ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2023 р. Справа№ 910/6090/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю сторін згідно протоколу судового засідання від 21.09.2023:
від позивача: Сурикова І.І. (в режимі відеоканференції);
від відповідача: не з'явились;
за апеляційною скаргою ФОП Налескіна Сергія Леонідовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023
у справі № 910/6090/23 (суддя - Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"
до Фізичної особи-підприємця Налескіна Сергія Леонідовича
про стягнення 342 517, 85 грн
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст заявлених вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Налескіна Сергія Леонідовича (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 342 517, 85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати спожитої електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" - задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Налескіна Сергія Леонідовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" 342 517 грн 85 коп. - заборгованості та 5 137 грн 77 коп. - судового збору.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, ФОП Налескін Сергій Леонідович 24.07.2023 (через канцелярію) звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. Ухвалити постанову, якою рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 року у справі №910/6090/23 скасувати, та - ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" до Фізичної особи підприємця - Налескіна Сергія Леонідовича про стягнення 342517, 85 грн. відмовити.
27.07.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження, розгляд справи було призначено на 05.09.2023.
14.08.2023 (засобами поштового зв'язку) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який в судовому засіданні в порядку ст. 263 ГПК України було прийнято до спільного розгляду.
22.08.2023 (через електронну пошту) від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було судом задоволено.
31.08.2023 (через канцелярію суду) від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
05.09.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про прийняття до провадження апеляційну скаргу ФОП Налескіна Сергія Леонідовича на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі № 910/6090/23, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В., а також відклав розгляд апеляційної скарги на 21.09.2023.
У судове засідання 21.09.2023 з'явився представник позивача, який проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача у судове засідання 21.09.2023 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштові повернення ухвали суду від 21.09.2023 з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». Вказана ухвала суду апеляційної інстанції була направлена відповідачу на 2 адреси: 57453, Миколаївська обл., с. Морське, вул. Морська 1 (адреса реєстрації); 01103, м. Київ, бульвар Дружби народів 8-А, вк 32 (вказана самостійно відповідачем як адреса для листування). Окрім цього, в матеріалах справи наявна телефонограма про повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Так, апелянт повинен турбуватись про долю ініційованого ним апеляційного провадження, а також не був позбавлений можливості отримати поштову кореспонденцію (направлену за двома адресами), або ж вільного та безоплатного доступу до Єдиного реєстру судових рішень, (ознайомитись з ними на офіційному веб-порталі судова влада України).
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, апелянт зазначив, що внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України відповідач втратив змогу використовувати належне йому майно у господарській діяльності, що є обставинами непереборної сили.
Окрім цього, апелянт вказує, що майно, яке перебуває у власності відповідача було передано в тимчасове безоплатне користування Збройним Силам України, на підтвердження чого подав до суду першої інстанції трьохсторонній договір № 66/7 від 15.07.2022, відповідно до якого обов'язок з відшкодування витрат на комунальні послуги був покладений на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв.
Також апелянт зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: не було розглянуто місцевим господарським судом клопотання апелянта про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв.
А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач не погоджується та заперечує стосовно доводів апеляційної скарги відповідача, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у повній відповідності висновків суду дійсним обставинам справи.
Так, позивач зазначає, що відповідачем не було надано жодних доказів неможливості використання приміщення, а також доказів форс-мажорних обставин, окрім листа ТПП України від 28.02.2022.
Щодо тверджень апелянта з посиланням на договір № 66/7 від 15.07.2022, позивач зазначає, що договір на постачання електричної енергії було укладено між позивачем та відповідачем. Саме на відповідача покладається обов'язок оплати електричної енергії, що була поставлена. Тоді як правовідносини за договором № 66/7 від 15.07.2022 не мають відношення до правовідносин, що склались у даній справі. Окрім цього, позивач зазначив про необґрунтованість доводів скаржника щодо порушення норм процесуального права (в частині незалучення третьої особи). Оскільки судом першої інстанції було розглянуто відповідне клопотання, однак відмовлено в його задоволенні через необґрунтованість.
А тому позивач просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справі та правомірно зазначено судом першої інстанції, 01.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Налескіним Сергієм Леонідовичем (далі - споживач), на підставі заяви-приєднання відповідача, укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №36/114, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком №1 до цього договору (п.3.1 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору.
Згідно п. 5.6 договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. При цьому, споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах, у тому числі у разі його зміни.
Відповідно до п.5.7 договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Згідно з п. 6.2 договору споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Пунктом 12.1 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору (п. 12.2 договору).
Відповідно до п. 12.3 договору, строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
У відповідності до п. 12.4 договору, сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Згідно з п. 12.5 договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.
Цей договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника (п. 13.1. договору).
Згідно з умовами п. 13.7 договору, усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.
У комерційній пропозиції №8/20, яка є додатком до договору, оплата за електричну енергію здійснюється за фактичними обсягами споживання електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. У випадку співпадіння дати оплати з вихідним чи світовим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню.
Датою оплати рахунка вважається дата надходження коштів на рахунок постачальника.
Згідно з п. 3 комерційної пропозиції постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: elektropostach.mk.ua (далі - сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов'язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі - ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, акт прийняття-передавання товарної продукції та після цього завантажити їх на сервіс. У разі незавантаження споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку споживача без зауважень.
Платіжний документ формується постачальником безкоштовно, згідно з обраною комерційною пропозицією до договору. Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті постачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором.
Якщо рахунок за електроенергію не був отриманий споживачем ні через персональну сторінку споживача, ні у паперовому вигляді у постачальника на 6 робочий день місяця наступного після розрахункового - він вважається таким, що вручений постачальником споживачу та споживач вважається таким, що з ним ознайомлений.
Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію.
Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів.
Сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою сервісу) ідентичний за документацією та реквізитами з документом на папері, та кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
Використання сервісу надає споживачу можливість надавати/отримувати електронні документи, використовуючи електронно-цифровий підпис (ЕЦП) для забезпечення виконання умов цього договору.
Договір про постачання електричної енергії споживачу набирає чинності з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору і укладається на строк до 31.12.2020 (включно) та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, а в частині розрахунків договір діє до повного їх завершення (п. 8 Комерційної пропозиції).
У заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до договору, сторонами зокрема погоджено постачання електричної енергії на об'єкт відповідача: Б/в «Морське», адреса об'єкта, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку: 62Z3733148244217, найменування оператора, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії - АТ «Миколаївобленерго».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати вартості використаної (купованої) електричної енергії, у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 342 517, 85 грн. за період з травня 2022 по лютий 2023.
ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу №36/114 від 01.01.2020, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.
За приписом пункту 3.1.1 ПРРЕЕ, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку. Електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.
Згідно з п. 3.1.5 Правил електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному вебсайті, про що повідомити Регулятора.
За змістом пунктів 4.1, 4.2 ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.
Пункт 4.12 ПРРЕЕ визначає, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п. 4.13 ПРРЕЕ).
З матеріалів справи вбачається, що листом №14-17/479 від 23.03.2023 позивач надіслав на адресу відповідача наступні рахунки на оплату: № 36/114/5/1 від 01.06.2022, № 36/114/6/1 від 01.07.2022, № 36/114/7/1 від 01.08.2022, № 36/114/8/1 від 01.09.2022, № 36/114/9/1 від 03.10.2022, № 36/114/10/1 від 01.11.2022, № 36/114/11/1 від 02.12.2022, № 36/114/12/1 від 03.01.2023, № 36/114/11/1 від 03.02.2023, № 36/114/2/1 від 01.03.2023, разом з актами прийняття-передавання товарної продукції, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та отримання яких, не заперечувалося відповідачем.
Доказів оплати вартості використаної (купованої) електричної енергії у повному обсязі відповідачем ні до суду першої нстанції, ані до суду апеляційної інстанції надано не було, а тому правомірним є стягнення заборгованості у розмірі 342 517, 85 грн з Фізичної особи-підприємця Налескіна Сергія Леонідовича.
Щодо посилань апелянта на наявність обставин непереборної сили, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, у апеляційній скарзі апелянт зазначив про настання форс-мажорних обставин, що пов'язані з військовою агресією росії проти України.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Разом з цим, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 19 серпня 2022 року у cправі № 908/2287/17).
Водночас, наявність військової агресії росії проти України, в даному випадку за відсутності інших (окрім листа ТПП від 28.02.2022) доказів в розумінні ст.ст. 74, 76-80, 86, 269 ГПК України, що військові дії безпосередньо вплинули на фінансовий стан відповідача, або що в результаті такої агресії він зазнав матеріальних втрат - надано не було.
Правомірним є також посилання суду першої інстанції, зокрема, на те, що 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Оскільки інших доказів неможливості виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем надано не було - відсутні підстави для застосування положень ст. 617 ЦК України.
В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що позивачем не було нараховано ані річних чи інфляційних втрат, пені штрафних санкцій на суму боргу. А тому є необґрунтованими доводи апелянта в частині настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах.
Щодо доводів апелянта з посиланням на те, що він не користувався майном, а передав його у користування іншим особам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем, Військовою частиною НОМЕР_1 та Квартирно-експлуатаційним відділом місті Миколаїв дійсно 15.07.2022 було укладено договір № 66/7.
Так, відповідно до п. 1.1. вказаного договору позивач надав Військовій частині НОМЕР_1 можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном, комплексом будівель (площею 1243,0 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 3.2. вказаного договору, Військова частина НОМЕР_1 зобов'язувалась відшкодувати відповідачу всі витрати за комунальні послуги, які були отримані Військовою частиною НОМЕР_1 за час дії вказаного договору.
Пунктом 3.3. вказаного договору сторони погодили, що всі відшкодування за отримані комунальні послуги Військової частини НОМЕР_1 сплачуються Квартирно-експлуатаційним відділом місті Миколаїв, але виключно за погодженням з нею.
Згідно пункту 10.1. вказаного договору, останній було укладено на період воєнного стану, введеного в Україні згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, та розпочинає свою дію з 26 лютого 2022 року та до завершення воєнного стану включно.
В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та зазначає, що вказаний договір № 66/7 від 15.07.2022 не входить до предмету доведення у даній справі, оскільки був укладений між відповідачем та третіми особами щодо користування майном, що перебуває у власності у відповідача.
Тоді як предметом та підставами позову у даній справі є стягнення заборгованості за діючим договором про постачання електричної енергії споживачу №36/114від 01.01.2020, укладеним між позивачем та відповідачем.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутись з загальному порядку з позовом про відшкодування витрат за комунальні послуги з Військової частини НОМЕР_1 та Квартирно-експлуатаційним відділом місті Миколаїв на підстав укладеного між ними договору № 66/7 від 15.07.2022. А тому доводи апелянта в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, що полягають у нерозгляненні клопотання відповідача про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з рішення суду першої інстанції, місцевий господарський суд в описовій частині рішення зазначив, що разом з відзивом на позовну заяву, відповідачем подано заяву про залучення третьої особи, в якій відповідач просить суд залучити до участі у справі Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
При цьому, в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції зазначив: «З огляду на викладене суд також не вбачає підстав для залучення до участі у справі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відповідно, відмовляє у задоволенні такої заяви відповідача».
А тому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права як необґрунтовані. Оскільки незгода із рішенням суду першої інстанції - не є підставою для його скасування. А тому доводи апелянта в цій частині відхиляються як безпідставні.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог. А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Таким чином, на підставі ст. 2, 74-80, 86, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ФОП Налескіна Сергія Леонідовича на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі № 910/6090/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі № 910/6090/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/6090/23 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду (п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України).
Повний текст постанови складено 29.09.2023.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім