ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року Справа № 910/1379/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.07.2023 у справі № 910/1379/23 (суддя Лозинська І.В., повний текст складено 11.07.2023)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тусмо"
про стягнення 724 234, 09 грн
за участю представників сторін:
позивача - Сидорчук Я.О.;
відповідача - Литвин В.В.;
ВСТАНОВИВ:
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач, ВЧ НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тусмо" (далі - відповідач, ТОВ "Тусмо") про стягнення 724 234, 09 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної поставки товару за договором поставки № 284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 у справі № 910/1379/23 позовну заяву передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Житомирської області.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.07.2023 в позові відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором у зв'язку із виникненням обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза його волею, та із урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін.
До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.07.2023 у даній справі, в якій апелянт просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким позов задоволити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- відповідачем порушено умови договору № 284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022 щодо своєчасної поставки товару;
- відповідачем не доведено здатність форс-мажорних обставин впливати на реальну можливість виконання зобов'язань за договором, тобто відсутні причинно - наслідкові зв'язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання відповідачем зобов'язань за договором;
- відповідачем не надано доказів щодо відсутньої можливості виконати зобов'язання за договором (докази наявності значної заборгованості у період воєнного стану, відомості щодо обмеженої роботи або припинення роботи виробничих приміщень в спірний період, тощо);
- у випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з позивачем, змінити умови договору щодо строків поставки товару;
- в діяннях відповідача наявна протиправна поведінка (бездіяльність); наявний причинний зв'язок між поведінкою відповідача та невчасним виконанням зобов'язань за договором та вина, відтак він може бути притягнутий до відповідальності за невиконання умов договору;
- стягнення судом з відповідача штрафних санкцій за договором, виконання зобов'язань апелянта за яким фінансується за рахунок Державного бюджету України, жодним чином не призведе до збагачення апелянта як учасника відносин у сфері господарювання. Навпаки, звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача на користь апелянта штрафних санкцій, апелянт, насамперед, виконує обов'язок забезпечення доходів загального фонду Державного бюджету України на підставах та у порядку, які визначені законом;
- враховуючи значне збільшення чисельності особового складу Національної гвардії України у зв'язку із загальною мобілізацією, порушення відповідачем строку поставки товару, визначеного договором, призвело до ускладнення виконання особовим складом територіальних управлінь, з'єднань, військових частин і підрозділів Національної гвардії України завдань з оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.
Листом від 31.07.2023 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
18.08.2023 матеріали справи надійшли до суду.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 21.08.2023 № 01-05/702 у зв'язку із перебуванням у відпустці головуючого судді по справі - Бучинської Г.Б., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного розподілу судової справи від 21.08.2023 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 21.08.2023 № 01-05/717 у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів - учасників колегії суддів по справі - Філіпової Т.Л. та Василишина А.Р., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено зміну суддів - учасників колегії суддів.
Відповідно до протоколу повторного розподілу судової справи від 21.08.2023 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.07.2023 у даній справі. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.09.2023 об 14:30 год.
ТОВ "Тусмо" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін. У випадку скасування або зміни рішення суду першої інстанції та постановлення рішення про стягнення неустойки - застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та зменшити розмір стягуваної неустойки на 90 %, та на підставі ч. 6 ст. 238, ч. 1 ст. 239 ГПК України розстрочити виконання судового рішення на один рік шляхом щомісячного стягнення присудженої суми рівними частинами.
Відповідач зазначає наступне:
- порушення строків виконання договору стало наслідком об'єктивних та невідворотних обставин, за які відповідач не відповідає та які не міг передбачити чи усунути та які виникли вже після укладення договору;
- відповідач в розумінні ст. 614 ЦК України є особою невинуватою, оскільки вжило всіх можливих заходів і вчинило всі необхідні та достатні дії спрямовані на своєчасне виконання договору;
- в матеріалах справи є докази на підтвердження призупинення виробничої діяльності відповідача з 01.07.2022 по 01.09.2022, тобто в період дії договору;
- відповідач проявив ініціативу в питанні продовження строків постачання, звернувшись з відповідною письмовою пропозицією до позивача, натомість позивач проігнорував вказане звернення;
- відповідач повідомив замовника про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та істотну зміну обставин, які негативно впливають на виконання договору листом від 22.07.2022. Укладеним між сторонами договором не передбачено, що неповідомлення/несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону права посилатись на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності;
- відповідач зазначає, що в суді першої інстанції він просив суд застосувати норми ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України (зменшення розміру стягуваної неустойки), а також ч. 6 ст. 238 та ч. 1 ст. 239 ГПК України (розстрочка виконання рішення суду).
В судовому засіданні 27.09.2023 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задоволити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін; у разі скасування рішення зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, згідно п. 1 розділу II Положення про Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2015 № 122 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2018 № 307) (далі - Положення), основним завданням позивача є організація і здійснення заходів технічного, тилового, інших видів забезпечення службово-бойової та повсякденної діяльності Головного управління Національної гвардії України, а також за рішенням ГУ Національної гвардії України матеріально-технічне та інше забезпечення територіальних управлінь, з'єднань, військових частин і підрозділів, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), закладів охорони здоров'я та установ Національної гвардії України (а. с. 17-18, 19-26, т. 1).
Згідно з пп. 9) та 19) п. 3 розділу II Положення військова частина відповідно до покладених на нього завдань та функцій зобов'язана: організовувати і здійснювати всебічне та своєчасне забезпечення Головного управління Національної гвардії України, а також за рішеннями Головного управління Національної гвардії України - територіальних управлінь, з'єднань, військових частин і підрозділів, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я та установ Національної гвардії України, підрозділів військової частини озброєнням, військовою технікою, матеріально-технічними засобами, здійснювати контроль за їх використанням, планувати і здійснювати автомобільні перевезення; організовувати отримання, накопичення, зберігання, збереження військової техніки, матеріально-технічних засобів та їх видачу територіальним управлінням, з'єднанням, військовим частинам і підрозділам, вищим військовим навчальним закладам, навчальним військовим частинам (центрам), базам, закладам охорони здоров'я та установам Національної гвардії України за розпорядженнями Головного управління Національної гвардії України.
22.06.2022 між військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тусмо" (постачальник, відповідач) укладено договір № 284/ВЗЗ-2022 (далі - договір), за п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари (а. с. 27 - 36, т. 1).
Найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку № 1 до цього договору. Код ДК 021:2015 - 18110000-3 - Формений одяг ( п. 1.2 договору).
Згідно з п. 3.1 договору ціна договору складає 29 939 400 грн з ПДВ - 4 989 900 грн.
Відповідно до 4.1 договору розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника на відповідній видатковій накладній.
За п. 5.1 договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 13 договору. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А (п. 5.2 договору).
За порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.1 цього договору постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, за прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару (п. 7.3 договору).
Згідно п. 11.1 договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022.
У додатку № 1 (специфікація) до договору сторони узгодили поставку товару: костюм вітровологозахисний демісезонний, кількість - 30000 компл., загальна вартість - 29 939 400 грн (з ПДВ) (а. с. 37, т. 1).
Відповідно до заявки від 15.07.2022 до договору, отриманої відповідачем 25.07.2022, сторони, серед іншого, визначили такі строки здійснення поставки товару: до 31.07.2022 - 450 комплектів; до 31.08.2022 - 550 комплектів; до 30.09.2022 - 5000 комплектів; до 31.10.2022 - 8000 комплектів; до 30.11.2022 - 16000 комплектів (а. с. 38, т. 1).
На виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар (костюм вітровологозахисний демісезонний) у кількості 30 000 комплектів на загальну суму 29 939 400 грн, про що свідчать такі видаткові накладні (а. с. 36 - 49 у т. 1): № 46 від 29.07.2022 - на суму 459 070, 80 грн (460 комплектів); № 52 від 25.08.2022 - на суму 548 889 грн (550 комплектів); № 85 від 28.10.2022 - на суму 831 650 грн (5000 комплектів); № 97 від 29.11.2022 - на суму 299 3940 грн (3000 комплектів); № 102 від 30.11.2022 - на суму 1 995 960 грн (2000 комплектів); № 104 від 30.11.2022 - на суму 2 993 940 грн (3000 комплектів); № 114 від 22.12.2022 - на суму 2 993 940 грн (3000 комплектів); № 115 від 23.12.2022 - на суму 2 993 940 грн (3000 комплектів); № 116 від 23.12.2022 - на суму 3 991 920 грн (4000 комплектів); № 118 від 24.12.2022 - на суму 1 995 960 грн (2000 комплектів); № 120 від 26.12.2022 - на суму 3 981 940, 20 грн (3990 комплектів).
Судом встановлено, що строк поставки за договором 5000 комплектів настав 30.09.2022, 8000 комплектів - 31.10.2022, а поставка 16000 комплектів мала відбутись до 30.11.2022 (а. с. 38, т. 1). Натомість, на виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар у кількості 5000 комплектів лише 28.10.2022, 8000 комплектів - 29.11.2022 та 30.11.2022, а поставка 16000 комплектів здійснювалась позивачем у період з 22.12.2022 по 26.12.2022.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення із відповідача 724 234, 09 грн пені за порушення зобов'язань щодо поставки товару на підставі договору № 284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022 в обумовлений сторонами строк.
Правовими підставами позову є положення ст. ст. 525, 526, 546, 549, 610, 611, 627, 629, 651, 662, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 231 ГК України, а також положення п. 7.3 договору.
Надаючи оцінку обставинам у справі в їх сукупності колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як встановлено ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов'язань відповідно до ст. 692 ЦК України.
За змістом ст. 655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За змістом ст. ст. 193, 202 ГК України, ст. ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару від 22.06.2022 № 284/ВЗЗ-2022, відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов'язується поставити позивачу якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1 до договору), а позивач - прийняти і оплатити такі товари.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що строк поставки за договором 5 000 комплектів настав 30.09.2022, 8000 комплектів - 31.10.2022, а поставка 16 000 комплектів мала відбутись до 30.11.2022 (а. с. 38, т. 1). Натомість, на виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар у кількості 5000 комплектів лише 28.10.2022, 8000 комплектів - 29.11.2022 та 30.11.2022, а поставка 16000 комплектів здійснювалась позивачем у період з 22.12.2022 по 26.12.2022.
Матеріалами справи підтверджується невиконання ТОВ "Тусмо" умов договору від 22.06.2022 № 284/ВЗЗ-2022 в частині поставки товару в обумовлений сторонами строк.
В той же час, ТОВ "Тусмо" в суді доводить те, що невиконання ним умов договору відбулося через настання обставин надзвичайного характеру, які він не міг передбачити на час укладення договору, на підтвердження чого надало:
- лист управління СБУ в Житомирській області від 27.04.2022 № 57/6/2953, з якого вбачається, що через завдання рф бомбових ударів по території м. Житомира 08.03.2022 близько 20 год 12 хв, ТОВ "Тусмо" заподіяно майнову шкоду та визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12022060400000468 від 08.03.2022;
- лист ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області від 30.06.2022 №5101-2061/5102, з якого вбачається, що 08.03.2022 близько 20 год 12 хв збройними силами російської федерації було завдано авіаційні бомбові удари по об'єкту на території безпосередньо прилеглій до місця розташування ТОВ "Тусмо", внаслідок чого були пошкоджено виробництво товариства;
- акт аварії та обстеження внутрішніх електричних мереж ТОВ "Тусмо" від 01.07.2022, яким встановлено, що 29.06.2022 на підприємстві виникла аварія електричних мереж, в результаті чого було знеструмлено швейний та розкрійні цехи виробництва; вбачаються ознаки прихованого пошкодження внутрішніх електромереж, що унеможливлює її експлуатацію під виробничим навантаженням;
- наказ ТОВ "Тусмо" № 30 від 01.07.2022, яким зупинено виробничу діяльність підприємства з 01.07.2022 до моменту завершення ремонту внутрішніх мереж та відновлення електроживлення та тимчасово призупинено на власних виробничих потужностях виконання договорів, укладених з Міністерством оборони України та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України; оголошено простій на виробництві ТОВ "Тусмо";
- договір від 01.07.2022 р. № 5, укладений між ТОВ "Тусмо" та підрядником з надання послуг з ремонту - відновлювальних робіт виробничо-адміністративних приміщень "Тусмо" за адресою: м. Житомир, вул. Денишівська, буд. 4;
- договір від 15.07.2022 № 15/07/2022, який укладений між ТОВ "Тусмо" та ТОВ "ВінШвейМаш" на виготовлення та поставку курток вітровологозахисних зимових;
- лист ТОВ "ВінШвейМаш" від 22.07.2022 № 72 про припинення договору поставки через зростання офіційного курсу гривні до долара США з 09:00 21.07.2022;
- лист ТОВ "Тусмо" від 21.07.2022, надісланий позивачу про наявність у підприємства обставин непереборної сили (форс-мажор), які виникли поза волею сторони постачальника, та які безпосередньо впливають на виконання зобов'язань за договором;
- також матеріали справи містять копії листів, адресованих ТОВ "Тусмо" приватним підприємцям впродовж кінця липня та початку серпня 2022 із проханням виготовити та поставити куртки вітровологозахисні зимові, а також відповіді на листи про неможливість забезпечення поставки (т. 1. а. с. 133-140);
- договір від 19.08.2022 № 19/08/2022, укладений між ТОВ "Тусмо" та ПП "Оріадна" на виготовлення та поставку курток вітровологозахисних зимових;
- наказ від 01.09.2022 № 57 про відновлення виробничої діяльності ТОВ "Тусмо";
- висновок Вінницької торгово-промислової палати від 02.12.2022, в якому вказано, що збільшення курсу гривні до долару США, що потягло за собою припинення з 22.07.2022 договору поставки товару № 15/07/2022 від 15.07.2022, укладеного із ТОВ "ВінШвейМаш", спричинило неможливість виконання зобов'язань щодо виготовлення та поставки товару, має об'єктивний невідворотний характер та прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом неможливості виконання зобов'язань за договором № 284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022 у встановлені строки. Крім того, у цьому висновку зазначено, що штрафні санкції, передбачені договором, не підлягають застосуванню за відсутності вини ТОВ "Тусмо" в порушенні строків постачання товару, та підтверджено, що вищевказана обставина є підставою для продовження строку постачання товару щонайменше на 29 календарних днів (а. с. 150-155, т. 1);
- лист ТОВ "Тусмо" від 04.12.2022, адресований позивачу з проханням продовжити строк постачання товару, визначеного договором, на 29 календарних днів та підписати додаткову угоду.
Також із матеріалів справи вбачається, що відповідно до видів економічної діяльності ТОВ "Тусмо" є виробником робочого одягу, одягу зі шкіри, верхнього одягу та інших предметів одягу і аксесуарів, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Виробничі потужності ТОВ "Тусмо" розміщені за адресою: м. Житомир, вул. Денишівська, буд. 4.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що приписами ч. ч. 1, 2 ст. 611 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. У будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст.14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Частина 2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно наказу директора ТОВ "Тусмо" № 30 від 01.07.2022, виробнича діяльність товариства була зупинена з 01.07.2022 до моменту завершення ремонту внутрішніх електричних мереж та відновлення електроживлення у зв'язку із виникненням 29.06.2023 в його приміщеннях аварії внутрішніх електричних мереж, яка була викликана прихованими, раніше не виявленими ушкодженнями будівлі, вторинними факторами впливу від вибухової хвилі внаслідок бомбових ударів, які мали місце 08.03.2022 (а. с. 117-119, 126, т. 1).
Відомості про виникнення аварії внутрішніх електричних мереж та її складових зафіксовані також у акті аварії та обстеження внутрішніх електричних мереж ТОВ "Тусмо" від 01.07.2022 (а. с. 125 у т. 1).
27.07.2022 шляхом направлення відповідного листа № 90 від 22.07.2022, відповідач повідомив позивача про виникнення обставин непереборної сили, які впливають на виконання зобов'язань за договором (а. с. 148, 149, т. 1).
Суд враховує п. п. 8.1., 8.2., 8.3. договору № 284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022, яким сторони передбачили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є Сертифікат Торгово-промислової палати України або регіональних торгово-промислових палатам.
Із врахуванням викладеного, судом встановлено, що відповідач повідомив позивача про виникнення обставин непереборної сили, які впливають на виконання зобов'язань за договором з порушенням строку, встановленого п. 8.2. договору.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що саме повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання.
Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
В свою чергу, про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та п. 52 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.
Так, суд приймає до уваги положення укладеного сторонами договору № 284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022, яким не визначено, що неповідомлення/несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону права посилатись на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.
З огляду на викладене, несвоєчасне повідомлення відповідачем позивача про виникнення обставин непереборної сили, які впливають на виконання зобов'язань за договором, не позбавляє відповідача права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності в суді.
Суд апеляційної інстанції вказує, що після укладання договору № 284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022 у відповідача сталася аварія внутрішніх електричних мереж (29.06.2022), яка була наслідком прихованих ушкоджень будівлі вторинними факторами впливу від вибухової хвилі внаслідок бомбових ударів, які мали місце 08.03.2022, внаслідок чого було зупинено виробничу діяльність відповідача з 01.07.2022.
Оскільки виробничу діяльність ТОВ "Тусмо" було зупинено, з метою належного виконання умов договору № 284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022, відповідач вживав заходи щодо залучення інших субпідрядників для виконанням умов договору, що вбачається із наявних у матеріалах справи листів та договорів (а. с. 127-147, т. 1).
Також із матеріалів справи судом встановлено, що відповідач направляв на адресу позивача лист від 04.12.2022, в якому просив продовжити визначений договором строк постачання товару на 29 календарних днів та підписати відповідну додаткову угоду до договору №284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022 (а. с. 156, 157, т. 1). Однак, позивач на вказану пропозицію не відреагував.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини та подані відповідачем в їх обґрунтування докази в їх сукупності, суд вказує, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022 відбулося внаслідок аварії внутрішніх електричних мереж відповідача, яка була спричинена прихованими ушкодженнями будівлі вторинними факторами впливу від вибухової хвилі внаслідок бомбових ударів, що спричинило зупинення виробничої діяльності відповідача.
Також судом були встановлені обставини добросовісності поведінки відповідача при виконанні умов договору № 284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022 та здійснення ним заходів для своєчасного виконання зобов'язань за договором.
Одночасно суд приймає до уваги висновок Вінницької ТПП від 02.12.2022 № 23/12/481 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов договору № 284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022, у якому зазначено, що збільшення курсу гривні до долару США, що потягло за собою припинення з 22.07.2022 договору поставки товару № 15/07/2022 від 15.07.2022, укладеного із ТОВ "ВінШвейМаш", спричинило неможливість виконання зобов'язань щодо виготовлення та поставки товару, має об'єктивний невідворотний характер та прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом неможливості виконання зобов'язань за договором № 284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022 у встановлені строки. У даному висновку також вказано, що штрафні санкції, передбачені договором, не підлягають застосуванню за відсутності вини ТОВ "Тусмо" в порушенні строків постачання товару, та підтверджено, що вищевказана обставина є підставою для продовження строку постачання товару щонайменше на 29 календарних днів (а. с. 150-155, т. 1).
Тобто висновок Вінницької ТПП від 02.12.2022 № 23/12/481 підтверджує виникнення обставин неможливості виконання зобов'язань за договором № 284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022, які мають об'єктивний невідворотний характер та прямий причинно - наслідковий зв'язок та містить посилання на те, що штрафні санкції, передбачені договором, не підлягають застосуванню за відсутності вини ТОВ "Тусмо" в порушенні строків постачання товару.
Суд також звертає увагу на незначні строки прострочення поставки товару. Із матеріалів справи суд встановив, що перша та друга партії товару були поставлені своєчасно; третя партія товару (до 30.09.2022) була поставлена з простроченням на 27 днів; четверта партія товару (до 31.10.2022) була поставлена з простроченням на 28-29 днів; п'ята партія товару (до 30.11.2022) була поставлена з простроченням на 21-25 днів. Таким чином, кількість днів прострочення постачання є незначною, а товар було поставлено в межах строку дії договору (п. 11.1 договору).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором № 284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022 у зв'язку із виникненням обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза його волею.
А відтак, із урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити в задоволенні позову про стягнення із відповідача пені у розмірі 724 234, 09 грн.
Оскільки судом апеляційної інстанції було відмовлено у позові, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, а також ч. 6 ст. 238 та ч. 1 ст. 239 ГПК України, про що просить відповідач.
Позивачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 04.07.2023 у справі № 910/1379/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - без задоволення.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.07.2023 у справі № 910/1379/23 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк касаційного оскарження постанови встановлені ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2023
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.