ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2023 р. Справа № 910/9890/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Корсака В.А.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: заявника - Лавріненко І.А.
ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В." - не з'явилися
скаржника - Каравасілі Х.М.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2023
за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову (до подачі позовної заяви)
у справі №910/9890/23 (суддя - Літвінова М.Є.)
особа, що може отримати статус учасника справи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В."
ВСТАНОВИВ:
21.06.2023 ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) звернулася до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просила заборонити всім державним реєстраторам, суб'єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В.", що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В", оформленого протоколом №20/03/2023 від 20.03.2023.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявниця зазначила, що вона має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В", оформленого протоколом №20/03/2023 від 20.03.2023, оскільки вважає, що таке рішення прийняте незаконно та за її відсутності.
На переконання ОСОБА_3 , невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій може суттєво утруднити або унеможливити її право отримати ефективний захист в межах одного судового провадження у випадку задоволення позову, що також ускладнить відновлення порушених прав та призведе до нових звернень до суду.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 у справі №910/9890/23 заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.
Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначив, що судове рішення у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_3 не вимагатиме примусового виконання, а тому в даному випадку повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах підлягає з'ясуванню, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Приймаючи до уваги, що обраний позивачем захід забезпечення спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав у разі задоволення позову, заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу на підставі лише доводів та припущень заявниці про можливе імовірне утруднення поновлення її порушеного права без дослідження та надання оцінки відповідних доказів, що підтверджують зазначене.
Також скаржник вказує на те, що внаслідок вжиття судом заходів забезпечення позову, фактично, зупинено можливість реалізації товариством та його учасниками рішення загальних зборів від 20.03.2023. Тому судом першої інстанції в порушення ч. 10 ст. 137 ГПК України не забезпечено збалансованості інтересів сторін та інших учасників товариства, зокрема і ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 апеляційну скаргу у справі №910/9890/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 ОСОБА_2 поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суди, відкрито апеляційне провадження у справі №910/9890/23, призначено її до розгляду на 19.09.2023, а також встановлено ОСОБА_3 та Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В." строк на подання відзивів.
На електронну адресу суду 24.07.2023 представником ОСОБА_3 подано заяву, у якій останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 . Окрім заперечень на апеляційну скаргу по суті вжитих заходів забезпечення позову, у заяві також вказано, що оскаржувана ухвала жодним чином не стосується прав та обов'язків ОСОБА_2 , оскільки окремий корпоративний спір між ним та ОСОБА_3 відсутній.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В.", у свою чергу, у встановлений процесуальний строк не скористалося правом на подання відзиву чи заперечень на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
У призначене засідання суду 19.09.2023 з'явилися представники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і надали пояснення по суті апеляційної скарги. Натомість, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В." в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В." належним чином повідомлене про розгляд справи та не повідомило суд про причини неявки уповноваженого представника. Отже, неявка у судове засідання представника товариства не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Першочергове питання, яке апеляційному суду слід з'ясувати під час розгляду даної апеляційної скарги, є те, чи має право ОСОБА_2 на оскарження ухвали суду від 23.06.2023 про забезпечення позову до його пред'явлення.
Так, відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, у випадку подання заяви про забезпечення позову до пред'явлення відповідного позову учасниками такого провадження є заявник, тобто особа, яка подала заяву та яка має намір у майбутньому звернутися до суду з позовом, а також особа чи особи, які можуть отримати статус учасників справи.
Суд наголошує, що під поняттям особи, яка може отримати статус учасника справи, розуміється як особа, до якої буде пред'явлено позов, тобто майбутній відповідач, так і особи, які є учасниками відповідних спірних правовідносин та на права і обов'язки яких по відношенню до однієї зі сторін може вплинути судове рішення, тобто треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 володіє часткою розміром 60% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В.".
При цьому, іншими учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В." є ОСОБА_4 , якому належить частка розміром 10% статутного капіталу, та ОСОБА_2 , якому належить частка розміром 30% статутного капіталу товариства.
Загальні збори учасників товариства, прийняті рішення на яких оформлені протоколом №20/03/2023 від 20.03.2023, відбулися за участі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Тобто, вбачається, що ОСОБА_2 є учасником відповідних спірних правовідносин, а саме учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В.", та безпосередньо приймав участь у загальних зборах, рішення на яких має намір оспорити ОСОБА_3 шляхом подання позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 255 цього кодексу.
Таким чином, суд вказує на те, що оскаржуваною ухвалою про забезпечення позову безумовно вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_2 , як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В.".
Отже, ОСОБА_2 має право на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 як особа, яка в майбутньому може отримати статус учасника справи.
Щодо суті вжитих заходів забезпечення позову, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України визначено види заходів забезпечення позову.
Відповідно до вказаних процесуальних норм позов забезпечується:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, ч. 1 ст. 137 ГПК України не містить вичерпного переліку заходів, якими може бути забезпечений позов у справі. Так, згідно з п. 10 ч. 1 цієї статті позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п. п. 1 - 9 цієї частини.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Також, згідно з ч. 11 цієї статті не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також сприяння ефективному захисту або поновленню порушених прав позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У цій справі ОСОБА_3 вказує на те, що вона має намір звернутися до суду позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, тобто з немайновою позовною вимогою, у разі задоволення якої судове рішення не вимагатиме примусового виконання. Тому, в даному випадку не має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.08.2018 у справі №910/1040/18.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136 та 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та 11.11.2020 у справі № 910/13709/19.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Судом враховано, що вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". У разі його вжиття нотаріуси або державні реєстратори не зможуть змінити відомості, зокрема, щодо керівництва юридичної особи та інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи на виконання оскарженого рішення загальних зборів. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №915/508/18, 12.03.2020 у справі №916/3479/19, 24.06.2020 у справі №902/1051/19 та 07.09.2020 у справі №904/1766/20.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 13.01.2023 у справі №918/531/22 з приводу заборони вчинення реєстраційних дій зазначив, що забороні підлягає вчинення не будь-яких дій, зокрема, внесення до ЄДР не будь-яких відомостей стосовно товариства, а лише тих, що можуть призвести до можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, можуть ускладнити виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивачів) та викликати труднощі при його виконанні. Такі заходи мають прямо стосуватись предмету позову.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів; участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Згідно з п. 31 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію.
Відповідно до ч. 10 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.
Частиною 5 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" врегульовано, що направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як наявність у Єдиному державному реєстрі відомостей про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.
Таким чином, як було зазначено вище, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявниця зазначила, що вона має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В", оформленого протоколом №20/03/2023 від 20.03.2023, оскільки вважає, що таке рішення прийняте незаконно та за її відсутності.
Одним з позитивно вирішених питань порядку денного вказаних зборів було питання про затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В" у новій редакції.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що 20.06.2023 наказом Міністерства юстиції України №2283/5 було задоволено скаргу ОСОБА_3 та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію №1000741070008000216 від 22.03.2023 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасенко В.М. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В". Підставою для проведення приватним нотаріусом Тарасенко В.М. оскаржуваної реєстраційної дії був, зокрема, протокол загальних зборів учасників товариства №20/03/2023 від 20.03.2023.
Отже, оскільки рішення загальних зборів учасників товариства, оформлене протоколом №20/03/2023 від 20.03.2023, залишається чинним, на підставі такого рішення можуть бути повторно проведені відповідні реєстраційні дії.
У зв'язку цим існують об'єктивні підстави для вжиття заходів забезпечення позову та задоволення судом заяви ОСОБА_3 . В іншому випадку позивач, у разі проведення нової реєстраційної дії, буде змушений звертатися за захистом своїх прав та інтересів до юрисдикційних органів повторно.
Суд першої інстанції вжив захід забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам та іншим суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію змін до відомостей щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В.", які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, саме на підставі рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом №20/03/2023 від 20.03.2023. Жодних інших заборон оскаржувана ухвала не містить.
Тобто, на переконання колегії суддів, місцевим господарським судом з урахуванням приписів п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України вжито заходи забезпечення позову, які прямо стосуються предмета спору та позову, з яким має намір звернутися ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу на підставі лише доводів та припущень заявниці про можливе імовірне утруднення поновлення її порушеного права без дослідження та надання оцінки відповідних доказів, що підтверджують зазначене.
З цього приводу апеляційний суд вказує на те, оскаржувана ухвала містить посилання на доводи та докази, надані ОСОБА_3 в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, вищезгаданий наказ Міністерства юстиції України №2283/5 від 20.06.2023 про скасування реєстраційної дії, вчиненою на підставі рішення загальних зборів.
Тобто, місцевий господарський суд, вирішуючи заяву про забезпечення позову, з дотриманням норм процесуального права дослідив наведені заявницею обставини та надані докази.
Поряд з цим, процесуальний закон містить такий інститут, як скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Таким чином, ОСОБА_2 не був позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про скасування вжитих заходів забезпечення позову, навівши суду свої аргументи та надавши відповідні докази.
Також скаржник вказує на те, що внаслідок вжиття судом заходів забезпечення позову, фактично, зупинено можливість реалізації товариством та його учасниками рішення загальних зборів від 20.03.2023. Тому судом першої інстанції в порушення ч. 10 ст. 137 ГПК України не забезпечено збалансованості інтересів сторін та інших учасників товариства, зокрема і ОСОБА_2 .
Колегія суддів вказує на те, що відповідно до ч. 10 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених ч. 9 цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Поряд з цим, у даній справі заборона вчинення реєстраційних дій на підставі рішення загальних зборів товариства є такою, що безпосередньо пов'язана з предметом спору, в тому числі з майбутніми позовними вимогами про визнання їх недійсними.
Така заборона є лише тимчасовим заходом на період розгляду спору і спрямована на забезпечення збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову. До того ж, заборона проводити реєстраційні дії на підставі рішення жодним чином не блокує господарську діяльність товариства та його виконавчих органів, не завдасть шкоди та збитків і не позбавить можливості отримання доходів, сплати податків тощо.
Отже, заходи забезпечення позову, вжиті на підставі оскаржуваної ухвали, відповідають вимогам ч. 10 ст. 137 ГПК України.
З огляду на викладене, аргументи скаржника не спростовують обставин щодо правомірного застосування судом першої інстанції приписів процесуального законодавства, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані та такі, що не підтверджені доказами.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 у справі №910/9890/23.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 у справі №910/9890/23 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_2 .
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 02.10.2023.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.А. Корсак