №2 загальних зборів Відповідача 1 від 17 березня 2000 року, з якого вбачається, що прийнято рішення про затвердження змін у Статуті Відповідача 1 з зазначенням останнього правонаступником КСП ім. Гагаріна (том 1, а.с. 142).
4 квітня 2000 року такі зміни зареєстровано Малинською районною адміністрацією (том 1, а.с.142 зворот, том 1).
Відповідно до протоколу загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Гагаріна, Недашківської сільської ради від 27 січня 2006 року, затверджено проектно-технічну документацію із землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із реформованого КСП ім. Гагаріна Недашківської сільської ради, згідно якого площа земель, що підлягає паюванню складає 1708,52 га (з них у спільній частковій власності - 127,44 га; том 1, а.с. 114 зворот-115 зворот).
Рішенням 24 сесії 4 скликання Недашківської сільської ради від 9 січня 2006 року (зі змінами внесеними рішенням 7 сесії 6 скликання від 31 жовтня 2011 року) погоджено припинення колективної власності на земельні ділянки та виведення їх із сільськогосподарського обороту реформованого КСП ім. Гагаріна загальною площею 483,6 га, в тому числі ріллі 162,03 га, сіножатей 108,982 га, пасовищ 212,74 га; зарахувати до земель запасу Недашківської сільської ради земельні ділянки загальною площею 455,32 га, в тому числі чагарники 162,85 га, болота 79,09 га, рілля 51,35 га, громадські випаси площею 213,38 га в тому числі: сіножатей 30,61 га, пасовищ 127,13 га; зарахувати до земель загального користування запроектовані під'їзні дороги площею 28,28 га, в тому числі з ріллі 18,46 га, з пасовищ - 3,53 га, із сіножатей - 6,29 га (том 1, а.с. 111 зворот - 112, 117 зворот).
Розпорядженням Малинської районної державної адміністрації № 32 від 13 лютого 2006 року (зі змінами відповідно до розпорядження № 117 від 6 квітня 2012 року) затверджено проектно-технічну документацію із землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із реформованого КСП ім. Гагаріна Недашківської сільської ради та припинено право колективної власності на земельні ділянки по реформованому КСП ім. Гагаріна загальною площею 483,6 га в тому числі ріллі 162,03 га, сіножатей 108,82 га, пасовищ 212,75 га та зарахувано до земель запасу Недашківської сільської ради земельні ділянки загальною площею 455,32 га, в тому числі чагарники 162,85 га, болота 79,09 га, громадські випаси -213,38 га, віднести до земель загального користування запроектовані під'їзні дороги площею 28,28 га.
24 січня 2018 року Відповідач 1 звернувся з клопотанням до ДП "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" щодо розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі, на території Малинського району (загальною площею 451,3936 га) і вказана документація розроблена.
Державним реєстратором Новоград-Водинської міської ради Житомирської області Данчук Ганною Олександрівною 18 жовтня 2019 року зареєстровано право приватної власності за Відповідачем 1 на земельні ділянки загальною площею 678,5166 га.
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, підставою реєстрації права приватної власності за Відповідачем 1 є державний акт на право колективної власності на землю від 5 листопада 1995 роу серія ЖТ № 000112, протокол загальних зборів № 1 від 7 березня 2000 року КСП ім. Гагаріна, розподільчий баланс, Акт прийому-передачі землі від 21 березня 2000 року.
У подальшому на підставі розподільчого балансу від 6 жовтня 2020 року Відповідач 1 передав 55 земельних ділянок загальною площею 643,4745 га новоствореному підприємству - Відповідачу 2.
Відповідно до договору оренди від 10 березня 2021 року Відповідачем 1 передано в оренду на 49 років 5 земельних ділянок площею 31,0442 га Відповідачу 3.
Після звернення до суду з позовом Прокурором встановлено, що Відповідачем 2 всі 55 зареєстрованих на праві приватної власності спірних земельних ділянок передано в оренду Відповідачу 4. У подальшому Відповідачем 4 передано Відповідачу 5 в суборенду - 13 земельних ділянок.
Наведені речові права підтверджуються відповідною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зважаючи на вищеописану позицію, Прокурор в інтересах держави в особі Позивача 1 та Позивача 2 звернувся в суд з позовом до Відповідачів про витребування майна з чужого незаконного володіння (спірних земельних ділянок) та скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки.
Суд апеляційної інстанції констатує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки, апелянтом не оскаржена, а відтак враховуючи приписи статті 269 ГПК України та вище наведені обставини справи, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги, а тому переглядає рішення суду першої інстанції тільки щодо суті спору.
Зважаючи на предмет позовних вимог та обставини, котрими Прокурор обгрунтовує підставність своїх позовних вимог, колегія суддів розглядає основну позовну вимогу про витребування спірних земельних ділянок.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до статтей 12, 15, 16,20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Як наслідок цього, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
В силу дії статті 328 вказаного Кодексу: право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із статтями 319, 321, 658 Цивільного кодексу України: власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.
За приписами статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до статті 388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване у нього.
Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Виходячи з аналізу статей 387, 388 Цивільного кодексу України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.
Поза тим колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 387 Цивільного кодексу України (яка, серед іншого, визначена підставою позову) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зі змісту наведених нормативних приписів убачається, що власник майна фактично позбавлений можливості володіти і користуватися цим майном внаслідок його незаконного вибуття із володіння, має право витребувати таке майно із чужого володіння.
Зазначений засіб захисту права власності - витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
При цьому, колегія суддів констатує, що із правового аналізу статті 387 Цивільного кодексу України вбачається, що у цій нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки пред'являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Важливою умовою звернення із віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.
Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).
Колегія суддів з метою дотримання основних принципів судочинства та балансу інтересів сторін, досліджує докази подані зі сторони Прокурора, Позивачів та Відповідачів, зауважує наступне.
Так, Прокурор стверджує, що спірні земельні ділянки були передані власниками до земель запасу Недашківської сільської ради та земель загального користування і паюванню не підлягали, у колективній власності не залишалися, а тому ніби-то не могли бути зареєстрованими у приватну власність. При цьому Прокурор покликаючись на статті 387, 388 Цивільного кодексу України, просить витребувати з чужого незаконного володіння спірні земельні ділянки.
Враховуючи вище викладене, слід зазначити, що предметом дослідження при вирішенні спору про витребування майна є встановлення обставин щодо самих прав Позивача 2 на це майно на момент його вибуття з володіння останнього (дослідження обставин вибуття майна та підстав набуття його Відповідачем 1).
При цьому питання права у вказаному спорі не вирішується, а лише констатується на підставі уже наявних доказів. Як зазначалося вище, однією з особливостей віндикаційного позову є відсутність спорів з приводу належності майна на праві оренди чи іншому титулі.
Відповідно, зважаючи на предмет позовних вимог та заперечення Прокурора, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів досліджує обставин щодо прав Позивача 2 на такі земельні ділянки. При цьому, питання власності у вказаному спорі не має вирішуватися, а лише констатується на підставі наявних у справі доказів. Саме тому колегія суддів досліджує докази, подані зі сторони Прокурора, Позивачів та Відповідачів щодо підтвердження обставин та заперечень позовних вимог щодо витребування спірного майна (земельної ділянки), а також щодо існування речового права на спірні земельні ділянки.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, згідно протоколу загальних зборів КСП ім. Гагаріна №1 від 7 березня 2000 року вирішено, зокрема: повести реорганізацію КСП ім. Гагаріна, згідно Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки", затвердити списки на майнові сертифікати, створити Відповідача 1, припинити діяльність КСП ім. Гагаріна, передати для Відповідача 1 всі майнові та земельні частки реорганізованого КСП, що залишилось в його розпорядженні згідно державного акту у власність та розпорядження Відповідача 1 з його будівлями та землю під ними, а також невитребувані земельні і майнові паї залишити в користуванні кооперативу до появи спадкоємців (том 1, а.с. 120-123).
17 березня 2000 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Відповідача 1.
Пунктом 1.2 Статуту Відповідача 1 визначено, що членами кооперативу є особи, імена яких перелічені в Статуті, а також особи, які прийняті до кооперативу в порядку статті 4 Статуту.
Загальними зборами Відповідача 1 від 17 березня 2000 року прийнято рішення про внесення змін до Статуту, та доповнено Статут пунктом 2.2 такого змісту: кооператив є правонаступником КСГП ім. Гагаріна, яке в послідуючому було належним чином зареєстроване..
Відповідно до Статті 6 нової редакції Статуту Відповідача 1: Відповідач 1 є правонаступником основних і оборотних фондів та майнових прав колгоспу, що передалися йому в результаті реорганізації КСП ім. Гагаріна Малинського району Житомирської області, згідно розподільчого балансу колгоспу; Кооператив в процесі своєї діяльності використовує земельні ділянки КСП ім. Гагаріна, відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП ім. Гагаріна 26 травня 1995 року.
26 травня 2000 року на ім'я КСП ім. Гагаріна видано державний акт серії ІІ-ЖТ №000112 на право колективної власності на землю площею 2538га.
За актом прийомки-передачі землі від 21 березня 2000 року КСП ім. Гагаріна передало, а Відповідач 1 прийняв земельні ділянки згідно вказаного державного акту на землю (том 1, а.с. 126).
З даних доказів слідує дотримання як зі сторони КСП ім. Гагаріна так і зі сторони Відповідача 1 всіх передбачених на той час діючим Законодавством України заходів, в процесу реорганізації (а не ліквідації) щодо правонаступництва та оформлення речових прав на майно КСП ім. Гагаріна за його правонаступником (Відповідачем 1).
При цьому, колегія суду вважає за необхідне зазначити, що за змістом підпункту 3 частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) та підпункту “в” частини першої статті 141 Земельного кодексу України (у чинній редакції), припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.
Тобто наведені положення Земельного кодексу України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.
При цьому, апеляційний господарський суд констатує, що стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання (частина перша). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (частина друга).
Характерною ознакою реорганізації в розумінні вказаної вище статті є наявність кількох різних юридичних осіб, які беруть участь у реорганізації чи виникають в результаті процесу реорганізації (кілька юридичних осіб зливаються в одну, новостворену, чи на базі однієї юридичної особи утворюються інші, нові).
Водночас стаття 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в аналогічній редакції) додатково визначала одним із способів реорганізації юридичної особи також перетворення та одночасно передбачала, що у разі реорганізації шляхом перетворення до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. Також за змістом цієї норми підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.
Зі змісту статті 8 Закону України "Про підприємництво" (в аналогічній редакції) вбачається, що у разі зміни організаційно-правової форми підприємства, а також форми власності здійснюється перереєстрація підприємства, тоді як у разі ліквідації проводиться скасування державної реєстрації підприємства шляхом виключення його з державного реєстру.
При цьому, апеляційний господарський суд наголошує на факт того, що Прокурором не надано належних та допустимих доказів, а колегією суду не встановлено обставин внесення до державного реєстру запису про припинення КСП ім. Гагаріна саме шляхом ліквідації з одночасним виключенням його з державного реєстру, а встановлено тільки обставину здійснення реєстрації Відповідача 1. Дане, в свою чергу приводить суд до всиновку, що в даному випадку, мала місце саме реорганізація юридичної особи внаслідок зміни форми власності і організаційно-правової форми КСП у зв'язку з реорганізацією агропромислового комплексу.
Отже, зміна організаційно-правової форми державного підприємства не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію з набуттям правонаступником - Відповідачем 1 прав та обов'язків реорганізованого КСП.
Окрім того, Прокурор в підтвердження ліквідації КСП ім. Гагаріна посилається на розпорядженням голови Малинської РДА від 2001 року (том 1, а.с. 171) та інформацію Головного управління статистики у Житомирської області від 11 лютого 2021 року (том 1, а.с. 172), як на належні та допустимі докази, в яких на його переконання зазначено про ліквідацію КСП ім. Гагаріна.
При цьому, Прокурор залишає поза увагою ряд інших доказів, котрі вказують саме про реорганізацію КСП ім. Гагаріна, а саме:
· акт прийомки-передачі землі від 21 березня 2000 року укладений між КСП Ім. Гагаріна та Відповідачем 1 проте, що всі будівлі, землі, майнові та земельні частки після розпаювання реорганізованого КСП Ім. Гагаріна передати для відповідача 1 згідно державного акта (том 1, а.с. 126);
· виписка з протоколу № 2 від 17 березня 2000 року (присутніх на зборах 115 чоловік) на котрому вирішено доповнити Статут пунктом відносного того, що Відповідач 1 є правонаступником КСП ім. Гагаріна (том 1, а.с. 142);
· протокол № 1 загальних зборів КСП ім. Гагаріна від 7 березня 2000 року на яких вирішено доручити Замістовську О.Г. головному економісту з реорганізації Відповідача 1 здійснити заходи щодо передачі земельні та майнові права, всі будівлі та землі під господарськими дворами після розпаювання передати для Відповідача 1 (том 1, а.с. 122);
· розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації від 23 березня 2003 року №68 про затвердження протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Гагаріна (том 1, а.с. 117);
· акт обстеження земельних угідь реформованого КСП ім. Гагаріна (складеного заступником голови Недашківської райдержадміністарції; начальника управління сільського господарства і продовольства; начальника районного відділу земельних ресурсів; начальника містобудування та архітектури; Недашківського сільського голови) згідно якого проведено обстеження земельних угідь реформованого КСП ім. Гагаріна (том 1, а.с. 107);
· розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації нерозподілених земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Гагаріна (483 особи; том 1, а.с. 105-106).
Відтак, з даних доказів слідує, що й сама Малинська РДА в своїх розпорядчих документах зазначає саме про реорганізацію КСП ім. Гагаріна, а не про ліквідацію, а покликання Прокурора лише на один доказ (розпорядженням голови Малинської РДА від 2001 року; том 1, а.с. 171) вказує про залишення ним поза увагою інших нормативно-правових актів, виданих тим же самим органом виконавчої влади.
Що ж стосується інформації Головного управління статистики у Житомирської області від 11 лютого 2021 року (том 1, а.с. 172) на котру покликається Прокурор як на підставу своїх позовних вимог, то колегія суду зауважує, що згідно з пунктом 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою КМУ від 22 січня 1996 року №118, у разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак.
Суб'єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування.
У разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.
Відповідач 1 має код ЄДРПОУ 30878939, а КСП ім. Гагаріна - 02138406.
Згідно листа Головного управління статистики у Житомирській області від 31 травня 2021 року №03.5-08/271-21, КСП ім. Гагаріна (код ЄДРПОУ 02138406) ліквідовано 28 квітня 2001 року, а відомості про його правонаступників відсутні.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Відповідача 1 зареєстровано 17 березня 2000 року.
Статтею 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до ЄДР.
Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17, від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18.
Отже, колегія суду зауважує, що відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.
Так, ЄДР є компонентом інфраструктури державної статистики. На його основі органи статистики забезпечують ведення державного обліку та ідентифікацію суб'єктів господарської дальності, однак повноваженнями на проведення реєстраційних дій щодо підприємства не наділені.
Функція органів статистики щодо ведення ЄДР визначена Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 (у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499, надалі - Положення про ЄДР).
Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР (в редакції станом на день реорганізації КСП ім. Гагаріна); ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.
Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається.
Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі іншого ідентифікаційного коду, який не співпадає з кодом правопередника, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою стверджувати про відсутність правонаступництва.
В той же час підсумовуючи усе вищеописане суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що в в підтвердження ліквідації КСП ім. Гагаріна, Прокуратурою, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції, не надано інших (таких як рішення зборів членів підприємства про ліквідацію підприємства, ліквідаційного балансу і. т.д) підтверджуючих матеріалів ліквідації юридичної особи КСП ім. Гагаріна. Розпорядження голови Малинської РДА від 2001 року також не містить ідентифікаційного коду підприємства, що ліквідується та й зазначення найменування самого КСП.
При цьому, апеляційний господарський суд критично оцінює докази припинення права колективної власності КСП ім. Гагаріна та Відповідача 1, згідно рішення Недашківської сільської ради від 9 січня 2006 року (зі змінами від 31 жовтня 2011 року; том 1, а.с. 111-112) та протоколу №2 загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП від 27 січня 2006 року.
Суд при цьому констатує, що згідно статті 140 Земельного кодексу України (в редакції на день вказаного рішення) підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Разом з тим, колегія апеляційного господарського суду наголошує на тому, що жодної з вищезазначеної підстави в рішенні Недашківської сільської ради від 9 січня 2006 року не вказано. Крім того Відповідач 1, як правонаступник КСП ім. Гагаріна, не відмовлявся від права колективної власності у встановленому Законом порядку (суду апеляційної інстанції докази подвійної відмови не подано).
Частиною 1 статті 10 Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” передбачено, що землі підприємства належать йому на праві колективної власності, тобто суб'єктом права колективної власності є юридична особа. Встановлювала вказане і стаття 7 Закону про КСП, в якій було зазначено таке: об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах; суб'єктом права власності в підприємстві є підприємство як юридична особа.
Статтею 5 Земельного кодексу (в редакції Закону № 2196 ХІІ) передбачено, що кожен член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства в разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами 6 і 7 статті 6 цього Кодексу. В той же час, частина 4 статті 10 Закону про КСП містила дещо інше формулювання: члену підприємства, який побажав вийти з його складу для організації селянського (фермерського) господарства, земельна ділянка надається із земель запасу, а в разі їх відсутності - із земель підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена колективу.
Надалі, в продовження земельної реформи Презедентом України винесено з цього приводу три Укази: “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” №666/94 від 10 листопада 1994 року. Цим указом: ?визначено напрям реформи (приватизація земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, оголошення невідкладним першочерговим заходом проведення земельної реформи в Україні);?передбачено оборотоздатність земельних паїв (право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі продажу, дарування, міни, успадкування, застави); “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” № 720/95 від 8 серпня 1995 року. Основні положення: уточнено землі, які підлягають паюванню (тільки сільськогосподарські угіддя); ?уточнено перелік осіб, які мають право на земельну частку (члени підприємства відповідно до списку, доданого до державного акта);?передбачено видачу сертифікатів на право на земельну частку (пай); “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” №1529/99 від 3 грудня 1999 року (Указ № 1529). Цим указом Президент України доручив органам виконавчої влади провести “реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно.
Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25 травня 1998 року, було передбачено, що у разі зміни назви, організаційно правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності суб'єкт підприємницької діяльності у місячний термін із моменту настання зазначених змін зобов'язаний подати документи для перереєстрації з підтвердженням опублікування інформації про зміни в друкованих засобах масової інформації. Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для його державної реєстрації”.
Вищевказане, опосередковано вказує, що за зазначеними Закономи України та Земельним кодексом України передбачалася зміна організаційно-правової форми юридичної особи (а не ліквідацію одиних юридичних осіб та сворення нових).
Поряд з тим, дане підтверджує це і стаття 37 Цивільного кодексу Української РСР (втратив чинність), в котрій визначалося, що: юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
З даного вбачається, що за існуючим на той час законодавством, перетворення не вважалося її реорганізацією і, відповідно, не мало наслідком припинення юридичної особи.
Водночас за змістом статі 34 Закону України “Про підприємства в Україні” (втратив чинність), перетворення вважалося реорганізацією (“ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства…”).
Дане в свою чергу вказує на те, що під час перетворення (змінення організаційно правової форми) всі права на землю зберігалися.
Так, відповідно до частини 7 статті 34 Закону України “Про підприємства в Україні” під час перетворенні одного підприємства на інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства.
За змістом частини 6 статті 31 Закону про КСП: при перетворенні одного підприємства на інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства.
Отже, до новостворених унаслідок перетворення КСП юридичних осіб перейшли права на землю (при цьому суд апеляційної інстанції констатує, що Відповідачем 1 оформлено речове право саме на вільні земельні ділянки, котрі залишилися після витребування деякими членами КСП своїх часток).
Відповідно до вимог пункту 10 Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України 14 березня 2001 року №63 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 року за №306/5497) - при перетворенні КСП в інше підприємство, яке щойно виникло, переходять всі майнові права та обов'язки реорганізованого КСП.
Що ж до твердження Прокурора, наведених в апеляційній скарзі, про відсутність факту перетворення КСП (так як 483 особи, які були присутні на загальних зборах КСП ім. Гагаріна, не перейшли до складу Відповідача 1 під час його створення), то колегія суду зауважує наступне.
Чинним на момент перетворення КСП законодавством встановлено наступне:
· списати з колективних та інших сільськогосподарських підприємств, які реформувалися у приватні (првиатно-орендні) підприємства, селянські (фермерські) господарства, господарські товариства, сільськогосподарські кооперативи, інші суб'єкти господарювання суми заборгованості зі сплати податків і зборів" (стаття 1 Закону України «Про списання та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств");
· для колективних та інших сільськогосподарських підприємств, які реформувалися у (приватно-орендні) підприємства, селянські (фермерські) господарства, сільськогосподарські кооперативи, інші суб'єкти господарювання…" (підпункт 3.2.1 Порядку проведення органами державної податкової служби списання заборгованості за станом на 1 травня 2000 року зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 225 від 28 квітня 2000 року);
· забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (првиатно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності" (підпункт «а» пункту1 Указу Президента № 1529 від 3 грудня 1999 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки").
Дане, в свою чергу вказує на те, що держава прямо визнавала можливість реорганізації КСП навіть у приватне (з одним власником) підприємство. При цьому суд констатує, що невідповідність кількості учасників нової юридичної особи кількості членів КСП допускалась діючим на той момент законодавством. Разом з тим суд констатує, що певна частина членів КСП припиняла членство в підприємстві, отримавши свій майновий пай. При цьому колегія вважає, що це можливо тільки в разі виходу з підприємства, згідно з частиною 3 статті 9 Закону про КСП або внаслідок смерті (адже спадкуванню в КСП підлягає майновий пай, але не членство як таке).
В той же час апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до статті 5 Закону про КСП, членство в підприємстві ґрунтувалось на добровільному вступу до членів підприємств і безперешкодному виходу із складу членів. Тому особа після виходу з КСП не могла рахуватись членом КСП, проте, маючи сертифікат на право на земельну частку (пай) ставала власником сертифікату або власником земельної частки (паю) та мала право розпоряджатися своєю земельною ділянкою, виділеною під певний пай.
За таких обставин, факт реформування КСП ім. Гагаріна у Відповідача 1 з 40 засновниками не протирічить діючому законодавству на момент перетворення підприємства з меншою кількістю засновників, тим самим ігноруючи факт того, що між двома подіями пройшов значний термін часу, і за цей час кількісний склад осіб, що мали право на вказуну землю не міг не змінитися в більшу сторону (з огляду на те, що за цей період відбувалися дії по видачі паїв, в тому числі з встановленням власників невитребуваних паїв, а також з огляду на включення нових членів таких підприємств. Більш того, така кількість apriori не може бути такою, адже відбуваються природні зміни, пов'язані зі смертю та правонаступництвом спадкоємців власників земельних частком (паїв).
У рішенні від 23 жовтня 2018 року в справі №283/1466/18 Малинський районний суд Житомирської області прийшов до висновку, що Відповідач 1 є правонаступником КСП ім. Гагаріна.
До такого ж висновку прийшов Малинський районний суд Житомирської області у рішенні від 24 квітня 2018 року в справі №283/1539/17 та Господарський суд Житомирської області у рішенні від 6 листопада 2019 року в справі №906/136/19.
Покликання ж Прокурора на постанову Північно-Західного апеляційного суду від 29 червня 2021 року в справі №906/797/20 за позовом Відповідача 1 до Відповідача 2, ТОВ "Недашки збут ЛТД" про визнання права власності та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, в якій суд дійшов висновку протилежного висновку - про відсутності правонаступництва Відповідача 1, до уваги колегією суду не приймається з огляд на те, що дана оцінка надана після того, як протилежний висновок вже надавався судами в інших трьох справах і не міс спростувати факт існування на той момент інших рішень з іншими обставинами. Окрім того відхиляючи даний довід суд апеляційної інстанції констатує наступне.
Питання про правонаступництво є правовою оцінкою суду, яка не обов'язкова при вирішенні іншої справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 вересня 2020 року в справі №907/29/19 дійшла висновку, що: обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
Таким чином, висновок суду про наявність правонаступництва є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення.
Статтею 22 Земельного кодексу, що в редакції Закону №2196 ХІІ передбачено, що “право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право” (з 2002 року цей принцип був закріплений в статті 125 Земельного кодексу України).
На переконання колегії суду, стаття 22 Земельного кодексу в редакції Закону № 2196 ХІІ (у главі 2 “Передача земель у власність і надання їх у користування” після статей 17- 21, які передбачають первинне виникнення прав на землю) свідчить про те, що законодавець мав намір врегулювати первинне отримання земельних ділянок у власність чи користування. Тобто правонаступник цілком законно може користуватися землями за наявності правоустановчого документа (державного акта), виданого правопопереднику.
При цьому, колегія суддів констатує, що йдеться саме про перехід прав на землю, а не про виникнення таких прав. Такий перехід відбувся в момент перетворення КСП.
Відтак, підсумовуючи усе описане вище колегія суддів констатує, що до 1?січня 2004 року перетворення юридичної особи не мало наслідком її припинення, а юридична особа, створена внаслідок перетворення КСП, вже набула право власності на землю в порядку правонаступництва (перебуваючи в процедурі розпорядження майном та затвердження балансу). Відповідно, щодо неї має застосовуватися норма пункту 21 Перехідних положень ЗК України.
З усього вищевказаного вбачається, що правонаступники КСП зберігають право власності на землі, надані КСП в колективну власність (крім тих, що були виділені в натурі власникам земельних часток, їх спадкоємцям, або права на які були припиненні з інших законних підстав).
Зважаючи на усе описане вище колегія суддів прийшла до висновку, що Відповідач 1 є правонаступником реформованого КСП ім. Гагаріна (юридична особа, якій видано державний акт на право колективної власності на землю, є власником (приватним власником) такої землі). Вказана позиція ґрунтується на пункті 7 Перехідних положень Земельного кодексу України та статті 140 Земельного кодексу України.
Пункт 7 Перехідних положень Земельного кодексу України гарантує чинність прав, які виникли на підставі Закону, що діяв до набрання чинності Земельним кодексом. Водночас, у статті 140 Земельного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для припинення права власності на землю: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк.
Колегією суддів також береться до уваги і те, що згідно рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року положення пункту 6 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України “Про земельну реформу” в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто Конституційним Судом визнано, що право власності на землю не може бути втрачене внаслідок невчинення власником певних формальних дій щодо переоформлення цього права за новим законодавством. На цій підставі колегія суду також вважає, що право колективної власності не припиняється.
Поміж тим, з доказів, долучених до матеріалів справи слідує, що 24 січня 2018 року Відповідач 1 звертався до ДП «Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з вимогою про розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебували у колективній власності КСП ім. Гагаріна, орієнтованою площею 451,3936 Га в межах Недашківської сільської ради з метою присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам та реєстрація прав на них в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (том 1, а.с. 154).
В зазначеному технічному завданні, зокрема, вказано: уточнити площі сільськогосподарських угідь, що підлягають поділу на земельні частки (паї). При виявленні розбіжностей між площами земельних ділянок (паїв), визначеними в натурі (на місцевості) та даними документів минулих років, внести відповідні зміни в установленому порядку, приклавши акт обстеження земельних угідь, де зазначити номери контурів земельних ділянок, які непридатні для використання в сільськогосподарському виробництві (землі власників сертифікатів на право на земельну частку (пай)) та відобразити на планово-картографічних матеріалах; проектно-технічну документацію із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) затвердити розпорядженням голови районної державної адміністрації.
Відтак, з даних доказів слідує, що саме Відповідачем 1 проведені всі дії з метою визначення площі угідь, яка підлягала розпаюванню та проведено виділення земельних часток паїв усім учасникам на підставі заяв та рішення загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Гагаріна, і як наслідок розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, які були не розпайовані та залишилися після проведення такого паювання (та разом складають площу земельних ділянок речове право на котрі оформлено Відповідачем 1).
За змістом частини 3 статті 13 Закону України №899-IV, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
В той же час, зважаючи на виготовлення Відповідачем технічної документації на земельні ділянки та присвоєння їх кадастрових номерів, такі земельні земельні ділянки стали об'єктом цивільних прав. Тобто, земельні ділянки можуть бути в обороті (купуватися, даруватися, бути предметом обміну та інше). Відповідно до земельного законодавства якщо земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, то вона вважається сформовано. З огляду на вказане, спірні земельні ділянки змінили свій статус та стали сформованими земельними ділянками.
При цьому колегія суддів констатує, що згідно Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертими частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
Підсумовуючи усе вищеописане вбачається, що Відповідач 1 будучи правонаступником реформованого КСП ім. Гагаріна, набув не тільки права, а й земельні ділянки реорганізованого КСП, вчиняв від свого імені ряд дій з метою задоволення потреб учасників та власників земельних часток (паїв), діючи відповідно до вимог Закону та прийнятих рішень зборів учасників.
При цьому, Відповідачем 1 виготовлено технічну документацію саме на земельні ділянки, котрі залишилися не розпайовані після проведення такого паювання (та разом складають площу земельних ділянок речове право на котрі оформлено Відповідачем 1).
Підсумовуючи усе вищеописане в даній постанові, колегія суддів констатує, що належними та допустимими доказами підтверджено саме речове право на спірні земельні ділянки зі сторони Відповідача 1, які є предметом позовних вимог, що нівелює доводи Прокурора щодо того, що Відповідач 1 не володів земельними ділянками, які зазначені в прохальній частині позовної заяви, і вони до нього не перейшли з огляду на відсутність обставин правонаступництва та ліквідацію такої юридичної особи як КСП ім. Гагаріна.
З огляду на усе вищеописане в даній постанові апеляційний господарський суд погоджується з висновками Малинської міської ради зробленими в рішенні від 24 квітня 2018 року в справі №283/1539/17 та в рішенні від 23 жовтня 2018 року в справі №283/1466/18, з висновками Північно-західного апеляційного господарського суду (на котрі вказує Прокурор) зроблені у послудуючій в часовому вимірі постанові від 29 червня 2021 року в справі №906/797/20.
Зважаючи на усе вищеописане у даному судовому рішенні, межі та доводи позовних вимог, в площинні встановлення обставин правонаступництва (в тому числі на земельні ділянки), колегія суддів розглядаючи позовні вимоги саме в правовому полі статті 387 Цивільного кодексу України констатує, відсутність усіх правових елементів необхідних саме для захисту речового права в площинні віндикаційного позову, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора щодо витребування у Відповідачів на користь Позивача 2 вказаних земельних ділянок (саме зважаючи на доводи та заперечення позовної заяви та апеляційної скарги).
Відтак все вищевказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в інтересах Позивача 1 та Позивача 2 про витребуваня спірних земельних ділянок, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні даного позову.
Окрім того, апеляційний господарський суд, зважаючи на матеріально правову вимогу Прокурора (з огляду на норми діючого ГПКУ), та враховуючи те, що Прокурор просив витребувати спірні земельні ділянки від Відповідача та повернути їх до комунальної власності Позивача 2, досліджує чи існує саме право Позивача 2 де-юре, котре він оспорює, подаючи даний позов до Відповідача на такі земельні ділянки.
Відтак, досліджуючи наявність порушеного права саме Позивача 2, колегія суддів зауважує, що згідно з частиною 1 статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статтею 16 Цивільного кодексу України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 даної статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
При цьому колегія суду констатує, що у розумінні Закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 Цивільного кодексу України.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в Законах України у логічно сенсовому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо неопосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції та Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Водночас в силу дії частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених Законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
В той же час, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Враховуючи все вищеописане в даній постанові, колегія суддів зазначає, що Позивачем 2 у справі є Малинська міська рада. Відповідно до позовної заяви, Прокурор стверджує, що спірні земельні ділянки мають повернутися в комунальну власність.
З наведених доводів позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що основним мотивом звернення до господарського суду стало порушення права власності Малинської територіальної громади на вказані земельні ділянки через проведену державну реєстрацію права власності на земельні ділянки.
При цьому, суд апеляційної інстанції констатує, що Прокурором залишено поза увагою, ту обставину, що Відповідач 1 є належним правонаступником всім майнових прав (в тому числі й спірних земельних ділянок) реорганізованого КСП ім. Гагаріна, що встановлено та описано вище в даній постанові.
І навіть якщо Прокурор наголошує на тому, що дані земельні ділянки є земельними частками (паями), що мають бути розподіленими між учасниками реорганізованого КСП ім. Гагаріна (на даний час Відповідач 1), то поза увагою таких доводів залишаються норми прямої дії чинного законодавства України, котре регулює порядок набуття такого права територіальною громадою в особі органів місцевого самоврядування, тобто законодавство не передбачає такого автоматичного переходу чи набуття речового права за Позивачем 2, а відтак дана позовна вимога є завуальованим бажанням автоматично закріпити речове право на спірні земельні ділянки за Позивачем 2.
При цьому, враховуючи все вищеописане в даній постанові, колегія суддів зазначає, що діючи саме в правовому полі статті 14-1 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” Позивачу 2 в силу імперативних норм наведеного Закону надана можливість саме організувати розподіл земель, що залишилися в колективній власності (в даній же справі відсутні докази, щодо перебування спірних земельних ділянок в колективній власності).
Частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
В той же час колегія суду ще раз наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази, котрі б свідчили про факт передачі (чи перебування) спірних земельних ділянок в комунальній власності Позивача 2.
Відтак все вищевказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Прокурора в інтересах Позивача 1 та Позивача 2 про витребування у Відповідачів земельних ділянок, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні даного позову.
З врахуванням серйозності та важливості основного доводу Прокурора щодо відсутності права на земельні ділянки за Відповідачем 1 та ніби-то не підтвердження правонаступництва Відповідача 1 реорганізованого КСП ім. Гагаріна, то Північно-західний апеляційний господарський суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі доводи та докази Прокурора, Позивача 1, Позивача 2, Відповідачів, як вищевказані, так і інші, наведені у позові та апеляційній скарзі (зокрема і, щодо існування в юридичні природі спірних земельних ділянок в первісному їх вигляді що перейшли разом із іншими речовими правами до Відповідача 1 як правонаступника реорганізованого на засадах перетворення КСП ім. Гагаріна), як кожний окремо, так і, головне, у їх комплексі та сукупності на підтвердження чи не підтвердження обставин витребування майна в правовому полі статтей 387, 388 Цивільного кодексу України.
З огляду на усе вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора .
Дане рішення прийнято і місцевий господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Прокурора, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, суперечливими та відхиляє з підстав, вказаних вище в даній постанові.
При цьому, апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно - західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Прокурора, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Прокурором.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 27 березня 2023 року в справі №906/662/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 27 березня 2023 року в справі №906/662/21 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Справу №906/662/21 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови виготовлено 2 жовтня 2023 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.