ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" жовтня 2023 р. Справа №910/5054/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління"
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023
у справі №910/5054/23 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Магнат"
про стягнення 118 530,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" (далі - КП "Адміністративно-технічне управління") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Магнат" (далі - ТОВ "ФК Магнат") про стягнення 118 530,00 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу рекламних конструкцій та їх зберіганням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було понесено збитки у загальному розмірі 118 530,00 грн, у зв'язку з демонтажем та зберіганням рекламних конструкцій, які, на його думку, підлягають відшкодовуванню за рахунок відповідача, як власника вказаних конструкцій (рекламних вивісок).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі №910/5054/23 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами усіх елементів складу господарського правопорушення, у зв'язку з чим даний позов не підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КП "Адміністративно-технічне управління" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Так, апелянт вказує, що незважаючи на встановлену статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) презумпцію вини правопорушника, відповідачем не було надано жодних доказів відсутності його вини у вчиненні правопорушень, внаслідок яких КП "Адміністративно-технічне управління" понесло витрати.
Скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції не надано правової оцінки, чим порушено норми процесуального права та немає жодних посилань щодо стягнення витрат пов'язаних з проведеним демонтажем рекламних засобів та їх зберіганням, що регулюються зовсім іншими нормативно-правовими актами.
Також апелянт зазначає, що місцевим господарським судом помилково встановлено, що підприємство до загальної суми понесених витрат включило суму ПДВ у розмірі 3 951,00 грн, проте матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем таких витрат у звітному періоді.
Крім того, в апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023, апеляційну скаргу КП "Адміністративно-технічне управління" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі №910/5054/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Шапран В.В., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5054/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою КП "Адміністративно-технічне управління" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі №910/5054/23.
Матеріали справи №910/5054/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 02.08.2023.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023, у зв'язку із перебуванням судді Шапрана В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 справу №910/5054/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 поновлено КП "Адміністративно-технічне управління" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі №910/5054/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Адміністративно-технічне управління" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі №910/5054/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі №910/5054/23 на час апеляційного провадження. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 29.08.2023. Вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
28.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу КП "Адміністративно-технічне управління" без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на таке:
- відповідачем припинено договір оренди приміщення, на якому розміщувались рекламні конструкції ще 28.12.2019 та повернуто орендоване майно орендодавцю, що унеможливлює їх повторне встановлення відповідачем у 2020 році;
- суб'єкт господарювання, який орендував приміщення пункту обміну валют у 2020 році, мав виконувати приписи і розміщувати курс валют на виконання вимог пункту 31 розділу ІV "Порядку здійснення торгівлі іноземною валютою в готівковій формі та банківськими металами з фізичною поставкою" згідно з "Положенням про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України", затвердженого постановою правління НБУ від 02.01.2019 №1. Відтак, встановлення рекламних конструкцій здійснювалось новим орендарем для здійснення господарської діяльності;
- на балансі відповідача відсутні вказані позивачем рекламні конструкції, оскільки такі фактично належали орендодавцю приміщення, та в результаті розірвання договору оренди були йому повернені;
- позивачем не надано жодних доказів обставин, що повторний монтаж конструкцій у 2020 році був здійснений саме відповідачем.
За змістом частини 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 269, частиною 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у лютому 2020 року Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Департамент) виявлено порушення вимог частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996 №270/96-ВР (далі - Закон 270/96-ВР), а саме: самовільно встановлену спеціальну конструкцію зовнішньої реклами, рекламоносій на фасаді будинку, на вулиці Хмельницького, 273 у місті Львові, а також порушення вимог "Порядку встановлення малих архітектурних форм (вивісок)", затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 №1025, - самовільно встановлено малу архітектурну форму (вивіску) на зовнішній поверхні будинку за вказаною адресою, у якої відсутній паспорт малої архітектурної форми (вивіски) та лист уповноваженого органу про відповідність.
У зв'язку з виявленими порушеннями ТОВ "ФК Магнат" було скеровано вимоги Департаменту: від 24.02.2020 №23/Р-2-425 та від 28.02.2020 №23/Р-18-531, - якими запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення у визначений термін.
У наведених вимогах також містилось попередження про те, що у разі їх невиконання спірні рекламні конструкції будуть демонтовані примусово. Однак ТОВ "ФК Магнат" вищевказані вимоги Департаменту не виконало.
На підставі наказів Департаменту: від 19.03.2020 №39 "Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)" та від 07.04.2020 №25-Д "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами", - самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами та самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски) були демонтовані КП "Адміністративно-технічне управління" із залученням підрядних організацій, що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 08.07.2020 №12 та від 31.08.2020 №14.
Демонтаж вказаних рекламних конструкцій та вивісок проводився підрядником: Фізичною особою-підприємцем Флисом Тарасом Івановичем, згідно з договором про надання послуг від 10.02.2020 №10/02/2020.
Вартість робіт по демонтажу самовільно встановлених конструкцій та вивісок склала 1 140,00 грн, що підтверджується рахунками від 08.07.2020 №0807 та від 31.08.2020 №3108, а також актами надання послуг від цих же дат №0807 та №3108, копії яких наявні у матеріалах справи.
КП "Адміністративно-технічне управління" зазначає, що загальна вартість витрат, понесених ним у зв'язку з демонтажем та зберіганням конструкцій зовнішньої реклами та малих архітектурних форм (вивісок), склала 23 706,00 грн, з яких 3 951,00 грн - ПДВ.
При цьому, оскільки відповідачем було вчинено вищевказані порушення повторно, позивач, з урахуванням умов заяви-договору, підписаної уповноваженим представником ТОВ "ФК Магнат" 29.10.2019, здійснило нарахування понесених витрат у п'ятикратному розмірі, який дорівнює 118 530,00 грн.
За результатами даного спору суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами усіх елементів складу господарського правопорушення, у зв'язку з чим даний позов не підлягає задоволенню.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками.
Вина полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відносини, які виникають у зв'язку із встановленням малих архітектурних форм (вивісок) у місті Львові, розміщення яких передбачено законодавством України, процедуру встановлення архітектурних форм (вивісок) та правові відносини між органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами, які виникають у процесі розташування архітектурних форм (вивісок), врегульовано Порядком розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у місті Львові, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 №1025 (зі змінами та доповненнями), який також регламентує загальні вимоги до їх розміщення (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 5.3 Порядку відповідальність за розміщення малої архітектурної форми (вивіски), міцність, стійкість, безпеку, відповідність погодженому паспорту, цілісність фасаду будівлі після монтажу/демонтажу малої архітектурної форми (вивіски), несе власник або уповноважена власником особа.
Самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски) підлягають демонтажу (підпункт 6.1.1 пункту 6.1 Порядку).
Пунктами 6.3, 6.6 Порядку встановлено, що демонтаж таких малих архітектурних форм (вивісок) повинен провести власник (користувач) малої архітектурної форми (вивіски) самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі уповноваженого органу. Малі архітектурні форми (вивіски), власники яких не виконали у встановлений термін вимог уповноваженого органу про добровільний демонтаж (або отримання паспорта), вносяться до наказу на примусовий демонтаж. Примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) організовує КП "Адміністративно-технічне управління" за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради, проект якого готує орган, який здійснює нагляд за станом малої архітектурної форми (вивіски).
Наведеним вище Порядком встановлено, що під час проведення демонтажу можуть бути присутні власник або користувач малої архітектурної форми (вивіски), представники державних органів, міських служб та інших організацій (пункт 6.6. Порядку). Примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) оформлюється актом (2 примірники), який підписують: власник (користувач) малої архітектурної форми (вивіски) (у разі його присутності при демонтажу), представник КП "Адміністративно-технічне управління" та представник організації, яка здійснювала демонтаж. До акта додається в обов'язковому порядку фотофіксація місця розташування малої архітектурної форми (вивіски) до і після демонтажу (пункт 6.7. Порядку). У разі відсутності власника малої архітектурної форми (вивіски) при демонтажу або його відмови від підписання акта демонтажу (про що робиться відповідна відмітка на акті), другий примірник акта КП "Адміністративно-технічне управління" у п'ятиденний термін надсилає поштою за місцем реєстрації власника рекомендованим листом (якщо встановлено його місцезнаходження) (пункт 6.8. Порядку).
Відповідно до пунктів 6.9, 6.10 Порядку після проведення демонтажу складається акт демонтажу малої архітектурної форми (вивіски) із зазначенням характеру робіт та їх вартості, який підписує КП "Адміністративно-технічне управління" (замовник) та організація або особа (виконавець), що надавали послуги з демонтажу. Демонтовані малі архітектурні форми (вивіски) зберігаються на складі КП "Адміністративно-технічне управління".
Компенсація витрат КП "Адміністративно-технічне управління", пов'язаних з примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски), покладається на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски) (пункт 6.11 Порядку).
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фотознімків з місця демонтажу, доданих до актів проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 08.07.2020 №12 та від 31.08.2020 №14, - на фасаді будівлі, розташованої за адресою: вулиця Хмельницького, 273 у місті Львові, була розмішена вивіска з написом "Обмін валют", а також рекламоносій із зазначенням вартості наданих суб'єктом господарювання послуг (курсу обміну валют).
У той же час, судом першої інстанції вірно встановлено, що вказані конструкції не містять жодної інформації стосовно її власника чи розповсюджувача, у тому числі відомостей про їх приналежність саме відповідачу.
Також місцевий господарський суд встановив, що на час виявлення позивачем факту розміщенням вищевказаних конструкцій з порушенням норм законодавства, ТОВ "ФК Магнат" свою господарську діяльність за вищевказаної адресою не здійснювало, власником чи користувачем жодного з приміщень даної будівлі не було. Жодних інших доказів, які б підтверджували факт встановлення саме ТОВ "ФК Магнат" спірних конструкцій, матеріали справи не містять, з чим також погоджується судова колегія .
Оскільки саме на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски) покладається обов'язок з відшкодування збитків КП "Адміністративно-технічне управління", проте останнім не було доведено належними доказами приналежність спірних демонтованих конструкцій саме відповідачу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем вини ТОВ "ФК Магнат" у завданих йому збитках.
Також місцевий господарський суд слушно зазначив, що посилання КП "Адміністративно-технічне управління" на факт попереднього порушення відповідачем вимог законодавства щодо порядку встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, не є безумовною обставиною, яка підтверджує наявність вини ТОВ "ФК Магнат" у завданні позивачу збитків за фактами проведення демонтажу спеціальних конструкцій 08.07.2020 та 31.08.2020.
Крім того, у вищевказаних актах відсутня жодна інформація щодо присутності уповноваженої особи власника таких конструкцій при їх складанні, а отже в силу пункту 6.8 Порядку позивач повинен був направити вказані акти такому власнику, тобто, як вважає позивач - ТОВ "ФК Магнат", чого КП "Адміністративно-технічне управління" здійснено не було. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Як зазначалось вище, КП "Адміністративно-технічне управління" розраховано суму збитків, виходячи з п'ятикратного розміру понесених ним фактичних витрат, що, у свою чергу, не охоплюється поняттям "збитки" у розумінні статті 224 ГК України.
Також, до суми збитків КП "Адміністративно-технічне управління" включені витрати на зберігання спірних конструкцій на його складі у загальному розмірі 18 615,00 грн. Водночас жодних доказів, які підтверджують факт такого зберігання, а також понесення за це позивачем витрат у вказаному розмірі, матеріали справи не містять.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).
Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі №910/5054/23 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі №910/5054/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі №910/5054/23 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі №910/5054/23.
4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління".
5. Матеріали справи №910/5054/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова