ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" вересня 2023 р. Справа№ 910/8432/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Полякова Б.М.
Остапенка О.М.
Секретар судового засідання: Гудько А.В.
За участю:
арбітражного керуючого Лященка С.С. (особисто).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/8432/22 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (суддя Мандичев Д.В., повний текст ухвали складено та підписано - 31.05.2023)
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/8432/22 (суддя Мандичев Д.В., повний текст ухвали складено та підписано - 31.05.2023) закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; припинено повноваження керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича.
Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 3, 12, 231 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст.ст. 1, 2, 6, 44, 90, 113, 116, 119, 122, 123, 125, 126, 128, 130 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), ст.ст. 3, 13 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та мотивоване тим, що надмірний утиск інтересів кредитора не може в кінцевому випадку зводитися до порушення його прав та інтересів в частині максимального задоволення визнаних судом грошових вимог до боржника шляхом справедливої реструктуризації заборгованості.
При цьому, незначне збільшення проценту погашення вимог кредитора в оновленому плані (7 %) та збільшення проценту виділених коштів на щомісячне погашення вимог кредитора (20 % від доходу замість попередніх 12 %) не свідчить про прагнення боржника максимально погасити визнану судом заборгованість перед кредитором.
Крім того, боржником не враховано пропозиції кредитора щодо збільшення строку погашення заборгованості з 5 до 10 років.
Також, будучи працездатною особою, боржником не зазначено в оновленому плані можливих додаткових заходів для отримання більшого доходу та, як наслідок, збільшення відсотку погашення заборгованості перед Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду, арбітражний керуючий Лященко Сергій Сергійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить суд, зокрема, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/8432/22 та прийняти нове судове рішення, яким визнати банкрутом ОСОБА_1; застосувати процедуру погашення боргів щодо ОСОБА_1; кандидатуру арбітражного керуючого, який буде здійснювати повноваження керуючого реалізацією майна, визначити за допомогою автоматизованої системи відбору.
Як зазначає скаржник, місцевим господарським судом не оцінено план реструктуризації з точки зору відповідності фінансовим можливостям боржника та умовам погашення.
На переконання арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича, боржника та кредитора пов'язують відносини з виконання судового рішення, при цьому договірні зобов'язання з кредитування житла припинені, а відтак, у даному випадку, пропозиція виконання плану реструктуризації до 10 років є незаконною, оскільки такий термін передбачено лише у разі кредитування житла.
Крім того, у апеляційній скарзі скаржник зазначає, що боржником надавались документи стосовно місця роботи, з яких вбачається, що останній працює та має повну зайнятість. До того ж, ОСОБА_1 витрачає кожного дня 6 (шість) годин на дорогу з дому до роботи та у зворотному напрямку, що унеможливлює вжиття додаткових заходів для отримання більшого доходу.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Учасники справи не скористалися своїм правом у відповідності до ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича, що згідно з ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 910/8432/22 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8432/22 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/8432/22 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/8432/22.
12.07.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/8432/22.
Слід зазначити, що суддя Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 17.07.2023 по 30.07.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 у справі № 910/8432/22, зокрема, клопотання арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/8432/22; відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/8432/22 призначено на 06.09.2023.
Явка представників сторін
06.09.2023 у судове засідання з'явився арбітражний керуючий Лященко Сергій Сергійович.
Інші учасники справи у судове засідання 06.09.2023 не з'явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез'явлення суд не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Також, нормами ст. 120 ГПК України передбачено можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.
Слід зазначити, що копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 у справі № 910/8432/22 була надіслана судом на електронні адреси учасників справи, що підтверджується роздруківкою із електронної пошти.
При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, якщо учасник справи надав суду електронну адресу, зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає/не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на зазначене, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Разом з тим, колегія суддів робить акцент на тому, що відповідно до приписів частин 6 та 7 статті 6 ГПК України: «Адвокати, реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку».
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича.
Позиції учасників справи
У судовому засіданні 06.09.2023 арбітражний керуючий Лященко Сергій Сергійович підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким визнати банкрутом ОСОБА_1; застосувати процедуру погашення боргів щодо ОСОБА_1 ; кандидатуру арбітражного керуючого, який буде здійснювати повноваження керуючого реалізацією майна, визначити за допомогою автоматизованої системи відбору.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
31.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі № 910/8432/22 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 за номером 69422 від 25.10.2022; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича; визначено дату проведення попереднього судового засідання на 14.12.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 визнано кредитором у справі № 910/8432/22 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» з грошовими вимогами на суму 1 739 808,60 грн, з яких 4 962,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 1 724 302,41 грн - вимоги другої черги, 10 544,19 грн - вимоги третьої черги; зобов'язано керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; визначено дату проведення зборів кредиторів боржника: 26.12.2022; визначено дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 25.01.2023.
23.02.2023 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією надійшло клопотання про закриття провадження у справі (а.с. 143, т. 2).
23.02.2023 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією надійшли пояснення вих. № 20-П від 20.02.2023 щодо клопотання про закриття провадження (а.с. 133, т. 2).
24.02.2023 до Господарського суду міста Києва від боржника надійшли пояснення щодо закриття провадження у справі (а.с. 207, т. 2).
15.05.2023 до Господарського суду міста Києва від боржника надійшла заява про долучення до матеріалів справи оновленого проекту плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 (а.с. 81, т. 3).
15.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло рішення кредитора щодо питань порядку денного зборів кредиторів (а.с. 88, т. 3).
16.05.2023 до Господарського суду міста Києва від боржника надійшли пояснення щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність (а.с. 99, т. 3).
16.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло рішення кредитора щодо питань порядку денного зборів кредиторів (а.с. 103, т. 3).
16.05.2023 до Господарського суду міста Києва від боржника надійшли пояснення щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність (а.с. 112, т. 3).
16.05.2023 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією надійшло клопотання про закриття провадження у справі (а.с. 115, т. 3)
16.05.2023 до Господарського суду міста Києва від боржника надійшли пояснення щодо закриття провадження у справі (а.с. 161, т. 3).
16.05.2023 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією надійшло клопотання про закриття провадження у справі (а.с. 164, т. 3).
Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2023 відбулися повторні перші збори кредиторів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Так, зборами кредиторів були прийняті наступні рішення, а саме: не схвалювати план реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; прийняти до відома звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника; звернутися до Господарського суду м. Києва із клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність з визначеним змістом клопотання та уповноважити на звернення до Господарського суду міста Києва з клопотанням про закриття провадження у справі керуючого реструктуризацією Лященка С.С. ; прийняти до відома звіт керуючого реструктуризацією про здійснення повноважень; схвалити звіт в частині виплати винагороди за рахунок коштів, авансованих боржником на депозитний рахунок господарського суду, виплату решти винагороди в сумі 3 030,32 грн, нарахованої за період з 19.01.2023 по 25.01.2023, а також винагороди, нарахованої до дня припинення керуючим реструктуризацією боргів своїх повноважень, покласти на боржника ОСОБА_1 ; схвалити звіт керуючого реструктуризацією про здійснення та відшкодування витрат, витрати в сумі 2 940,46 грн покласти на заявника ОСОБА_1 .
Планом реструктуризації від 14.12.2022, який розглядався на зборах кредиторів 10.02.2023, визначені наступні умови.
У відповідності до п. 4 плану, щомісячний дохід в середньому складає суму 25 000,00 грн. Дохід, який планує отримати боржник впродовж п'яти років - 1 500 000,00 грн.
За змістом п. 6 плану, сума, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредитора Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», становить 3 000,00 грн.
Пунктом 7 плану передбачено, що у разі виконання плану реструктуризації буде прощено 1 544 302,41 грн, що становить 89,56 % вимог другої черги та 10 544,19 грн, що становить 100 % вимог третьої черги.
Згідно з п. 8 плану з суми середньомісячного доходу боржника в розмірі 25 000,00 грн, сума, яка залишатиметься на задоволення побутових потреб боржника, потреб дружини та сина становить 19 000,00 грн (те, що залишатиметься після виплати 3 000,00 грн в межах справи № 910/8432/22 та 3 000,00 грн - в межах справи № 910/8031/22 про неплатоспроможність дружини боржника), що перевищує загальну суму трьох мінімальних прожиткових мінімумів 8 201,00 грн (дитина віком від 6 до 18 років - 2 833 грн, дві працездатні особи - 5 368 (2 684 х 2).
Відповідно до п. 9 плану визначено, що строк виконання плану реструктуризації становить п'ять років.
Приймаючи рішення про відмову у схваленні запропонованого плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , зборами кредиторів зазначено таке.
Запропонований боржником проект плану реструктуризації боргів передбачає погашення заборгованості протягом 5 років, хоча згідно з КУзПБ, оскільки кредит отримано боржником на придбання житла, можливо погашення заборгованості протягом 10 років.
В межах виконавчого провадження № 57318023 із заробітної плати боржника здійснювалося утримання в розмірі 20 %, що приблизно складало 4 500,00 грн - 5 000,00 грн в місяць.
Разом з тим, 08.11.2022 виконавче провадження зупинене у зв'язку з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
У свою чергу, запропонований боржником проект плану реструктуризації боргів передбачає щомісячне погашення заборгованості у розмірі 3 000,00 грн, що становить 12 % від отримуваної боржником заробітної плати 25 000,00 грн (сума доходу за вирахуванням податків та зборів).
Слід зазначити, що запропонований боржником проект плану реструктуризації боргів передбачає, що з середнього місячного доходу в розмірі 25 000,00 грн для задоволення побутових потреб боржника, дружини та дитини буде залишатися сума 19 000,00 грн, тобто та сума, що залишиться після виплати 3 000,00 грн у цій справі про неплатоспроможність та 3 000,00 грн у справі про неплатоспроможність дружини боржника № 910/8031/22. Боржником в проекті плану реструктуризації боргів не зазначено, чому саме 19 000,00 грн необхідно для задоволення побутових потреб, а не інша сума: наприклад, менша сума витрат, що давало б змогу виділити більшу щомісячну суму для погашення заборгованості перед кредитором. Також, витрати боржника у справі про неплатоспроможність дружини № 910/8031/22 в розмірі 3 000,00 грн є необґрунтованими, оскільки відсутнє рішення суду у даній справі, яке передбачало б щомісячне погашення боргу в розмірі 3 000,00 грн та дійсно б підтверджувало необхідність у виділенні боржником таких грошових коштів на погашення витрат дружини (за умови, що у дружини відсутні будь-які доходи, за рахунок яких могло б здійснюватись погашення 3 000,00 грн).
Таким чином, оскільки запропонований проект плану реструктуризації боргів боржника передбачає 10,63 % погашення грошових вимог кредитора до боржника (180 000,00 грн + 4 962,00 грн) / 1 739 808,60 грн х 100 = 10,63 %) протягом 5 років, в той час як КУзПБ дозволяє погашення такої заборгованості протягом десяти років, та прощення боржнику решти заборгованості в сумі 1 544 846,60 грн, що становить 89,37 % усіх визнаних судом грошових вимог, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» не погодило запропонований проект плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 .
Крім того, обґрунтовуючи прийняте 10.02.2023 зборами кредиторів рішення про звернення до Господарського суду міста Києва із клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , кредитором вказано таке.
Так, однією з підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 є те, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї.
Згідно зі звітом керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Лященка С.С. № 02-ЗД від 02.12.2022 про перевірку декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність арбітражним керуючим зазначено, що відомості в деклараціях за 2019 - 2021 роки відповідають дійсності.
Відповідно до інформації з декларацій та інформації з довідок Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7:
- протягом 2019 року за декларацією боржнику нараховано заробітну плату та інші доходи в загальній сумі 144 000,00 грн, а всього з членами сім'ї 212 400,00 грн, тоді як відповідно до довідок Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7 сума доходу боржника за 2019 рік становить 78 220,45 грн. Крім того, боржником при отриманні доходу за рік 78 220,45 грн зазначено в декларації суму витрат 84 000,00 грн. Різниця реального доходу з доходом, зазначеним в декларації складає 65 779,55 грн, що свідчить про те, що боржником в декларації показано значно завищений дохід, а сума реального доходу за рік боржника є меншою за суму витрат боржника за рік на побутові потреби, що в свою чергу ставить під сумнів відповідність зазначених в деклараціях сум витрат реальним витратам боржника на побутові потреби;
- протягом 2020 року за декларацією боржнику нараховано заробітну плату та інші доходи в загальній сумі 360 000,00 грн, а всього з членами сім'ї 428 400,00 грн, тоді як відповідно до довідок Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7 сума доходу боржника за 2020 рік становить 346 504,61 грн. Різниця реального доходу з доходом, зазначеним у декларації, складає 13 495,39 грн, що свідчить про те, що боржником в декларації показано завищений дохід. Витрати боржника на побутові потреби, зазначені в декларації, становлять 240 000,00 грн;
- протягом 2021 року за декларацією боржнику нараховано заробітну плату та інші доходи в загальній сумі 360 000,00 грн, а всього з членами сім'ї 428 400,00 грн, тоді як відповідно до довідок Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7 сума доходу боржника за 2021 рік становить 389 281,54 грн. Різниця реального доходу з доходом, зазначеним в декларації, складає 29 281,54 грн, що свідчить про те, що боржником в декларації показано занижений дохід. Витрати боржника на побутові потреби, зазначені в декларації, становлять 240 000,00 грн.
Також підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 кредитором зазначено те, що план реструктуризації боргів боржника не схвалений на зборах кредиторів, тримісячний термін з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника пройшов.
В силу ч. 11 ст. 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Водночас, кредитор звертає увагу суду на пасивну поведінку боржника щодо погодження з кредитором строків та суми погашення заборгованості, що полягає у небажанні боржника йти на компроміс з кредитором та пропонувати реальний план реструктуризації боргів, який би передбачав погашення всієї або більшої частини наявної заборгованості боржника перед Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України». Попри численні переговори з ОСОБА_1 , останній прийняв рішення не погашати кредитору 90 % всієї наявної заборгованості, а списати її за допомогою процедури реструктуризації заборгованості, що свідчить, на думку кредитора, про зловживання боржником правом на доступ до суду із зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Як зазначалось вище, 15.05.2023 від боржника надійшла заява про долучення до матеріалів справи оновленого проекту плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 .
Пунктом 5 плану визначено, що щомісячний дохід сім'ї в середньому складає суму 25 000,00 грн. Дохід, який планує отримати боржник впродовж п'яти років - 1 500 000,00 грн.
У відповідності до п. 6 плану, сума, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредитора Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», становить 5 000,00 грн.
Згідно з п. 7 плану у разі виконання плану реструктуризації буде прощено 1 424 302,41 грн, що становить 82,6 % вимог другої черги та 10 544,19 грн, що становить 100 % вимог третьої черги.
Відповідно до п. 8 плану з суми середньомісячного доходу боржника в розмірі 25 000,00 грн, сума, яка залишатиметься на задоволення побутових потреб боржника, потреб дружини та сина становить 16 000,00 грн (те, що залишатиметься після виплати 5 000,00 грн в межах справи № 910/8432/22 та 4 000,00 грн - в межах справи № 910/8031/22 про неплатоспроможність дружини боржника), що перевищує загальну суму трьох мінімальних прожиткових мінімумів 8 201,00 грн (дитина віком від 6 до 18 років - 2 833 грн, дві працездатні особи - 5 368 (2 684 х 2).
У пункті 9 плану визначено, що строк виконання плану реструктуризації становить п'ять років.
03.05.2023 на електронну пошту кредитора надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Лященка С.С. № 03/05-ПП від 03.05.2023 про скликання других зборів кредиторів у справі № 910/8432/22 шляхом направлення відповідей із прийнятими рішеннями до 13 год 00 хв 15.05.2023 на електронну пошту керуючого реструктуризацією та суду.
Так, зборами кредиторів, проведеними шляхом опитування, прийняті наступні рішення щодо питань порядку денного: 1) не схвалювати/не погоджувати план реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 03.05.2023; 2) звернутись до Господарського суду міста Києва з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність з визначеним змістом клопотання та уповноважити на звернення до Господарського суду міста Києва з клопотанням про закриття провадження у справі керуючого реструктуризацією Лященка С.С.; схвалити звіт керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Лященка С.С. про нарахування та виплату основної винагороди в частині виплати решти винагороди в сумі 53 229,09 грн, нарахованої за період з 19.01.2023 по 17.05.2023 та покласти виплату на боржника ОСОБА_1 .
Враховуючи наведені обставини, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення арбітражного керуючого Лященка С.С., обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.
З пояснювальної записки до проекту КУзПБ вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.
Отже, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
У преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - «Відновлення платоспроможності фізичних осіб» законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Відтак, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.
Приписами ст. 116 КУзПБ визначено, що лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Таким чином, КУзПБ запроваджено «добровільне банкрутство» боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
В силу приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КУзПБ до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
У відповідності до ч. 5 ст. 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Положеннями ст. 1 КУзПБ визначено, що реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
З огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України).
Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки: - повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо; - надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (п.п. 4 -11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог; - подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч. 4 ст. 116 КУзПБ, ч. 7 ст. 126 КУзПБ); - повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (ст. 125 КУзПБ); - погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (ч. 1 ст. 128 КУзПБ).
Крім того, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає: - відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (п.п. 3, 4 ч. 4 ст. 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених ч. 7 ст. 123 КУзПБ; - закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (п.п. 1-3 ч. 7 ст. 123 КУзПБ); - відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з ч. 3 ст. 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 8 ст. 126 КУзПБ); - дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).
Системний аналіз цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
В силу ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Приписами ст. 113 КУзПБ визначено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУзПБ «Відновлення платоспроможності фізичної особи».
За такого правового регулювання у справі про неплатоспроможність фізичної особи застосовні загальні підстави закриття провадження у справі про банкрутство, передбачені ч. 1 ст. 90 КУзПБ з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними нормами цього Кодексу, отже тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи.
Аналіз приписів ч. 1 ст. 90 КУзПБ у взаємозв'язку зі ст. 113 КУзПБ свідчить, що наведена норма та визначені нею підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за винятком, визначених пунктами 1, 2, 5, які стосуються виключно юридичних осіб) є загальними приписами стосовно підстав закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за Книгою четвертою цього Кодексу, адже застосовуються як до банкрутства юридичних осіб, так і фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців.
Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 90 КУзПБ термін «справа про банкрутство» слід тлумачити широко, як універсальне поняття, адже банкрутство боржника є одним з етапів провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а підстави закриття провадження, які стосуються лише юридичних осіб, законодавець виділив у цій нормі відповідним уточненням щодо особи боржника або властивих лише банкрутству юридичних осіб судових процедур.
Також, з урахуванням ст.ст. 3, 12 ГПК України, 2 КУзПБ та відсилочного припису п. 9 ч. 1 ст. 90 КУзПБ у справі про неплатоспроможність фізичної особи можуть бути застосовані підстави закриття провадження у справі за ст. 231 ГПК України в тих межах, що стосуються фізичної особи та особливостей банкрутства.
Стосовно спеціальних підстав закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то аналіз приписів Книги четвертої КУзПБ свідчить, що така процесуальна можливість передбачена на всіх стадіях судової процедури реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем імперативності відповідних норм.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім'ї; 2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Конструкція вказаної норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
До того ж, розширене коло ініціаторів застосування ч. 7 ст. 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Слід зазначити, що Верховним Судом у постанові судової палати для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 по справі № 903/806/20 наголошено на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за ч. 7 ст. 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
У судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачає право зборів кредиторів (кредитора у ч. 2 ст. 128 КУзПБ) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо: - збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (п. 2 ч. 8 ст. 123 КУзПБ); - господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (ч. 10 ст. 126 КУзПБ); - боржником порушено план реструктуризації боргів (ч. 2 ст. 128 КУзПБ).
Аналіз цих норм приводить до висновку, що за наведених вище підстав (окрім ч. 7 ст. 123 КУзПБ) господарський суд може вирішити питання щодо доцільності подальшого руху справи лише за клопотанням зборів кредиторів (кредитора), яким на певній стадії судової процедури реструктуризації боргів боржника надано виключне право ініціювати за власним вибором перехід до наступної судової процедури неплатоспроможності фізичної особи або закриття провадження у справі.
Необхідно вказати, що визначені у п. 2 ч. 8 ст. 123, ч. 10 ст. 126 та ч. 2 ст. 128 КУзПБ підстави для звернення зборів кредиторів (кредитора) із клопотанням про закриття провадження у справі можуть бути зумовлені саме неконструктивною позицією останніх при погодженні плану реструктуризації боргів, порушеннями при схваленні зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, іншими обставинами, які не залежать від волі боржника, що має врахувати господарський суд при вирішенні питання про задоволення чи відмову у задоволенні такого клопотання зборів кредиторів (кредитора) крізь призму мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.
Згідно з ч. 11 ст. 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
В силу цієї норми: - чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника; - обов'язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника; - коло ініціаторів її застосування не конкретизовано; - господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Порівняльний аналіз положень ч. 11 ст. 126 КУзПБ з ч. 7 ст. 123 КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи згідно з ч. 11 ст. 126 КУзПБ.
Разом з тим, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом ч. 11 ст. 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.
Крім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на «добровільність банкрутства» фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
Таким чином, однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за ч. 11 ст. 126 КУзПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Стосовно застосування ч. 11 ст. 126 КУзПБ, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
Також у постанові від 26.05.2022 по справі № 903/806/20 Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду наголошено, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених ст.ст. 123, 126, 128 КУзПБ. Отже, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Слід зазначити, що такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Необхідно зауважити, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Згідно з п. 8 ч. 5 ст. 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУзПБ попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
За змістом ч. 4 ст. 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Відтак, на відміну від ст. 44 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність фізичної особи КУзПБ не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.
Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.
Таке тлумачення кореспондується з приписами ч. 1 ст. 130 КУзПБ про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.
Частиною 11 статті 126 КУзПБ передбачено, що якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв'язку з п. 2 ч. 4 ст. 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов'язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення «має право прийняти рішення» вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Таким чином, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за ч. 1 ст. 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з п. 2 ч. 4 ст. 122 КУзПБ зобов'язаний з'ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ч. 11 ст. 126 КУзПБ.
Отже, хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами п. 8 ч. 5 ст. 119, ч. 11 ст. 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов'язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до ч. 7, п. 2 ч. 8 ст. 123 КУзПБ.
До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов'язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.
Суд наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.
В силу ч. 11 ст. 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо: - протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника; - зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з'ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.
Згідно з абз 2 ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.
Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з'ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.
Отже, неплатоспроможність боржника є обов'язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку ч. 1 ст. 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ.
Відтак, приписи ч. 1 ст. 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за ч. 7 ст. 123, ч. 11 ст. 126 КУзПБ.
З урахуванням того, що у ч. 11 ст. 126 КУзПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку ч. 1 ст. 130 КУзПБ.
Враховуючи наведене, приписи ч. 11 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за ч. 11 ст. 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч. 1 ст. 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляд справи про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Щодо поданого керуючим реструктуризацією на виконання рішення зборів кредиторів ОСОБА_1 клопотання від 10.02.2023 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність № 910/8432/22, слід зазначити таке.
Однією з підстав для закриття провадження у справі зборами зазначено положення п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ яким визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Разом з тим, 13.03.2023 від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Лященка С.С. надійшов звіт, а 15.03.2023 - надійшли пояснення боржника з приводу розбіжностей у деклараціях та клопотання про долучення до матеріалів справи виправлених декларацій про майновий стан за 2019 - 2021 роки.
Однак, з урахуванням того, що боржник надав суду у визначений КУзПБ строк виправлені декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією, у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможності саме за п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
За змістом ч. 11 ст. 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Слід зазначити, що провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2022, а відтак, строк, визначений ч. 11 ст. 126 КУзПБ настав.
Так, зборами кредиторів боржника 10.02.2023 за результатами розгляду поданого плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 прийнято рішення не схвалювати план реструктуризації від 14.12.2022, звернутися до суду із клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
У відповідності до плану реструктуризації боргів боржника від 14.12.2022 із очікуваного доходу боржника та членів його сім'ї у розмірі 25 000,00 грн на місяць передбачалося щомісячне погашення заборгованості перед кредитором у розмірі 3 000,00 грн протягом 5 років; 19 000,00 грн щомісячно залишалося на задоволення побутових потреб боржника, його дружини та неповнолітньої дитини; передбачалося прощення 89,56 % кредиторських вимог другої черги АТ «Ощадбанк» та 100 % вимог третьої черги.
В подальшому, зборами кредиторів за результатами розгляду плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 03.05.2023 прийнято рішення не схвалювати вказаний план реструктуризації, звернутися до суду із клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Як вбачається з оновленої редакції плану реструктуризації боргів від 03.05.2023 із очікуваного доходу боржника та членів його сім'ї у розмірі 25 000,00 грн на місяць передбачалося щомісячне погашення заборгованості перед кредитором у розмірі 5 000,00 грн протягом 5 років; 16 000,00 грн щомісячно залишалося на задоволення побутових потреб боржника, його дружини та неповнолітньої дитини; передбачалося прощення 82,6 % кредиторських вимог другої черги АТ «Ощадбанк» та 100 % вимог третьої черги.
Отже, оновлена редакція плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 передбачає виділення коштів на погашення заборгованості перед кредитором щомісячно у розмірі 20 % від отриманого доходу (замість 12 % згідно з попередньою редакцією) та прощення кредиторської заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 82,6 % вимог другої черги (замість 89,56 % відповідно до попередньої редакції).
Проте, враховуючи передбачене планом реструктуризації боргів ОСОБА_1 прощення більше 80 % заборгованості перед АТ «Ощадбанк», кредитором прийнято рішення не схвалювати план реструктуризації боргів боржника.
Здійснюючи функцію судового контролю у даній справі, з огляду на встановлені обставини справи з урахуванням інтересів усіх учасників провадження у справі про неплатоспроможність, досліджуючи поданий боржником план реструктуризації та обставини несхвалення його зборами кредиторів, суд приходить до наступних висновків, а саме:
Враховуючи вище викладені обставини, слід зазначити, що позиція кредитора щодо несхвалення плану реструктуризації боргів боржника ґрунтується на незгоді з передбаченим прощенням більше 80 % кредиторської заборгованості боржника за умови, що на її погашення виділяється 20 % отриманого боржником доходу, та є конструктивною, адже надмірний утиск інтересів кредитора не може в кінцевому випадку зводитися до порушення його прав та інтересів в частині максимального задоволення визнаних судом грошових вимог до боржника шляхом справедливої реструктуризації заборгованості.
При цьому, позиція боржника в частині незначного збільшення проценту погашення вимог кредитора в оновленому плані (7 %) та збільшення проценту виділених коштів на щомісячне погашення вимог кредитора (20 % від доходу замість попередніх 12 %) на переконання суду не свідчить про прагнення боржника максимально погасити визнану судом заборгованість перед кредитором, виходячи, при цьому, із реальності виконання поданого плану реструктуризації.
Разом з тим, боржником не враховано пропозиції кредитора щодо збільшення строку погашення заборгованості з 5 до 10 років (ч. 6 ст. 124 КУзПБ).
Відтак, будучи працездатною особою, боржником не зазначено в оновленому плані можливих додаткових заходів для отримання більшого доходу та, як наслідок, збільшення відсотку погашення заборгованості перед Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».
Враховуючи вищевикладене, а також те, що процедура реструктуризації боргів боржника є пріоритетною відповідно до положень КУзПБ, її строковість, а також прийняті зборами кредиторів рішення про несхвалення поданих проектів плану реструктуризації боргів боржника від 14.12.2022 та від 03.05.2023 та про звернення до суду із клопотанням про закриття провадження у справі, проаналізувавши всі обставини такого несхвалення, місцевий господарський суд дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов правомірного висновку про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/8432/22, а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/8432/22 підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/8432/22 залишити без змін.
3. Справу № 910/8432/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано - 02.10.2023.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді Б.М. Поляков
О.М. Остапенко