ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" вересня 2023 р. Справа№ 910/1052/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.
учасники справи:
від прокуратури: Константинова І.В.
від позивача 1: не з'явився
від позивача 2: Павленко А.В.
від відповідача 1: Романюк С.П.
від відповідача 2: Кісельов Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 (ухвалу складено 15.06.2023)
у справі №910/1052/23 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі
1. Кабінету Міністрів України
2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО"
2. Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ"
про скасування державної реєстрації права власності, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, визнання недійним договору оренди
УСТАНОВИВ:
Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО" та Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" про:
- скасування рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" Макарова Олега В'ячеславовича № 43945130 від 08.11.2018 та проведену на його підставі реєстрацію змін до запису про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "TICO" (код ЄДРПОУ: 23536097) на майновий комплекс загальною площею 7425,5 кв.м (літ. А,А1,А2,Б,В,Г,Ж,К) по вул. Ямській, 72 у м. Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1560674380000);
- скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" Рисак Олени Олександрівни № 44498710 від 10.12.2018 та проведену на його підставі 05.12.2018 державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "TICO" (код ЄДРПОУ: 23536097) на майновий комплекс загальною площею 8 631,1 кв.м (літ. А,А1,А2,Б,В,Г,Ж,К,Д,Н) по вул. Ямській, 72 у м.Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000);
- витребування у Товариства з обмеженою "TICO" (ЄДРПОУ 23536097, адреса: вул. Ямська, 72 м. Київ, 03150) на користь обмеженою відповідальністю держави в особі Кабінету Міністрів України (вул. Михайла Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008) нежитлової будівлі - виробничий корпус № 2 літ. "Б" загальною площею 904 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "TICO", як нежитлові приміщення загальною площею 905,46 кв.м, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літ. Г загальною площею 2 215,3 кв.м, яка входить до складу майнового комплексу загальною площею 8 631,1 кв.м (літ. А,А1,А2,Б,В,Г,Ж,К,Д,Н) по вул. Ямській, 72 у м. Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000);
- визнання недійсним договору оренди № 16/12-2019-ОР від 16.12.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІCO" та Підприємством з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ", предметом якого є нежитлові офісні приміщення загальною площею 905,46 кв.м по вул. Ямській, 72 у м. Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/1052/23 позов залишено без розгляду.
Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована наступним. У зв'язку з тим, що при зверненні до суду з даним позовом порушено правила об'єднання позовних вимог, а зазначені недоліки не можуть бути усунуті, оскільки встановлення та усунення недоліків у зв'язку з порушенням правил об'єднання позовних вимог ГПК України не передбачено, суд вважає наявними підстави для застосування положень п. 8 ст. 226 ГПК України та залишення позовної заяви без розгляду.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Заступник керівника Київської міської прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 та направити справу №910/1052/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції; судовий збір стягнути з відповідачів на користь Київської міської прокуратури.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом з порушенням вимог п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/1052/23. Розгляд справи призначено на 13.09.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 розгляд справи було відкладено до 25.09.2023.
Відповідачами було подано відзиви на апеляційну скаргу у яких вони просили суд ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву подало письмові пояснення на апеляційну скаргу у якому підтримало її вимоги та просило суд скасувати оскаржувану ухвалу.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, установила наступне.
Причиною звернення до Північного апеляційного господарського суду стало питання щодо наявності/відсутності підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши доводи, наведені у апеляційний скарзі, у межах доводів та підстав апеляційного оскарження, колегія суддів відзначає таке.
У справі, що розглядається, прокурор звернувся в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву із такими позовними вимогами про:
- скасування рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" Макарова Олега В'ячеславовича № 43945130 від 08.11.2018 та проведену на його підставі реєстрацію змін до запису про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "TICO" (код ЄДРПОУ: 23536097) на майновий комплекс загальною площею 7425,5 кв.м (літ. А,А1,А2,Б,В,Г,Ж,К) по вул. Ямській, 72 у м. Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1560674380000);
- скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" Рисак Олени Олександрівни № 44498710 від 10.12.2018 та проведену на його підставі 05.12.2018 державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "TICO" (код ЄДРПОУ: 23536097) на майновий комплекс загальною площею 8 631,1 кв.м (літ. А,А1,А2,Б,В,Г,Ж,К,Д,Н) по вул. Ямській, 72 у м. Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000);
- витребування у Товариства з обмеженою "TICO" (ЄДРПОУ 23536097, адреса: вул. Ямська, 72 м. Київ, 03150) на користь обмеженою відповідальністю держави в особі Кабінету Міністрів України (вул. Михайла Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008) нежитлової будівлі - виробничий корпус № 2 літ. "Б" загальною площею 904 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "TICO", як нежитлові приміщення загальною площею 905,46 кв.м, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літ. Г загальною площею 2 215,3 кв.м, яка входить до складу майнового комплексу загальною площею 8 631,1 кв.м (літ. А,А1,А2,Б,В,Г,Ж,К,Д,Н) по вул. Ямській, 72 у м. Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000);
- визнання недійсним договору оренди № 16/12-2019-ОР від 16.12.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІCO" та Підприємством з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ", предметом якого є нежитлові офісні приміщення загальною площею 905,46 кв.м по вул. Ямській, 72 у м. Києві.
Відповідачами у даній справі зазначено юридичних осіб - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІСО" та Підприємство з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ".
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 2 та частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Відповідно до вимог статті 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Статтею 173 ГПК України визначено підстави та порядок об'єднання і роз'єднання позовних вимог.
Згідно із частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, указаною нормою процесуального права закріплене право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Поряд з тим необхідно також враховувати, що об'єднання позовних вимог може мати й негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду.
Отже, за приписами частини шостої статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати їх як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним з урахуванням конкретних обставин справи та за власним переконанням, а тому незастосування місцевим судом своїх повноважень по роз'єднанню позовних вимог не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Частиною другою статті 182 ГПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування; з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Так, у підготовчому судовому засіданні, залишаючи позовну заяву у справі №910/1052/23 без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог, зокрема викладених у статті 173 ГПК України (порушені правила об'єднання позовних вимог).
Зокрема суд дійшов висновку, що перші три позовні вимоги є за своєю правовою природою віндикаційним позовом (витребування майна із чужого незаконного володіння), а вимога про визнання договору оренди недійсним - негаторним (усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном). При цьому суд зазначає, що віндикаційний та негаторний позови є взаємовиключними, а тому вони не можуть заявлятися одночасно.
При цьому суд виходив з того, що, оскільки порушення правил об'єднання та роз'єднання позовів, встановлених статтею 173 ГПК України, не передбачено, як одну із підстав для залишення позовної заяви без руху, а положення статті 173 ГПК України встановлюють саме право, а не обов'язок суду на роз'єднання позовних вимог.
Місцевим господарським судом зазначено, що у зв'язку з тим, що при зверненні до суду з даним позовом порушено правила об'єднання позовних вимог, а зазначені недоліки не можуть бути усунуті, оскільки встановлення та усунення недоліків у зв'язку з порушенням правил об'єднання позовних вимог ГПК України не передбачено, суд вважає наявними підстави для застосування положень п. 8 ст. 226 ГПК України та залишення позовної заяви без розгляду.
При цьому судовою колегією береться до уваги правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 18.08.2023 у справі №910/21280/21, щодо питання застосування положень частини першої статті 173 ГПК України та пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України.
Частиною першою статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
При цьому об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
У цьому висновку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, неодноразово викладеної в постановах від 24.04.2023 у cправі № 916/1522/22, від 04.04.2023 у cправі № 911/1757/21, від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22 та в інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18.
За змістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім цього, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п'ятій вказаної статті (об'єднанні вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, щодо об'єднаних вимог законом визначена виключна підсудність різним судам).
За спеціальним правилом, викладеним у пункті 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України, суддя повертає заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
У той же час аналіз пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами частини шостої статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, наявність підстав для роз'єднання позовних вимог за правилами частини шостої статті 173 ГПК України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження.
Тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, наведених саме в частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК України.
Подібні висновки містять постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19 та від 02.12.2020 у справі № 908/420/20.
Поряд з із цим, що окрім тих процесуальних наслідків порушення правил об'єднання позовних вимог, що визначені частиною шостою статті 173 та пунктом 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України (роз'єднання позовних вимог з виділенням однієї або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження та повернення позовної заяви, пункт 9.4), процесуальний закон також передбачає залишення судом позову без розгляду згідно з пунктом 8 частини першої статті 226 ГПК України - якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Відповідно до частини першої статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Згідно з частиною першою статті 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Частиною другою статті 182 ГПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування; з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Відповідно до частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Тобто суд, вчинивши дії, необхідні для цілей підготовчого провадження, в залежності від встановлених у підготовчому провадженні обставин може прийняти рішення про можливість розгляду справи по суті або припинити подальший розгляд справи (залишити позов без розгляду або закрити провадження у справі), якщо подальший її розгляд є неможливим з будь-яких причин.
При цьому суд не має обов'язку постановляти ухвалу про залишення заяви без руху і надавати позивачу строк для усунення недоліків, оскільки відповідно до частини першої статті 174 та частини одинадцятої статті 176 ГПК України у переліку вимог, недодержання яких є підставою залишення позовної заяви без руху, відсутнє посилання на статтю 173 цього Кодексу.
При цьому процесуальний закон, окрім тих наслідків проведення підготовчого засідання, що передбачені частиною другою статті 185 ГПК України (пункт 9.8), передбачає також можливість ухвалення судом рішення про роз'єднання позовних вимог згідно з частиною шостою статті 173 ГПК України.
При цьому положення частини шостої статті 173 ГПК України встановлюють правило, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог. Це правило є запобіжником штучного роз'єднання позовних вимог.
Отже, якщо порушення правил об'єднання позовних вимог об'єктивно неможливо виявити та встановити судом на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, що, в свою чергу, може бути обумовлено особливостями правового регулювання спірних правовідносин, їх змістом, змістом позовної заяви та неочевидністю порушення правил об'єднання позовних вимог у спірних правовідносинах, яке може бути виявлено та встановлено судом у справі лише в ході її розгляду шляхом дослідження та оцінки обґрунтувань та аргументів в позовній заяві, доказів, заслуховування пояснень сторін та інших учасників провадження у справі тощо, і суддя в ході підготовчого провадження дійшов висновку про порушення правил об'єднання позовних вимог, то суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті ухвалює про роз'єднання позовних вимог.
Між тим, суддя у такому випадку позбавлений права залишати позов без розгляду.
Винятком з цього правила є положення частин четвертої та п'ятої статті 173 ГПК України: об'єднані кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або вимоги, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
У таких випадках не допускається роз'єднання цих вимог і суддя не може їх розглянути в самостійних провадженнях.
Звідти, законодавець допускає залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України у разі виявлення судом у підготовчому провадженні (після відкриття провадження у справі) тих порушень правил об'єднання позовних вимог, які визначені нормами частин четвертої та п'ятої статті 173 ГПК України.
При цьому суд зазначає, якщо позивач порушив ті правила об'єднання позовних вимог, які не передбачені нормами частин четвертої та п'ятої статті 173 ГПК України, він не може усунути недоліки позовної заяви, адже встановлення та усунення недоліків у зв'язку з порушенням правил об'єднання позовних вимог ГПК України не передбачено.
Отже, позовна заява підлягає залишенню судом без розгляду лише за тих виявлених судом після відкриття провадження у справі порушень правил об'єднання позовних вимог, що передбачені нормами частин четвертої та п'ятої статті 173 ГПК України.
В інших випадках порушення правил об'єднання позовних вимог, виявлених та установлених судом у підготовчому провадженні, суддя за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи приймає рішення про роз'єднання позовних вимог.
При цьому судом ураховується також те, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № № 904/1513/22.
Отже, з огляду на встановленні обставини справи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також правові висновки Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що місцевий господарський суд помилково дійшов висновку про залишення позовних вимог у справі без розгляду, чим порушив пункт 8 частини першої статті 226, частину першу статті 173 ГПК України.
Тобто, у силу імперативних приписів статей 173, 226 ГПК України, суд першої інстанції у спірних правовідносинах, у разі установлення порушення правил об'єднання позовних вимог, мав право роз'єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України, водночас, залишаючи позов без розгляду з мотивів, наведених в оскаржуваній ухвалі, суд допустив порушення норм процесуального права.
Колегія суддів відзначає, що господарські суди вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства (частина шоста статті 173 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивності, пропорційність, розумність строків розгляду справи судом тощо.
Отже, ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що місцевий господарський суд, залишаючи позов без розгляду, допустив порушення норм процесуального права, зокрема пункту 8 частини першої статті 226 та частини першої статті 173 ГПК України, у зв'язку із чим ухвала Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/1052/23 підлягає скасуванню.
За таких обставин судова колегія вважає вимоги, викладені в апеляційній скарзі Заступника керівника Київської міської прокуратури, обґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункт 4 частини першої статті 280 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/1052/23 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок апелянта витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 173,177, 181, 182, 185, 226, 234, 235, 269-271, 273, 275, ч. 4 п. 1 ст. 280, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/1052/23 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/1052/23 скасувати.
Направити справу №910/1052/23 до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО" (м. Київ, вул. Ямська, 72, ідентифікаційний код 23536097) на користь Київської міської прокуратури (м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1342,00 грн.
Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" (м. Київ, вул. Госпітальна, 4, ідентифікаційний код 25264533) на користь Київської міської прокуратури (м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1342,00 грн.
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 02.10.2023.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран