ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2023 р. Справа № 910/4964/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Сімчук І.А.
відповідача - Паніотов О.К.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік"
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023
у справі №910/4964/23 (суддя - Гулевець О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік"
про стягнення заборгованості.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 531365,28 грн, з яких: 221631,48 грн - плата за користування вагонами, 309080,04 грн - плата за зберігання вантажів та 653,76 грн - вартість додаткових послуг.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-35945555/2020-001 від 16.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 відкрито провадження у справі №910/4964/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі №910/4964/23 позов Акціонерного товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене за умов неповного з'ясування обставин, що маються значення для справи, та порушення норм процесуального права в частині неправильної оцінки доказів.
Відповідач вказує на те, що відповідно до наявного у матеріалах справи додатку "Інформація про вагонні операції" до листа філії "ГІОЦ" Акціонерного товариства "Українська залізниця" №46/364 від 27.04.2023 усі вагони були передані 09.10.2022 в Угорщину, що виключає факт їх перебування на території України у період з 09.10.2022 по 23.10.2022, за який нараховувалася заборованість. Тому, на переконання скаржника, відповідно до приписів Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС) відповідач не зобов'язаний сплачувати грошові кошти на користь позивача, оскільки у випадку міжнародного перевезення його погодження відбувається між перевізниками та без участі вантажовідправника.
Також скаржник посилається на безпідставне застосування позивачем підвищуючого коефіцієнту при розрахунку заборгованості з плати за зберігання вагонів, оскільки такий коефіцієнт не передбачений телеграфним розпорядженням Ц-3-91/1011-22 від 28.06.2022 та наказом Міністерства інфраструктури України №441 від 22.06.2022, на підставі якого вказане розпорядження було видано.
Окрім цього, до апеляційної скарги відповідачем додано нові докази, а саме копії адвокатського запиту №23-06/1 від 23.06.2023 та листа Закарпатської митниці Державної митної служби України №7/7-08-2/28-01/29/4756 від 27.06.2023, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік" просить долучити до матеріалів справи та врахувати під час розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 апеляційну скаргу у справі №910/4964/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі №910/4964/23 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.
19.07.2023 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/4964/23 до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, зупинено його дію, відкрито апеляційне провадження у справі №910/4964/23, призначено її до розгляду на 19.09.2023, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву та заперечень на клопотання про долучення доказів.
До суду 21.08.2023 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Також позивач заперечує щодо долучення до матеріалів справи нових доказів і просить відмовити у задоволенні відповідного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік".
У судове засідання 19.09.2023 з'явилися представники сторін.
Судом поставлено на обговорення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік", викладене в апеляційній скарзі, про долучення до матеріалів справи нових доказів. Представник відповідача підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити, натомість представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання.
Апеляційний суд, проаналізувавши приписи чинного процесуального законодавства, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів з огляду на наступне.
Відповідачем до матеріалів справи у суді апеляційної інстанції надано копії доказів, що не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а саме адвокатського запиту №23-06/1 від 23.06.2023 та листа Закарпатської митниці Державної митної служби України №7/7-08-2/28-01/29/4756 від 27.06.2023.
Поважність причин неподання вказаних доказів до суду першої інстанції відповідач обґрунтовує тим, що у матеріалах справи наявні інші докази, що підтверджують відповідні обставини, а саме факт перебування вагонів на території Угорщини у спірний період. Оскільки судом такі докази було відхилено, відповідач звернувся з адвокатським запитом до Закарпатської митниці Державної митної служби України з метою отримання інформації щодо дат перетину кордону залізничних вагонів у жовтні 2022 року.
Колегія суддів вказує на те, що ст. 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.
Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).
Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).
Разом з цим, долучені відповідачем до апеляційної скарги копії адвокатського запиту №23-06/1 від 23.06.2023 та листа Закарпатської митниці Державної митної служби України №7/7-08-2/28-01/29/4756 від 27.06.2023, як документи, створені вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду. Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у них обставини не були відомі суду та учасникам справи на момент розгляду справи в суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.
До того ж, відповідач не повідомляв суд першої інстанції про неможливість подання вказаних доказів у встановлений законом строк з об'єктивних причин для існування можливості встановлення судом додаткового строку для подання доказів.
На переконання колегії суддів, така обставина, як необхідність подання нових доказів у суді апеляційної інстанції на спростування позиції іншої сторони або ж обставин, викладених у судовому рішенні, не може бути визнана поважною причиною неподання доказів у встановлений процесуальний строк.
За наведених підстав апеляційний суд не приймає до розгляду надані відповідачем копії адвокатського запиту №23-06/1 від 23.06.2023 та листа Закарпатської митниці Державної митної служби України №7/7-08-2/28-01/29/4756 від 27.06.2023.
Після розгляду судом клопотання відповідача представниками сторін у судовому засіданні 19.09.2023 надано пояснення по суті апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 25.02.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік" (замовник) укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом в електронній формі шляхом приєднання відповідача, що підтверджується повідомленням позивача №99-35945555/2020-001 від 16.03.2020. Редакція умов договору надання послуг опублікована позивачем на веб-сайті http://uz-cargo.com.
Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.4 договору надання послуг може підтверджуватися накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/збирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Відповідно до п. п. 2.1.1 та 2.1.2 договору замовник зобов'язався, зокрема, надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планувань перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів з проставленням ознак, що містить умови надання послуг за наявності, за три доби до дати навантаження здійснювати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень.
У п. п. 2.3.1 та 2.3.2 договору сторони погодили, що перевізник зобов'язується розглядати надані замовником місячні та додаткові замовлення на перевезення вантажів, інші замовлення, узгоджувати надані замовником замовлення на перевезення вантажів у вагонах замовника, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявкам замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів.
Відповідно до п. 3.1 договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовник та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірник Тарифів.
Згідно з п. 4.1 договору розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця".
У п. 8.1 договору сторони погодили використання електронного документообігу.
Відповідно до п. 12.1 договору останній діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору, здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.09.2022 Акціонерне товариство "Укрзалізниця" здійснило перевезення вантажу кукурудза зі станції Козятин-І регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" (код станції 342701) до станції Захонь (Угорщина) (код станції 141754) у вагонах №№95657904, 95239802, 95670931, 95207437, 95650247, 95663159, 95697413, 95699658, 95670253, 95160446, 95206728, 95692737, 95670733 та 95240008, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік". Наведене підтверджується залізничною накладною №33019233, одержувачем вантажу за якою є Kelet-Trans 2000 Kft. (Угорщина).
Поряд з цим, згідно акта загальної форми станції Еперешке 1097/2022, 09.10.2022 вказані вагони не були прийняті угорським перевізником з причини неузгодженого з отримувачем вантажу перевезення.
За доводами позивача, зі станції Батьово регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" надійшли оперативні повідомлення №25 від 11.10.2022 та №66 від 23.10.2022 з інформацією про затримку 14 вагонів у зв'язку з тим, що одержувач Kelet-Trans 2000 Kft. вантаж по відправці №33019233 на приймання не узгоджував, та вимога вирішення питання щодо подальшого слідування вагонів працівниками станції Козятин-І регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця".
24.10.2022 вищевказані вагони на підставі дозволу вантажоодержувача Kelet-Trans 2000 Kft. були відправлені за призначенням, про що зазначено в акті загальної форми станції Еперешке 1097/2022.
Відповідно до акта загальної форми ГУ-23 станції Батьово регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" №193 від 24.10.2022 за простій 14 вагонів нарахований збір за користування вагонами у розмірі 184692,90 грн, за зберігання - 257566,70 грн, за відправку телеграми - 544,80 грн, загальна сума нарахування становить 442804,40 грн без ПДВ, яку включено до накопичувальної картки ф. ФДУ-92 №01111241.
Зі змісту накопичувальної картки вбачається, що остання підписана з боку відповідача із зауваженнями щодо непогодження із нарахованими платами.
З огляду на викладене, позивачем нараховано до стягнення з відповідача плату за користуванню вагонами у розмірі 221631,48 грн з ПДВ, плату за зберігання вагонів у розмірі 309080,04 грн з ПДВ, а також додаткові збори за надання інформації про вантажі, що прибули на станцію призначення 211/001 (телеграфом), у розмірі 653,76 грн.
У зв'язку з наявністю заперечень відповідача в накопичувальній карті ф. ФДУ-92 №01111241 щодо нарахованих плат та зборів позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 531365,28 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що відповідно до вимог УМВС погодження перевезення між перевізниками у прямому міжнародному залізничному сполученні здійснюється виключно перевізниками, які приймають участь у перевезенні, згідно з окремими угодами, технологічними процесами тощо, тобто без участі вантажовідправника.
Крім того, відповідач вважає, що акт загальної форми №1097/2022 від 09.10.2022 станції Еперешке (Угорщина) був складений виключно для засвідчення причин та обставин, що стали підставою для не прийому вагонів угорським перевізником від позивача, а не про затримку вагонів та відповідальність вантажовідправника, а тому не може слугувати підставою для нарахування відповідачу платежів.
Таким чином, відповідач зазначає, що фактичне перебування вагонів на території Угорщини з 09.10.2022 до моменту повернення після вивантаження в порожньому стані виключає будь-які правові підстави нарахування відповідачу платежів із застосуванням норм національного законодавства України.
Також, відповідач заперечив щодо акту загальної форми станції Батьово №193 від 24.10.2022, як належного та достовірного доказу у справі, оскільки такий акт складений лише після прийняття вагонів угорським перевізником та складений не у відповідності до вимог УМВС.
На спростування викладених тверджень позивач зазначив, що ним не було узгоджене надане відповідачем замовлення на перевезення вантажів у вагонах останнього у зв'язку з його передчасним видаленням з Системи планування перевезень, а тому зазначені обставини стали причиною затримки вагонів №№95657904, 95239802, 95670931, 95207437, 95650247, 95663159, 95697413, 95699658, 95670253, 95160446, 95206728, 95692737, 95670733, 95240008.
Також позивач стверджував, що вагони по залізничній накладній №33019233 не могли перебувати у простої на території Угорщини, оскільки згідно довідки №8858е "Информация о дислокации и состоянии вагонов" з Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями Укрзалізниці (АСК ВП УЗ) вищевказані вагони знаходились по станції Батьово (експ. МАВ) код 382605, тобто на території України.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та зазначив, що матеріалами справи підтверджено факт затримки вагонів з вини відправника, тобто відповідача, та зберігання позивачем вказаних вище вагонів, а також надання додаткових послуг. При цьому, судом відхилені посилання відповідача на факт перебування вагонів на території Угорщини та застосування до правовідносин сторін УМВС, оскільки матеріалами справи, зокрема довідкою №8858е "Информация о дислокации и состоянии вагонов" з Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями Укрзалізниці, підтверджується, що вагони знаходилися на території України, а саме на станції Батьово (експ. МАВ) код 382605.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 цього кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут) Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (ст. 3 Статуту).
Згідно зі ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам (ст. 8 Статуту).
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 позивачем 22.09.2022 здійснено перевезення вантажу кукурудза зі станції Козятин-І регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" до станції Захонь (Угорщина) у вагонах №№95657904, 95239802, 95670931, 95207437, 95650247, 95663159, 95697413, 95699658, 95670253, 95160446, 95206728, 95692737, 95670733 та 95240008, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік". Вказане підтверджується залізничною накладною №33019233.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 ГК України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 119 Статуту передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється правилами.
Правила користування вагонами та контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 (далі - Правила) визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).
За користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату (п. 2 Правил).
Відповідно до п. п. 3 та 4 Правил облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13 Правил).
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подання під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до акту загальної форми станції Еперешке 1097/2022 від 09.10.2022 вагони №№95657904, 95239802, 95670931, 95207437, 95650247, 95663159, 95697413, 95699658, 95670253, 95160446, 95206728, 95692737, 95670733 та 95240008 не були прийняті угорським перевізником з причини неузгодженого з отримувачем вантажу перевезення.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги" затверджені тарифи та коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів Тарифного керівництва №1 (далі - Збірник тарифів).
Відповідно до п. п. 4 та 5 розділу 5 Збірника тарифів у разі затримки на прикордонних станціях контейнерів у вагонах з вини вантажовласника з нього стягується плата за користування затриманими контейнерами і вагоном за весь час затримки. За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у таблиці.
Згідно з абз. 3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
З урахуванням викладеного, станцією Козятин-1 була складена накопичувальна картка №01111241 від 01.11.2022 форми ФДУ-92, в яку включено нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік" плати за користування вагонами у розмірі 221631,48 грн з ПДВ.
Крім того, на підставі вказаного акту №1097/2022 від 09.10.2022 позивачем нараховано також плату за зберігання вантажів у розмірі 309080,04 грн та додаткові збори у розмірі 653,76 грн, які включено до накопичувальної картки №01111241 від 01.11.2022.
Зі змісту накопичувальної картки вбачається, що остання підписана з боку відповідача із зауваженнями щодо непогодження з нарахованими платами.
Порядок нарахування збору за зберігання вантажу визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.
Відповідно до ст. 46 Статуту та п. 8 Правил зберігання вантажів нарахування збору за зберігання вантажів в разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). При цьому, у разі затримки вантажу на одній станції (призначення чи на шляху прямування) з вини одержувача (відправника), оформленій декількома актами загальної форми, термін безоплатного зберігання визначається виходячи із загального часу затримки по всіх актах станції, при цьому враховується одна пільгова доба терміну безоплатного зберігання вантажу.
Відповідно до розділу III Збірника тарифів термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами (п. 2.1).
Після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі:
- 4,0 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі контейнерах);
- 2,5 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів в критих складах;
- 1,6 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів на відкритих складах (у тому числі контейнерах).
Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях, а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 грн за добу.
У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округлюється до повної.
Згідно з таблицею 3 п. 10 розділу III Збірника тарифів послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, зокрема, операції за надання одержувачам інформації про вантажі, що прибули на їхню адресу на станції призначення: видача довідок, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за них у письмовому вигляді - 8,8 за відправку, телеграфом - 53,0 грн за відправку.
Відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується факт затримки вагонів з вини відправника, тобто відповідача, та зберігання позивачем вказаних вище вагонів, а також надання додаткових послуг.
Щодо заперечень відповідача в частині нарахування плат з огляду на перебування вагонів на території Угорщини та посилання на УМВС, судом першої інстанції вірно зазначено, що довідкою №8858е "Информация о дислокации и состоянии вагонов" з Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями Укрзалізниці підтверджується перебування вагонів на території України, а саме на станції Батьово (експ. МАВ) код 382605.
Враховуючи наведене, а також те, що як свідчать матеріали справи, вагони №№95657904, 95239802, 95670931, 95207437, 95650247, 95663159, 95697413, 95699658, 95670253, 95160446, 95206728, 95692737, 95670733 та 95240008 були затримані у зв'язку з неузгодженням відповідача з отримувачем вантажу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік" згідно з умовами з Правил користування вагонами та Правил перевезень зобов'язане сплатити грошові кошти за користування вагонами в сумі 221631,48 грн, за зберігання вагонів - 309080,04 грн та додаткові збори у розмірі 653,76 грн.
За розрахунком позивача розмір плати за користування вагонами становить 221631,48 грн. Розрахунок здійснений наступним чином: загальний час користування: 353 год - 45*16 + 206,20 * 5,139 = 26384,7 грн х 14 ваг. = 369385,80 грн : 2 = 184692,90 грн* 20% ПДВ = 221631,48 грн.
Підставою розрахунку є ст. 119 Статуту, п. 8 розділу 6 Правил перевезень вантажів, а також розділ 5 Збірника тарифів. Окрім цього, позивачем застосовано підвищуючий коефіцієнт на збори 5,139 згідно телеграфного розпорядження Ц-3-91/1011-22 від 28.06.2022.
За розрахунком позивача розмір плати за зберігання вагонів становить 309080,04 грн. Розрахунок здійснений наступним чином: 4 грн х 5,139 х 895 т.х 14 діб = 257566,70 грн* 20% ПДВ = 309080,04 грн.
Підставою такого розрахунку є п. 1.10 розділу 11 Правил перевезень вантажів та п. 2 розділу 3 Збірника тарифів, відповідно до якого застосовано тариф 4,0 грн за зберігання за добу 1 тонни з урахуванням порядку округлення, передбаченого п. 5 розділу 3 Збірника тарифів. Також позивачем застосовано підвищуючий коефіцієнт на збори 5,139.
Розрахунок додаткового збору здійснений позивачем наступним чином: 53 грн х 5,139 - 272,4 грн х 2 телегр. = 544,80 грн* 20% ПДВ = 653,76 грн. Розрахунок здійснений на підставі розділу 3 п. 10 Збірника тарифів із застосуванням коефіцієнту 5,139.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд першої інстанції встановив, що дані розрахунки є вірними. При цьому, відповідачем не заперечувалася сума нарахованих позивачем плат та зборів, власного розрахунку Товариством з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік" суду першої інстанції не надано.
Враховуючи наведене, оскільки відповідач плату за користування вагонами, за зберігання вагонів та додаткові збори у зазначених розмірах не здійснив, а матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 221631,48 грн, за зберігання вагонів у розмірі 309080,04 грн та додаткових зборів у розмірі 653,76 грн.
Відтак, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення заявленого позову в повному обсязі.
У поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що відповідно до наявного у матеріалах справи додатку "Інформація про вагонні операції" до листа філії "ГІОЦ" Акціонерного товариства "Українська залізниця" №46/364 від 27.04.2023 усі вагони були передані 09.10.2022 в Угорщину, що виключає факт їх перебування на території України у період з 09.10.2022 по 23.10.2022. Тому, на переконання скаржника, відповідно до приписів УМВС відповідач не зобов'язаний сплачувати грошові кошти на користь позивача, оскільки у випадку міжнародного перевезення його погодження відбувається між перевізника та без участі вантажовідправника.
Поряд з цим, апеляційний суд наголошує на тому, що відповідно до § 6 ст. 28 та § 1 ст. 32 УМВС якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, незалежних від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.
Також, згідно з § 5 ст. 31 УМВС провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику у порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якій здійснюється оплата.
Тобто, незалежно від місця дислокації вагонів, у випадку встановлення національним законодавством відповідних платежів і зборів,УМВС покладає обов'язок з їх сплати на користь національного перевізника кожної договірної держави, на території якої відбувалося перевезення, тобто надання послуг, або спричинення збитків.
Тому, вказаний аргумент скаржника не спростовує правомірних висновків суду першої інстанції.
Також відповідач вказує на безпідставне застосування позивачем підвищуючого коефіцієнту при розрахунку заборгованості з плати за зберігання вагонів, оскільки такий коефіцієнт не передбачений телеграфним розпорядженням Ц-3-91/1011-22 від 28.06.2022 та наказом Міністерства інфраструктури України №441 від 22.06.2022, на підставо якого вказане розпорядження було видано.
Однак, колегія суддів вказує на помилковість наведених тверджень, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи телеграфного розпорядження (а. с. 32), коефіцієнт 5,139 застосовується, зокрема, до проїзду провідників, тарифів, плат та зборів, що вказані в розділах 2 та 3 Збірника тарифів, а також плати за користування вагонами і контейнерами, що вказана у розділі 5 Збірника тарифів.
Як було зазначено вище, підставою розрахунку позивачем плати за зберігання вагонів є п. 1.10 розділу 11 Правил перевезень вантажів, а також п. 2 розділу 3 Збірника тарифів, відповідно до якого застосовано тариф 4,0 грн за зберігання за добу 1 тонни з урахуванням порядку округлення, передбаченого п. 5 розділу 3 Збірника тарифів.
Таким чином, оскільки плата за зберігання вагонів передбачена саме розділом 3 Збірника тарифів, позивачем правомірно застосовано коефіцієнт 5,139.
З урахуванням викладеного, доводи відповідача з приводу невірного розрахунку заборгованості колегією суддів відхиляються.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі №910/4964/23 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі №910/4964/23 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі №910/4964/23.
4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік".
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 29.09.2023.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко